Теми за тегом: жінки

“Катрін” за фахом — модельєрка, а з початком великої війни працювала у торгівлі. Дівчина почала підтримувати військо як волонтерка. Згодом зрозуміла, що хоче і сама долучитися до української армії.  

“Катрін” планувала обійняти бойову посаду, тож обрала роботу з дронами. Після навчання у батальйоні військова нині працює з БПЛА у підрозділі розвідки.

Операторка дронів переконана, що долучитися до спільної перемоги повинен кожен, адже ворог не зупиняється. 

Поспілкуватися з “Катрін” можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Військовослужбовицею 13-ї бригади НГУ “Хартія” Аліна стала у 2023 році. До цього дівчина займалась створенням контенту для різноманітних соціальних платформ. До мобілізації підійшла прагматично: спершу дізналася подробиці про саму службу та обрала для себе кілька напрямків. Далі долучилася до команди комунікаційників “Хартії”, як фотографка почала їздити до бойових підрозділів. Завдяки спілкуванню з бійцями визначилась, чим саме хоче займатися та стала операторкою БПЛА. 

Нині вона продовжує службу та підтримує жінок, які мобілізувалися або планують долучитися до війська. 

Поспілкуватися з Аліною можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Саба Ямані народилася в Саудівській Аравії. Її батько — саудит, біологічна мати — сирійка. Вперше дівчина потрапила до України у трирічному віці, коли  батько одружився  з українкою. Ця жінка і стала для Саби справжньою матір’ю. Коли дівчині виповнилося 16 років, батько хотів вивезти її до Саудівської Аравії, щоб видати заміж. Але дівчина пішла проти його волі та відмовилася покидати Україну. 

У Києві Саба охрестилася в православній церкві та зробила камінг-аут. Наразі у Саби немає українського паспорта, лише протермінований документ із Саудівської Аравії. Щоби усунути цю проблему, на початку повномасштабного вторгнення дівчина звернулася до Державної міграційної служби України. Там їй наказали здати на утилізацію ті українські документи, які вона встигла отримати, та виїхати у двотижневий термін. Якби Сабу депортували до Саудівської Аравії, там би їй загрожували арешт і страта — за татуювання, християнство та належність до ЛГБТ. Після повторного звернення до ДМС дівчина таки отримала посвідчення особи, яка звернулась по захист. 

З 15 років Саба асистувала матері у стоматологічному кабінеті. Після школи вступила до медичного університету, наприкінці першого курсу вже почала підпрацьовувати. Нині Саба працює у приватній стоматологічній клініці у Києві, а у травні цього року планує складати іспит, аби отримати українське громадянство. 

Поспілкуватися з Сабою Ямані можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• жінки
• Київ
• ЛГБТ

Вперше команду річної експедиції на станцію “Академік Вернадський” очолить жінка — метеорологиня Анжеліка Ганчук. Вона стане керівницею 31-ї Української антарктичної експедиції (УАЕ) на 2026-2027 роки.

Раніше Анжеліка вже працювала на станції як метеорологиня. У 2022–2023 роках вчена брала участь у 27-й УАЕ. В Антарктиці проводила метеорологічні, океанографічні, гляціологічні, аерологічні та інші дослідження.

Загалом же вона має 10-річний стаж роботи у метеорології та кліматології, а також досвід управління колективом в Україні. Пройшла шлях від синоптикині до керівниці сектору Українського гідрометеорологічного центру ДСНС.

Нині вона здійснює оперативне прогнозування та моделювання небезпечних гідрометеорологічних явищ для реагування на надзвичайні ситуації. Це часто робиться в дуже стислі терміни і в складних умовах, тож потребує гарної стресостійкості, що цінно для роботи в умовах Антарктики.

Загалом же з 2018-го в річних експедиціях працювали 13 полярниць, а в сезонних — 11.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Анжелікою Ганчук у онлайн-форматі.

• жінки

Софія Підвальна змалечку захоплювалася боротьбою. У 13 років дівчина спробувала себе у кікбоксингу, далі був професійний спорт та виступи за збірну України. 

У 19 років Софія долучилася до Державної прикордонної служби України, тоді ж зайнялася практичною стрільбою та суддівством у цій дисципліні. 

24 лютого 2022-го року, у перший день повномасштабного російського вторгнення, загинув брат Софії Владислав, який боронив Луганщину.

Для дівчини це стало знаком боротися за державу так, як це робив брат. Військова помітила, що жінки, які долучаються до армії, часто не мають достатньої підготовки. Софія звільнилася зі служби, натомість взялася за навчання тих, хто планує одягнути піксель. 

Нині викладає, зокрема, вогневу та фізичну підготовку. У майбутньому планує організувати навчання екстреному водінню для жінок. 

Поспілкуватися з Софією Підвальною можна як онлайн, так і офлайн у Луцьку, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• Луцьк

Наталя Ліщишина до початку російської агресії мешкала на Луганщині. Коли росія вперше атакувала Україну у 2014 році, жінка взялася волонтерити та підтримувала військових.

У 2021-му Наталя підписала контракт з 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Її чоловік підтримав це рішення. Початок повномасштабного вторгнення військова зустріла на Миколаївщині, де базувався її підрозділ. У 2024-му році Наталя занедужала — у неї виявили хворобу Мінца. Так називають утворення папілом в протоках молочних залоз.

Жінка перенесла три операції, лікарі зробили їй повну резекцію молочних залоз. Вона єдина ветеранка в Україні, якій вдалося довести, що хворобу спричинило носіння бронежилета. 

Наталя почала працювати фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих військових. Також навчається на ветеранських програмах, зокрема на проєкті “Трайб” від Amnesty International Ukraine. А ще намагається звернути увагу влади на проблему травм жінок, пов’язаних із військовою службою.

Поспілкуватися з Наталією Ліщишиною можна як онлайн, так і офлайн на Вінниччині, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• постраждалі
• Вінниця

До повномасштабного вторгнення Ірина Коваль працювала з металоконструкціями для будівництва. 24-го лютого 2022-го року бізнес довелося перепрофілювати, щоби допомагати війську. 

Першою розробкою команди Ірини став евакуаційний тактичний візок Brammer — яким можна везти дорослу людину на велику дистанцію. Цей візок важить 25 кілограмів, витримує 150 кілограмів і дозволяє самостійно евакуювати пораненого одній людині. Також команда розробила легкі ноші-волокуші — їх використовують там, де техніка підʼїхати не може. 

Останньою розробкою стали тактичні причіпи для квадроциклів, які дозволяють одночасно евакуювати трьох поранених. Цю роботу відзначили премією “Створено жінками”, яка підтримує підприємиць під час війни. 

За час своєї роботи компанія Ірини виготовила понад 8500 засобів евакуації. З їхньою допомогою військові на  фронті уже рятують життя побратимів. 

Поспілкуватися з Іриною Коваль можна як онлайн, так і офлайн в Одесі, за попередньою домовленістю.

• волонтери
• жінки
• Одеса

Христина Драгомарецька за фахом архітектор, їй — 28 років. З початком повномасштабної війни дівчина стала відловлювачкою безпритульних  тварин. Вона також евакуює чотирилапих із зони бойових дій. Працювати доводиться попри ворожі обстріли. Наприклад, у Торецьку на Донеччині, поруч з Христиною “прилетіли” три російські керовані авіаційні бомби (КАБи). А у Вовчанську на Харківщині під час порятунку тварин Христина отримала осколкове поранення: ворог “накрив” мінометом. 

Раніше дівчина працювала здебільшого у стерилізаційних місіях, а зараз уже рік  —  в евакуаційних (покинутих або безпритульних тварин евакуюють з прифронтових зон та прилаштовують у сім’ї).

Христина також заснувала на Одещині притулок для чотирилапих, куди евакуює деяких тварин із зони бойових дій. Там їх лікують, соціалізують та шукають нових господарів (близько 70% чотирилапих їдуть за кордон). Нині у притулку Христини 250 собак. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше про роботу Христини та поспілкуватись із нею онлайн або офлайн на Одещині, у Києві або Харкові за попередньою домовленістю.

Довідково: Христина займається порятунком тварин із зони бойових дій разом із  БФ “12 вартових” та “Порятунок тварин Харків”. Також дівчина  долучалась до  місії порятунку  “UAnimals”.

• жінки
• постраждалі
• тварини
• Київ
• Одеса
• Харків
• евакуація

Початок повномасштабного вторгнення Зоя Ковалець зустріла у селищі Високопілля на Херсонщині. Коли російські військові окупували її дім, почала передавати ЗСУ інформацію про пересування ворога. Жінку “здала” окупантам її ж сусідка. Два місяці Зоя переховувалася у односельчан, жила у підвалах, щоб не потрапити до рук росіян. Зрештою їй вдалося виїхати з окупації. 

На підконтрольній Україні території одразу взялася працювати медсестрою у шпиталі, а згодом долучилася до української армії. Нині вона є операційною медсестрою 47-ї ОМБр “Маґура”. 

Жінка пам’ятає все, що їй довелося пережити в окупації та хоче помститися ворогу. 

Поспілкуватися з Зоєю Ковалець можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки
• лікарі

Початок повномасштабного вторгнення військова на псевдо “Міньйон” зустріла на Харківщині разом з батьками. Село Малі Проходи, де перебувала родина, окупували російські війська. Півроку “Міньйон” прожила в окупації без звʼязку із зовнішнім світом. Згодом їй та батькам вдалося виїхати до Німеччини. 

Коли дівчині виповнилося 18, вона повернулась до України та вирішила долучитися до війська. Перша спроба виявилася невдалою — у Територіальному центрі комплектування отримала відмову. Через рік “Мінйон” спробувала знову. Цього разу отримала відношення до бригади та пройшла підготовку.  

“Міньйон” вже рік служить у складі 1-го окремого медичного батальйону. Дівчина є операторкою дрона. У майбутньому “Міньйон” мріє здобути вищу освіту та стати ветеринаром. 

Поспілкуватися з військовою можна онлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки