Теми за тегом: жінки

Світлана Солонська працювала вихователем у дитсадку у Запорізькій області.  Її чоловік  —  Владислав  —  за освітою учитель. Свого часу закінчив Запорізьку школу міліції. Після Революції Гідності долучився до лав добровольчого формування “Азов”. Чоловік дуже радів, коли згодом підрозділ став частиною Національної гвардії України (нині — це Бригада НГУ “Азов”).  Із посади водія Владислав дослужився до комадира роти, а потім до посади офіцера логістики.

22 лютого 2022 року Владислав заїхав додому і сказав дружині, що їх відправляють у Маріуполь. Це був останній раз, коли Світлана бачилась із чоловіком.  

Повномасштабне вторгнення Світлана із 13 річною донькою зустріла у Запорізькій області. З перших днів її населений пункт окупували росіяни. Жінка бачила, як ворожі танки їдуть через її село у бік Маріуполя.  Згодом зателефонував чоловік і сказав, що Світлані із донькою потрібно терміново виїжджати, оскільки окупанти прийдуть у їхній дім. 19 березня вони таки змогли виїхати на підконтрольну Україні територію. 

Владислав перебував на заводі “Азовсталь” у Маріуполі.  Попри блокаду міста та постійні обстріли він займався підвозом продуктів,  тиловим забезпеченням. Під час обстрілів доставляв продукти харчування та воду до польового шпиталю. Завдяки “старлінку” тримав зв’язок із дружиною.  

У травні 2022 разом із іншими захисниками, за наказом вищого командування, вийшов у почесний  полон. В ніч на 29 липня 2022 Владислав отримав поранення під час вибуху в бараці в Оленівці, належної медичної допомоги він не отримав. Тривалий час не було інформації про його стан. Вже згодом Світлана дізналася, що чоловік загинув: знайти його змогли лише за збігом ДНК.

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Світланою у Києві. 

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• Київ

Курс “BusDrive — водійка пасажирських автобусів” — це безоплатна навчальна програма, яка надає можливість жінкам отримати професію водійки пасажирського автобусу (категорії D). Проводять курс у рамках проєкту “Reskilling Ukraine”.

Пріоритетними категоріями для участі у курсі “BusDrive” є ветеранки, жінки з родин військових, переселенки,  матері, які виховують дітей самостійно, жінки 50+ років. В майбутніх учениць має бути водійське посвідчення категорії B та попередній досвід водіння автомобіля (мінімум 3 роки).

Курс складається з теоретичної та практичної частин, а також теоретичного і практичного іспитів. Практичні заняття стартують  з наступного тижня на Тернопільщині.

Уже відбувся перший випуск курсу: 8 жінок отримали права категорії D. До нинішнього курсу долучились  більше 10 учасниць. 

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із учасницями та висвітлити практичні заняття на Тернопільщині. Також медіа мають змогу поспілкуватись із організаторами програми, які перебувають у Швеції, у онлайн-форматі.

Довідково:  “Reskilling Ukraine” — це проєкт шведської неприбуткової організації “Beredskapslyftet” у сфері перекваліфікації та  кар’єрної підтримки жінок в Україні. Загалом за час існування проєкту більше 100 жінок перекваліфікувались на водійок вантажівок або водійок пасажирських автобусів.

• жінки
• Тернопіль

Катерина Лукієнко родом з невеличкого села Залиман, що на Харківщині. До повномасштабного вторгнення у селі жило близько 800 людей. З початком великої війни Залиман майже миттєво опинилося під ворожою окупацією. Катерина перебувала у селі разом з сестрою Лідією та дітьми. З перших днів родина залишилася без звʼязку, тож Катерина взялася документувати все, що відбувалося. Жінка фотографувала, записувала, знімала відео та робила нотатки: Катерина збирала докази злочинів росіян на Харківщині. Серед іншого жінка пережила російський обстріл, через який отримала черепно-мозкову травму. Нині її записи, свідчення, фото та відео передали до Міжнародного кримінального суду у Гаазі. 

Після деокупації родина перебралася на Чернігівщину. Нині Катерина чекає на державну компенсацію за зруйновану оселю у рідному селі.

Катерина Лукієнко перебуває на Чернігівщині. Жінка готова спілкуватися з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Чернігів

Анна та Олег познайомилися у 2020 році. Уже тоді чоловік служив у бригаді “Азов”. З часом телефонні дзвінки і листування переросли у стосунки. Донька Лобових народилася незадовго до початку великої війни.

