Теми за тегом: Луцьк

Тетяна Потоцька з Луцька. Жінка власниця туристичної агенції, яка до лютого 2022 року активно організовувала паломницькі поїздки за кордон. На початку повномасштабного вторгнення подруга Тетяни не могла перевезти із Харкова до Луцька тіло свого батька, тож Тетяна вирішила допомогти. Відтоді волонтерка евакуює тіла загиблих військових з гарячих точок і відвозить до моргів. 

Окрім цього, жінка допомагає українцям з окупованих регіонів повернутись на підконтрольну територію України. (Йдеться про маломобільні верстви населення). Також Тетяна опікується дітьми загиблих захисників. Зокрема, організовує для них святкові заходи та поїздки на море. 

Завдяки зусиллям волонтерки понад 50 людей з ампутаціями (цивільні, зокрема жінки і діти, й військові) були перевезені у Польщу. Там у рамках міжнародного проєкту їм здійснили безкоштовне протезування. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Тетяною офлайн у Луцьку або ж онлайн. Попередньо, наприкінці червня жінка вирушить у  чергову поїздку на Схід країни.

• волонтери
• жінки
• загиблі
• Луцьк
• евакуація

До повномасштабного вторгнення Владислав Троцюк жив у Херсоні і працював у IT-галузі. 25 лютого 2022-го року чоловік вивіз з міста маму та сестру. Родина подалася за кордон, а чоловік разом з товаришем мобілізувався до Сил Оборони. 

Владислав став сапером, воював на Київщині та Донеччині. Там влітку 2023 року боєць підірвався на міні. Ветерана доставили на Волинь для лікування. Там у лікарні познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Владислав пригадує, вперше побачив Марину, коли лежав на операційному столі — дівчина працювала у лікарні медсестрою. Через місяць пара зустрілася знову, відтоді почали регулярно спілкуватись. 

Понівечену вибухом ногу Владислава лікарям з часом довелося ампутувати. Ветеран опанував протез, зробив Марині пропозицію і в січні 2025-го закохані одружилися. 

Поспілкуватися з Владиславом Троцюком можна, як онлайн, так і офлайн у Луцьку, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Луцьк

Коли росія вперше атакувала Україну у 2014-му році, Віктор-Микола Гаврилюк був студентом та активним учасником Пласту (української скаутської організації). Йому запропонували мобілізуватися до підрозділу “Гарпун”, де вже воювало чимало пластунів. 

Початок повномасштабного вторгнення у 2022 році Віктор-Микола зустрів під час пластового табору. Разом зі своїм попереднім підрозділом спершу воював на Київщині. Згодом захищав Україну на сході. У липні 2023-го року отримав мінно-вибухову травму – ворожий дрон відірвав йому м’яз на нозі. Завдяки зусиллям хірургів кінцівку вдалося зберегти. 

Втім, після поранення ветеран деякий час пересувався на кріслі колісному. Тоді ж усвідомив, що вибратися за межі лікарні без сторонньої допомоги неможливо. Адже вулиці його рідного Луцька не пристосовані для пересування людей з інвалідністю. 

Згодом до Віктора-Миколи звернулася компанія BusMarket Group: дізнатися про його досвід пересування містом, щоб створити мапу  безбарʼєрності і додатку Better Mobility. У застосунку команда, зокрема, публікує доступні заклади для людей з інвалідністю. 

Нині застосунок масштабують та просять охочих фотографувати різноманітні будівлі, щоб люди з інвалідністю могли оцінити їхню доступність. 

Поспілкуватися з Віктором-Миколою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Луцьк

Віктор Шемедюк – ветеран ЗСУ з Луцька. Чоловік мобілізувався у перші дні повномасштабного вторгнення. Ветеран воював на Луганщині, Донеччині та Харківщині. Під час харківського контрнаступу у вересні 2022-го отримав поранення і втратив ліву ногу вище коліна.

Після лікування Віктор пройшов реабілітацію та опанував протез. Своєю найбільшою підтримкою чоловік називає дружину та доньок, які пройшли цей шлях разом з ним. Віктор вирішив започаткувати власну справу, яка приносила б не лише прибуток, а й користь спільноті. Відтак, зайнявся встановленням зарядних станцій з сонячними панелями для електроавтомобілів.

Завдяки підтримці Українського ветеранського фонду Віктору вдалося започаткувати проєкт “Еко павер. Заряджаємо електромобілі від сонця”. На грантові кошти ветеран придбав потужні та швидкі зарядні станції і сонячні панелі. Нині скористатися станціями Віктора можна у селі на Волині, втім незабаром чоловік планує масштабувати проєкт і встановити панелі у Луцьку.

Поспілкуватися з Віктором Шемедюком можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Луцьк

До початку повномасштабного вторгнення Людмила Порфіленко жила у Кураховому, що на Донеччині, працювала медсестрою у тамтешній школі, а у вільний від роботи час створювала іграшки та прикраси у невеличкій майстерні, яку облаштувала у квартирі. Чоловік Людмили працював лікарем, родина виховувала трьох дітей. 

24-го лютого 2022-го року Людмила спершу не повірила, що почалася велика війна. Але вже на третій тиждень після початку повномасштабного вторгнення сімʼя вирішила евакуюватись: посадили в авто дітей, двох песиків, заставила машину каністрами з пальним. З собою взяли лише змінний одяг та трохи приладдя для рукоділля Людмили. Родина дісталася Волинської області, цей регіон обрали через поради знайомих, які евакуювалися з Донеччини ще у 2014-му.

Згодом до подружжя на Волинь евакуювалися й їхні батьки. Чоловік Людмили знайшов роботу у місцевій лікарні, а сама жінка відродила свою невеличку майстерню. Творити починає з самого ранку: шиє іграшки, виготовляє прикраси з каміння. Свої вироби продає через соцмережі або через знайомих. Деякі ляльки майстрині вже подорожують світом: вироби замовили у Франції, Німеччині та Англії. Також Людмила проводить майстер-класи для дітей з валяння вовни.

Поспілкуватися з майстринею можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Нині за Курахове точаться важкі бої. Більшість населення покинуло місто.

• жінки
• культура
• Луцьк
• евакуація

Алла Сенченко – кравчиня та військова. До українського війська жінка долучилась у 2018-му році і прослужила три роки до завершення контакту. З початком великої війни Алла одразу вирушила до ТЦК і мобілізувалась на посаду стрільця. 

У травні 2022-го року під час оборони Лиману, що на Донеччині, військову взяли у ворожий полон. Там жінка пробула 8 місяців та 11 днів. Алла каже, що весь цей час трималась лише на вірі та надії. 4-го лютого 2023-го року військову повернули до України. Її реабілітація завершилась наприкінці березня і лише тоді жінка змогла повернутися до рідного міста та зустріти близьких, яких не бачила від початку повномасштабного вторгнення. Нині Алла працює у Луцькому територіальному центрі комплектування, планує створювати одяг для військовослужбовців та мріє про перемогу.

Алла Сенченко перебуває у Луцьку. Поспілкуватися з військовою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• полонені
• Луцьк

Валентин Шабунін працював водієм, а також ремонтував автівки. У 2007-му році чоловік потрапив у ДТП та отримав важкі травми. Через зламаний хребет був змушений пересуватися на кріслі колісному. А ще — більше не міг кермувати звичайною автівкою, тож колега подарував йому машину на ручному керуванні.

Авто потрібно було ремонтувати, але майстерні відмовляли Валентину, тож механік взявся лагодити його самостійно. Так і з’явилася ідея створити власну автомайстерню, де ремонтуватимуть машини людей з інвалідністю. У 2014-му влада Луцька підтримала цей задум та виділила приміщення, інструменти і підйомник. Незабаром чоловік знайшов ще механіків: разом не лише ремонтують авто, а й встановлюють ручне керування в автомобілі для людей з інвалідністю. Автівки до майстерні Валентина приїжджають з усієї України, а одне замовлення навіть втілили для мешканки США. Також майстерня переобладнує автомобілі для автошкіл, які навчають людей з інвалідністю. 

З початком повномасштабного вторгнення роботи у майстерні Валентина додалося, адже механіки взялися за ремонт та обслуговування і звичайних автівок, які належать ЗСУ. Це роблять безкоштовно, бійці сплачують лише за автозапчастини.

Валентин Шабунін перебуває у Луцьку. Механік готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• Луцьк

До великої війни Михайло Соколян працював оператором на заводі з обробки деревини. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік  мобілізувався, пройшов навчання та обійняв посаду сапера у 4-й окремій танковій бригаді. 

У серпні 2022-го року під час однієї з бойових задач Михайло отримав поранення і втратив ногу. На протезування потрапив до Нідерландів. Там отримав свій перший постійний протез. А після повернення до України продовжив опановувати металеву кінцівки. Дружина та син підтримували Михайла цілодобово. Незабаром чоловік взявся за адаптивний спорт і почав брати участь у змаганнях.

Нині Михайло каже, що саме спорт став новою справою його цивільного життя. Ветеран брав участь у “Іграх Героїв”, “Іграх Нескорених”, нещодавно подолав стометрівку на протезі за 15 секунд. 

Ветеран допомагає відновлюватися бійцям, які до нього звертаються, а у майбутньому планує популяризовувати адаптивний спорт серед військових.

Михайло Соколян перебуває у Волинській області. Ветеран готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• постраждалі
• Луцьк

Дмитро Березюк вже понад 10 років захоплюється виготовленням музичних інструментів. За цей час чоловік зумів опанувати виготовлення 15 різновидів інструментів – сопілки, волинки, ліри, скрипки, дудки-викрутки та багатьох інших. Спершу Дмитро цікавився лише іноземними середньовічними інструментами, але згодом звернувся і до української історії. 

Майстер зосередився на вивченні традиційних музичних інструментів своїй рідної Волині. За матеріалами для виготовлення інструментів Дмитро виїжджає самостійно, шукає необхідну деревину та обробляє її.

Дмитро вже став відомим серед поціновувачів етнічних інструментів. Нерідко музиканти самі звертаються до нього із проханням виготовити той чи інший давній інструмент.  

Дмитро Березюк перебуває у Луцьку. Поспілкуватися з майстром музичних інструментів можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• Луцьк

Петро Антип – заслужений художник України, який народився у Горлівці, що на Донеччині. Нині це місто окуповане росією. 

До 2014 року художник жив і працював у рідному місті, а його роботи експонували на міжнародних виставках. Проте, коли 10 років тому росія почала війну на Сході України, чоловіку довелося покинути Донеччину. Вдруге став переселенцем у 2022-му році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Тоді Петро змушений був виїхати із Києва та перебратися до Луцька. Там взявся за роботу, яка може претендувати на світовий рекорд Книги Гіннеса. Картину завбільшки 2 тисячі квадратних метрів під назвою “Космогонія” Петро пише у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. Процес написання – перформанс у реальному часі. Художник працює у музеї, де кожен відвідувач може спостерігати за його роботою. Сама ж картина поєднує у собі кілька видів мистецтва: живопис, графіку, скульптуру. А головна ідея полягає в тому, щоби показати процес створення людства й передбачити можливе майбутнє. Окрім проєкту “Космогонія”, Петро також працює над меншими полотнами, а кошти від продажу передає на медичну підтримку ЗСУ.

Петро Антип готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• культура
• Луцьк