Теми за тегом: жінки

Марія Гвасалія волонтерить ще з 2014 року. Одне з її останніх завдань — створення адаптивного посуду для ветеранів, ветеранок і цивільних, щоб їм було легше їсти та обслуговувати себе після поранень.

Особливість адаптивних тарілок у тому, що мають фіксувальні елементи, які полегшують вживання їжі людям з пораненнями чи ампутаціями. Щоб взятися за виготовлення такого посуду, Марія перейняла досвід українських майстрів, а також радилася з фахівцями у медичних центрах, які спеціалізуються на реабілітації військових.

На виготовлення однієї партії тарілок потрібно близько двох тижнів. Нині всі вироби вже заброньовані, тож команда Марії працює над наступними тарілками. Посуд волонтери передають до реабілітаційних центрів безкоштовно. 

Поспілкуватися з Марією Гвасалією можна як онлайн, так і офлайн у Черкасах, за попередньою домовленістю.

• волонтери
• жінки
• постраждалі
• Черкаси

8 березня Центр громадянських свобод приєднається до Маршу за права жінок у Києві. 

“Ми виходимо за жінок, які сьогодні служать на фронті та воюють на рівні з чоловіками. Жінки-військовослужбовиці мають бути забезпечені всім необхідним для служби й безпеки, мати рівний доступ до посад і можливостей, бути захищеними від дискримінації, сексуальних домагань і насильства. Ми виходимо за жінок — військових і цивільних, які перебувають у російській неволі. За тих, кого катують, ґвалтують, морять голодом, тримають у повній ізоляції — без зв’язку, без інформації, без права на голос”, — говорять представниці “Маршу жінок”.

Насильство проти жінок у цій війні — це зброя, яку росія свідомо застосовує, щоб принизити, залякати, знищити людську гідність і змусити мовчати.

Саме тому на Марш Центр громадянських свобод виходить з вимогами:

• здійснити негайні і системні дії для повернення жінок із російської неволі;
•  посилити міжнародний тиск на державу-агресора;
• забезпечити повну підтримку для тих, хто повернувся — психологічну, медичну, соціальну та правову.

Жінки не повинні зникати ані за стінами камер, ані у зведених цифрах статистики, ані в суспільному мовчанні. Наше завдання — говорити про них і разом вимагати справедливості.

Окремий блок вимог Маршу стосується законодавчих змін. Ідеться про проєкти нового Цивільного кодексу, які містять норми, що можуть звузити права жінок та суперечать принципу рівності.

• жінки
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Київ

Надія Жарких — викладач кавового мистецтва. У Херсон жінка разом із сім’єю переїхала із Миколаєва. Це сталося за два місяці до початку повномасштабного вторгнення рф. Надія хотіла відкрити у місті школу бариста. Офіційне відкриття було заплановане на 26 лютого 2022 року, але війна усе змінила. 

Коли Херсон опинився в російській окупації, Надія почала працювати у кав’ярні подруги, волонтерила, зокрема, готувала їжу. Коли посипалися погрози з боку окупантів, вирішила тікати. Подолати довелося 70 блокпостів. Вже із Запоріжжя подалася у Київ, де й почала все з початку. 7 серпня 2023, саме у день річниці виїзду з окупації, з допомогою державного гранту змогла відкрити кав’ярню під Києвом. 

Нині кав’ярня “Навзаєм” продовжує працювати та розвиватися, попри всі виклики повномасштабної війни. Внаслідок російської атаки 28 вересня 2025 в закладі повилітали вікна. Команда кавʼярні підтримувала мешканців — пригощала людей, які постраждали. Також там надавали місце для ночівлі. Під час відключень світла заклад функціонує за допомогою генератора. 

Загалом, “Навзаєм” працює у кількох напрямках:

• як кав’ярня, що підтримує локальну громаду;
• як школа бариста  —  навчають дорослих і дітей кавовому мистецтву та основам підприємництва;
• як простір соціальної підтримки для ВПО, родин військових, дітей та людей, які потребують допомоги;
• ⁠як платформа для проведення майстер-класів у Київській області (у тому числі мобільних), у співпраці з інклюзивними філіями, школами, дитячими будинками та громадськими ініціативами.

9 березня у кав’ярні відбудеться майстер-клас “Маленький бариста” для дітей з особливими освітніми потребами. 

Окрім цього, Надія разом з близькими створила у Миколаєві благодійний фонд “Welcome to Ukraine”, який підтримує військових та цивільних. Нині він працює по всій Україні. Зокрема, допомагає із відбудовою пошкодженого та зруйнованого житла. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватися із Надією на Київщині. 

Довідково: У ніч на 28 вересня 2025 року росія завдала масованого удару по Київщині (три десятки постраждалих) та Києву (загинули 4 людини, серед них — дитина. Понад 10 людей дістали поранення. Також одна жінка не витримала стресу і померла в укритті).

Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.

• волонтери
• жінки
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ

11 років тому студентка Ніна Танцюра вирушила до Америки. Спершу працювала в готелі, а потім скрізь, де була можливість, — баристою, прибиральницею, кухаркою в піцерії. Ніна досить швидко усвідомила, що “американська мрія” її не приваблює і хотіла повернутися додому. Але зустріла майбутнього чоловіка і залишилася за кордоном. 

Вдруге від повернення додому Ніну втримало повномасштабне російське вторгнення. Врешті навесні 2025 року взяла дітей та поїхала до Харкова. Чоловік залишився у США. 

Чотири доби Ніна з двома дітьми добиралася до рідного дому. За кілька тижнів жінка придбала хату в Полтавській області і тепер приводить нову домівку до ладу. Чоловік підтримує родину фінансово, а Ніна завела акаунт у соцмережі, де розповідає про своє життя у селі. 

Поспілкуватися з Ніною Танцюрою можна як онлайн, так і офлайн на Полтавщині, за попередньою домовленістю.

• жінки
• Полтава

Дарʼя Ульман — дружина військового Кирила Ульмана, який загинув 15 лютого 2024-го року. На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав Добровольчого формування територіальної громади в Дніпрі, яке створили ветерани 12-ї бригади НГУ “Азов”. У грудні 2022 року приєднався до лав Третьої окремої штурмової бригади в складі протитанкового батальйону. Кирило загинув від снайперської кулі. 

Дарʼя розповідає, що її чоловік захоплювався військовою справою. Після його загибелі, жалкувала, що не розпочала тренування разом з Кирилом. За рік Дарʼя закінчила 6 курсів та пройшла 2 повноцінні вишколи. А згодом створила власну спільноту, яка займається військовими вишколами для жінок.  Назвала її Community Ulman на честь загиблого коханого. 

Нині тренування пройшли понад 80 жінок, завдяки проєкту вдалося задонатити 115 тисяч гривень бойовим побратимам Кирила. 

Журналісти матимуть змогу висвітлити тренування. 

Поспілкуватися з Дарʼєю Ульман можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Валерія Вершиніна народилася та виросла у Донецьку. У 2014-му році, коли росія вперше атакувала Україну та окупувала її рідне місто, жінка разом з родиною евакуювалася до Києва.

У столиці Валерія долучилася до БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, який опікується вимушеними переселенцями. Працювала у робочій групі, яка розробляла законодавство щодо ВПО. У 2024-му році Валерія очолила благодійний фонд. З початку повномасштабного вторгнення фонду вдалося відновити 1 964 обʼєкти, які постраждали внаслідок війни, надати юридичну та соціальну допомогу понад 216 тисяч людей. 

У 2025-му році “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” стикнувся з проблемами через припинення фінансування з боку американських донорів. Втім команді вдалося знайти підтримку та продовжити роботу. Нині пріоритет фонду полягає у пошуку партнерів для підтримки людей, які постраждали від агресії росії. До прикладу, за два роки вдалося провести 350 легких ремонтів помешкань, які зазнали пошкоджень під час бойових дій на Херсонщині та Миколаївщині. 

Поспілкуватися з Валерією Вершиніною можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

Довідково: Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” — українська благодійна організація, яка з 2016 року займається подоланням соціальних наслідків війни та наданням комплексної підтримки внутрішньо переміщеним особам. Фонд надає гуманітарну та правову допомогу, здійснює ремонт пошкодженого житла, зміцнює систему соціального захисту та розвиває мережу Рад ВПО, започатковану фондом у 2019-2020 роках. Діяльність фонду охоплює всю країну, і зосереджена на відновленні постраждалих громад і покращенні доступу до соціальних послуг для найбільш вразливих категорій населення.

• відбудова
• жінки
• окупація
• постраждалі
• Київ

Зварювальниця  — це практичний навчальний курс для жінок, які хочуть опанувати сучасну технічну професію. Програма базується на практичних навичках зі зварювання та включає опанування двох ключових технологій: механізоване зварювання напівавтоматом (MAG 135) та аргонодугове (TIG 141).

Навчання проходить на сучасному навчальному майданчику в Києві, обладнаному симуляторами та професійними зварювальними постами. До курсу долучились 11 жінок.

Учасниці навчаться налаштовувати режими зварювання під різні задачі, працювати з інструментами та обладнанням, з’єднувати деталі з якісним і охайним швом та здійснювати його контроль. Також жінки розберуться з основною виробничою документацією та кресленнями й отримають  необхідну теоретичну базу для безпечної та впевненої роботи. Після завершення курсу вони будуть готові працювати на реальному виробництві.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити навчання у Києві.

Довідково: Навчання реалізується у рамках партнерства Reskilling Ukraine (проєкт шведської неприбуткової організації Beredskapslyftet)  та KSE ProfTech.

• жінки
• Київ

Дар’я Борисенко — військовослужбовиця на псевдо “Гілка” та командирка жіночого екіпажу безпілотних систем “Тайфун”. До великої війни жінка готувалася ще з 2021-го року: відвідувала різноманітні вишколи та військові курси. 24-го лютого жінка прийшла до військкомату і вже ввечері вирушила на захист Гостомеля, що на Київщині. 

З часом Дар’я опанувала посаду пілота ударного БПЛА, а віднедавна очолила жіночий екіпаж бойової групи пілотів ударних БПЛА НГУ “Тайфун”. Група складається з чотирьох військовослужбовиць, які раніше служили у різних екіпажах. 

Поспілкуватися з Дарʼєю можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. Найближчі кілька тижнів Дар’я з посестрами перебуватиме у Києві. 

Довідково: Окремий загін безпілотних систем спецпризначення “Тайфун” започаткували у 2024-му році. Підрозділ спеціалізується на сучасних технологіях, головні напрями роботи зосереджені на використанні дронів та роботизованих комплексів.

• військові
• жінки
• Київ

До повномасштабного вторгнення Наталія та Вадим Ковпак жили у Бердянську в Запорізькій області (з 27 лютого 2022 року місто перебуває під російською окупацією). 

24-го лютого 2022 року родина виїхала на Хмельниччину, де  облаштувала своє життя з нуля. Вадим вирішив долучитися до українського війська та досі несе службу. Після того, як чоловік отримав поранення, сім’я зіткнулася з байдужістю керівництва деяких закладів, які мали б займатися відновленням бійців. Тож Наталія вирішила започаткувати власний центр реабілітації військових. 

У 2023 році жінка відкрила центр “Постава”. Ініціативу підтримав Український ветеранський фонд. Більшість послуг для військових у центрі — безкоштовні, а Наталія каже, що допомагає іншим бійцям так, як допомагала б власному чоловікові. 

Поспілкуватися з Наталією Ковпак можна як онлайн, так і офлайн у Камʼянці-Подільському після 5-го березня 2026 року.

• військові
• волонтери
• жінки
• постраждалі
• Хмельницький

Чоловік Христини загинув 6 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання. На той момент жінка була на дев’ятому місяці вагітності. Через дев’ять днів після смерті коханого у Христини народилася донечка Софія. Це ім’я для неї встиг обрати тато. 

У Софії є старший брат — 9-річний Матвій. Хлопчик був дуже прив’язаний до батька. Для нього, як і для всієї родини, ця втрата стала болючим ударом.

Одного разу в школі на уроці “Я досліджую світ” дітям дали завдання: намалювати малюнок і відповісти на запитання — кого б ти хотів побачити, якби міг повернутися в минуле. Матвій намалював тата, а під малюнком написав, що хотів би побачити саме його.

Родина не залишилася сам на сам зі своїм горем. Їх підтримує фонд “Діти Героїв”: дарує дітям подарунки на свята та дні народження, організовує лекції й курси. Матвій відвідує курс швидкочитання — це допомагає йому розвиватися і знаходити нові точки опори. А Христина проходить курс арт-терапії — як спосіб проживати біль, знаходити внутрішню рівновагу й сили жити далі.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.

• військові
• жінки
• загиблі