У “Азові” Олег служив разом із братом-близнюком Віталієм. З перших днів великої війни обоє захищали Маріуполь. У квітні 2022 року група, у якій були брати, проривалася на “Азовсталь” і потрапила під обстріл. Віталій Лобов загинув, а Олег отримав поранення, дістався меткомбінату, а за місяць потрапив у полон.

У ніч із 28 на 29 липня 2022 року Олег та ще 192 його побратими перебували у Волноваській виправній колонії № 120 (Оленівка). Тієї ночі там пролунало кілька вибухів. Загинули понад 50 азовців, більше сотні зазнали поранень. Коли російські медіа оприлюднили списки поранених і загиблих, Анна Лобова знайшла чоловіка в обох. Пізніше зʼясувалося, що Олег таки вижив. Із того часу Ганна намагається повернути чоловіка додому. Зокрема, для цього долучилася до ГО “Спільнота Оленівки”. 

Анна Лобова перебуває у Житомирі. Жінка готова спілкуватися з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Житомир

У Києві стартував благодійний проєкт “Сила вітру”. Мета  —  допомогти жінкам (ветеранкам, переселенкам, дружинам та вдовам військових) віднайти нові сенси у житті, сформувати дружнє підтримуюче оточення, а також навчити керувати вітрильною яхтою. В майбутньому учениці зможуть здобути нову професію яхтового капітана.  

Нині участь у проєкті беруть 16 жінок. Він розрахований на 2,5 місяці. У програмі курсу, зокрема, 10 тренувань на вітрильний яхті з професійним інструктором, 5 теоретичних занять з вітрильництва, участь у вітрильних перегонах (як фінальне закріплення матеріалу). 

Керує благодійним проєктом “Сила вітру” Вікторія Потоцька. Вікторія — сама дружина військового. А ще — яхтовий капітан з 10 річним досвідом та засновниця вітрильної школи “Family Yacht Club”.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити проєкт у Києві.

Довідково: Благодійний проєкт реалізується Projector Foundation в рамках програми “Сама собі ціль” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID “Зміцнення громадської довіри (UCBI)” на базі яхт-клубу Оболонь у Києві.

Партнери проєкту: психологиня, психотерапевтка, яхтсменка Марина Петрович і менторка та тренерка з фінансової грамотності, яхтсменка Світлана Теличенко.

• жінки
• Київ

Марії Алєксєєвич – 26 років. З них вже два роки вона чекає на свого чоловіка Сергія Алєксєєвича – бійця полку “Азов”, який 16-го травня 2022-го року виконав наказ та здався у ворожий полон. 

Марія та Сергій познайомились ще до повномасштабного вторгнення. Обоє навчалися у Хмельницькому, здобували спеціальність психолога. Пара прожила кілька років у цивільному шлюбі, а офіційно одружилися онлайн у квітні 2022 року, коли Сергій уже перебував в оточеному Маріуполі. 

Поки Сергій воював у Маріуполі, то намагався виходити на зв’язок, просив дружину триматися, працювати та навчатися. Востаннє Марія спілкувалася з чоловіком 13-го травня 2022-го року. Жінка самотужки знайшла відео, де побачила, як Сергій виходив у полон, згодом знайшла підтвердження, що він був в Оленівці. Після вибуху у бараку тамтешньої колонії, жінка знайшла ім’я коханого у списках поранених. 

Марія розповідає, що Сергія Алєксєєвича офіційно визнали військовополоненим лише 31 серпня 2023-го року. Про стан свого чоловіка жінка дізнається час від часу від  колишніх бранців, які повертаються за обміном. 

Нині Марія очолює ГО “Спільнота Оленівки” та провадить активну громадську роботу, аби розслідувати події в колонії Оленівки, притягнути винних до відповідальності та допомогти українським військовополоненим та їхнім родинам.

Марія Алєксєєвич перебуває на Вінниччині та готова спілкуватися зі ЗМІ, як в офлайн, так і в онлайн-форматі.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Вінниця

Аліна та Вадим Габурич — бійці полку “Азов”. Захищали Україну ще до повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року боронили Маріуполь. Вадим був важко поранений у квітні 2022 року. Він помер у бункері заводу “Азовсталь”. Аліна, разом з тисячами захисників Маріуполя, потрапила в полон.

Сина подружжя — Єгора (зараз 8 років) — виховували бабуся з дідусем. Проте хлопчик щодня дивився на фотографії мами і тата над своїм ліжком і вірив, що вони повернуться. Він навіть написав для мами пісню.

У квітні 2023 року Аліну звільнили з полону, і вони з сином нарешті зустрілися.  Жінка й досі не може поховати чоловіка, оскільки росіяни не віддали його тіло. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Аліною на Черкащині. 

Довідково: БФ “Діти Героїв” допомагає родині, надаючи матеріальну та гуманітарну допомогу (ліки, продукти харчування, гігієнічні набори). Також Єгор отримав довгоочікуваний планшет.

• жінки
• полонені
• постраждалі
• Черкаси

Оксана Мироненко працювала хірургинею у рідному Луганську. У 2014-му році, коли росія вперше атакувала Україну та окупувала місто, Оксана  разом із чоловіком переїхала до Бучі на Київщину. 

У лютому 2022 року під час наступу росіян на Київщину жінка не схотіла вдруге опинитися в окупації, тож одразу переїхала з дітьми із Бучі до Києва. Згодом з Бучі намагалися виїхати і батьки Оксани, але дорогою мати загинула, а батько отримав поранення. 

Навесні 2022-го Оксана разом з сестрою започаткувала благодійний фонд “Наш Сокіл”, який почав опікуватися маломобільними переселенцями. Фонд назвали на честь загиблої матері, адже її прізвище було Соколовська. Водночас, Оксана не  полишила своєї лікарської практики і проводить щонайменше 30 операцій на місяць: працює у Івано-Франківську та Києві. Спеціалізується на ушкодженнях периферичних нервів. За час роботи їй вдалось врятувати від інвалідизації та зменшити больовий синдром для багатьох захисників. Усі операції для військових Оксана Мироненко виконує безкоштовно.

Журналісти мають змогу поспілкуватися з Оксаною Мироненко у Івано-Франківську або у Києві.

• жінки
• загиблі
• лікарі
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Івано-Франківськ

Карла Піццоланте переїхала до України з Італії сім років тому. Мешкає у Києві разом з чоловіком-українцем та 5-річним сином. Початок повномасштабного вторгнення Карла зустріла вдома у столиці, чула вибухи. Попри спроби чоловіка переконати її виїхати із сином до Італії, жінка твердо вирішила, що залишається в Україні. 

Велика війна спонукала Карлу почати вивчати українську мову. Згодом жінка почала публікувати ролики у соцмережах зі спробами спілкуватися українською. Після того, як її відео стали популярними, Карла вирішила надихати на вивчення української й інших. Нині італійка співає українських пісень, а ще проводить збори для підтримки Сил Оборони. 

• жінки
• Київ

Анна Гін — журналістка та письменниця з Харкова. А віднедавна вона створює унікальні прикраси з харківськими квітами та крихітними уламками від ракет (і авіабомб). 

Жінка стала творцем ініціативи “Квіти з Незламного” випадково. Цієї весни вона вчергове привела іноземних журналістів на Північну Салтівку (район Харкова, що найбільше постраждав від повномасштабного вторгнення рф). Попри зруйновані будівлі довкола, звуки сирен і вибухів, жінка не могла відірвати погляд від неймовірної краси маків, які там проросли. Уже ввечері, попри небезпеку, Анна повернулась за квітами, а згодом вирішила, що таку красу потрібно зберегти. Тож в інтернеті знайшла інформацію, як працювати з  епоксидною смолою. Згодом почала збирати й інші квіти у прифронтовому місті. Спершу виготовляла з них підстаканники, а потім й прикраси. 

Одного разу, вигулючи собаку біля зруйнованого окупантами будівельного гіпермаркету “Епіцентр”, Анна підібрала маленькі уламки від ворожих ракет, аби улюбленець не поранив лапки. Уламків набралось дві повні кишені. Тоді ж і вирішила додати їх до квітів у свої вироби.

Анна вже влаштувала три благодійні аукціони з прикрасами, а виручені кошти скерувала на допомогу госпіталю у Харкові.

Журналісти можуть поспілкуватись з Анною Гін у Харкові, або у онлайн-форматі.

• волонтери
• жінки
• культура
• Харків