Теми за тегом: жінки

У фотопроєкті 13 бригада представила двох військовослужбовиць: 25-річну санітарну інструкторку роти ударних БПЛА “Хартії” Світлану “Чуму” та 22-річну операторку БПЛА Ірину “Геру”. “Чума” до початку повномасштабного вторгнення займалася управлінням магазином мотозапчастин та спорядження. Нині вона є бойовою медикинею, а також навчає бійців рятувати життя побратимів на полі бою. Військова “Гера” до початку великої війни працювала у SMM. Нині керує безпілотниками.

“Чума” та “Гера” перебувають на передовій. Готові до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• культура

Вікторії Касянчук 26 років і вона не приховує своєї орієнтації. Дівчина – відкрита лесбійка. 

З початком великої війни Вікторія одразу зрозуміла, що буде служити у Силах Оборони. Рідний брат Вікторії, був добровольцем і загинув під час оборони Київщини навесні 2022 року. Певний час дівчина витратила на те, щоб завершити усі цивільні справи і вже цього року подалася до  Територіального центру комплектування. Там одразу наполягала на бойовій посаді і обрала для себе напрямок БПЛА. Родина підтримала рішення Вікторії, як колись підтримала і її камінг-аут. 

Вікторія Косянчук перебуває у навчальному центрі і готується до служби. Військова готова до спілкування з журналістами онлайн за попередньою домовленістю.

• жінки
• ЛГБТ

Ірині Номеровській 30 років. Вона – дипломована економістка та мама 5-класниці Єви. 

Навесні 2022 року родина Ірини потрапила під російську окупацію у рідному Херсоні (місті на Півдні України). Врятуватись змогли дивом, тікаючи повз ворожі блокпости. Дорогою на Київщину Ірина була вражена масштабами руйнувань та кількістю попереджувальних знаків про мінну небезпеку. 

Через рік Ірина повернулась до сусіднього із Херсоном Миколаєва, де стала частиною родини “HALO Ukraine”. Сьогодні жінка вже керує групою нетехнічного обстеження, допомагаючи ідентифікувати небезпечні території на рідному Півдні.

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Іриною на Миколаївщині. 

Довідково: “The HALO Trust” – це найбільша міжнародна некомерційна організація, яка знешкоджує міни й вибухонебезпечні боєприпаси у 30 країнах та територіях світу упродовж 35 років.

• жінки
• окупація
• Миколаїв
• розмінування

Тамара Корягіна та її чоловік Сергій Михайленко народилися та мешкали у Маріуполі. У 2019-му році Сергій долучився до лав “Азову” (нині —  Бригада Національної гвардії “Азов”).

З початком повномасштабного вторгнення Сергій, який був на навчаннях на Львівщині, повернувся додому та став на захист Маріуполя. А Тамара намагалася вижити у місті, яке знищували обстрілами росіяни. 

Жінка зуміла виїхати 18 березня 2022-го року. Згодом дізналася, що на початку квітня Сергій отримав осколкове поранення, але операції так і не дочекався, адже бракувало медикаментів. 

16 травня 2022-го року Тамара востаннє спілкувалася з чоловіком: він написав, що отримав наказ виходити у полон і додав: “Скоро побачимося, готуйся до весілля”. Тамара каже, що третій рік живе лише завдяки цьому повідомленню. За цей час дівчина не отримала жодного листа від коханого і бачила його лише нас російських пропагандистських відео. Дівчина певна, що її коханого катують у виправній колонії “Полярний вовк”, що у російському Сибіру, де він зараз перебуває. До того, як відправити Сергія до колонії, над ним провели незаконне судилище у окупованому Донецьку. Захиснику Маріуполя винесли “вирок” — довічне увʼязнення.

У червні 2024-го Тамара стала однією з учасниць делегації дружин військовополонених, які вкотре приїхали до Папи Римського з проханням посприяти звільненню незаконно увʼязнених українців у росії.

Тамара Корягіна перебуває у Дніпрі. Дружина Сергія Михайленка готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки
• полонені
• постраждалі
• Дніпро

“Велике Дівництво”  —  проєкт “Repair Together” про “girl power”, де самі лише дівчата зводять будинок, а разом з ним торують шлях для інших жінок. Щоб в майбутньому мали однакові з чоловіками можливості реалізуватися у будівельній галузі.

Будинок пані Ніни в селі Лукашівка на Чернігівщині знищила рф.  У листопаді 2022 року  у межах проєкту заклали перший газоблок у стіну нової домівки для сім’ї пані Ніни. Далі винятково жіноча команда звела стіни, залила армопояс та побудувала дах. Будинок для пані Ніни дівчата планують завершити вже цього року.  

Довідково: За 2 роки до проєкту “Велике Дівництво” долучились понад 200 волонтерок. Серед них були і українські зірки.

“Repair Together” – громадська організація, зосереджена на побудові активної волонтерської спільноти в Україні. Вони роблять волонтерство корисним та водночас цікавим і захопливим досвідом, поєднуючи роботу з подолання гострих соціальних проблем із культурними та освітніми подіями.

• відбудова
• волонтери
• жінки
• Чернігів

До великої війни Євгенія Машина працювала продавчинею у Миколаєві (місті на Півдні України). Наприкінці травня 2022 року Євгенія отримала вибухово-осколкове поранення: за пʼять метрів від її вікна розірвався російський снаряд. Уламками жінці пошкодило руки, стегна та обличчя. 

Рани Євгенії затягнулися, але утворилися рубці, які завдавали болю та дискомфорту. Жінці порадили звернути до проєкту “Неопалимі”, який допомагає прибрати наслідки травм, яких завдала війна. У клініці Євгенії безкоштовно зашліфували шрам на руці. Медики також попрацювали з рубцями на її обличчі. 

Нині жінка переїхала до Одеси, де допомагає переселенцям.

Довідково: Мета благодійного проєкту з естетичної медицини “Неопалимі” —  забезпечити комплексне безоплатне лікування для військових, добровольців, волонтерів, цивільних та дітей, які отримали опіки та рубці внаслідок війни. Робота здійснюється за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та з допомогою партнерів.

• жінки
• лікарі
• постраждалі
• Одеса

Анна Ярошенко більше 20 років займається дайвінгом. Жінка переконана, що дайвінг доступний усім. Адже з нею пірнали і маленькі діти, і поважні бабусі та дідусі. А ще — люди з порушеннями слуху і зору, люди з психічними розладами, з різними травмами. Гравітація під водою працює  по-іншому, тож “невагомість” може відчути кожен. 

Після початку повномасштабної війни Анна зрозуміла, що заняття дайвінгом можуть бути корисними і військовим після поранень. Адже це —  фізична та психологічна реабілітація. З першими добровольцями — захисниками з травмами та ампутаціями — жінку  познайомила мама, яка працює реабілітологом. 

Анна назвала свій проєкт “До біса гравітацію!” (“Gravity? WTF?”).  Його мета — дати ветеранам та ветеранкам нове цікаве хобі, у якому вони можуть досягти крутих результатів. Мають навчитися виконувати весь комплекс необхідних навичок, щоб стати самостійними дайверами. 

У межах проєкту військові спершу займаються у мілкому безбарʼєрному басейні, у який можна потрапити на кріслі колісному. Наступний крок — басейн 3,8 метри завглибшки. Для тих, хто вже пройшов кілька занять і впевнено відчуває себе із аквалангом, роблять виїзди на відкриту воду. 

У проєкті вже взяли участь 25 ветеранів з різними травмами та ампутаціями. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше про проєкт та висвітлити заняття з дайвінгу у басейні в Києві, а також на відкритій воді.

• військові
• жінки
• постраждалі
• Київ

Любов Попова до великої війни працювала ландшафтною дизайнеркою у рідному Харкові. З початком повномасштабного вторгнення жінка разом з дитиною переїхала до центральної України, але рік потому перебралася до батьківського села Козіївка, що на Харківщині. Там Любов згадала про справу, якої ще в дитинстві навчала її бабуся — збирати трави і створювати авторські чаї. Спершу займалася цим, як хобі, але з часом збирання трав почало приносити заробіток. 

Нині на чаї, які створює Любов, люди готові чекати по півроку. Жінка надсилає свої збори не лише Україною, а ще й закордон. Окрім виробництва чаїв, Любов зацікавилась розвитком місцевої громади. Зокрема, проводить майстер-класи для дітей з виготовлення чайних букетів.  

Любов Попова перебуває на Харківщині, готова до спілкування зі ЗМІ, як офлайн, так і онлайн.

• жінки
• культура
• Харків

Художниця Ярослава Яцуба та школяр Марк Іванченко познайомилися на початку повномасштабного вторгнення. Тоді 13-річний хлопець створив першу анімацію на малюнок Ярослави. Марк “оживив” роботу під назвою “Ніч яка місячна”, на якій українці знищують ворожі танки під місячним сяйвом. З того часу художниця та аніматор взялися співпрацювати. Ярослава малює майже щодня, ідеї для своїх робіт знаходить у новинах. А Марк перетворює її малюнки на анімації. 

“Живі картинки” Ярослава згодом розігрує за донати, представляє на міжнародних виставках. Анімації також прикрашають збори багатьох військовослужбовців і вже допомогли зібрати понад 250 тисяч гривень для підтримки Сил Оборони. 

Цьогорічні анімації Марка зайняли перше місце на міжнародному “Чілдрен Кінофесті”, а призові кошти хлопець передав на збір полку “Азов”. 

• діти
• жінки
• культура

До повномасштабного вторгнення Євгенія Кім із Миколаєва (місто на Півдні України) займалася іконописом. Втім, з першими вибухами у лютому 2022-го року, Євгенія відклала пензлика і почала волонтерити. А свою іконну майстерню перетворила на волонтерський хаб. 

Спершу Євгенія евакуйовувала жінок та дітей з Миколаєва, а після загибелі друга долучилася до евакуації поранених з поля бою. Нині жінка співпрацює з місцевим Добровольчим формуванням територіальної громади, як доброволиця-парамедикиня. Зарплатні Євгенія не отримує, втім, має змогу їздити на передову та повертатися додому за власним бажанням. Євгенія не певна, що зможе знову займатися живописом після Перемоги. 

Довідково: Євгенія Кім перебуває або у Миколаєві або на передовій. Парамедикиня готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• волонтери
• жінки
• культура
• лікарі
• Миколаїв