Теми за тегом: Маріуполь
До повномасштабного вторгнення боєць на псевдо “Лєший” працював лісником, займався виготовленням меблів з дерева і не повʼязував себе з армією. Початок великої війни “Лєший” зустрів у Маріуполі, з першими обстрілами чоловік приєднався до територіальної оборони, займався евакуацією поранених та першою домедичною допомогою.
У березні 2022 року у трьох метрах від “Лєшого” впала 120-мм російська міна. Військовий втратив руку, але залишився живим.
Навіть у лікарні боєць хотів бути корисним для побратимів. Вже за кілька днів після поранення “Лєший” відкрив збір для свого підрозділу. Йому знадобився рік реабілітації, аби повернутися до війська — уже із протезом.
Поспілкуватися з “Лєшим” можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.
Марина Чернишова – родом з Маріуполя, який нині перебуває під контролем ворожих військ. Початок повномасштабного вторгнення жінка зустріла у рідному місті разом з родиною. Більше місяця Марина та її близькі провели в окупації, протягом цього часу родина ховалась від обстрілів у підвалі. Разом з сімʼєю там жила і кішка Марини – Марсі. Жінка помітила, що саме тварина емоційно підтримувала всю родину, адже допомагала заспокоїтися у надважкий час.
Коли нарешті вдалося евакуюватися із Маріуполя, разом з родиною виїхала і Марсі. Сім’я подалася на Тернопільщину, де Марина почала розмірковувати над створенням антистрес-простору. Побачивши, що у Тернополі чимало бездомних котів, жінка вирішила започаткувати “котячу” кавʼярню.
У проєкт підприємиця вклала власні кошти, а також гроші, які надала благодійна організація “Національна мережа розвитку локальної філантропії”. У кав’ярні постійно живуть два коти, які раніше не мали даху над головою. У закладі проводять чимало активностей для психологічної підтримки відвідувачів, зокрема, медитації з експертами зі зняття стресу. Частину прибутку кавʼярні власниця планує спрямувати на будівництво притулку для тварин.
У Маріуполі Тетяна працювала у банківській сфері, до початку повномасштабного вторгнення жінка придбала у місті квартиру і готувалася робити ремонт. Але 24-го лютого 2022-го року всі плани зруйнували росіяни. Після кількох днів у підвалі жінка таки вирішила евакуюватися. Разом з донькою та сестрою Тетяна спершу дісталася Запоріжжя, згодом Дніпра, а вже звідти вирушила на Захід України.
На новому місці Тетяна вирішила взятися за створення власної справи і відкрити кав’ярню. Спершу в Івано-Франківську започаткувала заклад під назвою “DUSHA”, а згодом їй вдалося заснувати ще один. Перші півроку Тетяна працювала самотужки, а далі почала наймати людей. У першій кав’ярні працюють переселенці, а вже у другій Тетяна відкрила робочі місця і для місцевих. Жінка мріє повернутися до Маріуполя, а доти прагне створювати місця, де маріупольці можуть відчути частинку дому.
Тетяна Васильєва тимчасово перебуває за кордоном. Поспілкуватися з власницею кав’ярні можна онлайн. У листопаді Тетяна повернеться до Івано-Франківську і буде готова до спілкування з журналістами офлайн, за попередньою домовленістю.
Індіра Урусова народилася у Маріуполі. До початку пандемії коронавірусу вступила до університету в Києві, але незабаром перевелася на дистанційне навчання і залишилася у Маріуполі. Початок повномасштабного вторгнення Індіра зустріла вдома разом з родиною. Спочатку сім’я сподівалася на швидке припинення вогню, втім скоро усвідомили, що цього не станеться. Автівка родини постраждала від вибухів, але таки змогла довезти Індіру та її батьків до окупованого Бердянська. Згодом родині Урусових вдалося виїхати через територію росії за кордон, вони опинилися у Болгарії. Там залишалися до жовтня 2022-го року, а після повернулися до Києва.
Дівчина розмірковувала, як може допомогти своїй країні – Індіра намалювала малюнок на якому зобразила маріупольський будинок, який палав, і підписала: “Ми вистоїмо, бо сонце встає над вільним Азовом”. Це поклало початок благодійному проєкту “KRYLATI”, який популяризує Маріуполь, розповідає про Донеччину та Приазов’я. Разом з колегою Індіра влаштовує воркшопи та лекції для молоді, розвінчує міфи. Усі виручені кошти засновниці спрямовують на потреби війська.
Маріупольська художня школа імені Архипа Куїнджі у 2022 році мала б відзначати 50-річний ювілей у рідному місті. Втім, внаслідок повномасштабного вторгнення рф будівля художнього закладу значно постраждала (зокрема, вигоріло обладнання), а школі довелось евакуюватись у Львів та відновлювати роботу на новому місці (квітень 2022).
Нині у художньому закладі вивчають образотворче мистецтво 40 дітей: займаються офлайн та онлайн. Це учні з Маріуполя, які нині проживать у різних куточках України та світу. Також там займаються арт-терапією дорослі (Львів, Кропивницький, Дніпро). Зокрема, малюють картини олією, вивчають традиційні українські розписи. Також художня школа влаштовує різноманітні виставки.
Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.
Мешканці Маріуполя Дар’ї-Ользі було 15, коли вона вперше спробувала себе у боксі. Дівчина робила успіхи: вже через 3 місяці після початку занять спортсменка поїхала на всеукраїнські змагання. У 2022-му 18-річна Дар’я-Ольга мала їхати на чемпіонат Європи, але росія почала повномасштабне вторгнення, ворожі війська оточили Маріуполь. Спершу родина спортсменки перечікували російські обстріли в одній квартирі разом з друзями. Згодом їм довелося перебратися до підвалу. В цей час у місті вже зникли зв’язок, газ та електрика. Навіть в таких умовах Дар’я продовжувала тренування, щоб підтримувати форму. Виїхати з блокадного Маріуполя родині вдалося у вантажівці з незнайомими людьми, дорога до Запоріжжя зайняла більше доби, адже їм довелося долати російські блокпости. Вже на підконтрольній Україні території Дар’я-Ольга дізналася, що її тренер виїхав до Івано-Франківська, тож подалася до нього. Там дівчина вступила до Прикарпатського національного університету на факультет “Фізичне виховання та спорт”, бо мріє стати тренеркою. У травні 2022-го року Дар’я-Ольга здобула бронзу на Міжнародному турнірі з боксу у Швеції в категорії до 52 кілограм. Нині українська боксерка тренується, щоби привезти золото з Олімпійських Ігор.
Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.
Русудана Павліченко — за походженням грузинка. На початку повномасштабного вторгнення жінка була за кордоном на похороні батька. У 10-річному віці Русудані довелось тікати від її першої у житті війни (війна в Абхазії) в Україну. Все своє свідоме життя жінка прожила тут.
Чоловік Русудани — Сергій Павліченко — з 2014 року захищав Україну від окупантів, а під час повномасштабного вторгнення тримав оборону “Азовсталі”, після чого потрапив у полон. Чоловік загинув під час теракту в Оленівці (селище на окупованій території Донеччини) в ніч з 28 на 29 липня 2022-го. У подружжя залишилося двоє дітей: 10-річна Аделія та 8-річний Назар.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Русуданою у Черкасах, або у онлайн-форматі.
Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.
24-те лютого 2022-го року Павло Пономаренко зустрів у Маріуполі. Ще чотири дні після початку повномасштабного вторгнення Павло їздив до своєї майстерні та малював: ці картини згодом зникли у знищеному росіянами Маріуполі.
За наступні дні родина Пономаренків встигла навчитися готувати на вогнищі, шукати воду, топити сніг та побачила на власні очі російські обстріли та мародерство місцевих. Згодом з’явилася можливість дістатися до окупованого Бердянська у Запорізькій області. Туди першою поїхала дружина Павла разом з двома молодшими доньками, чоловік та старша донька вирушили слідом. У Бердянську родина пробула кілька днів, аж поки не вдалося сісти в автобус на підконтрольну Україні територію — до Запоріжжя. Дорога тривала 11 годин, з десяток разів окупанти на блокпостах висаджували усіх людей, роздягали, допитували про татуювання, дивилися документи. Вже у Запоріжжі старшій дочці довелося робити операцію через запалення апендициту.
Нині Павло проживає у Львові, там працює та малює, а дружина та діти евакуювалися до Бельгії.
Анатолій Левченко — театральний діяч з Маріуполя. Саме з його ініціативи у 2015-му у маріупольському театрі, який мав статус “русского”, почалася нова доба — сучасної української п’єси.
Подружжя Левченків опікувалося сином — невербальним аутистом — та 90-річною матір’ю дружини Анатолія Ганни. Тож після початку наступу росіян на Маріуполь швидко евакуюватися з міста Левченки не могли. Виїзд вдалося організувати аж у травні 2022 року. Але просто напередодні Анатолія заарештували росіяни за доносом колишніх колег по сцені, які стали колаборантами.
Спершу Ганна не могла знайти, куди забрали чоловіка, згодом дізналася, що його звинуватили в екстремізмі і вивезли у окупований Донецьк. Після цього понад 10 місяців дружина передавала одяг, ліки та записки до тамтешнього СІЗО. Чоловік дзвонив зрідка уночі. Увесь цей час Ганна самостійно опікувалася сином з аутизмом, добувала продукти та воду, разом з сусідами готувала їжу на вогнищі.
9-го березня 2023-го року дружині зателефонували і повідомили, що Анатолія відпускають. Майже рік у СІЗО позначився на здоров’ї чоловіка. Влітку 2023-го родині таки вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, оселились у Кропивницькому на Кіровоградщині. Там Анатолій продовжив свою театральну діяльність.
Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.
28 квітня у Києві відбудеться танцювально-театральний перформанс маріупольчанки Ксенії Гузь “Октава мого життя”. У ньому жінка розповість про те, що їй довелось пережити під час повномасштабної війни: окупацію, еміграцію, загибель чоловіка на фронті, боротьбу з онкологією та депресією.
Ксенія Гузь до повномасштабної війни разом із чоловіком Максимом відкрили у Маріуполі креативний простір “Арт-хаус” та простір для духовного спілкування “Міський Будда”, де відвідувачі займалися саморозвитком і творчістю. Чоловік проводив заняття з йоги, медитації, духовних практик. А Ксенія (керівник івент агентства) організовувала у просторі різноманітні заходи, перформанси, какао-церемонії, віршовані батли, дитячі майстер-класи.
Повномасштабне вторгнення жінка разом із 18-річною донькою зустріла удома. Їм довелося 20 днів виживати у заблокованому Маріуполі. Попри те, що їжа закінчувалась, ділились нею з іншими. Врешті їм вдалося виїхати із міста.
Максима війна застала на Київщині, куди він їздив у справах. Чоловік одразу став до лав територіальної оборони. Вже у листопаді 2022 року вступив до лав ЗСУ (десантно-штурмові війська). 13 лютого 2023 року він загинув поблизу Бахмута.
Максим хотів, аби його прах розвіяли над Азовським морем, але оскільки нині це неможливо, Ксенія розвіяла прах чоловіка над Дніпром в Києві. Вже через три місяці у жінки виявили онкологічне захворювання. У Бельгії їй зробили успішну операцію.
Журналісти мають змогу поспілкуватись із Ксенією у Києві.
