Теми за тегом: військові

Артем Яковлев – військовий та президент Херсонської обласної організації традиційного Окінавського Ґодзю-рю карате-до. 

Чоловік підписав контракт з Силами Оборони ще до повномасштабного вторгнення. Таке рішення ухвалив після того, як один з його учнів вирішив долучитися до українського війська. 

Велику війну боєць зустрів на Донеччині, а спортивний клуб тим часом став сховищем на місцевих. Серед інших там переховувалися вісім строковиків, які служили у Скадовському гарнізоні. Дружині Артема вдалося переконати росіян, які окупували місто, що це спортсмени. 

Восени 2023-го року, вже після звільнення Херсона, Артему вдалося відновити тренування у клубі. Нині чоловік тренує 18 учнів. Заняття проводять двічі на тиждень, але щоразу Артем повідомляє, чи буде тренування, адже бувають випадки, коли його викликають на службу. 

Поспілкуватися з Артемом Яковлевим можна як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю.

• військові
• діти
• окупація
• Херсон

З початком повномасштабного вторгнення “Аннетка” зрозуміла, що хоче долучитися до українського війська, аби нищити ворогів. Через те, що дівчина була ще неповнолітньою, її не брали до армії. Дочекавшись повноліття, підписала контракт з 13-ю бригадою оперативного призначення НГУ “Хартія” і одразу в резюме вказала, що мріє працювати з дронами. 

“Аннетка” пройшла базову підготовку, зокрема і основам поводження з FPV-дронами, і потрапила до підрозділу техніків. Нині дівчина допомагає побратимам збирати дрони для передової. Також військова навчається керувати FPV-дронами, аби в майбутньому стати операторкою БпЛА. 

Поспілкуватися з “Аннеткою” можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові
• жінки

Олег Симороз мобілізувався до Сил оборони з початком повномасштабного вторгнення. Чоловік захищав Київщину у складі ТРО, а згодом разом з підрозділом вирушив на Схід. У жовтні 2022-го року під час виконання бойового завдання автомобіль Олега натрапив на ворожу міну. Військовий втратив обидві ноги і отримав важкий перелом щелепи. 

Олегу ампутували ноги вище коліна, а це одна з найважчих ампутацій для подальшого протезування. Чоловік ретельно взявся за свою реабілітацію та завдяки лікарям та власним зусиллям зміг опанувати протези. Втім, на цьому життєві виклики для Олега не закінчилися — квартира, яку він орендував у столиці, не годилася для людини з інвалідністю. 

Олег придбав власне житло і обладнав його під свої потреби. Та попри те, що теперішнє помешкання ветерана розташоване у новобудові – споруді бракує інклюзивності та доступності для людей з інвалідністю. 

Поспілкуватися з Олегом Симорозом можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Київ

9 липня у Медіацентрі Україна відбудеться брифінг Школи підготовки операторів безпілотних наземних роботизованих комплексів від 3-ї окремої штурмової бригади.

Учасники:

• Віктор “Старк” Павлов, засновник школи НРК 3 ОШБр, командир взводу наземних роботизованих комплексів.

Теми для обговорення:

• Організація роботи школи: підтримка держави та фінансування проєкту; 
• Основні завдання та цільові аудиторії проєкту;
• Як долучитися до навчання цивільним. 

Школа операторів наземних роботизованих комплексів – це унікальний проєкт від 3-ї окремої штурмової бригади. НРК вже змінюють хід війни. Вони виконують найскладніші завдання: логістика, розвідка, евакуація поранених, інженерна та вогнева підтримка. Вже зараз кожен охочий може отримати ці навички, щоб у майбутньому стати оператором чи інженером НРК. Школа операторів – перший навчальний центр підготовки, де буде поєднано бойовий досвід, інженерні рішення та новий рівень військової освіти.

• військові

Дмитро Демченко — родом із Дружківки, що на Донеччині. У 2016-му році чоловік повʼязав своє життя з військом — пройшов строкову службу та підписав контракт із ЗСУ. У 2023-му році Дмитро перейшов до 23-ї бригади, де спершу воював навідником, а пізніше став командиром бойової машини “Град 21”, брав участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку. 

20 січня 2024-го року Дмитро отримав важке поранення. Ворожий приліт відбувся в 7 метрах від нього. Чоловік пережив 8 операцій, лікарям довелося ампутувати понівечені руку та ногу. Після лікування ветерана перевели у реабілітаційний центр. 

Дмитро дуже важко переживав наслідки поранення, не знаходив причин, аби жити далі. Врешті поставив собі за мету — знайти роботу. І після співбесіди став адміністратором у “Виборі” — львівському просторі для захисників та захисниць. 

У просторі Дмитро вперше відчув себе серед тих, хто його розуміє. Йому подобається працювати з військовими. Невдовзі планує отримати протез руки та вступити на юридичний факультет.

Поспілкуватися з Дмитром Демченко та командою “Вибору” можна як онлайн, так і офлайн у Львові за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Львів

До 2022-го року Ігор Казьмін займався ремонтом легкових і вантажних автомобілів. Коли почалися бойові дії на Миколаївщині, він взявся допомагати військовим лагодити бронетехніку.

