Теми за тегом: жінки

У серпні 2024 росія незаконно засудила українку Ірину Горобцову до 10 років і 6 місяців ув’язнення. Жінку звинуватили у “шпигунстві”. 

Мешканка Херсона Ірина Горобцова працювала в одній з українських IT-компаній. Навесні 2022 року, коли росіяни захопили місто, жінка стала відомою завдяки своїм дописам у соцмережах про життя в окупації. Ірина публікувала фотографії з українською символікою, а свою квартиру називала “домашнім штабом спротиву”. 13 травня 2022 року росіяни викрали її із власної оселі та утримували у СІЗО в окупованому Криму. До Ірини нікого не допускали і тримали у повній ізоляції від зовнішнього світу.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із батьками Ірини (онлайн), а також із адвокаткою та експертами Центру громадянських свобод у Києві. 

• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Київ

Іван Сорока став до лав Сил оборони з початком повномасштабного вторгнення. 24 лютого у військкоматі набирали бійців до 72-ї ОМБ імені Чорних запорожців — до них боєць й долучився. Іван боронив селище Мощун, що на Київщині, а згодом його підрозділ направили на Схід. У серпні 2022-го року ворожа міна розірвалася у декількох кроках від військового.

Його побратим загинув на місці, а Іван втратив зір. “Кому я потрібен сліпий?” — це була перша думка Івана, коли він прийшов до тями. На це питання відповіла його наречена Владислава, з якою Іван познайомився онлайн у квітні 2022-го року. Дівчина відвідувала у шпиталі пораненого бійця, поки його не виписали. Увесь цей час пара сподівалася на те, що зір Івана відновиться, але цього не трапилося. І вже у вересні 2023-го Іван та Владислава одружилися.

Поспілкуватися з Іваном Сорокою можна онлайн або офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки
• постраждалі
• Київ

Вікторія Синицька-Куценко — давно за кермом. До повномасштабного вторгнення брала участь у ралі та дрифтуванні. У 2024 році  Вікторія стала випускницею курсу від “Reskilling Ukraine”, під час якого жінки мали змогу опанувати професію водійки вантажівки. Нині Вікторія уже працює за новим фахом.

Пригадує, як під час однієї з поїздок польські прикордонники дивувалися, що жінка водить тягач та питали, чи вона не боїться їхати на такій великій машині. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Вікторією у Києві. 

Довідково: “Reskilling Ukraine” —  проєкт шведської неприбуткової організації Beredskapslyftet, що реалізується в Україні. Фокус діяльності Reskilling Ukraine — безоплатні навчальні програми для жінок та ветеранів, що допоможуть розпочати кар’єру в новій сфері. 

• жінки
• Київ

Людмилі — 77 років. За фахом вона анестезіолог-реаніматолог. На початку повномасштабного вторгнення жінка долучилась до порятунку поранених жителів окупованого Гостомеля на Київщині. (Двоє осіб мали осколкові поранення). У амбулаторії не було необхідних інструментів, тож їй доводилось зшивати поранених цивільних звичайною голкою і ниткою для шиття.

Нині Людмила плете маскувальні сітки разом із  командою місцевих мешканок-волонтерок “Червона калина”. Жінка долучається до волонтерства майже кожного дня. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Людмилою на Київщині. 

Довідково: 24 лютого 2025 року виповнюється третій рік з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. 

• волонтери
• жінки
• окупація
• постраждалі
• Київ

Тетяна Грек впродовж останніх 15 років навчає карате дітей та дорослих. До повномасштабного вторгнення разом з чоловіком заснувала приватний спортзал у Бучі на Київщині. З початком великої війни родина опинилася в окупації, їхній спортзал росіяни розграбували, а будинок жінки розстріляли. Через два тижні окупації Тетяна з сім’єю зуміла вибратися на підконтрольну Україні територію.

Повернутися до Бучі жінка наважилася лише через рік. За цей час інші тренери, які залишилися у місті, відновили спортзал та почали знову навчати дітей. Тож після повернення на Тетяну вже чекали учні. Також у Бучі відновила роботу державна школа бойових мистецтв, куди жінку запросили викладати.

Поспілкуватися з Тетяною Грек можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• відбудова
• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Галині Глобчастій – 58 років, до повномасштабного вторгнення вона працювала вчителькою математики і фізики та була сільською старостою Красноріченської громади Луганської області. Наприкінці лютого 2022 року село Галини – Макіївку – окупували росіяни, а 12 березня 2022-го жінку викрали. Росіяни привезли її до місцевої школи, питали, де заховала зброю. Бранку били та катували струмом. Пізніше Галину відпустили, але за умови, що збиратиме інформацію про своїх односельців і передаватиме її окупантам. 

