Теми за тегом: жінки

Людмила Таболіна — харків’янка та вчителька української мови і літератури. У 2022-му, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вчителька щодня долала пішки 11 кіломентів повз блокпости та під обстрілами, аби дістатися школи. Тут жінка створила прихисток для мешканців сусідніх будинків та гуманітарний штаб. На початку березня Людмила також відкрила для місцевих жителів їдальню. У притулку було багато матерів з дітьми. 

Людмила сховала класні журнали, печатки, документи, особові справи дітей та працівників, аби в разі захоплення школи не дісталися окупантам. Лише у вересні 2022 року вчителька вирішила виїхати з Харкова і переїхати до столиці. Нині Людмила продовжує викладати, але вже в одному з київських ліцеїв. 

Довідково: У вересні Людмила Таболіна увійшла до списку 50 найкращих педагогів планети за версією Global Teacher Prize 2023.

• жінки
• постраждалі
• Київ

Ольга Павлік — вчителька за фахом, понад 25 років у Запоріжжі вона присвятила цій професії. Згодом Ольга почала працювати у громадській організації, яка займалася зеленим туризмом. З часом разом з чоловіком вона започаткувала власний проєкт “Хата гончара”. Чоловік займався гончарством, а Ольга разом з донькою створювала сувеніри та керамічні прикраси. З початком великої війни чоловік Ольги мобілізувався до армії та вирушив на Схід, а жінка залишилася у селі, яке стало прифронтовим. Ті, хто тікали від російської окупації, могли зупинитися у шелтері на території “Хати гончара”. Пізніше чоловік Ольги повернувся з передової з пораненням та декількома контузіями, тоді ж жінка зрозуміла, що для його реабілітації знадобиться профільна освіта. Тож Ольга здобуває медичну освіту, щоби в майбутньому запрошувати побратимів чоловіка та інших військових до екосадиби на реабілітацію. Зокрема, зараз працює над створенням реабілітаційного проєкту для військових. Крім того, на території “Хати Гончара” уже є інклюзивний простір для людей з інвалідністю.

• волонтери
• жінки
• психологічна підтримка

Торік у грудні львів’янку Вікторію Хемич збив автобус, ДТП трапилося просто на пішохідному переході. Після аварії ногу Вікторії оперували кілька разів, втім врятувати кінцівку не вдалося — її ампутували. Вікторія потрапила до центру “Незламні” у Львові, де їй встановили протез. Понад півроку Вікторія проходила реабілітацію та опановувала тепер вже механічну ногу. Після цього дівчина вирішила залишитися у Центрі, але вже не як пацієнтка, а як менторка. Вікторія підтримує та консультує військових та цивільних українців, які втратили кінцівки, вчаться жити по-новому та готуються отримати протези.

• жінки
• постраждалі
• Львів

5 жовтня  у столиці на  Арсенальній площі відбуватиметься створення та відкриття муралу американської художниці Колетт Міллер (Colette Miller). 

Вона приїхала до України для створення стріт-арт інсталяції, що стане частиною глобального проєкту “Янгольські Крила”

Її “крила” уже прикрашають нетрі Кенії та Міжнародний лондонський аеропорт Гітроу, табір біженців та вишукану стіну сучасного маєтку у Франції. 

Для ЗМІ необхідна попередня акредитація.

Довідково: Американська художниця також створила мурал “Крила Янгола” на  Січеславській Набережній у Дніпрі.

• жінки
• культура
• Київ

Анні Павлусь — 38. За фахом вона модельєр-конструктор. Жінка працювала у галузі індивідуального пошиття одягу (мала власну майстерню). У 2016 році внаслідок падіння Анна отримала травму спинного мозку і відтоді змушена пересуватись у кріслі колісному. Жінка зіштовхнулась з проблемою незручного одягу для людей з інвалідністю. Вона сама почала конструювати одяг під сидяче положення тіла, оскільки такого не було на ринку в Україні. А згодом і шити під замовлення.

З початком повномасштабної війни її виробництво зупинилось на місяць. Щоб його відновити і збільшити, жінка отримала державний грант. І вже з березня 2023 на Київщині функціонує швейна майстерня, де Анна шиє адаптивний одяг. Там працює ще троє осіб, серед яких є також людина на кріслі колісному. 

У планах Анни створити соціальне підприємство, щоб можна було навчати і надавати роботу іншим людям на кріслах колісних.

• жінки
• Київ

Вікторія на момент окупації була директором Калинівського ліцею Снігурівської міськради  (Миколаївська область), а також викладачем хімії та предмету “пізнаємо природу”. 

