Теми за тегом: жінки
16 березня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав Закон № 13037 про внесення змін до Дисциплінарного статуту ЗСУ та Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Рух VETERANKA ініціював цей законопроєкт – у 2024 році очільниця Руху, бойова медикиня Катерина Приймак, зареєструвала петицію з вимогою впровадити вже розроблений механізм протидії сексуальним домаганням та насильству в ЗСУ. Експертки руху VETERANKA були залучені до кожного етапу розробки документа. Народна депутатка Марія Мезенцева подала законопроєкт до Верховної Ради України.
Цей законопроєкт 25 лютого 2026 року депутати ВРУ одноголосно підтримали та прийняли: “за” проголосували 276, ніхто не утримався. Документ передбачає зміни до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та закріплює нові норми, які мають забезпечити гідне й безпечне середовище для військовослужбовців.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу отримати коментарі від представниць руху VETERANKA.
Довідково: Рух VETERANKA — перша та єдина спільнота жінок України з бойовим досвідом, яка захищає права військовослужбовиць з 2018 року. Сьогодні це понад 3000 учасниць — діючих жінок-військових, ветеранок та волонтерок. У 2018 році завдяки організації було відкрито 63 бойові посади для військовослужбовиць, які до цього були недоступні. За 4 роки повномасштабного вторгнення Рух забезпечив 107 бригад, підрозділів ЗСУ та Нацгвардії (це понад 140 млн грн допомоги захисницям та їхнім підрозділам).
Близько 1000 жінок навчили професій водійки вантажівки та водійки пасажирського автобуса в межах проєкту Reskilling Ukraine. З цієї нагоди випускниці можуть долучитися до флешмобу: ділитися у соцмережах фотографіями або відео з їхньої роботи.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із випускницями Reskilling Ukraine, які працюють водійками.
Довідково: Reskilling Ukraine – проєкт шведської неприбуткової організації Beredskapslyftet. Він був створений з метою допомогти українцям відбудовувати Україну через програми освіти, перекваліфікації та підвищення кваліфікації. Це перший проєкт організації Beredskapslyftet, який реалізується в Україні.
Дарʼя Ульман — дружина військового Кирила Ульмана, який загинув 15 лютого 2024-го року. На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав Добровольчого формування територіальної громади в Дніпрі, яке створили ветерани 12-ї бригади НГУ “Азов”. У грудні 2022 року приєднався до лав Третьої окремої штурмової бригади в складі протитанкового батальйону. Кирило загинув від снайперської кулі.
Дарʼя розповідає, що її чоловік захоплювався військовою справою. Після його загибелі, жалкувала, що не розпочала тренування разом з Кирилом. За рік Дарʼя закінчила 6 курсів та пройшла 2 повноцінні вишколи. А згодом створила власну спільноту, яка займається військовими вишколами для жінок. Назвала її Community Ulman на честь загиблого коханого.
Тренування вже пройшли понад 80 жінок, завдяки проєкту вдалося задонатити 115 тисяч гривень бойовим побратимам Кирила.
Журналісти матимуть змогу висвітлити тренування 22 березня.
Поспілкуватися з Дарʼєю Ульман можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.
Ганна — мама двох синів, дружина військовослужбовця, який загинув на війні. Їхня родина вперше втратила дім ще у 2014 році. До того сім’я жила в Оленівці на Донеччині. Після початку бойових дій родина виїхала з чотирирічною дитиною, залишивши в окупації власний будинок та все майно. Після кількох переїздів оселилися в місті Білозерське на підконтрольній Україні частині Донеччини. Придбали житло, чоловік виграв грант і відкрив власну справу, у подружжя народився другий син.
У 2022 році через повномасштабне російське вторгнення їм знову довелося залишити все. Придбане житло родина передала для потреб Збройних сил України — певний час там жили українські військові.
Влітку 2024 року чоловік приєднався до лав ЗСУ. Він пройшов навчання та служив оператором реактивної системи залпового вогню. З 23 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти. Через чотири місяці родині повідомили, що ДНК репатрійованого під час обміну тіла збіглося з його зразками. У березні 2025 року його поховали.
Після загибелі чоловіка жінка залишилася з дітьми без підтримки рідних у новому місті. Найскладнішим, за її словами, було повідомити синам про смерть батька.
Родина отримала психологічну допомогу від благодійного фонду “Діти Героїв”. Підтримка спеціалістів стала важливою складовою адаптації дітей і матері до нової реальності.
Нині родина живе в Києві, винаймає житло. Старший син майже все дитинство провів у переїздах, а молодший народився вже під час війни.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.