Наступного дня Галина разом з чоловіком вирішила тікати з рідного дому: без грошей і документів. Подружжя змогло дістатися до Дніпра. В окупації у жінки залишилася незряча мати, яку сусідка згодом вивезла до Харкова.

Нині Галина з чоловіком живе у Львові. Після катування та втечі з окупації вона пройшла тривалу реабілітацію. Жінка вірить, що одного дня зможе повернутися до рідного села.

Поспілкуватися з Галиною можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Львів

Художниці Валентині Гук – 21 рік. Працює з акрилом, пастеллю, але найбільше – з акварельним чорним олівцем. Ним Валентина пише роботи, які називає – “без права на помилку”. 

Внаслідок російського обстрілу в квартирі художниці пошкодило балкон. Було повно розбитого скла. З тих уламків зʼявилася перша мозаїка Валентини. Згодом дівчина почала збирати скло, яке залишається після ворожих прильотів по Харкову. Художниця створює мозаїки виключно з того матеріалу, який знаходить на місці. А свої вже готові витвори розміщує або в зоні удару, або неподалік.

Поспілкуватися з Валентиною Гук можна, як онлайн, так і офлайн у Харкові, за попередньою домовленістю.

• жінки
• злочини росіян
• культура
• Харків

Катерина Шкумат  працювала тестувальницею та спеціалісткою з технічної підтримки. Розповідає, що ідея стати водійкою вантажівки виникла спонтанно, після того, як випадково дізналась  у мережі про шведський проєкт (“Reskilling Ukraine”), де навчають жінок керуванню транспортом  на категорії С, D, СE. Бачачи, скільки чоловіків нині захищають Україну, Катерина зрозуміла, що теж може бути корисною. Вибір нової професії  підтримали і батьки, і бабуся з дідусем. 

Нині Катерина уже працює водійкою вантажівки. Також у її планах – спробувати водити автовоз.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Катериною у Києві.

• жінки
• Київ

Анастасія Бугера зустріла повномасштабне російське вторгнення разом з батьками в Ізюмі, що на Харківщині. Туди вона приїхала на канікули, адже сама навчалася в університеті у Харкові. Анастасії довелося на власні очі побачити, що робить ворог з захопленим містом, вона рахувала скільки авіабомб скидали росіяни на Ізюм за годину, і знала, як небезпечно ходити за хлібом, адже кожен такий похід міг стати останнім.

Анастасія зуміла вибратися з окупації через п’ять місяців. Коли повернулася на підконтрольну Україні територію, то дізналася, що її коханий Костянтин, який у лютому 2022-го року перебував у Маріуполі та захищав “Азовсталь”, потрапив у полон. Востаннє Анастасія говорила зі своїм хлопцем 24-го квітня 2022-го року, тоді він надіслав їй фото та відео, і обіцяв повернутися додому. Анастасія чекає на Костянтина і робить усе, аби світ не забував про тих, хто досі у російському полоні. 

Поспілкуватися з Анастасією Бугерою на Харківщині можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Харків

Жінки-пасічниці започаткували кооператив під назвою “Свій до свого” ще у 2020-му році. Засновницею стала бджолярка у третьому поколінні Тетяна Сенчук. Каже, що шукати колег-жінок довго не довелося, адже у Полтаві з 2016-го року проходив форум “Пані Бджілка”. Там познайомилася з тими, хто захотів об’єднатися у кооператив.

На початку повномасштабного вторгнення кооператив опинився під загрозою розпаду. Чимало пасічниць переїхали до інших міст або навіть виїхали закордон. Втім, у 2023-му, бджолярки зустрілися і вирішили, що варто продовжувати працювати разом. Жінок підтримав проєкт “WeProsper”, який допоміг закупити та відремонтувати обладнання.

Нині кооператив складається з семи жінок та одного чоловіка. Залежно від сезону збирають від трьох до пʼяти тонн меду. Одним з основних продуктів, які створює кооператив, є крем-мед, який має однорідну текстуру і водночас зберігає всі корисні властивості меду. 

Поспілкуватися з Тетяною Сенчук та командою кооперативу можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• жінки
• культура
• Полтава