Теми за тегом: окупація

Сім’я Федорченко із Херсонщини пробула в окупації понад півтора року.  

Ще будучи вдома Тетяна та її чоловік Радж (у нього ромське походження) робили все можливе аби не брати російське громадянство і не віддавати свою доньку й онуків у російську школу. Родина встигла пережити голод, ракетні обстріли, від яких ховалися у підвалі та тиранію російського режиму. Щодня їхніми вулицями ходили військові з раптовими рейдами. 

Одного разу до сусіда увірвався підрозділ російських солдатів. Тоді до Тетяни, яка була на вулиці, підійшов міліціонер, який сказав їй бути “свідком у справі”.  А коли Радж хотів забрати дружину у двір, на нього навели приціл автомата. Двічі вистрілили вгору та знову “тримали на мушці”. Жінка вмовила чоловіка піти в дім та відпустити її на показання.

Родина виїхала з окупації у вересні 2023 року. 4 місяці жили та отримували всеохоплюючу підтримку у центрі “Надії та відновлення” благодійної організації “Save Ukraine”. Серед іншого, фахівці  надали дорослим і дітям психологічну допомогу. 

Нині родина живе на Полтавщині. Спілкування можливе у офлайн та онлайн форматі. 

• діти
• окупація
• постраждалі
• Полтава

Нещодавно в залі Черчилля британського парламенту в межах заходу “Відлуння трагедії: розповіді про війну росії в Україні” виступила Вероніка Шелдагаєва, голова Дитячої креативної ради благодійного фонду “Голоси дітей”. Дівчина розповіла членам парламенту, дипломатам і правозахисникам Великої Британії про жахіття життя в російській окупації. 

Дівчина, яка прожила в окупованому Херсоні 7 місяців, розповіла, що російські військові приходили в її школу і погрозами примушували керівництво перейти на бік окупантів. Батьків шантажували позбавленням батьківських прав, якщо діти не підуть в окупаційні школи за російськими програмами. Дівчина не ходила до школи, поки жила в окупації. Тому дуже боялась, щоб її не забрали від сім’ї. Навіть ховалася, коли хтось стукав у двері.  Повна розповідь тут.

Також в стінах британського парламенту виступив із промовою Олег Афанасьєв, головний герой документального фільму “Віддалений гавкіт собак”. Хлопець розповів про 40 днів життя під російськими обстрілами в Маріуполі навесні 2022 року. 

Зокрема, згадав, про те, що він із братами, тіткою та бабусею прожили в підвалі два місяці. У них майже не було їжі та води.  Серед ночі хлопець прокидався від голоду. Бачив мертві тіла. Щоб врятуватись, довелось пройти через фільтраційні табори росіян.  Повна історія тут. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Олегом на Київщині, а із Веронікою в Одесі.

• діти
• злочини росіян
• окупація

Вранці 24 лютого, як і два роки тому, відбудеться сесія міськради у Ірпені, що на Київщині. Як і тоді, засідання буде коротким. Розглянуть єдине питання — виділення додаткової допомоги для військових.

У місті оголосять хвилину мовчання. Згодом, охочі зберуться на “Дорозі життя” — Романівському мосту, щоб подякувати тим, хто допоміг врятуватись тисячам містян, боронив місто-герой Ірпінь та згадати тих, хто віддав життя за Україну.

Журналісти можуть дізнатись детальніше про час початку заходів. 

Довідково: Місто Ірпінь на Київщині у лютому-березні 2022 року стало полем для бойових дій під час наступу росіян на Київ. Ірпінь був окупований на третину, і саме тут силам ЗСУ та тероборони вдалось зупинити росіян. 

В перші дні повномасштабного вторгнення мирні мешканці Ірпеня евакуювалися через Романівський міст. Тоді російська армія завдала удару по мосту, що ускладнило евакуацію. Романівський міст відновили — у листопаді 2023 року він запрацював для всіх видів транспорту.

Відбудова ж самого Ірпеня досі триває. 

• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ

Вперше колектив Луганської обласної філармонії стикнувся з російською агресією у 2014-му році. Тоді рф окупувала Луганськ — місто на Сході України — де жили й працювали музиканти. Колектив полишив свою домівку і перебрався до Сєвєродонецька — міста на підконтрольній Україні частині Луганщини. Музикантам довелося покинути усе: від музичних інструментів до документів, адже директорка закладу пішла на співпрацю з окупантами і не віддала необхідні папери. Філармонія продовжила роботу на новому місці. Колектив багато гастролював: як в Україні, так і за кордоном. 

У лютому 2022-го року Луганській обласній філармонії довелося знову евакуюватися. Адже російська армія наступала на Сєвєродонецьк. Цього разу музиканти перебралися до Львова, де почали давати благодійні концерти на підтримку ЗСУ, а згодом — знову виступати. Нині колектив з 50-ти людей дає 6-7 концертів на місяць. Музиканти знову їздять на гастролі, але найбільше мріють про концерт у вільному українському Луганську. 

Довідково: Після кількамісячних боїв російські війська захопили Сєвєродонецьк у червні 2022 року. Внаслідок російських обстрілів населений пункт зазнав дуже серйозних руйнувань, а більшість мешканців покинули місто.

• культура
• окупація
• постраждалі
• Львів

15 лютого в Бучанському ліцеї №3 на Київщині офіційно відкриють гібридну сонячну станцію. Її розмістили на даху школи. Це 47 сонячних панелей загальною потужністю 20 кВт. Така станція дозволить школі функціонувати автономно впродовж 3-х годин у випадку відключень світла, а також економити близько 2100 євро на рік, покриваючи 30% споживання всієї електроенергії. 

Станцію встановили в межах проєкту “100 сонячних шкіл” фонду Energy Act For Ukraine Foundation та за підтримки асоціації Solar Power Europe.

На захід необхідно зареєструватись.

Energy Act For Ukraine Foundation — це українська благодійна організація, заснована в 2022 році у відповідь на виникнення енергетичної кризи в Україні, спричиненої повномасштабною війною росії на території України. Фонд спрямовує свою діяльність на забезпечення сонячними панелями шкіл та лікарень.

Довідково: місто Буча на Київщині перебувало у російській окупації більше місяця. У Бучанському ліцеї №3 ворог розміщував свій штаб. Навчальний заклад був пошкоджений унаслідок бойових дій. ЗСУ звільнили місто від загарбників  31 березня 2022 року.  

• відбудова
• окупація
• Київ

Рідне місто Артема Карякіна — Кадіївку (колишній — Стаханов), що на Луганщині, росіяни окупували у 2014-му році. Тоді 17-річний Артем публікував дописи на анонімному акаунті у Twitter про те, як жило місто в окупації. Він також оприлюднив карту Кадіївки з позначеними місцями скупчення росіян, писав про пересування окупаційних військ. 

Згодом Артем почав підпільно працювати на ЗСУ. Увесь цей час хлопець вів дуже закрите життя: забороняв собі довіряти людям і навіть закохуватися. Адже, за словами Артема, будь-хто міг розповісти про його діяльність окупантам. 

У 2020-му році померла мама, а через рік — бабуся та батько  Артема, тож юнак виїхав до Києва. У столиці встиг прожити лише кілька місяців, як почалася повномасштабна війна. Уже в березні 2022 року Артем долучився до тероборони, а у червні — воював під Бахмутом. 

Військовий продовжує збирати інформацію про окупантів з тимчасово окупованих територій — це тепер його офіційний обов’язок. Уже йому навідники й коригувальники передають дані, які можуть допомогти ЗСУ. Окрім того, у лютому 2023-го року, після 9 років підпільної боротьби, Артем розкрив свою особу соцмережах. 

Артем Карякін перебуває на передовій. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: 24 лютого 2024 року виповнюється 2 роки від початку злочинного повномасштабного вторгнення росії. Напад став кульмінацією загарбницької війни, яку рф 10 років веде проти України. Ця війна розпочалася 20 лютого 2014 року. Тоді росіяни вторглися без опізнавальних знаків на територію українського Криму та окупували півострів. Після цього росія розпочала війну і на сході України.

• військові
• окупація

Ксенія Клейнос у 2015 році відкрила у Бердянську (нині місто окуповане) Запорізької області креативний простір — антикафе “ЧАС Є”. Повномасштабне вторгнення рф жінка застала вдома: о 4 ранку почула вибухи. Вирішила їхати у село поблизу Бердянська, бо думала, що там безпечніше. У селі прожила 40 днів, бачила як над будинком кружляли гвинтокрили. Жінка вирішила виїхати: їй довелось подолати 16 російських блокпостів, щоб дістатись Запоріжжя.

У квітні 2022 року Ксенія переїхала до Львова. Та вирішила відкрити кав’ярню (влітку  подала заявку на грант від держави).  Вже на початку осені  запустила громадський проєкт “Ми — Бердянськ”, аби підтримати інших бердянців-переселенців. Тим часом прийшла відповідь: Ксенія отримала грант  у 240 тисяч гривень. Нині Ксенія збирає бердянців у своїй кав’ярні, де проводять, зокрема, художні майстер класи, також там грають у настільні ігри.  У спільноти навіть є свій  читацький клуб.  

Також у кав’ярні, яку жінка назвала на честь честь бердянського острова — “Дзендзик”, працюють двоє  земляків Ксенії.  

• жінки
• окупація
• постраждалі
• Львів

Леране Хайбулаєва — кримська татарка, яка народилася в Узбекистані, куди радянська влада депортувала її родину із Криму. Дитиною Леране повернулася на півострів. А в 2016-му, після окупації Криму росією, змушена була покинути дім. Оселилась на Київщині. Вже у 2022-му тікала з Ірпеня, на який наступали росіяни. 

У Криму Леране працювала журналісткою та писала про економіку. Втім, жінка завжди мріяла створити сімейне кафе. На Київщині відкрила маленьку чебуречну, а пізніше  — кафе у передмісті столиці. У Львові, який став четвертою домівкою Леране, вона знову повернулася до улюбленої справи та заснувала кафе “Кримський дворик”. 

Ця справа допомагає жінці підтримувати свого сина, який ще навчається у школі, а також чоловіка-ветерана, який пройшов АТО і захищав Україну під час повномасштабного вторгнення, а нині повернувся з передової через інвалідність. Леране каже, що мріє ще про один переїзд — до звільненого від росіян Криму. 

• жінки
• їжа
• окупація
• постраждалі
• Львів

Наукові співробітники Чернігівського історичного музею ім. Тарновського фіксують історичні артефакти, які залишаються у підвалі  школи в селі Ягідне на Чернігівщині. Саме там, окупанти навесні 2022 року майже місяць утримували у нелюдських умовах понад 300 місцевих жителів.

Фахівці здійснюють виїзди до школи в Ягідному ще з вересня минулого року. За цей час вони дослідили та описали понад 600 артефактів.  Серед іншого, це одяг, взуття, особисті речі, рюкзаки, книги, коробки з-під ворожих сухпайків, тюбики від антисептиків, російські газети, дерев’яні піддони, на яких доводилось сидіти та спати бранцям і навіть пластикові пляшки з-під води, які слугували туалетом. Експерти вже здійснили описи у 5 кімнатах, а зараз працюють у спортзалі (найбільше приміщення підвалу). Роботи планують завершити у лютому. 

Усі досліджені предмети залишатимуться на місці. У планах влади створити у підвалі школи музей.  

Журналісти мають змогу приєднатись до виїзду наукових співробітників музею та висвітлити їхню роботу.

Довідково: Село Ягідне розташоване неподалік Чернігова. На початку повномасштабного вторгнення росіяни влаштували штаб у місцевій школі. У її підвалі вони майже місяць утримували місцевих жителів — 299 дорослих та 67 дітей. (Ледь не все населення села).  Площа підвалу — 197 кв.м. Через брак місяця людям доводилося спати сидячи, також була нестача кисню.  Тоді загинули 10 людей.

У лютому фото підвалу в селі Ягідне потрапило на обкладинку відомого американського журналу TIME.

• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Чернігів

Тетяна Тіпакова народилася у Донецьку, близько 30 років жила у Бердянську, що у Запорізькій області (зараз місто окуповане). До початку повномаштабного вторгненя рф працювала у туристичній фірмі.

На початку повномасштабної війни Тетяна організовувала у Бердянську мирні акції на підтримку України. За це російські військові викрали жінку: натягли мішок на голову, відвезли до колонії, допитували два дні та били. До пальців Тетяни підключали електричний струм, імітували розстріл. Її також примусили записати відео з вибаченням. Бранку відпустили, але вже наступного дня знову схопили. Цього разу тримали 4 дні, жінці знову довелось пережити тортури.

Після цього Тетяна вирішила тікати із міста. Вона подолала більше 20 блокпостів, щоб дістатися Запоріжжя. Згодом, заснувала там ГО “Рідна стежка”, аби підтримати земляків, які теж були вимушені покинути окуповане місто. Людям допомагають із харчами, медикаментами, влаштовують дозвілля. Також допомагають військовим із Бердянскої громади. Гасло організації: “Наше серце назавжди жовто-блакитне”.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Тетяною у офлайн та онлайн форматі.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені