Теми за тегом: евакуація
Дванадцятьох дітей, які пережили жахіття російської окупації, вдалося врятувати минулого тижня в рамках ініціативи Президента Bring Kids Back UA та завдяки зусиллям Save Ukraine.
Серед повернених з тимчасово окупованих територій є діти і 8, і 17-ти років (хлопці та дівчата). Є випадки, коли дитину відправили на тиждень в табір під москвою, де нав’язували ідеї “руского міра” та знайомили з “новою батьківщиною”. Ще одну дитину сусідка-колаборантка намагалася відібрати через російську систему опіки. Тож дитина разом із татом ховалася від росіян у власному домі. Також є хлопець, який попри своє неповноліття, вже отримав повістку в армію рф.
Росіяни блокують виїзд родин із тимчасово окупованих територій, тримають дітей як “живий щит” і перетворюють школи на інструменти пропаганди.
Денис народився і виріс у Бердянську (місті на півдні України), а коли йому було 16 років, разом із мамою переїхав до Москви. Півтора року тому він повернувся в рідне місто, де живе його бабуся. На той момент Бердянськ був уже окупований російською армією.
Батьки Дениса підтримують війну і путіна, а сам хлопець має протилежні погляди. У Дениса було багато проблем, пов’язаних з його проукраїнською позицією. Після початку повномасштабного вторгнення хлопця навіть почали викликати на допити у ФСБ.
Тож Денис хотів виїхати з окупації на підконтрольні Україні території. Коли він заявив про своє рішення батькам, вони почали на нього тиснути і залякувати. Але Денис домігся свого: у грудні 2024 року він перетнув кордон між Білоруссю та Україною. Він також допомагав перейти кордон літнім жінкам, яких евакуювали разом із ним. Зараз Денис мешкає в Тернопільській області.
Хлопець готовий поділитися досвідом життя в окупації, а також розповісти, як виїхати, коли навіть найрідніші люди проти цього рішення та проти України.
Довідково:Волонтерська організація “Helping to leave” евакуювала понад 45 000 українців з окупації та території росії.
Волонтери із Нідерландів Френкі та Коен 1 лютого знову вирушають в Україну, зокрема у зону бойових дій. Це вже їхня 30-та гуманітарна місія. Під час поїздки вони зосередяться на роздачі їжі людям, які постраждали від війни (Френкі та Коен вже роздали понад 200 000 порцій картоплі фрі та голландських снеків). Також будуть вивозити із прифронтової зони мешканців, які не мають змоги виїхати самостійно. Цих людей вони привезуть до притулку “Голландський дім” (The Holland House), який створили у Дніпрі.
Під час попередніх місій Френкі та Коену довелось переживати небезпечні ситуації. Зокрема, 27 червня 2023 року, коли російська армія ударила ракетами по центру Краматорська, вбивши 13 людей та поранивши ще 64. Серед поранених були і нідерландські волонтери.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Френкі та Коеном у Києві, або Дніпрі.
Довідково: Волонтерська діяльність нідерландців розпочалась на початку повномасштабної війни. Френкі керує кафе в Нідерландах і використовує фуд-траки для продажу картоплі фрі та інших закусок на різноманітних заходах. Коли він побачив кадри із біженцями, які в’їжджали до Польщі в лютому 2022 року, то вирішив роздавати картоплю фрі на польсько-українському кордоні. Його підтримав друг Коен. Згодом вони перетнули український кордон і працювали у Львівській області. Потім поїхали на Київщину, звідки щойно вигнали росіян. Трохи пізніше – до Харківської області, а потім вперше на Донбас. Відтоді волонтери десятки разів виїжджали на Донбас, а також у Херсонську та Запорізьку області.
До початку повномасштабного вторгнення 22-річний Данило та його батько Сергій жили в Кривому Розі та працювали далекобійниками. У червні 2022-го року Сергій мобілізувався до лав українського війська. Його син Данило почав їздити до підрозділу батька на Херсонщині, як волонтер.
У березні 2023-го Данило також вирішив долучитися до ЗСУ. Обрав для себе батьків підрозділ, аби бути поруч. Тато та син нині разом працюють в евакуаційному екіпажі – вивозять поранених військових з передової. Сергій каже, що робота поруч із сином надає йому сил залишатися у війську до самої перемоги.
Після завершення війни Сергій планує знову стати далекобійником, а Данило мріє розпочати власний бізнес.
Поспілкуватися з Данилом та Сергієм можна як онлайн, так і офлайн за попередньою домовленістю та погодженням пресофіцера. Журналісти зобов’язані мати акредитацію від МО.
Нетипову операцію під назвою “ГУР-КІТ” провели бійці “Спецпідрозділу Тимура” Головного управління розвідки Міністерства оборони. Спецпризначенці евакуювали 15 котів з острова Зміїний і успішно перевезли тварин на материкову частину України.
Бійці помістили тварин у спеціальні кошики і доправили на катері до безпечного місця. Згодом усіх 15 котів доставили до притулку “Сіріус” на Київщині. Нині тварини проходять період адаптації і для них шукають родини.
Отримати коментарі від Генерального управління розвідки Міністерства оборони можна за попередньою домовленістю. Також журналісти можуть відвідати притулок “Сіріус”, поспілкуватися із засновницею та побачити евакуйованих тварин.
Довідково: Бої за острів Зміїний розпочалися 24 лютого 2022 року з ракетного обстрілу українського прикордонного гарнізону. В результаті обстрілу всі споруди на острові були зруйновані, але українські прикордонники продовжили захищатися. Після кількох годин бою російські окупанти захопили Зміїний, а його оборонців взяли в полон. Звільнили острів 30 червня 2022 року: після потужних ударів ЗСУ російські окупанти поспішно евакуювали рештки гарнізону.
До початку повномасштабного вторгнення Людмила Порфіленко жила у Кураховому, що на Донеччині, працювала медсестрою у тамтешній школі, а у вільний від роботи час створювала іграшки та прикраси у невеличкій майстерні, яку облаштувала у квартирі. Чоловік Людмили працював лікарем, родина виховувала трьох дітей.
24-го лютого 2022-го року Людмила спершу не повірила, що почалася велика війна. Але вже на третій тиждень після початку повномасштабного вторгнення сімʼя вирішила евакуюватись: посадили в авто дітей, двох песиків, заставила машину каністрами з пальним. З собою взяли лише змінний одяг та трохи приладдя для рукоділля Людмили. Родина дісталася Волинської області, цей регіон обрали через поради знайомих, які евакуювалися з Донеччини ще у 2014-му.
Згодом до подружжя на Волинь евакуювалися й їхні батьки. Чоловік Людмили знайшов роботу у місцевій лікарні, а сама жінка відродила свою невеличку майстерню. Творити починає з самого ранку: шиє іграшки, виготовляє прикраси з каміння. Свої вироби продає через соцмережі або через знайомих. Деякі ляльки майстрині вже подорожують світом: вироби замовили у Франції, Німеччині та Англії. Також Людмила проводить майстер-класи для дітей з валяння вовни.
Поспілкуватися з майстринею можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.
Довідково: Нині за Курахове точаться важкі бої. Більшість населення покинуло місто.
Загін поліції “Білі Янголи” працює у гарячих точках. Вони евакуюють населення, надають екстрену медичну допомогу, доставляють гуманітарну допомогу, а також транспортують тіла загиблих. Нині екіпаж працює на території Курахового, що на Донеччині.
За один рейс правоохоронцям вдалося евакуювати 13 людей та 7 тварин. 10 мешканців разом з речами, 6 котів та собаку “Білі Янголи” розмістили у броньованому автомобілі. До службового авто поліцейські причепили розбиту ворожим дроном машину, в якій їхали жінка та її повнолітній син, а за ними на власній автівці виїжджав батько родини.
Також під час однієї з операцій, коли екіпаж вивозив двох дітей з батьками, окупанти вдарили авіаційними фугасними бомбами. Правоохоронці перечекали атаку та доставили людей до безпечного місця.
Поспілкуватися з правоохоронцями можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. Також є можливість висвітлити роботу екіпажу.
Ініціатива Helping to leave нині налічує понад 200 волонтерів, які допомагають українцям, що опинилися в окупації або ж були депортовані до росії, повернутися на підконтрольні Україні території.
Здебільшого, люди у окупації дізнаються про можливість виїхати через так зване “сарафанне радіо”. А підготовка до кожної евакуації може тривати кілька місяців. Усе залежить від документів, які мають охочі виїхати, ситуації на фронті та обраного маршруту. Волонтери кажуть, що часто ті, хто звертаються по допомогу, мають протерміновані документи або ж узагалі їх утратили.
Після закриття гуманітарного кордону на Сумщині – запитів до волонтерської організації побільшало. Відтак Helping to leave працюють 24/7, аби допомогти усім, хто цього потребує.
За попередньою домовленістю журналісти мають змогу висвітлити роботу волонтерів Helping to leave.
Довідково: На початку серпня цього року гуманітарний коридор у пункті пропуску “Колотилівка – Покровка” на Сумщині тимчасово закрили. Пропускний пункт був єдиним, що діяв між Україною і росією, тож ним користувались ті, хто покидали окуповані території. Причиною закриття стало посилення бойових дій у регіоні.
Ірина та Віктор із Кривого Рогу познайомилися на курсах парамедиків вже після початку повномасштабного вторгнення. З того часу пара не розлучалася.
Разом Віктор та Ірина почали евакуйовувати поранених бійців та цивільних з передової. Протягом двох років волонтери їздять від однієї гарячої точки до іншої. Пропозицію руки і серця Віктор зробив Ірині під обстрілами у Авдіївці, коли місто ще було під контролем України.
Торік подружжя Міронових заснувало ГО “Українське братство”, вони збирають кошти на автомобілі, дрони, системи РЕБ для військових. Коли пара перебуває у Кривому Розі, то виїжджає на допомогу рятувальникам на місця ворожих прильотів. Зокрема, розгрібають завали та допомагають витягати людей з-під руїн. Кажуть, що справжній вихідний влаштують собі після Перемоги.
Ірина та Віктор Міронови перебувають у Кривому Розі. Волонтери готові до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн.
ГО “Центр надання гуманітарної допомоги “Волонтер-68” у Харкові здійснює місію, що виходить за межі звичайної допомоги особам з інвалідністю. Увага організації зосереджена на найбільш вразливих: людях з інвалідністю, які не мають близьких поруч. Представники “Волонтер-68” евакуюють їх з небезпечних місць, транспортують до державних установ, банків, ЦНАПів тощо.
У транзитному шелтері “Без меж” вони цілодобово доглядають за евакуйованими представниками маломобільних груп населення та людьми з інвалідністю. Окрім цього, їхні кейс-менеджери вирішують життєво важливі проблеми літніх людей та осіб з інвалідністю, які розміщені в інших місцях тимчасового проживання Харкова. Йдеться, зокрема, про відновлення документів, пенсійних виплат, організацію піклування та лікування.
У червні 2024 року ГО “Волонтер-68” відкрила інклюзивний навчальний простір у Харкові, де представники маломобільних груп можуть отримувати освіту, зокрема професійну, що стає особливо актуальним на тлі зростання кількості осіб з інвалідністю через війну.
Також організацією була створена мережа активістів “Амбасадори інклюзії” в трьох громадах Харківщини, яка лобіює інтереси людей з інвалідністю та працює над покращенням доступності.
Журналісти мають змогу висвітлити діяльність ГО “Волонтер-68”.
Довідково: 6 вересня 2024 виповниться два роки із початку Слобожанського контрнаступу Сил оборони України, що призвів до майже повного звільнення Харківщини від російських окупантів.
