Теми за тегом: жінки

Лариса за фахом юристка із Херсону. Про повномасштабне вторгнення рф жінка дізналась, коли була у Мексиці. І одразу почала шукати шляхи повернення додому.  Дістатися України Лариса змогла якраз у дні окупації російськими військами Херсону. У травні 2022 року жінка поїхала в окуповане росіянами місто та вивезла звідти друзів та людей, які прагнули виїхати на підконтрольну Україні територію. 

Уже на Київщині Лариса долучилась до волонтерського руху і розбирала завали зруйнованих внаслідок війни будівель. Жінка жила з думкою, що у її рідному місті треба реалізувати схожий проєкт з відбудови. Тож після деокупації Херсона 11 листопада 2022 року Лариса повернулася додому і стала координаторкою волонтерського руху “Добробат” у області. Разом із командою вона розбирає завали та відбудовує житло. За відданість роботі та турботу, яку дарує людям, місцеві волонтери називають Ларису “мамою”. 

Журналісти мають можливість поспілкуватись із Ларисою, як офлайн, так і  онлайн. 

Довідково: 11 листопада 2023 виповнюється рік із звільнення Херсона від окупантів. Також під час минулорічного контрнаступу ЗСУ на Півдні України звільнили частину районів Херсонської області та частину Миколаївської області на правому березі Дніпра.

• відбудова
• волонтери
• жінки
• Херсон

Надія  —  викладач кавового мистецтва. У Херсон, місто на Півдні України, яке понад пів року було під російською окупацією, жінка разом  із сім’єю  переїхала із Миколаєва. Це сталось за два місяці до початку повномасштабного вторгнення рф. Надія хотіла відкрити у місті школу бариста. Офіційне відкриття було заплановане на 26 лютого 2022 року, але  війна усе змінила. 

Жінка опинилась в окупації, працювала у кав’ярні подруги, волонтерила, зокрема, готувала їжу. Коли посипались погрози з боку окупантів, вирішила виїхати. Подолати довелось 70 блокпостів. Вже із Запоріжжя подалась у Київ, де й почала все з початку. 7 серпня 2023, саме у день річниці виїзду з окупації, з допомогою державного гранту  змогла відкрити кав’ярню під Києвом. Надія також допомогла з роботою переселенці із Запорізької області, яка працює баристою у закладі. 

Надія разом зі своїм близьким оточенням створили у Миколаєві благодійний фонд “Welcome to Ukraine”,  який допомагає військовим та цивільним.

Довідково: 11 листопада 2023 виповнюється рік із звільнення Херсона від окупантів. Також під час минулорічного контрнаступу ЗСУ на Півдні України звільнили частину районів Херсонської області та частину Миколаївської області на правому березі Дніпра.

• волонтери
• жінки
• окупація
• Київ

Військова на псевдо “Амазонка” мріяла про армію з самого дитинства. Дівчина знала, що буде служити і боронити свою країну. Вступити до військового вищого навчального закладу їй не вдалося, тож дівчина отримала освіту юриста, а після цього — мобілізувалася. Ще коли “Амазонка” була рядовою військовослужбовицею — їй довірили керування радянською самохідною артилерійською установкою. Згодом дівчина вдруге подалася до військового ВНЗ і таки здобула офіцерську освіту. Водночас “Амазонку” призначили командиркою розрахунку американської гармати М777. Навички керування розрахунком дівчина здобула за кілька днів, вона може самостійно, як зарядити гармату, так і влучно поцілити по ворогу. Дівчина хотіла, щоб її псевдо було “Ромашка”, але командир обрав для неї “Амазонка”.

Довідково: Військова перебуває на передовій, готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки

25 лютого 2022 року — у свій день народження — Наталія Шевчук разом із сином вирушила до військкомату, щоб приєднатися до Сил Оборони України. У цивільному житті Наталія була кінопродюсеркою, тож мала чимало колег-пілотів дронів. В перші дні вторгнення жінка звернулася до них із закликом створити разом відділення аеророзвідки. Спершу у Наталії було лише 8 пілотів, згодом уже — 28. Військова каже, що відділення – це велика родина, де її називають “Мамою”. Син Наталії також служить у розвідці, але в іншому підрозділі. Захисниця мріє про те, щоб вигнати ворога з української території і почати відбудовувати країну після великої війни.

Додатково: Наталія Шевчук перебуває на передовій, готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки

Валентина Ткач — ткаля у третьому поколінні. Цьому ремеслу матір Валентини навчив дід, а вже мати навчила саму Валентину. 

З початком великої війни син Валентини мобілізувався. А згодом попросив маму зібрати кошти на військову автівку. Жінка обрала свої найкращі вироби і почала продавати їх соцмережах. Машину вдалося придбати дуже швидко. Валентина зрозуміла, що її килими можуть допомагати купувати необхідні речі для українських захисників. Тож почала і далі виставляти свої роботи на продаж, а кошти передавати на потреби війська. Нині ткаля працює над тим, щоб придбати дрон з тепловізором. 

• військові
• волонтери
• жінки
• культура

З початку повномасштабної війни Олена Юзвак опинилася в окупації. Гостомель заполонили росіяни, а лікарка залишилася, продовжила працювати і допомагати людям. Олена роздавала ліки і опікувалася пораненими, аж поки окупанти не взяли її у полон. Лікарку відпустили через добу, а ще через 10 днів українські військові звільнили Гостомель. Олена одразу повернулася до роботи та взялася за відновлення медичних закладів, якими вона керувала. Один з таких розташований у селі Мощун на Київщині, його зруйнували прямим влучанням снаряду. Завдяки підтримці міжнародних фондів Олені вдалося побудувати новий “Пункт Здоров’я” і зробити його енергонезалежним “Пунктом незламності”. Нині лікарка продовжує працювати над відновленням медичних закладів. 

• відбудова
• жінки
• лікарі
• окупація
• полонені
• Київ

У 2014-му році під час Революції Гідності Ірина доєдналася до лав самооборони Майдану і патрулювала вулиці Києва. Пізніше дівчина почала їздити на Схід та доставляти спорядження для українських захисників. Тоді ж Ірина пройшла навчання і стала другим номером стрілецько-снайперської пари. Щоправда, тоді до війська дівчина не пішла, а за кілька років узагалі — виїхала за кордон. Повномасштабне вторгнення дівчина зустріла на Балі. В той час дівчина була без паспорта, адже здала його до посольства для переоформлення. Проте вирішила, що мусить повернутися на Батьківщину у будь-який спосіб. Їй запропонували депортацію і Ірина погодилася. На третій день великої війни дівчина вже була в Україні і долучилася до 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, як снайперка.

Зараз Ірина перебуває на передовій та готова до спілкування зі ЗМІ за попереднім погодженням з командуванням.

• військові
• жінки

Яна Білецька волонтерську діяльність розпочала з роботи у хоспісах ще у 2011-му році — задовго до початку повномасштабного вторгнення. Пізніше створила громадську організацію “Здорова нація — майбутнє України”. Коли почалася велика війна, Яна і не думала виїжджати з Харкова. Дівчина знала, що може бути корисною у місті. Разом з командою однодумців Яна заснувала волонтерське об’єднання “Хаб Вокзал”, яке взялося доставляти гуманітарну допомогу мешканцям Слобожанщини. За півтора роки ворожого вторгнення об’єднання взяло під опіку 22 громади Харківської області, кожна з яких налічує тисячі людей: як місцевих, так і ВПО.

• волонтери
• жінки

Віті Гарасимчук — 31,  за фахом —  бухгалтер. Вона дружина військовослужбовця, яка здійснила його мрію та відкрила тренажерну залу на Львівщині. Чоловік Віти кадровий військовий, брав участь в АТО. А з початку повномасштабного вторгнення рф захищає Україну у найгарячіших точках. Жінка змогла відкрити тренажерну залу наприкінці минулого року. 

Серед іншого, нині у залі відбуваються заняття із йоги, табати, фітнесу, сучасних танців. Є також заняття з тренером, реабілітологом та послуги масажу. Віта потроху масштабує власну справу, адже у планах — зробити залу місцем для реабілітації українських військовослужбовців. А також — залучати підлітків до спортивних занять.

• військові
• жінки
• Львів

Квартира у центрі міста і власний успішний бізнес — салони для стрижки домашніх тварин. Все це було у Євгенії Жигуліної у Донецьку. Аж поки росія вперше не атакувала Україну у 2014 році. Тоді Євгенія разом з родиною змушена була покинути рідне місто. Одеса стала другим домом для сім’ї Жигуліної. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Євгенія разом з чоловіком вирішила, що не будуть знову тікати. І попри велику війну жінка почала розмірковувати над тим, щоб знову започаткувати власну справу. За допомогою державного гранту у лютому 2023-го року в Одесі відкрилися двері грумінг-салону Євгенії Жигуліної. Підприємиця мріє, що зможе створити цілу мережу салонів для собак по усій Україні, зокрема, й в українському Донецьку.

• жінки
• постраждалі
• тварини
• Одеса