Теми за тегом: жінки

Наталія Ільїна — мешканка Бучі, що на Київщині. З початку 2026 року вона організовує мирні акції у місті, аби нагадати суспільству про тих, хто досі не повернувся додому. А також привернути увагу до проблеми зниклих безвісти та полонених. Загалом таких акцій відбулось уже 8.  Одна із них —  “Світло надії”, де учасники підняли ліхтарі у небо, а у центрі кола стояв порожній стілець — як нагадування про місце, яке досі чекає на свого господаря.

Наталія зі своїм майбутнім чоловіком Миколою познайомились 6 лютого 1998 року в Бучанській лікарні, куди обоє звернулися як пацієнти. Жінка каже, що це було кохання з першого погляду. Рівно через рік, 6 лютого 1999-го, вони одружилися. 6 лютого 2004-го повінчалися в церкві, а 6 лютого 2007-го народилася їхня донька. 

Початок повномасштабної війни застав родину у Бучі. На третій день вторгнення змогли виїхати до Івано-Франківська. (Буча з кінця лютого до 31 березня 2022 року була окупованою).

А вже 6 березня 2022 року Микола пішов добровольцем боронити країну. Чоловік служив у Силах спеціальних операцій, був учасником бойових дій під Бахмутом на Донеччині. Згодом продовжив службу у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. 3 лютого 2025 року він зник безвісти під Дачним на Донеччині.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Наталією у Бучі. Також 2 травня у місті запланована чергова мирна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених.

• військові
• жінки
• Київ

Марія Воля народилася та виросла у Маріуполі — місті на півдні України, яке навесні 2022 року знищили та окупували росіяни. До лав ЗСУ дівчина долучилась ще у 2015-му році. Стати на захист країни захотіла після перших атак росіян на Маріуполь. За час великої війни Марія Воля керувала на фронті мінометним розрахунком та була командиркою відділення роти зв’язку. 

До окупації рідного міста — дівчина приховувала свою орієнтацію. Втім, після того, як отримала поранення у Маріуполі, а згодом — вирвалася з російського оточення, Марія відкрилася своїм побратимам. Після 11 років у війську бійчиня звільнилася з армії за станом здоров’я та отримала третю групу інвалідності. 

Марія каже, що відчула полегшення, адже ресурси залишатися у війську вичерпалися. Тепер вона поступово повертається до цивільного життя і шукає себе поза армією.

Поспілкуватися з Марією Волею можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• ЛГБТ

Ілона Хоміцька раніше викладала фортепіано в музичній школі на Тернопільщині. Вже після початку повномасштабного російського вторгнення жінка закінчила навчання на водійку вантажівки  в межах програми OnTrack проєкту Reskilling Ukraine. Має категорію CE, що дає право керувати транспортом масою від 7,5 тонни з причепом.

Нині 42-річна жінка працює водійкою вантажівки (водить автоцистерну). 

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із Ілоною  у Тернополі або у онлайн-форматі. 

Довідково: Reskilling Ukraine – проєкт шведської неприбуткової організації Beredskapslyftet. Він був створений з метою допомогти українцям відбудовувати Україну через програми освіти, перекваліфікації та підвищення кваліфікації. Це перший проєкт організації Beredskapslyftet, який реалізується в Україні.

• жінки
• Тернопіль

Цьогоріч відбудуться 40-і роковини з дня аварії на Чорнобильській АЕС. 15 квітня Хартія-Хаб запрошує на зустріч з Катериною Шавановою — хартійкою, радіобіологинею та співавторкою книги “Страшне, прекрасне і потворне у Чорнобилі”. Під час розмови військова поділиться своїми дослідженнями сучасного Чорнобиля — простору, який Катерина називає “страшним, прекрасним і потворним”. 

На зустрічі обговорять майбутнє радіаційної і ядерної безпеки в Україні та світі після завершення російсько-української війни. Також заплановане обговорення періоду російської окупації Чорнобиля, ситуації навколо Запорізької АЕС та ширший контекст ядерних ризиків під час і після війни. 

Для участі у заході необхідно зареєструватися.

• військові
• жінки

Галина Глобчаста — староста сіл Макіївка та Греківка на Луганщині. Понад 30 років жінка працювала вчителькою математики та фізики у рідній Макіївці. Потім стала старостою. 

3 березня 2022 року росіяни окупували її село. Галина категорично відмовилася співпрацювати з загарбниками. У середині квітня того ж року росіяни викрали жінку. Її допитували та жорстоко катували. На подвір’ї Галини окупанти знайшли схованку з українськими прапорами та жовто-блакитними стрічками. Тож під час чергового допиту росіяни привели її чоловіка та наказали їм прощатися. 

Зрештою подружжя відпустили, пара наважилася на втечу з окупації. Їм вдалося дістатися Харківщини, де зустріли українських військових. 

Поспілкуватися з Галиною Глобчастою можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Львів

Ольга Щедріна до 2024 року мешкала в Ірландії та працювала помічницею посла України. З початком повномасштабної війни у посольстві було багато роботи. Ірландці масово зверталися, щоб допомогти українцям. Невдовзі Оля почала їздити в Україну у короткі відрядження. Возила гуманітарну допомогу та почала вивчати тактичну медицину. Наприкінці 2023 року вона вирішила залишитися в Україні. Невдовзі долучилася до  медичного батальйону “Госпітальєри”. Нині жінка евакуйовує поранених військових до стабілізаційних пунктів та надає допомогу. Між ротаціями Ольга їздить за кордон, де розповідає іноземцям про війну в Україні.

За попередньої домовленості та погодженням пресофіцера журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою у онлайн-форматі.

Довідково: Медичний батальйон “Госпітальєри” працює на передовій з 2014 року. Екіпажі щодня проводять десятки евакуацій майже по всій лінії фронту. “Госпітальєри” навчають тактичній медицині з 2015 року та домедичній допомозі з 2018.

• військові
• жінки
• лікарі

5 квітня  журналістів запрошують на українську прем’єру “SANCTUS VERITAS” у виконанні Національного академічного духового оркестру. Під орудою заслуженої артистки України Ольги Рукавішнікової та диригента Івана Стецького прозвучать яскраві твори європейських композиторів. 

Для Ольги Рукавішнікової цей виступ стане поверненням у мирне життя після 4 років боротьби з ворогом у складі ЗСУ. Жінка стала до лав Сил Оборони України 24 лютого 2022-го року. Її основна зброя — ручний протитанковий гранатомет (РПГ-7), втім, дівчина володіє також снайперською гвинтівкою, автоматичним станковим гранатометом, кулеметом та мінометом. 

Під час одного з бойових завдань Ольгу відкинуло вибуховою хвилею на кілька метрів, а один з уламків зламав їй шийний хребець. Під час цього ж поранення Ольга втратила ліве око.

Довідково: Перше відділення “SANCTUS VERITAS” представить драматичну біблійну оповідь Г’юго Чінести “Адам та Єва” та масштабну симфонічну картину Оскара Наварро “Ноїв ковчег”. У другому відділі слухачі почують глибоко емоційну поему Феррера Феррана “Авраам” і монументальні “Візантійські мозаїки” Франко Чесаріні — музичний символ духовної величі та світла, що несе із собою народження Христа.

Журналісти мають змогу ознайомитись із повною програмою. На подію необхідно акредитуватись.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися із Ольгою Рукавішніковою.

• військові
• жінки
• культура
• постраждалі
• Київ

Олексій Найденко долучився до захисту України ще у 2014 році, проходив службу у складі 28-ї окремої механізованої бригади. До цього понад 15 років працював боцманом на газових суднах. Із початком повномасштабного вторгнення не залишився осторонь — повернувся з-за кордону, щоб знову стати на захист держави, цього разу у складі 67-ї окремої механізованої бригади (ДУК ПС).

У 2023 році його було списано зі служби за станом здоров’я. 25 листопада 2024 року він помер у лікарні внаслідок ускладнень після отриманих поранень.

Дружина військового, Олена, з 2016 року займається волонтерською діяльністю. Вона є засновницею ініціативної групи “Черкаські чарівниці”, яка виготовляє сухі пайки та готові страви у реторт-пакетах для військових на передовій, а також відвідує поранених захисників у лікарнях.

У подружжя є син — 13-річний Матвій Найденко. Він навчається у 8 класі, активно бере участь у спортивних заходах, зокрема у змаганнях “Пліч-о-пліч” (регбі, футбол, гандбол). З 2020 року родина також долучалася до благодійних забігів і марафонів на підтримку військових.

За словами матері, Матвій був дуже прив’язаний до батька. Коли той працював у морі, хлопець допомагав удома, а після його втрати став для матері підтримкою та активно долучається до волонтерської діяльності.

Родина не змінювала місце проживання і продовжує жити у Черкасах. Матвій є підопічним благодійного фонду “Діти Героїв”.

У 2025 році однією з мрій Матвія був автограф українського футболіста Артема Довбика. Це бажання вдалося реалізувати за підтримки Даніеля Салема та Ліди Лі. Нині хлопець зосереджений на заняттях футболом і готується до вступу у футбольну школу.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю в онлайн форматі.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі

У 2023 року Центр UNBROKEN спільно з “Благодійним фондом “Незламні” та L’Oréal Україна започаткували спільний соціальний проєкт “(Не) До краси”. Його мета – допомогти жінкам, які постраждали внаслідок російської агресії, стерти сліди війни з обличчя та тіла, повернути красу та впевненість у собі. 

Яку допомогу отримують учасниці в межах проєкту? 

– Консультації кваліфікованих спеціалістів із пластичної хірургії, естетичної медицини та, за потреби, інших лікарів. 

– Індивідуальний план лікування, залежно від наслідків травм: оперативні втручання, косметологічні процедури, шліфування рубців CO2-лазером. 

– Сеанси тілесно-орієнтованої та розмовної психотерапії.  

За понад 2 роки існування проєкту “(Не) До краси” 61 жінка отримала допомогу.  Усі послуги в межах проєкту – безкоштовні.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися із фахівцями проєкту “(Не) До краси” та, за можливості, із учасницями.

• жінки
• лікарі
• постраждалі

Дафна Сосновська — співзасновниця проєкту “Завдяки”. Ідея ініціативи виникла у неї через розчарування тим, як в Україні вшановують загиблих від початку російсько-української війни у 2014 році. У 2023 році Дафна вирішила діяти: зібрала однодумців — і так почав формуватися проєкт.

“Завдяки” прагне не лише увічнити пам’ять загиблих за Україну, а й розповісти про їхні життя, мрії, цінності та внесок у боротьбу за свободу. До проєкту може долучитися кожен, адже основний пріоритет команди — зберегти усі спогади про Героїв. 

Платформа поєднує базу даних, документальні фільми та анкети, які дозволяють рідним, друзям, побратимам та просто знайомим ділитися спогадами. Нині команда працює над масштабною ідеєю: зібрати дані про всіх, хто загинув з 2014 року, і створити документальні фільми, які розкажуть про цих людей.

Поспілкуватися з Дафною Сосновською та командою проєкту можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