Теми за тегом: постраждалі

Реабілітаційне відділення у Лозівській громаді має 20 ліжок, а сталу роботу закладу забезпечують 20 фахівців з мультидисциплінарної команди. Заклад функціонує на базі Лозівського територіального медичного об’єднання й надає допомогу мешканцям місцевої громади, прилеглих населених пунктів та ВПО. 
З бюджету територіального медичного об’єднання на ремонт та закупівлю медичного оснащення, меблів і устаткування витратили 7 мільйонів гривень. А завдяки співпраці з благодійним фондом “Пацієнти України” до центру також надійшло сучасне обладнання на суму 2,2 мільйона гривень. Крім цього, в межах проєкту “Рання реабілітація — повноцінне життя” для потреб відділення придбали партію спеціалізованого устаткування на майже 1 мільйон гривень, спрямованих з обласного бюджету.

• постраждалі
• Харків

24-те лютого 2022-го року Павло Пономаренко зустрів у Маріуполі. Ще чотири дні після початку повномасштабного вторгнення Павло їздив до своєї майстерні та малював: ці картини згодом зникли у знищеному росіянами Маріуполі. 

За наступні дні родина Пономаренків встигла навчитися готувати на вогнищі, шукати воду, топити сніг та побачила на власні очі російські обстріли та мародерство місцевих. Згодом з’явилася можливість дістатися до окупованого Бердянська у Запорізькій області. Туди першою поїхала дружина Павла разом з двома молодшими доньками, чоловік та старша донька вирушили слідом. У Бердянську родина пробула кілька днів, аж поки не вдалося сісти в автобус на підконтрольну Україні територію — до Запоріжжя. Дорога тривала 11 годин, з десяток разів окупанти на блокпостах висаджували усіх людей, роздягали, допитували про татуювання, дивилися документи. Вже у Запоріжжі старшій дочці довелося робити операцію через запалення апендициту. 

Нині Павло проживає у Львові, там працює та малює, а дружина та діти евакуювалися до Бельгії.

• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Львів
• Маріуполь

На брифінгу, серед іншого обговорять, як врятувати з полону бійців бригади “Азов”: що вже робиться, а що ще необхідно зробити. Зокрема, йтиметься і про військовополонених, які постраждали під час теракту в Оленівці, адже їхня доля досі невідома. А День пам’яті за вбитими в Оленівці захисниками — досі не започаткували.

Учасники: 

– Марія Алєксєєвич — представниця ГО “Спільнота Оленівки”, дружина двічі пораненого захисника Маріуполя, 

– Ганна Лобова — представниця ГО “Спільнота Оленівки”, дружина двічі пораненого захисника Маріуполя,

– Анастасія Гондюл — представниця ГО “Спільнота Оленівки”, дружина двічі пораненого захисника Маріуполя,

– Тетяна Катриченко — представниця Медійної ініціативи за права людини, 

– Андрій Яковлєв — представник Медійної ініціативи за права людини. 

• військові
• полонені
• постраждалі
• Київ

6 травня, ветеран Сергій Храпко, який зазнав важкого поранення у 2015 році (втратив ліву руку та ліву ногу), вирушить у одноденний піший марафон на протезі з Києва до Борисполя.  Мета —  зібрати кошти на продовження реабілітації Олександра Надточія: чоловік отримав важке поранення у 2022 році під Бахмутом. Потрібна сума — 650 000 гривень.

Сергій вірить, що  вдасться зібрати потрібну суму на шляху до Борисполя, як ні —  він  буде змушений продовжити шлях в зворотньому напрямку. 

Довідково: Це не перший піший марафон Сергія Храпко. У травні 2023 року разом із побратимом Олександром Швецовим (ветеран має протез ноги) пішки пройшли відстань з Житомира до Києва, збираючи гроші на гастроскоп для приймального відділення київського шпиталю. За це, зокрема, отримали відзнаку Національного реєстру рекордів України.

• військові
• постраждалі
• Київ

Працівники поїзда-кухні відтепер готують їжу і для Харківської психіатричної лікарні. Заклад був пошкоджений російськими ракетами у ніч на 27 квітня цього року. На момент удару в ньому перебувало 60 пацієнтів та 5 лікарів. Поки харчоблок лікарні та інші господарські приміщення відновлюють, про їжу для пацієнтів потурбується поїзд-кухня Укрзалізниці. 

Довідково: У вересні 2023 року Укрзалізниця створила перший у світі автономний поїзд-кухню — Food Train.  Такий поїзд здатен забезпечити понад 10 тисяч порцій їжі на день будь-де і будь-коли.  Food Train може автономно працювати 5-7 днів, а обладнання дозволяє готувати повноцінні страви: супи, каші, салати, мʼясо. 

Від початку роботи команда поїзда-кухні виготовила вже 350 000 порцій їжі, з яких 265 000 — для постраждалих за останній місяць мешканців Харківщини. Закупівлі продовольства та функціонування поїзда фінансує Фонд Говарда Баффета (The Howard G. Buffett Foundation). 

• злочини росіян
• їжа
• постраждалі
• Харків

ГО “Табір Maximum” разом з американською командою створили програму “Табір Можливостей” для жінок з ампутаціями. Цьогоріч у таборі візьмуть участь близько 20 жінок (серед них,  ветеранки та цивільні, які втратили кінцівки під час повномасштабної війни). Табір стартує 5 травня на Черкащині. 

Під час заїзду тренери-реабілітологи міжнародного рівня проводитимуть тренування з футболу. Учасниці отримають можливість представляти Україну на міжнародних рівнях та досягати визнання в спорті.

Так, наприклад, жінки зможуть долучитись до Чемпіонату Світу 2024. (Жіноча збірна України серед гравчинь з ампутаціями кінцівок зіграє на чемпіонаті світу, який проходитиме в Колумбії, у місті Барранкілья, з 2-го до 11 листопада 2024 року). 

Окрім занять із футболу, в учасниць табору буде можливість взяти участь і в інших активностях.

• жінки
• постраждалі
• Черкаси

Анатолій Левченко — театральний діяч з Маріуполя. Саме з його ініціативи у 2015-му  у маріупольському театрі, який мав статус “русского”, почалася нова доба — сучасної української п’єси.

Подружжя Левченків опікувалося сином — невербальним аутистом — та 90-річною матір’ю дружини Анатолія Ганни. Тож після початку наступу росіян на Маріуполь швидко евакуюватися з міста Левченки не могли. Виїзд вдалося організувати аж у травні 2022 року. Але просто напередодні Анатолія заарештували росіяни за доносом колишніх колег по сцені, які стали колаборантами.

Спершу Ганна не могла знайти, куди забрали чоловіка, згодом дізналася, що його звинуватили в екстремізмі і вивезли у окупований Донецьк. Після цього понад 10 місяців дружина передавала одяг, ліки та записки до тамтешнього СІЗО. Чоловік дзвонив зрідка уночі. Увесь цей час Ганна самостійно опікувалася сином з аутизмом, добувала продукти та воду, разом з сусідами готувала їжу на вогнищі. 

9-го березня 2023-го року дружині зателефонували і повідомили, що Анатолія відпускають. Майже рік у СІЗО позначився на здоров’ї чоловіка. Влітку 2023-го родині таки вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, оселились у Кропивницькому на Кіровоградщині. Там Анатолій продовжив свою театральну діяльність. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

• злочини росіян
• культура
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Маріуполь

До волонтерів “Добробату” звернулася родина Марини Швець із Чернігівщини. Після руйнування їхнього будинку внаслідок російських обстрілів, сім’я була змушена мешкати у сараї. Марина, після того як згорів її дім, не опустила рук: допомагала українським військовим та своїм односельцям, пекла хліб, приносила домашні продукти. 

Нині “добробатівці” взялися за побудову нового двоповерхового будинку на два входи. Волонтери уже облаштували фундамент та заклали перші газоблоки. “Добробатівці” активно долучають до робіт місцеве населення. За їхніми розрахунками, уже влітку родина Марини  зможе заселитись у нову оселю.

Довідково: “Добробат” — це добровольчий будівельний батальйон, який допомагає постраждалим у нагальному відновленні житла та об’єктів соціальної інфраструктури на деокупованих територіях.

• відбудова
• волонтери
• постраждалі
• Чернігів

Яків Ткаченко — професійний актор театру та кіно. Чоловік зіграв у найдорожчому в історії України фільмі “Довбуш”, а також у низці стрічок: “Червоний”, “Безславні кріпаки”, “Припутні”. 

1-го березня 2022-го року Яків мобілізувався. Спершу чоловік долучився до Дніпровського ТРО, а згодом, вже у складі ЗСУ, служив у Вугледарі. У серпні 2022-го ворожий снайпер поцілив у Якова, куля влучила військовому у шию та рота. Тоді медики припускали, що Яків може повністю втратити голос, втім, вже за місяць лікування військовий повернувся на передову. Наступне поранення Яків отримав, коли потрапив під вогонь ворожого танку. Військового доставили до Дніпра для лікування та реабілітації.  Вже після поранення Яків знявся в українському серіалі “Перевізниця”, але знову планує повернутися на службу.

Довідково: Яків Ткаченко перебуває у Дніпрі. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• культура
• постраждалі

28 квітня у Києві відбудеться танцювально-театральний перформанс маріупольчанки Ксенії Гузь “Октава мого життя”. У ньому жінка  розповість про те,  що їй довелось пережити під час повномасштабної війни: окупацію, еміграцію, загибель чоловіка на фронті, боротьбу з онкологією та депресією. 

Ксенія Гузь до повномасштабної війни разом із чоловіком Максимом відкрили у Маріуполі креативний простір “Арт-хаус” та простір для духовного спілкування “Міський Будда”, де відвідувачі займалися саморозвитком і творчістю. Чоловік проводив  заняття з йоги,  медитації,  духовних практик.  А Ксенія (керівник івент агентства) організовувала  у просторі різноманітні заходи, перформанси, какао-церемонії, віршовані батли, дитячі майстер-класи.

Повномасштабне вторгнення жінка разом із 18-річною донькою зустріла удома. Їм довелося 20 днів виживати у заблокованому Маріуполі.  Попри те, що їжа закінчувалась, ділились нею з іншими. Врешті їм вдалося виїхати із міста.

Максима  війна застала на Київщині, куди він їздив у справах.  Чоловік одразу став до лав територіальної оборони. Вже у листопаді 2022 року вступив до лав ЗСУ (десантно-штурмові війська). 13 лютого 2023 року він загинув поблизу Бахмута.  

Максим хотів, аби його прах розвіяли над Азовським морем, але оскільки нині це неможливо, Ксенія розвіяла прах чоловіка над Дніпром в Києві. Вже через три місяці у жінки виявили онкологічне захворювання. У Бельгії їй зробили успішну операцію. 

Журналісти  мають змогу поспілкуватись із Ксенією у Києві.

• жінки
• загиблі
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь