Теми за тегом: жінки

Дар’я Борисенко — військовослужбовиця на псевдо “Гілка” та командирка жіночого екіпажу безпілотних систем “Тайфун”. До великої війни жінка готувалася ще з 2021-го року: відвідувала різноманітні вишколи та військові курси. 24-го лютого жінка прийшла до військкомату і вже ввечері вирушила на захист Гостомеля, що на Київщині. 

З часом Дар’я опанувала посаду пілота ударного БПЛА, а віднедавна очолила жіночий екіпаж бойової групи пілотів ударних БПЛА НГУ “Тайфун”. Група складається з чотирьох військовослужбовиць, які раніше служили у різних екіпажах. 

Поспілкуватися з Дарʼєю можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. Найближчі кілька тижнів Дар’я з посестрами перебуватиме у Києві. 

Довідково: Окремий загін безпілотних систем спецпризначення “Тайфун” започаткували у 2024-му році. Підрозділ спеціалізується на сучасних технологіях, головні напрями роботи зосереджені на використанні дронів та роботизованих комплексів.

• військові
• жінки
• Київ

До повномасштабного вторгнення Наталія та Вадим Ковпак жили у Бердянську в Запорізькій області (з 27 лютого 2022 року місто перебуває під російською окупацією). 

24-го лютого 2022 року родина виїхала на Хмельниччину, де  облаштувала своє життя з нуля. Вадим вирішив долучитися до українського війська та досі несе службу. Після того, як чоловік отримав поранення, сім’я зіткнулася з байдужістю керівництва деяких закладів, які мали б займатися відновленням бійців. Тож Наталія вирішила започаткувати власний центр реабілітації військових. 

У 2023 році жінка відкрила центр “Постава”. Ініціативу підтримав Український ветеранський фонд. Більшість послуг для військових у центрі — безкоштовні, а Наталія каже, що допомагає іншим бійцям так, як допомагала б власному чоловікові. 

Поспілкуватися з Наталією Ковпак можна як онлайн, так і офлайн у Камʼянці-Подільському після 5-го березня 2026 року.

• військові
• волонтери
• жінки
• постраждалі
• Хмельницький

Чоловік Христини загинув 6 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання. На той момент жінка була на дев’ятому місяці вагітності. Через дев’ять днів після смерті коханого у Христини народилася донечка Софія. Це ім’я для неї встиг обрати тато. 

У Софії є старший брат — 9-річний Матвій. Хлопчик був дуже прив’язаний до батька. Для нього, як і для всієї родини, ця втрата стала болючим ударом.

Одного разу в школі на уроці “Я досліджую світ” дітям дали завдання: намалювати малюнок і відповісти на запитання — кого б ти хотів побачити, якби міг повернутися в минуле. Матвій намалював тата, а під малюнком написав, що хотів би побачити саме його.

Родина не залишилася сам на сам зі своїм горем. Їх підтримує фонд “Діти Героїв”: дарує дітям подарунки на свята та дні народження, організовує лекції й курси. Матвій відвідує курс швидкочитання — це допомагає йому розвиватися і знаходити нові точки опори. А Христина проходить курс арт-терапії — як спосіб проживати біль, знаходити внутрішню рівновагу й сили жити далі.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.

• військові
• жінки
• загиблі

До повномасштабного вторгнення Яна Залевська ніколи не думала про службу у війську. Але після того, як прожила півтора місяця в окупованому Херсоні, дівчина вирішила мобілізуватися. Не спинило навіть те, що за кордоном на неї чекав чоловік  — громадянин Канади. 

Яна долучилася до 59-ї ОМБр ім. Якова Гандзюка, служила військовою журналісткою та бойовою медикинею. А згодом пройшла навчання і продовжила службу, як операторка дрона. У 2024-му військова отримала поранення, пережила вісім операцій і важку реабілітацію. 

Яна повернулась на службу, але вже у складі 141-ї ОМБр, яка нині тримає оборону на Покровському напрямку. Паралельно з бойовими вильотами, військова готує нових фахівчинь до жіночого взводу операторок БПЛА “Амазонки Банші”. 

