Теми за тегом: жінки

Анна Ярошенко більше 20 років займається дайвінгом. Жінка переконана, що дайвінг доступний усім. Адже з нею пірнали і маленькі діти, і поважні бабусі та дідусі. А ще — люди з порушеннями слуху і зору, люди з психічними розладами, з різними травмами. Гравітація під водою працює  по-іншому, тож “невагомість” може відчути кожен. 

Після початку повномасштабної війни Анна зрозуміла, що заняття дайвінгом можуть бути корисними і військовим після поранень. Адже це —  фізична та психологічна реабілітація. З першими добровольцями — захисниками з травмами та ампутаціями — жінку  познайомила мама, яка працює реабілітологом. 

Анна назвала свій проєкт “До біса гравітацію!” (“Gravity? WTF?”).  Його мета — дати ветеранам та ветеранкам нове цікаве хобі, у якому вони можуть досягти крутих результатів. Мають навчитися виконувати весь комплекс необхідних навичок, щоб стати самостійними дайверами. 

У межах проєкту військові спершу займаються у мілкому безбарʼєрному басейні, у який можна потрапити на кріслі колісному. Наступний крок — басейн 3,8 метри завглибшки. Для тих, хто вже пройшов кілька занять і впевнено відчуває себе із аквалангом, роблять виїзди на відкриту воду. 

У проєкті вже взяли участь близько 40 ветеранів. Серед учасників є три ветеранки. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше про проєкт та висвітлити заняття з дайвінгу у басейні в Києві.

• військові
• жінки
• постраждалі
• Київ

Олена Грекова  — етнічна болгарка. Її предки прибули на землі Бессарабії  ще у 18 столітті.

До повномасштабної війни Олена була директоркою та власницею успішної будівельної компанії в Одесі. А нині вона — майор, офіцер відділу розвитку в Командуванні Військово-Морських Сил  ЗСУ. 

Ще з 2014 року Олена долучилася до волонтерського руху в Одесі:  опікувалася родинами військових, які вийшли з Криму, не зрадивши присязі. Тоді жінка відгукнулася на заклик зустріти автобус з речами для тих, хто виїхав з півострова. Там познайомилася з іншими небайдужими одеситами. Разом вони створили в соцмережі групу “Допомога ВМС”. Волонтери розподілили райони міста між собою і намагалися знайти все, чого потребували родини військових.

З початком повномасштабного вторгнення рф у 2022 році жінка вивезла сина та волонтерила у Румунії. Втім уже в травні вона вирішила мобілізуватися та приєднатися до тих військових, яким допомагала з 2014 року. У війську Олена продовжує займатись волонтерством та допомагати захисникам. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Оленою в Одесі, або у онлайн-форматі. 

Довідково: Бессарабія — історична область у східній Європі між річками Прут, Дністер, гирлом Дунаю та Чорним морем. 70% площі Бессарабії розміщено на території сучасної Молдови, решта — на території України. 

• військові
• волонтери
• жінки
• Одеса

Перед тим як мобілізуватися до бригади “Азов”, Світлана Ворова працювала провідною інженеркою на “Укрзалізниці” та виховувала трьох дітей. Один з синів – Олександр Кутузакій – долучився до “Азову” ще на початку його створення. 15 лютого 2015-го року авто, у якому їхав син Світлани, потрапило у ворожу засідку. Тіло Олександра забрали “кадирівці”, повернули понівеченим, але Світлана вирішила ховати сина у відкритій труні, аби показати жорстокість ворога.

Після втрати Олександра жінці було важко оговтатися. Перед цим у Світлани помер батько, свекор, вона розлучалась із чоловіком. Двоє молодших дітей допомогли Світлані пережити втрату та рухатися далі. 

У 2020-му році жінка вирішила продовжити справу загиблого сина та долучилась до бригади “Азов”.

Повномасштабне вторгнення Світлана зустріла разом з побратимами у Маріуполі і незабаром опинилась на “Азовсталі”. Командир військової пропонував жінкам скористатися зеленим коридором, але Світлана залишилась. 86 днів вона провела на металургійному комбінаті, вийшла у полон разом з побратимами та пережила 11 місяців у російській колонії. Військова каже, що жінок не катували фізично, але морально знущалися увесь час. Після повернення на Батьківщину Світлана провела вісім місяців у реабілітаційних центрах, шпиталях та санаторіях. А згодом повернулась до війська.

Світлана Ворова перебуває на Сході. Поспілкуватися з військовою можна онлайн або офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресслужбою “Азову”.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

Віктор Пеньковий прослужив військовим льотчиком 23 роки і з початком повномасштабного вторгнення рф став на захист України. Під час виконання одного із бойових завдань чоловік загинув.

Після втрати чоловіка дружина Світлана Пенькова почувалась загубленою. Шлях до відновлення був непростим. Іноді жінка три дні лежала вдома й навіть не могла обійняти дитину, адже все тіло боліло.

Через рік після втрати чоловіка Світлана заснувала громадську організацію “Відроджена”, яка займається підтримкою родин полеглих Героїв, та почала писати книгу. Згодом на світ з’явилась книга “Українські колібрі”, присвячена Віктору. Світлана хоче, щоб кожен пам’ятав, що навіть після трагічної втрати можна знайти нові сенси й жити далі, зберігаючи пам’ять про тих, кого щиро любиш.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Світланою у Вінниці та Києві. Також є можливість спілкування у онлайн-форматі. 

Довідково:  Нині сім’єю опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він  допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ
• Вінниця

Марія Алексєєвич – дружина бійця бригади “Азов” Сергія Алєєксєєвича, який обороняв Маріуполь від початку повномасштабного вторгнення до 16-го травня 2022-го. Тоді разом з побратимами за наказом вищого командування військовий вийшов з “Азовсталі”  та потрапив у російський полон.

Понад два роки Марія працювала над поверненням коханого та інших полонених на Батьківщину. За цей час жінка їздила до Австрії на зустріч в ОБСЄ, присвяченій теракту в Оленівці, зустрічалась з представниками української влади і щотижня приходила на акції, присвячені захисникам “Азовсталі”. 18-го жовтня 2024-го року Сергій Алексєєвич повернувся до України під час чергового обміну полоненими.

Марія зізнається – того дня мала передчуття, що коханий нарешті опиниться вдома. О 22.20 її телефон задзвонив – зателефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими і повідомили довгоочікувану звістку. За кілька годин вже подзвонив і Сергій. Марія каже, що й досі не може повірити, що це не сон і її коханий справді повернувся з полону. 

Нині Сергій перебуває на лікуванні та реабілітації. 

Сергій Алєксєєвич поки не готовий до інтерв’ю. Поспілкуватися з Марією Алексєєвич про пережитий досвід, роботу у громадській організації “Спільнота Оленівки”, зустріч з коханим після полону – можна онлайн або офлайн у Києві та Вінниці, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Київ
• Вінниця

До початку повномасштабного вторгнення Людмила Порфіленко жила у Кураховому, що на Донеччині, працювала медсестрою у тамтешній школі, а у вільний від роботи час створювала іграшки та прикраси у невеличкій майстерні, яку облаштувала у квартирі. Чоловік Людмили працював лікарем, родина виховувала трьох дітей. 

24-го лютого 2022-го року Людмила спершу не повірила, що почалася велика війна. Але вже на третій тиждень після початку повномасштабного вторгнення сімʼя вирішила евакуюватись: посадили в авто дітей, двох песиків, заставила машину каністрами з пальним. З собою взяли лише змінний одяг та трохи приладдя для рукоділля Людмили. Родина дісталася Волинської області, цей регіон обрали через поради знайомих, які евакуювалися з Донеччини ще у 2014-му.

Згодом до подружжя на Волинь евакуювалися й їхні батьки. Чоловік Людмили знайшов роботу у місцевій лікарні, а сама жінка відродила свою невеличку майстерню. Творити починає з самого ранку: шиє іграшки, виготовляє прикраси з каміння. Свої вироби продає через соцмережі або через знайомих. Деякі ляльки майстрині вже подорожують світом: вироби замовили у Франції, Німеччині та Англії. Також Людмила проводить майстер-класи для дітей з валяння вовни.

Поспілкуватися з майстринею можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Нині за Курахове точаться важкі бої. Більшість населення покинуло місто.

• жінки
• культура
• Луцьк
• евакуація

18 листопада на Київщині стартують практичні заняття у межах програми “Iron Women”. Це безоплатна програма перекваліфікації жінок для  отримання професії машиністки екскаватора та водійки фронтального навантажувача. 

Загалом, програма складається з теоретичного та практичного навчання, завершується професійною атестацією на отримання кваліфікації “машиніст екскаватора 5 розряду” та “водій навантажувача 4 розряду”.  Отримана кваліфікація передбачає роботу на підприємствах без права виїзду на дороги загального користування. 

До програми долучились 12 жінок. Участь у ній є безоплатною. Навчання, проживання та харчування покриваються коштом проєкту Reskilling Ukraine. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу висвітлити практичні заняття на Київщині, які триватимуть від 18 листопада до 12 грудня.

Довідково: Програма реалізується шведською неприбутковою організацією Beredskapslyftet у партнерстві з Volvo Construction Equipment та ETS Group в рамках проєкту Reskilling Ukraine. 

• жінки
• Київ

18 листопада в Києві напередодні міжнародної акції “16 днів проти насильства” зірки разом із жінками висадять жіночий сад “Алея жіночої сили”, як символ боротьби і стійкості жінок.

Головні люди цього заходу: жінки, які проходять трансформацію у складний період як для себе, так і для країни, які мають свої болючі історії, але продовжують боротися за щасливе майбутнє. Разом із зірками вони висадять дерева — символи витривалості та сили українських жінок. Ці дерева стануть живим нагадуванням про те, що жінки можуть відновитися, розквітнути та рухатися вперед, незважаючи на пережите. 

Захід об’єднає всіх, кому небайдужа проблема насильства, особливо в умовах війни. Кожен голос має значення. Сад сакур буде внесено до “Національного Реєстру Рекордів України”, а капсулу-послання усі учасники та учасниці заходу спільно підпишуть для майбутніх поколінь.

Журналісти мають змогу ознайомитись детальніше із списком зірок, які долучаться до акції.  На захід необхідно акредитуватись.

Довідково:  Акція “16 днів проти насильства” була започаткована в 1991 році Міжнародним Інститутом Лідерства для Жінок. Ця акція відзначається щороку та об’єднує жінок, чоловіків та дітей у боротьбі проти насильства.

Сад буде висаджено за ініціативи благодійних організацій Міжнародний благодійний фонд “Українська фундація громадського здоров’я”, The Kvinna till Kvinna Foundation та у співпраці з Солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією.

• жінки
• Київ

Оксана Смірнова із міста Ірпінь, що на Київщині. На початку повномасштабного вторгнення рф  її син Сергій залишився захищати рідне місто. Він загинув у битві за Ірпінь 25 березня 2022, у свій день народження.

Після загибелі сина Оксана, яка до війна працювала дизайнеркою, почала підтримувати інших за допомогою арт-терапії. Вона створила безпечний простір та зібрала жіноче ком’юніті. На її майстер-класах учасниці створюють обʼємні іграшки, картини з вовни, малюють. Вироби продають на ярмарках родин загиблих Героїв, а всі виручені кошти передають побратимам полеглих воїнів.

До ком’юніті, зокрема, долучаються жінки, які пережили втрату рідних на фронті, жінки, у яких чоловіки боронять країну та жінки-переселенки. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із Оксаною у Ірпені або у онлайн-форматі. Попередньо, наступного тижня має відбутись черговий майстер-клас. 

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Віолетта та Олег Нагорний усе життя прожили у Вінниці. Чоловік займався продажем будматеріалів, а жінка викладала вокал. Виховували трьох дітей: двох доньок та сина. Велика війна зруйнувала  сімейний затишок і всі плани на майбутнє. 

Олег записався до лав ТРО в перший день повномасштабного вторгнення, рішуче налаштований захистити найрідніших — свою родину. 14 травня 2024 року чоловік отримав смертельне поранення, коли йшов до поранених побратимів, аби спробувати їх врятувати. 

Бойовий медик, який був поруч з Олегом в останні хвилини його життя, казав, що він згадував про свою сім’ю. Просив переказати, що дуже любить Віолетту і дітей, і просив гідно виховати найменшого сина, який є татовою копією. За офіційними даними Олег вважається зниклим безвісти, але сім’я знає, що він загинув.

Раніше  Віолетта писала музику, але через війну творчість відійшла на другий план. Коли втратила Олега, вирішила присвятити йому пісню. Написала її на день народження чоловіка. Щоправда, присвятила її не лише Олегу, але й усім жінкам, які втратили своїх коханих Героїв. 

Довідково: Нині сім’єю опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він  допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Вінниця