У травні 2022 року чоловік змайстрував перше багі для бійців й відтоді повністю перекваліфікував свій автосервіс на потреби війська. Нині автомеханікам вдалося змайструвати вже 70 багі і відправити їх на передову. На обладнання одного багі витрачають від двох-трьох тижнів до двох місяців. Це залежить від бази автомобіля, який переробляють. Спершу волонтери працювали з ВАЗами, згодом взяли Ford та Skoda, а пізніше почали працювати з повнопривідними автівками. 

Деякі авто їм передають після пошкодження на фронті або після ДТП, решту ж доводиться купувати за власні або благодійні кошти. Нині в майстерні працює вісім людей. У майбутньому Ігор планує відкрити хостел і кавʼярню для військових, які є постійними відвідувачами автомайстерні. 

Поспілкуватися з Ігорем Казьміним можна як онлайн, так і офлайн у Миколаєві, за попередньою домовленістю.

• військові
• волонтери
• Миколаїв

Катерина – військова 13-ї бригади НГУ “Хартія”, яка обіймає посаду звʼязківиці. До повномасштабного вторгнення дівчина не мала жодного стосунку до війська. 

Катерина познайомилася з коханим в інтернеті — тоді він уже служив. Після кількох зустрічей стало зрозуміло: хочуть бути разом попри все. Згодом Катерина заговорила про службу, аби бути ближче — та хлопець був проти. Утім, вона вирішила: час долучатися до Сил оборони. До армії вирішив піти і батько Катерини. Обоє пройшли ВЛК і обрали 13-ту бригаду НГУ “Хартія”.

Катерина вирішила стати звʼязківицею, пройшла необхідне навчання і зайняла посаду в одному з підрозділів. Нині дівчина часто бачить коханого і дозволяє собі мріяти про щасливе життя, яке їх чекає після Перемоги. 

Поспілкуватися з Катериною можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресофіцером.

• військові
• жінки

Євгеній Кравчук мобілізувався з початком повномасштабного вторгнення. Його дружина – Анастасія – спершу волонтерила, але згодом також долучилась до війська і стала бойовою медикинею. У червні 2022-го року підрозділ Євгенія потрапив в оточення на Луганщині, де його разом з побратимами взяли у полон. Майже три роки військовий пробув у неволі. 

За словами Євгенія, росіяни щодня катували українських захисників – били дубинками, морили голодом, використовували струм. Єдине, що тримало Євгенія у полоні – це віра, що його дружину чекає на нього. Одного дня росіяни повідомили йому, що Анастасія загинула, але чоловік не повірив в цю звістку. Адже росіяни постійно брешуть полоненим і намагаються зламати їх. 

У лютому 2025-го року Євгенія звільнили з полону. На волі чоловік дізнався, що Анастасії справді не стало. Жінка загинула у жовтні 2024-го року на Покровському напрямку. 

Нині Євгеній реабілітується після пережитого. Чоловік завів блог, де розповідає про своє життя, лікування та реабілітацію. 

Поспілкуватися з Євгенієм Кравчуком можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• полонені
• Київ

Євген Спірін родом з Луганщини. Хлопець навчався в Академії внутрішніх справ (покинув після 2 років) та на філософському факультеті. Згодом працював у морзі та похоронному бюро. 

У 2014 році, коли розпочалася Революція Гідності, Євген став позаштатним кореспондентом київського ЗМІ у Луганську. Хлопець фотографував все, що відбувалося у місті, яке стало мішенню російської гібридної агресії. Після того, як через його роботу Євгену почали погрожувати, він переїхав до Києва. У столиці продовжив працювати у медіагалузі. 

Після деокупації Бучі Євгену подзвонив знайомий і попросив допомогти з ідентифікацією тіл цивільних, яких убили росіяни. Ексгумацією та опізнанням загиблих Євген займався півтора роки. Далі мобілізувався і долучився до Нацгвардії України. 

Там чоловік обійняв посаду “медичної сестри”, адже, каже, що офіційно професії “медбрат” у війську не існує. Євген допомагає пораненим, а також пише книгу про те, як люди випадково потрапляють до війська і знаходять там себе. 

Поспілкуватися з Євгеном Спіріном можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• киї
• військові
• злочини росіян

Центр ініціатив “Повернись живим” запрошує журналістів висвітлити другі Всеукраїнські змагання з волейболу сидячи. Захід обʼєднує дводенні змагання та різноманітні фестивальні активності. 6 липня відбудуться вирішальні ігри між фіналістами змагання. 

Для відвідувачів також заплановані лекції про адаптивний спорт та відновлення ветеранів і ветеранок після поранення. Організатори нададуть можливість відвідувачам спробувати себе у різних видах адаптивного спорту: стрільбі з лука, настільному тенісі, гольфі, веслуванні на тренажерах і вейкбордингу. 

На захід необхідно зареєструватися.

• військові
• постраждалі
• Київ