Теми за тегом: жінки

До повномасштабного вторгнення “Чайка” не мала жодного стосунку до війська. У 2019-го року жінка одружилася з офіцером 12-ї бригади НГУ “Азов”. Пара жила на два міста – Маріуполь та Запоріжжя. Якраз перед початком великої війни “Чайка” мала їхати до Маріуполя, але чоловік заборонив. Її коханий на псевдо “Буйний” загинув під час оборони міста. 

Через півтора роки після втрати жінка почала зустрічатися з хлопцем, який також був військовим. Його смерть на війні у 2024-му році поставила крапку в цивільному житті “Чайки”. 

Армія стала для жінки єдиним способом дати відсіч ворогу за весь той біль, який їй довелося пережити. Свій вибір “Чайка” зупинила на підрозділі “Stryzh” Української добровольчої армії, де обійняла посаду операторки БпЛА. Жінка мріє про родину і дитину, втім, лише після перемоги. 

Поспілкуватися з “Чайкою” можна як онлайн, так і офлайн на Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки

Марія родом з тимчасово окупованого Лисичанська, що на Луганщині. У 2020-му році дівчина вступила до академії Нацгвардії у Харкові, а у 2022-му, коли розпочалася повномасштабна війна, її батьки евакуювалися до Дніпра. Мати Марії – Ольга – понад 20 років пропрацювала у пологовому відділенні лікарні в Лисичанську. У Дніпрі Ольга влаштувалася медсестрою у приватну клініку, але незабаром побачила рекламу із закликом приєднатися до війська.

Донька порадила матері обрати підрозділ у 13-й бригаді Національної Гвардії “Хартія”. А після завершення навчання в академії, сама Марія приєдналася до матері у війську. Нині Ольга – молодша сержантка, медсестра мобільного стоматологічного кабінету, а Марія – офіцерка відділу роботи з особовим складом “Хартії”.

Вдома жінок чекає та підтримує батько Марії, який понад 30 років прослужив у ДСНС і вже вийшов на пенсію. Також у Марії є старший брат, який служить у ЗСУ бойовим медиком.

Довідково: російські війська окупували Лисичанськ, що на Луганщині, 3 липня 2022-го року. На той момент, українські захисники отримали наказ і залишили місто. За інформацією тодішнього очільника Луганської ОВА, українському війську вдалося вийти без втрат. 

Поспілкуватися з Марією та Ольгою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Надія Гвоздик служила в українському війську з 2014 року, коли росія вперше атакувала Україну. З часом жінка демобілізувалася, у 2022-му почала волонтерити та допомагати армії. Згодом долучилася водійкою до гуманітарної місії “На щиті”. 

Понад рік Надія за кермом рефрижератора супроводжує тіла полеглих військовослужбовців додому на Рівненщину та в сусідні області. Жінка каже, що їй простіше їхати саме за кермом рефрижератора, а не інших авто в колоні, адже саме так відчуває, що виконує обов’язок і допомагає родинам провести загиблих бійців з пошаною. 

Окрім кермування, Надія також опікується соцмережами Рівненської місії “На щиті”. Волонтерка, зокрема, пише про те, що відчувають водії, які привозять тіла полеглих додому.  

Поспілкуватися з Надією Гвоздик можна, як онлайн, так і офлайн у Рівному, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Рівне

Світлана Мацюта – художниця з Херсона. Протягом останніх 20 років Світлана працює у театрі помічником художника. 

Повномасштабне вторгнення майстриня зустріла у рідному Херсоні. Під час окупації жінка разом з сином намагалася не виходити з дому через страх перед російськими військовими. Їй надходили пропозиції працювати у театрі під керівництвом окупантів – Світлана відкинула усі, попри фінансову скруту. У березні 2022 року у ЗМІ та соцмережах почали з’являтися повідомлення, нібито дикі гуси “збили” ворожий військовий літак. Ця новина так вразила Світлану, що взялася створювати власних іграшкових бойових гусей. 

Ці іграшки символізують незламність та опір Херсона. Світлана каже, що бойові гуси дуже популярні серед херсонців, які виїхали з міста до інших регіонів України або за кордон. Іграшки замовляють до США, Голландії, Німеччини та Італії. 

Окрім гусей, майстриня виготовляє і півників за мотивами творчості Марії Приймаченко та Поліни Райко. Творчість допомагає Світлані відволікатися від обстрілів і підтримує мрію про перемогу і звільнення решти Херсонщини. 

Поспілкуватися з Світланою Мацютою можна, як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю. 

• жінки
• культура
• окупація
• Херсон

У квітні Сили безпілотних систем оголосили про формування жіночого підрозділу безпілотних систем під назвою “Гарпії”. Його створено для жінок, які прагнуть захищати свої родини, дітей та державу, а також протистояти ворогу за допомогою безпілотних і роботизованих технологій. До підрозділу також залучають чоловіків, однак функції пілотів, що здійснюють фінальний удар, відведено виключно жінкам.

Командирка підрозділу — Дарія на псевдо “ДШК”. Активна учасниця Революції Гідності, з 2022 року виконувала бойові завдання у складі кількох спецпідрозділів.

На новобраниць чекає 45-денна базова військова підготовка, понад місяць спеціалізованого навчання та додатковий час на злагодження екіпажів перед бойовими завданнями. 

За попередньою домовленістю та погодженням пресофіцера журналісти мають змогу поспілкуватися у офлайн або онлайн-форматі із жінками, які вирішили долучитись до підрозділу “Гарпії”.

Довідково: За даними Міноборони, станом на 1 січня 2025 року в ЗСУ служать понад 70 000 жінок, з них понад 5 500 нині перебувають безпосередньо на передовій.

• військові
• жінки

Марина та Дмитро познайомилися після початку повномасштабного вторгнення. До цього пара жила у різних країнах: Марина в Україні, а Дмитро у Чехії. До 2019-му року чоловік служив в українському війську та демобілізувався після поранення. Коли росія почала велику війну, Дмитро одразу повернувся на батьківщину. 4-го березня 2022-го долучився до лав 59-ї окремої мотопіхотної бригади. 

Познайомилася пара у Миколаєві, де Дмитро з іншими військовими шукав квартиру для оренди. Згодом Марина переїхала на Донеччину, аби бути ближче до чоловіка та зустрічати його після бойових виходів. 1-го липня 2024-го року Дмитро Музика загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. 

Марина разом з чоловіком мріяла створити власний бізнес. Після загибелі коханого жінка вирішила самотужки відкрити кавʼярню у Миколаєві. Для закладу обрала назву, яка нагадує їй про чоловіка – “Кіт Микита”, адже Дмитро гарно бачив у темряві і пересувався майже безшумно. Марина каже, що тематику кавʼярні обрала в стилі “бойових котиків”. 

Поспілкуватися з Мариною Музикою можна, як онлайн, так і офлайн у Миколаєві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки
• загиблі
• Миколаїв

Олена Набокова у 2018-му разом з подругами започаткувала у Запоріжжі ГО “Українське жіноцтво”. Паралельно самотужки опікувалася сином, який страждав на бронхіальну астму. У 2020-му 17-річний Сашко ліг спати і не прокинувся. Олена не могла впоратися з втратою самостійно, тож звернулася до психіатра. 

Початок повномасштабного вторгнення Олена Набокова зустріла у рідному Запоріжжі. Жінка взялася волонтерити, а власну квартиру перетворила на хаб та склад допомоги. Діставали медикаменти, батарейки для слухових апаратів, продукти, засоби гігієни і все, що могло знадобитися тим, хто мав проблеми зі здоров’ям. 

Після того, як стало зрозуміло, що велика війна не завершиться швидко,  вирішила масштабуватися і започаткувати Центр допомоги дітям та жінкам у складних обставинах. З часом пріоритет центру змістився з видачі допомоги до створення можливостей. Олена почала організовувати різноманітні навчальні та освітні заходи для дорослих та дітей. Нині жінка закінчує навчання на консультантку в методі позитивної психотерапії. 

Поспілкуватися з Оленою Набоковою можна, як онлайн, так і офлайн у Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• волонтери
• жінки
• постраждалі
• Запоріжжя

“Монтажниця сонячних електростанцій” — це безоплатний навчальний курс для жінок у межах програми OnTrack проєкту Reskilling Ukraine.

Курс розроблений для жінок без профільної освіти, які хочуть освоїти професію монтажниці сонячних електростанцій (СЕС). Він  охоплює як теоретичну підготовку, так і практичні заняття на реальних об’єктах. Учасниці здобудуть навички роботи з електроінструментами, монтажу сонячних панелей, підключення обладнання та дотримання техніки безпеки.

Після завершення курсу жінки зможуть працювати у складі бригади, яка займається монтажем та встановленням сонячних електростанцій на різних об’єктах.

Черговий курс стартував у Вінниці і триватиме з 16 червня по 5 липня. За попередньої домовленості журналісти мають змогу його висвітлити.

• жінки
• Вінниця

Українку Ірину Горобцову етапують до жіночої виправної колонії №2, що розташована в селищі Явас Республіки Мордовія у росії. Явас знаходиться приблизно за 1700 кілометрів від Херсона, рідного міста Ірини. За словами батька активістки Володимира, ймовірно, вона зараз туди прямує. Останній лист від Ірини, датований 10 червня, надійшов ще із Рязані.

За словами батька, вирок Ірині вже набув чинності, і єдиним юридичним механізмом, який ще можна застосувати, є прохання про помилування.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися із батьками Ірини у Херсоні або у онлайн форматі. 

Довідково: У серпні 2024 росія незаконно засудила українку Ірину Горобцову до 10 років і 6 місяців ув’язнення. Жінку звинуватили у “шпигунстві”. 

Мешканка Херсона Ірина Горобцова працювала в одній з українських IT-компаній. Навесні 2022 року, коли росіяни захопили місто, жінка стала відомою завдяки своїм дописам у соцмережах про життя в окупації. Ірина публікувала фотографії з українською символікою, а свою квартиру називала “домашнім штабом спротиву”. 13 травня 2022 року росіяни викрали її із власної оселі та утримували у СІЗО в окупованому Криму. До Ірини нікого не допускали і тримали у повній ізоляції від зовнішнього світу.

• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Херсон

До початку повномасштабного вторгнення Світлана працювала медсестрою у реанімації лікарні імені Мечникова у Дніпрі. У перші дні великої війни, як медикиня, долучилась до українського війська. 

У травні 2024 року Світлана перебувала в опорному пункті на Донеччині, де її підрозділ виконував бойові задачі. Військові опинилися в оточенні. Поки побратими тримали позиції, Світлана взяла одноразовий гранатомет і пішла на зустріч окупантам. Обійшла будинок, де перебували російські військові, і здійснила постріл, яким знищила ворожу групу. 

Завдяки діям Світлани за кілька діб українським військовим вдалося провести ротацію і вивести військових з позицій. Після цього жінка отримала медаль “Хрест Сухопутних військ”. 

Поспілкуватися зі Світланою можна, онлайн або офлайн на Запоріжжі, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові
• жінки
• лікарі
• Запоріжжя