Теми за тегом: жінки

Анастасія Гондюл та Анна Лобова – дружини українських військовополонених, учасниці ГО “Спільнота Оленівки” – готуються до безстрокового голодування, яке розпочнеться у столиці 24 квітня. Їхні чоловіки – Артем Гондюл та Олег Лобов – захищали Маріуполь, вийшли у полон за наказом командування, вижили під час теракту в Оленівці.

Анастасія та Анна кажуть, що наважилися на цей крок через мовчанку української влади. Голодуванням жінки хочуть привернути увагу суспільства та керівництва держави до військових, які досі залишаються у ворожому полоні. 

Жінки перебуватимуть в центрі міста вдень, а під час комендантської години ночуватимуть в укритті. 

Поспілкуватися з жінками можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів – до 20 травня 2022-го року. У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”. Більше сотні отримали поранення.

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Київ

Глухів на Сумщині розташований приблизно в 10 кілометрах від кордону з росією. Вже під час повномасштабного вторгнення Лариса Губар започаткувала у місті власну справу — вирощування тюльпанів. Цибулини замовила у Нідерландах, а теплицю облаштувала на другому поверсі власного будинку. За два роки роботи Лариса збільшила асортимент до 20 сортів тюльпанів, які продає по усій Україні. 

Жінка каже, що за час повномасштабного вторгнення їхня родина вже звикла до російських обстрілів і атак ворожих дронів. За роботою, яка вимагає уваги 24/7, Лариса із чоловіком намагаються відволікатися від того, що коїться поблизу. Але завжди залишаються насторожі та часто переховуються у підвалі будинку. Нині Лариса хоче закупити дороговартісне обладнання для масштабування бізнесу, але для цього потребує підтримки донорів, яких активно шукає.

Поспілкуватися з Ларисою Губар можна, як онлайн, так і офлайн, на Сумщині, за попередньою домовленістю.

• жінки
• Суми

Оксана – військовослужбовиця 13-ї бригади НГУ “Хартія”. Дівчині 19 років, вона не приховує своєї бісексуальної орієнтації. 

Початок великої війни Оксана зустріла ще підлітком. А після досягнення повноліття вирішила долучитися до війська. Обрала 13-ту бригаду НГУ “Хартія” — зокрема, через толерантне ставлення у бригаді до представників ЛГБТК+ спільноти. 

Дівчина пройшла підготовку та обрала для себе напрямок, повʼязаний з виготовленням FPV-дронів.

Нині Оксана перебуває на передовій. Поспілкуватися з військовою можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та погодженням пресофіцера.

• військові
• жінки
• ЛГБТ

Юлія та Сергій 27 років прожили у щасливому шлюбі. У них народилося двоє доньок — Вікторія і Валерія. Пара власноруч звела свою оселю: будівництвом займався Сергій, а Юлія, як маляр-штукатур, допомагала. Так народився маленький сімейний бізнес: почали готувати квартири під ключ. 

Повномасштабне вторгнення рф застало подружжя вдома на Київщині. Сергій намагався долучитися до лав ЗСУ ще в перший день війни, але тоді завадили величезні черги до військкоматів. Протягом року чоловік не полишав своїх спроб, а тим часом займався волонтерством. 

Згодом приєднався до 15 прикордонного загону. Часто бував на передовій, але завжди знаходив час, щоб написати дружині кілька слів.  Після одного із чергувань Сергій не повернувся. За свою відданість обов’язку та героїзм він був нагороджений президентською відзнакою “За оборону України”. 

Довідково: Нині сім’єю опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Наталія Тарабалка – мама українського Героя та легендарного захисника неба Степана Тарабалки. Льотчик загинув у повітряному бою в березні 2022-го року. Впоратися з втратою сина Наталії допомогла робота з психологом. 

На згадку про Степана Наталія вирішила створити на Прикарпатті реабілітаційний центр “Тепло крилатої душі” для військовослужбовців. На створення центру витратила грошову компенсацію за смерть сина, яку отримала від держави.

У центрі військовим надають як фізичну, так і психологічну реабілітацію. 

Поспілкуватися з Наталією Тарабалкою можна за попередньою домовленістю — онлайн або офлайн у Коломиї Івано-Франківської області.

Довідково: 29-річний Степан Тарабалка загинув у повітряному бою 13 березня 2022 року в небі над Житомиром. Лише за першу добу війни Степану Тарабалці вдалося знищити шість ворожих літаків: Су-27, МіГ-29, два літаки Су-35 та два — Су-25. Згодом український ас на своєму МіГ-29 довів кількість знищених літаків агресора до 40.  Степан Тарабалка  був членом 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил, у 2024 році бригаді присвоїли почесне найменування “Привид Києва”.

• військові
• жінки
• загиблі
• Івано-Франківськ

Владислава Романюк – лікарка-терапевт, гастроентерологиня. Керівниця медико-волонтерської місії FRIDA Ukraine. Також є керівницею відділення інфекційного контролю та проєктною менеджеркою лікувально-реабілітаційного центру для військових у медичному центрі “Універсальна клініка “Оберіг”.

Владислава родом із селища  Нікольське, що неподалік Маріуполя.  У 2012 році вона переїхала до Києва на навчання.

За декілька днів до початку повномасштабного вторгнення Владислава разом із родиною поїхала на відпочинок (у перший день великої війни її чоловік перебував у Маріуполі  і зміг виїхати до Запорізької області). Після повернення, батьки залишились жити у столиці. Бабусі та дідусі лікарки нині на окупованій території. Також Владислава є мамою.

Лікарка стала однією із перших волонтерок організації FRIDA Ukraine. Загалом вона взяла участь у близько 50 медичних місіях на деокуповані території. Владислава лікує у бомбосховищах на Донеччині так само якісно як і у столичній клініці.

Жінка неодноразово брала участь у вкрай небезпечних виїздах: наприклад лікарі-волонтери працювали у Бахмуті на Донеччині, коли у місті точилися вуличні бої. 

За попередньої домовленості поспілкуватись із Владиславою можна у Києві або під час однієї із виїзних місій медичних волонтерів. 

Довідково: FRIDA Ukraine — недержавна некомерційна благодійна місія лікарів-волонтерів з України та Ізраїлю, яка з початку вторгнення надає екстрену та амбулаторну медичну допомогу цивільному населенню, що постраждало внаслідок бойових дій.

• волонтери
• жінки
• лікарі

Анна та Андрій познайомилися за чотири роки до повномасштабного вторгнення. Весілля закохані планували влаштувати у 2022-му році. Але подію довелося відкласти, адже після початку великої війни Андрій долучився до українського війська. Служив у 47 ОМБр “Маґура”, був старшим механіком-водієм “Бредлі”.

Пара одружилася у березні 2023-го, а влітку того ж року Андрій отримав поранення. Тоді чоловікові пощастило: осколок дивом не зачепив сонну артерію. Незабаром Андрій повернувся на службу. Восени 2023-го року Анна востаннє бачила коханого. Андрій Луківський загинув 19-го жовтня 2023-го року на Донецькому напрямку. 

Дружина дізналася про його смерть через добу. Їй повідомили, що загиблих привезли до Києва. Втім, Анна не отримала жодної звістки і взялася шукати тіло Андрія самостійно. Аж через 10 місяців жінка змогла знайти коханого: у базі МВС він був серед невпізнаних тіл. Остаточно підтвердили особу Андрія завдяки записці, яка була із чоловіком: Анна написала її напередодні, а боєць взяв із собою на останнє завдання. 

Як виявилося, збіг ДНК між “невпізнаним військовим” та родичами Андрія — матір’ю і сестрою — було встановлено ще раніше, але цю інформацію родині не повідомили. 

Поспілкуватися з Анною Луківською можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• жінки
• загиблі
• Київ

Лариса Гурова власниця домашньої ферми “Ого-го кози-кози” у Волноваському районі на Донеччині. Початок повномасштабного вторгнення фермерка зустріла разом з чотирма працівниками та сотнею кіз. 

Через постійні обстріли та близькість до лінії фронту утримувати ферму стало непросто. Чимало довколишніх сіл вже знищені, електроенергії немає з грудня 2024-го року. Для того, щоб зберегти поголівʼя, Лариса почала вивчати можливості для релокації.
Нині домашня ферма шукає безпечне місце, де могла би розпочати свою роботу. 

Поспілкуватися з Ларисою Гуровою можна онлайн за попередньою домовленістю.

• жінки

Вікторія Дідовець – старша медична сестра відділення інтенсивної та еферентної терапії гострих інтоксикацій НДСЛ “Охматдит”, яка постраждала під час ракетного удару по лікарні 8 липня 2024 року. Вікторія евакуювала дітей, що перебували на діалізі, до укриття. У цей момент ракета влучила в лікарню.

Коли жінку привезли до операційної, у неї майже не було пульсу. У Вікторії діагностували перелом кісток тазу, відкритий перелом бедра, розрив печінки, травму вуха та обличчя. Вже понад 8 місяців медикиня проходить лікування та бореться за повернення до повноцінного життя.  

За попередньої домовленості спілкування із Вікторією можливе у Києві, або у онлайн-форматі. 

Довідково: 8 липня 2024 року у дитячу лікарню “Охматдит” влучила російська крилата ракета Х-101. Під час російського ракетного удару  там перебували 627 дітей.

Внаслідок ворожої атаки загинули двоє людей (родич пацієнта і лікарка). 35 осіб отримали поранення, з них 9 дітей. 10 липня, у столичній лікарні помер хлопчик, який на момент удару по “Охматдиту” був у критичному стані в реанімації.

• діти
• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• постраждалі
• Київ

Галина Гриценяк – медикиня, ветеранка морської піхоти, яка 1 рік 7 місяців і 12 днів була у ворожому полоні після оборони Маріуполя. Наразі Галина — волонтерка благодійної організації “Сталеві” та учасниця ветеранського руху “Сталеві”.

Її обранець, а нині вже чоловік, Микола Гриценяк, також військовослужбовець, морпіх, який брав участь в обороні Маріуполя, провів 4 місяці в полоні й після повернення продовжив військову службу інструктором центру підготовки морських піхотинців.

Галина розповідає, що першу пропозицію одружитися отримала у Маріуполі 1 квітня 2022 року в бункері заводу імені Ілліча, де знаходився госпіталь і де Микола лежав із простреленою ногою. Детальніше із історією Галини можна ознайомитись тут. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Галиною у онлайн-форматі.

• військові
• жінки
• полонені