Сергій Петренко військовослужбовець на псевдо “Башня” — син Наталії Петренко — загинув у ніч на 29 липня 2022 року. Боєць зустрів повномасштабне вторгнення у Маріуполі, боронив місто, згодом “Азовсталь” і перед виходом за наказом у полон подзвонив батькам та звелів готувати йому амуніцію, щоб після повернення знову долучитися до війська.
Імʼя Сергія Петренка було в одному з перших списків убитих під час російського теракту в Оленівці. Мати Наталія вирішила не замикатися у своєму горі та підтримати побратимів Сергія. У памʼять про сина вона створила онлайн-платформу “Башта”, яка допомагає військовим знайти себе у цивільному житті.
Наталія разом з однодумцями зібрала корисну для ветеранів інформацію в одному місці: від медичної, психологічної та юридичної допомоги до курсів та навчань.
Поспілкуватися з Наталією Петренко можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.
До 8 березня, Міжнародного дня боротьби за права жінок, Рух VETERANKA запускає масштабну комунікаційну кампанію “Жінки можуть все!”, яка розповідає реальні бойові історії чотирьох українських військовослужбовиць у форматі коміксів. Головна місія кампанії — змінити уявлення суспільства про роль жінок у Силах оборони України та підкреслити їхній вплив на безпеку цивільних.
В межах проєкту впродовж березня та квітня соціальну рекламу можна буде побачити у столичному метрополітені, на сітілайтах Києва та на екранах ТРЦ.
Героїні кампанії:
- Єва “Юнга” — операторка FPV-дронів бригади “Рубіж” НГУ. Єва доєдналася до лав ЗСУ в 18 років після закінчення школи, за перші 1,5 роки служби їй вдалося знищити 250 ворожих цілей. Її суперсила — бачити у темряві і влучати в ціль, яка несе загрозу нашим містам.
- Аня Тату “Ксена” — операторка БпЛА 37-ї ОБрМП ЗСУ. Її історія — про безумовну любов до життя та України. Полька з бельгійським паспортом, яка обрала нашу країну своєю долею. Попри життя з протезом, вона віддала перевагу фронту та виборола право служити у морській піхоті. Її суперсила — шалена точність і здатність першою побачити загрозу в нічному небі, рятуючи тисячі життів.
- Оксана “Оксі” — командирка бойової групи НРК спецпідрозділу “ОМЕГА”. Спершу вона написала заповіт, евакуювала двох дітей за кордон, а потім приєдналася до війська. Успішна підприємниця у цивільному житті, яка перетворила свій стратегічний талант на зброю майбутнього у війську. Сьогодні вона перша жінка-командирка групи роботизованих комплексів у спецпідрозділі “ОМЕГА”.
- Яна “Мультик” — командирка жіночого взводу БпЛА 141-ї ОМБр ЗСУ. Вона — символ незламності та сестринства. Переживши окупацію рідної Херсонщини, численні поранення, Яна не просто повернулася в стрій, а очолила перший жіночий підрозділ операторок БпЛА. Вона випалює упередження та будує нову армію, де кожна жінка захищена та почута.
Авторка візуальної частини — українська ілюстраторка Анна Іваненко, відома співпрацею з The New Yorker, The Guardian, The Economist, Forbes та іншими міжнародними медіа.
Крім того, комунікаційна кампанія має на меті закрити великий благодійний збір на 6 000 000 гривень. Кошти будуть спрямовані на забезпечення мобільних груп ППО 37-ї ОБрМП ЗСУ та закупівлю дронів-бомберів Heavy Shot для бригади “Рубіж” НГУ.
За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із героїнями кампанії, а також із представницями руху VETERANKA.
Марія Гвасалія волонтерить ще з 2014 року. Одне з її останніх завдань — створення адаптивного посуду для ветеранів, ветеранок і цивільних, щоб їм було легше їсти та обслуговувати себе після поранень.
Особливість адаптивних тарілок у тому, що мають фіксувальні елементи, які полегшують вживання їжі людям з пораненнями чи ампутаціями. Щоб взятися за виготовлення такого посуду, Марія перейняла досвід українських майстрів, а також радилася з фахівцями у медичних центрах, які спеціалізуються на реабілітації військових.
На виготовлення однієї партії тарілок потрібно близько двох тижнів. Нині всі вироби вже заброньовані, тож команда Марії працює над наступними тарілками. Посуд волонтери передають до реабілітаційних центрів безкоштовно.
Поспілкуватися з Марією Гвасалією можна як онлайн, так і офлайн у Черкасах, за попередньою домовленістю.
8 березня Центр громадянських свобод приєднається до Маршу за права жінок у Києві.
“Ми виходимо за жінок, які сьогодні служать на фронті та воюють на рівні з чоловіками. Жінки-військовослужбовиці мають бути забезпечені всім необхідним для служби й безпеки, мати рівний доступ до посад і можливостей, бути захищеними від дискримінації, сексуальних домагань і насильства. Ми виходимо за жінок — військових і цивільних, які перебувають у російській неволі. За тих, кого катують, ґвалтують, морять голодом, тримають у повній ізоляції — без зв’язку, без інформації, без права на голос”, — говорять представниці “Маршу жінок”.
Насильство проти жінок у цій війні — це зброя, яку росія свідомо застосовує, щоб принизити, залякати, знищити людську гідність і змусити мовчати.
Саме тому на Марш Центр громадянських свобод виходить з вимогами:
- здійснити негайні і системні дії для повернення жінок із російської неволі;
- посилити міжнародний тиск на державу-агресора;
- забезпечити повну підтримку для тих, хто повернувся — психологічну, медичну, соціальну та правову.
Жінки не повинні зникати ані за стінами камер, ані у зведених цифрах статистики, ані в суспільному мовчанні. Наше завдання — говорити про них і разом вимагати справедливості.
Окремий блок вимог Маршу стосується законодавчих змін. Ідеться про проєкти нового Цивільного кодексу, які містять норми, що можуть звузити права жінок та суперечать принципу рівності.
Надія Жарких — викладач кавового мистецтва. У Херсон жінка разом із сім’єю переїхала із Миколаєва. Це сталося за два місяці до початку повномасштабного вторгнення рф. Надія хотіла відкрити у місті школу бариста. Офіційне відкриття було заплановане на 26 лютого 2022 року, але війна усе змінила.
Коли Херсон опинився в російській окупації, Надія почала працювати у кав’ярні подруги, волонтерила, зокрема, готувала їжу. Коли посипалися погрози з боку окупантів, вирішила тікати. Подолати довелося 70 блокпостів. Вже із Запоріжжя подалася у Київ, де й почала все з початку. 7 серпня 2023, саме у день річниці виїзду з окупації, з допомогою державного гранту змогла відкрити кав’ярню під Києвом.
Нині кав’ярня “Навзаєм” продовжує працювати та розвиватися, попри всі виклики повномасштабної війни. Внаслідок російської атаки 28 вересня 2025 в закладі повилітали вікна. Команда кавʼярні підтримувала мешканців — пригощала людей, які постраждали. Також там надавали місце для ночівлі. Під час відключень світла заклад функціонує за допомогою генератора.
Загалом, “Навзаєм” працює у кількох напрямках:
- як кав’ярня, що підтримує локальну громаду;
- як школа бариста — навчають дорослих і дітей кавовому мистецтву та основам підприємництва;
- як простір соціальної підтримки для ВПО, родин військових, дітей та людей, які потребують допомоги;
- як платформа для проведення майстер-класів у Київській області (у тому числі мобільних), у співпраці з інклюзивними філіями, школами, дитячими будинками та громадськими ініціативами.
9 березня у кав’ярні відбудеться майстер-клас “Маленький бариста” для дітей з особливими освітніми потребами.
Окрім цього, Надія разом з близькими створила у Миколаєві благодійний фонд “Welcome to Ukraine”, який підтримує військових та цивільних. Нині він працює по всій Україні. Зокрема, допомагає із відбудовою пошкодженого та зруйнованого житла.
За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватися із Надією на Київщині.
Довідково: У ніч на 28 вересня 2025 року росія завдала масованого удару по Київщині (три десятки постраждалих) та Києву (загинули 4 людини, серед них — дитина. Понад 10 людей дістали поранення. Також одна жінка не витримала стресу і померла в укритті).
Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
11 років тому студентка Ніна Танцюра вирушила до Америки. Спершу працювала в готелі, а потім скрізь, де була можливість, — баристою, прибиральницею, кухаркою в піцерії. Ніна досить швидко усвідомила, що “американська мрія” її не приваблює і хотіла повернутися додому. Але зустріла майбутнього чоловіка і залишилася за кордоном.
Вдруге від повернення додому Ніну втримало повномасштабне російське вторгнення. Врешті навесні 2025 року взяла дітей та поїхала до Харкова. Чоловік залишився у США.
Чотири доби Ніна з двома дітьми добиралася до рідного дому. За кілька тижнів жінка придбала хату в Полтавській області і тепер приводить нову домівку до ладу. Чоловік підтримує родину фінансово, а Ніна завела акаунт у соцмережі, де розповідає про своє життя у селі.
Поспілкуватися з Ніною Танцюрою можна як онлайн, так і офлайн на Полтавщині, за попередньою домовленістю.