Поспілкуватися з Яною Залевською можна онлайн за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• постраждалі

HALO Ukraine запрошує на відкриття фотовиставки “Жінки у розмінуванні”. Захід розпочнеться 20 лютого  на одній із станцій метро у Києві. 

29 фотографій — розмінувальниця, саперка-водолазка, операторка дронів. За кожною стоїть унікальна історія. 22-річна Діана Обжелян вивчала китайську мову у київському університеті та планувала стати перекладачкою. Утім повномасштабне вторгнення змінило плани дівчини: вона перейшла на заочне відділення та подалася у демінерки до HALO Ukraine. 25-річна Тетяна Мордач — перша і єдина в Україні жінка водолазка-саперка. До повномасштабної війни вона працювала водолазкою-рятувальницею, а з початком вторгнення стала водолазкою-саперкою у ДСНС. 

Героїні виставки зможуть поділитись своїм досвідом, розповісти про свій шлях, про складні рішення, страхи й мотивацію, а також про те, що дає їм сили щодня виходити на роботу.

На відкритті вітальне слово візьмуть Надзвичайна і Повноважна Посолка Канади в Україні Наталка Цмоць, керівниця операційного департаменту HALO Ukraine Міша Ілцісін, представники Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, ДСНС, Національної поліції України та метрополітену Києва.

Протягом дня команда HALO Ukraine також знайомитиме усіх охочих з основними правилами мінної безпеки. Навчання проходитиме в інтерактивному форматі.

Журналістам необхідно акредитуватись на подію до 09:00 20 лютого 2026 року.

Довідково: Реалізацію цього проєкту підтримали Міністерство закордонних справ Канади і Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України. Серед інших партнерів – Demine Ukraine, ДСНС, Національна поліція України, MAG, FSD, UDA, NPA, UNOPS.

HALO Ukraine – це українська програма найбільшої неурядової некомерційної організації з гуманітарного розмінування у світі The HALO Trust. The HALO Trust знешкоджує міни і вибухонебезпечні боєприпаси у 30 країнах світу впродовж останніх 38 років.

HALO Ukraine працює на сході України з 2016 року. Мета – рятувати життя, повертати землі громадам та рухати країну вперед на шляху до відновлення. Після повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року, команда розширила свою діяльність і тепер очищає землі в шести областях – Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській та Херсонській. В українській команді працюють майже 1400 людей, 30% фахівців — жінки.

• жінки
• Київ
• розмінування

Дар’я Борисенко — військовослужбовиця на псевдо “Гілка” та командирка жіночого екіпажу безпілотних систем “Тайфун”. До великої війни жінка готувалася ще з 2021-го року: відвідувала різноманітні вишколи та військові курси. 24-го лютого жінка прийшла до військкомату і вже ввечері вирушила на захист Гостомеля, що на Київщині. З часом Дар’я опанувала посаду пілота ударного БПЛА, а віднедавна очолила жіночий екіпаж бойової групи пілотів ударних БПЛА НГУ “Тайфун”. Група складається з чотирьох військовослужбовиць, які раніше служили у різних екіпажах. 

Поспілкуватися з Дарʼєю можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

Довідково: Окремий загін безпілотних систем спецпризначення “Тайфун” започаткували у 2024-му році. Підрозділ спеціалізується на сучасних технологіях, головні напрями роботи зосереджені на використанні дронів та роботизованих комплексів.

• військові
• жінки

До повномасштабного вторгнення Наталія з родиною  жила в Охтирці Сумської області. Жінка займалася виготовленням меблів на замовлення, а її чоловік працював механіком на станції технічного обслуговування. У подружжя троє дітей: доньці — 26 років, синам 12 та 17 років.

Уже 24 лютого 2022 Охтирка опинилася під постійними російськими обстрілами. Родині вдалося виїхати за місто. Згодом будинок матері Наталії зазнав прямого влучання.

Наталія з сім’єю евакуювалася до Полтавської області, де прожила кілька місяців. Після відступу російських військ із Сумщини родина повернулася додому. Чоловік знову почав працювати на СТО, Наталія також влаштувалася на роботу. Однак відновити звичне життя не вдалося. Чоловік Наталії спершу безоплатно ремонтував техніку для військових. Згодом і сам долучився до Збройних сил України. Він загинув, захищаючи Батьківщину. Відшукати його тіло змогли не одразу. 

Для родини загибель батька та коханого стала важким ударом. У пошуках підтримки сім’я долучилася до програм благодійного фонду “Діти Героїв”, а також отримала психологічну допомогу. Сини Єгор і Матвій нині є підопічними фонду. Вже після смерті чоловіка Наталія разом із дітьми переїхала на Волинь. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.

• військові
• жінки
• загиблі

“Швейна рота”  —  це волонтерська ініціатива, яка займається пошиттям адаптивного одягу для поранених захисників, захисниць, а також цивільних, які постраждали внаслідок російської агресії. 

З осені 2022 року майстрині “Швейної роти” шиють також ортопедичні подушки: кісточки, валики, бублики. Їх використовують на всіх етапах евакуації: від стабпункту до реабілітаційних центрів і центрів протезування. Разом майстрині відшили вже більше 20 тисяч подушок.  Особистий рекорд належить жінці із Дніпра, яка самостійно відшила і наповнила понад 2 тисячі подушок-кісточок. Окрім цього, 13 лютого у Полтаві відбудеться майстер-клас із виготовлення подушок-кісточок. 

Засновниці ініціативи — Марина Пальченко та Ксенія Самойлич. 28-го лютого 2022 року принесли в звичайний офіс дніпровської ІТ-компанії власні швейні машинки і оверлоки та запустили “Швейну роту”, аби робити балаклави та термобілизну, яку безкоштовно роздавали захисникам (рекорд —  498 балаклав за день). А у травні прийшов запит із госпіталю на “кіберодяг” —  це спеціальний адаптивний одяг на липучках/кнопках, який швидко одягається, не травмує і не вимагає піднімати руки/ноги пораненому воїнові. Так, з часом навколо “Швейної роти” зібралась команда  активних і талановитих майстринь і майстрів зі всієї України. 

Нині ініціатива об’єднує понад 700 волонтерів з різних українських міст та частин світу (зокрема, з Канади, Польщі, Швейцарії, Чехії, Англії). Загалом, відшито понад 300 000 одиниць адаптивного одягу, розроблено більше 35 моделей одягу. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із засновницями ініціативи у Дніпрі.  А також із людьми, які шиють одяг (у майстернях, цехах чи власних домівках) в різних  містах України або за кордоном. 

• волонтери
• жінки

У цивільному житті Катерина Соколенко працювала медсестрою у селі Федорівка, що у Бахмутському районі Донеччини. Задовго до повномасштабного вторгнення жінка стала відомою своїми співочими виступами на шоу “Х-фактор” та “Україна має талант”. 

У 2016-му році жінка долучилася до ЗСУ, як старша медсестра. З того часу Катерина рятувала життя українських військових. Початок повномасштабного вторгнення також зустріла у війську. Нині Катерина обіймає посаду санітарної інструкторки 23-ї ОМБр. 

Жінка переконана, що служба у війську — це її покликання. Водночас співочу кар’єру Катерина поставила на паузу, хоч час від часу виступає для своїх побратимів. 

Поспілкуватися з Катериною можна онлайн або офлайн 20-21 лютого у Києві, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки
• лікарі

Аліна на псевдо “Джесс” родом з Кременчука на Полтавщині. Після початку повномасштабного вторгнення Аліна разом з мамою почали волонтерити: збирали та передавали речі переселенцям. У 2024-му дівчина зрозуміла, що хоче долучитися до війська та обрала 13-у бригаду НГУ “Хартія”.  

Під час підготовки Аліна натрапила на відео роботи наземного роботизованого комплексу (НРК). Дівчина дізналась контакт сержанта взводу, який працює із цією технікою, розповіла про себе і потрапила на посаду операторки НРК. Нині “Джесс” відправляє “роботів” на місії: транспортує посилки до важкодоступних місць фронту та евакуює поранених. Доводилося навіть забирати своїм наземним дроном інший ушкоджений або застряглий НРК з попередньої місії. Наразі “Джесс” єдина дівчина у своєму підрозділі. 

Поспілкуватися з “Джесс” можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки