Теми за тегом: жінки

Ольга Леус до повномасштабної війни працювала у центрі надання адмінпослуг у Маріуполі. Жінка виховувала двох синів: 10-річного Геру та 16-річного Михайла. Чоловік Ольги —  Володимир — працював на Азовському судноремонтному заводі, а  незадовго до 24 лютого 2022 року —  у порту. 

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну сім’я не виїхала із Маріуполя: спершу думали, що окупантів швидко проженуть, а згодом евакуюватися стало неможливо, адже місто було заблоковане.  

У якийсь момент жінка підрахувала, що район, де стояв її  будинок, перебував під безперервними російськими обстрілами та бомбарбуваннями 11 днів поспіль.  20 березня 2022 молодший син Ольги отримав поранення: один із ворожих снарядів влучив у кімнату, уламками хлопцеві ушкодило ногу. Через тиждень загинув чоловік Ольги. Він вийшов на вулицю і більше не повернувся. Згодом його тіло знайшла свекруха. Поховали Володимира у зеленій зоні, де колись був спортивний майданчик. 

Виїхати з Маріуполя Ольга із родиною змогли лише 15 квітня 2022 року. 

Родиною почав опікуватися БФ “Діти Героїв”. А згодом Ольга почала працювати фахівчинею із підтримки постраждалих родин у фонді. Її старший син хоче стати психотерапевтом, щоб допомагати тим, хто пережив пекло війни. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою на Київщині. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя. 

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• діти
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Наталія Гаєцька  з осені 2019 є головою ініціативної групи “Mariupol Zero Waste”, до якої входять екологічна ГО “Еко Гурт”, а також небайдужі маріупольці.  Починали з великих толок із сортування відходів у Маріуполі. Також команда впровадила роздільний збір сміття в близько 100 ОСББ міста. У 2020-му займались екопросвітою для дорослих, дітей та студентів. Провели перший екофестиваль в Маріуполі та запустили проєкт із впровадження сортування і компостування сміття в закладах гостинності Маріуполя та частини Приазов’я. У планах було охопити всю галузь  гостинності регіону.

Повномасштабне вторгнення рф Наталію застало у Маріуполі. Вона не могла виїхати в перші дні через хворих батьків. Жінці довелось три тижні виживати в облозі — під обстрілами та бомбардуваннями. Їй разом з батьками допомогли евакуюватись до Запоріжжя. Потім евакуаційним потягом дісталися до Львова. 

Попри війну, Наталія разом із колегами з Херсону у 2022-му році реалізували міжнародний проєкт з екологізації сфери гостинності України. У 2023-му році масштабували його до поточного проєкту “Відновлення і модернізація закладів гостинності на принципах Zero Waste & Climate Friendly для зеленого розвитку громад України”.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись з Наталією у офлайн-форматі у Львові, або у онлайн-форматі.

• екологія
• жінки
• окупація
• постраждалі
• Львів
• Маріуполь

Ольга займала посаду операційної сестри хірургічного відділення у Маріупольському госпіталі №555. Повномасштабне вторгнення рф застало жінку у Маріуполі: допомагала рятувати поранених військових та цивільних (серед них діти).  Тоді у  медиків навіть не було часу на сон.

16 березня 2022 ворог розбомбив госпіталь. (Жінка перебувала  у операційному блоці,  коли туди прилетіла авіабомба. Разом із колегами її знесло вибуховою хвилею). Наступного дня медсестру  разом з іншими медиками відправили на завод імені Ілліча. У надскладних умовах, в бункері, доводилось робити, зокрема, перев’язки, ампутації кінцівок і  лікарі навіть провели нейрохіругічну операцію на відкритому мозку. 

12 квітня  2022 року медсестру та інших медиків взяли у полон. Ольга, серед іншого, перебувала у окупованій Оленівці, російському Таганрозі, Валуйках, Курську. У полоні вона пробула півроку.  Жінці довелось пережити приниження, допити, фізичний та психологічний тиски.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою у Києві.

• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• полонені
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Марина та Микола — військовослужбовці, познайомились у 2019 році на службі. Жінка мала двох доньок від попереднього шлюбу — Олену та Олександру.  Чоловік — доньку Мілану. Спочатку сім’я жила в Маріуполі на Донеччині (нині місто окуповане), потім переїхала до Бердянська у Запорізькій області (нині місто окуповане).

Служили в бригаді Національної гвардії України “Азов”. У 2020 році Микола звільнився з “Азову”, перейшов до морської піхоти. Контракт Марини закінчився у листопаді 2021 року, але вона не захотіла залишати побратимів.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Марина разом з іншими азовцями, які боронили Маріуполь, опинилася на заводі  “Азовсталь” (прим. металургійний комбінат, де точилися запеклі бої з ворогом навесні 2022 року). Микола хотів помінятися з Мариною, поїхати на “Азовсталь” замість неї. Жінка ж умовила не робити цього, адже на блокпосту росіяни застрелили трьох хлопців, які йшли до своїх дівчат, а чимало інших, хто проривався на комбінат, зникли безвісти. Марина вже тоді розуміла, що з “Азовсталі” їй та іншим військовим навряд чи вдасться вийти живими. І просила коханого піклуватися про доньок. 8 травня 2022 року жінка загинула під час пожежі на металургійному комбінаті.  

Нині Микола бореться за право удочерити доньок своєї коханої та подарувати їм щасливе майбутнє. Чоловік зараз купує дівчатам трикімнатну квартиру на Київщині, де вони житимуть разом, як сім’я. 

Завдяки благодійному фонду “Діти Героїв” доньки загиблої Марини отримують подарунки та відвідали реабілітаційний табір, це допомогло їм відволіктися від жахливих спогадів та тривожних думок. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів.  За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

На середину лютого під опікою фонду — 7889 підопічних. З них 1062 — ВПО, 151 дитина втратили маму і тата, 177  дітей з інвалідністю, 970 — діти з багатодітних родин. Щотижня до фонду приєднуються близько 80 дітей. 88% підопічних фонду — це діти військовослужбовців, 12% — цивільних.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Анастасії Шило було 18 років, коли у вересні 2022-го вона таємно від батьків вирушила до військомату та мобілізувалася до Сил Оборони. Батько Анастасії — військовий — випадково дізнався про наміри доньки і намагався відмовити, втім дівчина наполягла на своєму. Тоді батько  проїхав 800 кілометрів країною, аби передати дочці зручний комплект форми, баул, засоби гігієни та харчі. Дівчина потрапила до 14 ОМБ ім. Романа Великого: спершу працювала в тилу, згодом перевелася ближче до фронту, де допомагала пораненим. А далі долучилася до медиків, які займаються евакуацією бійців. 

Анастасія Шило до повномасштабного вторгнення займалася карате, здобувала нагороди. Нині дистанційно навчається на тренерку.  

Довідково: Анастасія Шило перебуває на передовій. Військова готова до спілкування з журналістами онлайн.

• військові
• жінки

Анастасія Бугера зустріла повномасштабне російське вторгнення разом з батьками в Ізюмі, що на Харківщині. Туди вона приїхала на канікули, адже сама навчалася в університеті у Харкові. Анастасії довелося на власні очі побачити, що робить ворог з захопленим містом, вона рахувала скільки авіабомб скидали росіяни на Ізюм за годину, і знала, як небезпечно ходити за хлібом, адже кожен такий похід міг стати останнім. Анастасія зуміла вибратися з окупації через п’ять місяців. Коли повернулася на підконтрольну Україні територію, то дізналася, що її коханий Костянтин, який у лютому 2022-го року перебував у Маріуполі та захищав “Азовсталь”, потрапив у полон. Востаннє Анастасія говорила зі своїм хлопцем 24-го квітня 2022-го року, тоді він надіслав їй фото та відео, і обіцяв повернутися додому. Анастасія чекає на Костянтина і робить усе, аби світ не забував про тих, хто досі у російському полоні. 

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені

Юлії Григор’євій  —  35 років. Вона родом  із села Чорнобаївка, що на Херсонщині. До повномасштабного вторгнення працювала молодшою сестрою-буфетницею в місцевій лікарні. У вільний від роботи час займалася садівництвом. Жінка пережила окупацію регіону росіянами.

23 листопада 2023 року (вже після звільнення частини Херсонщини від загарбників) російські війська обстріляли з артилерії житлові будинки Чорнобаївки, вбивши трьох цивільних людей та поранивши п’ятьох. Серед них і Юлю.

Вона йшла через своє подвір’я, коли поруч вибухнула касетна бомба. Уламками зачепило ноги Юлії. Жінка сама викликала швидку допомогу, але майже втратила надію, що дочекається медиків. На щастя, поруч проїжджали українські воїни, які евакуювали Юлію до Херсонської лікарні. Через поранення вона втратила ліву ногу вище коліна. Також мала відкритий перелом малогомілкової кістки правої ноги, який ще потрібно буде оперувати.

До Superhumans Center у Львові Юлія потрапила через заявку на сайті. Понад усе мріє стати на ноги, опанувати протез та навчитись ходити впевнено. І нещодавно вона зробила свої перші кроки на протезі.

Довідково: 11 листопада 2022 року ЗСУ звільнили село Чорнобаївка на Херсонщині від окупантів. 

• жінки
• злочини росіян
• постраждалі
• Львів

Ольга Куртмаллаєва  — за фахом фінансистка. Їй 24 роки.  Повномасштабне вторгнення рф застало дівчину у рідному Бердянську, що у Запорізькій області (нині місто окуповане).  Влітку 2022 року вона виїхала з окупації. 

Чоловік Ольги  — Руслан  —  на захисті країни з 2014 року (служив у зоні АТО/ООС). 4 квітня 2024 року виповниться два роки,  як він перебуває у російському полоні. Туди він потрапив під час оборони Маріуполя.

Ольга активно бореться за визволення чоловіка — намагається не пропускати жодної акції, яка стосується військовополонених. Також вона стала співзасновницею громадської організації, яка допомагає бійцям 501 батальйону морської піхоти повернутися додому. (Разом з іншими жінками організовують акції, влаштовують зустрічі та спілкуються з представниками української влади). І все це вона робить попри важку хворобу: ще у 2021 році у дівчини виявили лімфому Ходжкіна (рак лімфатичної системи). 

Вже під час повномасштабної війни Ольга дізналась, що хвороба переросла із другої стадії в четверту. Лікарі пов’язують це із великим стресом. Зараз Ольга пройшла 12 курсів хіміотерапії. Лікування було дуже важким (зокрема, перебувала в реанімації) і його дівчині довелось проходити одній, без коханого поруч. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Ольгою у Києві (офлайн), або ж у онлайн-форматі.

• військові
• жінки
• полонені
• Київ

Олена Черткова за освітою економістка. З першого дня повномасштабного вторгнення розпочала активно волонтерити, зокрема, виготовляла  окопні свічки  та розпалювачі.  А вже у 2023 році почала робити сухі душі для військових, оскільки надходило багато запитів. (Сухий душ — це портативний засіб гігієни, яким можна скористатися в польових умовах). 

Виготовляти сухі душі Олена вчилась самотужки, а інформацію шукала в інтернеті. Після низки невдалих спроб жінка натрапила на українок у фейсбуці, які поділилися інструкцією з виготовлення. На її основі Олена і стала робити свої сухі душі, але трохи змінила  рецепт: гель обирає дерматологічний замість дитячого.  Шукати правильні пропорції  довелось також самостійно. Далі був місяць тестування продукції — на собі.  Загалом, за весь час жінка особисто виготовила понад 5 тисяч сухих душів. Нині ж залучила до роботи помічниць, які роблять душі під її керівництвом. 

Собівартість сухого душу від Олени — 7 гривень (магазинні аналоги можуть бути удвічі, а той втричі дорожчими). Спершу родина витрачала на виготовлення душів близько 2-3 тисяч гривень на місяць, а нині 7 тисяч на місяць (інколи на тиждень).

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Оленою офлайн у Запоріжжі, або ж у онлайн форматі. 

• волонтери
• жінки
• Запоріжжя

18 березня у Києві відбудеться “Women Leaders Forum” — форум жінок-лідерок, що об’єднуються заради майбутнього. Захід присвячений обговоренню ключових тем, що стосуються ролі жінок у суспільстві, бізнесі, політиці та науці.  У програмі передбачено 3 панельні дискусії: 

• “Національна єдність” — збереження національної ідентичності, розвитку громадянського суспільства та розширенні партнерства України та демократичних країн, реінтеграція тимчасово окупованих територій. 
• “Регіони та відбудова” — розбудова регіональної політики та повоєнної відбудови. 
• “Синергія освіти, бізнесу та громадськості” — розвиток освіти та цінностей рівності серед молоді шляхом співпраці університетів, бізнесу та громадських організацій.

Запрошені гості форуму:

• Ольга Буднік — Радниця–уповноважена Президента України з питань Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту;
• Леся Забуранна — Народна депутатка України; 
• Таміла Ташева — Українська кримськотатарська правозахисниця, громадська діячка, волонтерка. Співзасновниця ГО “КримSOS”;
• Тетяна Кагановська — Ректорка ХНУ імені Василя Каразіна;
• Лілія Пашинна — Депутатка Київської Міської Ради, радниця Керівника Офісу Президента України
• Наталя Кривда — Голова наглядової ради Українського культурного фонду;
• Євгенія Кулеба — Депутатка Київської міської ради, засновниця та керівниця громадської організації “Місто-сад”;
• Анна Гресь — Власниця бізнесу “Shovkova”, акторка.

• жінки
• Київ