Заклади освіти, директори яких перебували в окупації, призупинили роботу. Втім Вікторія зуміла організувати українське навчання для близько 40 дітей. 

Щоб учні не втратили рік навчання, Вікторія та ще двоє вчителів проводили заняття у себе вдома за окремим розкладом. Аби окупанти не дізнались про уроки —  говорили, що “надають консультації”. Вчителі ж, які виїхали з окупації, надсилали завдання Вікторії, а вона ловила інтернет на смітнику, щоб  потім розіслати учням завдання через “блютуз”. 

Нині жінка є директором Снігурівського ліцею у Миколаївській області. У цьому закладі російські окупанти хотіли організувати освітній процес, але їм не вдалось. Під час відступу вони пограбували ліцей, а ще раніше влучили  у заклад двома ракетами С-300. Частина школи і досі зруйнована, і її намагаються відбудувати.

Журналісти можуть поспілкуватись з Вікторією у онлайн або офлайн форматі.

Довідково: Снігурівська громада Миколаївської області була окупована з березня по 10 листопада 2022 року. Чотири школи Снігурівки  постраждали під час повномасштабного вторгнення (одна із них, через ворожі атаки не підлягає відновленню, ще в одній — благодійники облаштовують укриття та цифровий освітній центр). Для знімання необхідний дозвіл від Обласної військової адміністрації.

Нагадаємо, 1 жовтня в Україні відзначають День вчителя.

• діти
• жінки
• окупація
• Миколаїв

Лариса Загрива присвятила 25 років життя освіті. Жінка працювала вчителькою, а у 2022-му році очолила Центр надання соціальних послуг на Чернігівщині. З початком повномасштабної війни селище Михайло-Коцюбинське, де жила і працювала Лариса, опинилося в окупації. 37 днів жінка продовжувала ходити на роботу і опікуватися людьми похилого віку, які залишилися у селищі. Лариса ховала від росіян документи, п’ять разів опинялася під прицілом. Окупанти приходили в її дім серед ночі, допитували чоловіка Лариси. 

Після звільнення Михайло-Коцюбинського завдяки підтримці Програми розвитку ООН Ларисі вдалося заснувати Університет третього віку. Нині там функціонує вже декілька напрямків навчання: факультет здорового способу життя, факультет філософії та факультет декоративно-прикладного мистецтва.

• жінки
• окупація
• Чернігів

Марія Юдіна — художник-дизайнер. Дівчина родом із Бердянська, що у Запорізькій області (нині місто окуповане). 

Перший день повномасштабного вторгнення рф Марія зустріла у Києві  — приїхала до столиці, щоб реалізувати мистецький проєкт. Згодом до художниці звернулись волонтери з проханням розписати залишки використаної зброї. Відтоді дівчина почала займатись цим постійно, а розписані гільзи, тубуси, фляги і залишки ракет віддає на благодійні аукціони та збори. 

На використаній зброї художниця здебільшого малює квіти. Її гасло: “Вони скидають на нас ракети, а я малюю на них квіти”. Зараз мисткиня також працює над розписами тубусів з видами різних міст: Запоріжжя, Мелітополь.   Намалювала Марія і краєвиди рідного Бердянська. У планах також зобразити Крим.

• волонтери
• жінки
• культура
• Київ

Олена Чекрижова — викладачка англійської зі стажем, яка до 2014 року мешкала на Донеччині. Там Олена встигла створити одну з перших онлайн-платформ для вивчення іноземної мови. Але коли Росія атакувала Схід України, жінка виїхала з рідного регіону і продовжила свою діяльність вже у Києві. У 2022-му, коли почалося повномасштабне вороже вторгнення, Олена почала волонтерити, пізніше навчала бійців англійської на військовій базі, щоб їм було простіше працювати зі зброєю, яку передають Україні партнери. А врешті створила власний проєкт з вивчення англійської для військовослужбовців ЗСУ. 

Додатково: Олена перебуває у Києві, готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• військові
• волонтери
• жінки
• Київ

Кінологиня Лариса Борисенко десять років шукала та повертала рідним тіла загиблих військових та цивільних. Окрім того, що жінка самостійно працювала під час пошуково-рятувальних місій, вона керувала пошуково-рятувальним загоном “Антарєс”. Життя Лариси мало не обірвалося у березні 2023-го року на Харківщині, коли вона разом з напарником та пошуковою собакою підірвалися на розтяжці. Лариса отримала важкі поранення та була у комі, коли її доставили до лікарні у Дніпрі. Медики не сподівалися на позитивний результат, але Лариса вийшла з коми, пройшла реабілітацію та днями знову повернулася до Павлоградського пошуково-рятувального загону.

• жінки
• загиблі
• постраждалі
• тварини