Теми за тегом: жінки

Світлана Гуменюк нині директорка Колонщинського ліцею, що пережив окупацію (Бучанський район), а на момент повномасштабного вторгнення рф жінка працювала вчителем трудового навчання і педагогом-організатором. 

Наприкінці лютого  2022 року село Колонщина окупанти взяли в кільце. Людей не випускали. Багато цивільних, які намагались вирватись з окупації,  ночували у школі. 

Світлана, та ще троє вчителів, ризикуючи власним життям, допомагали односельчанам: долучились до роздачі  гуманітарної допомоги і навіть розвозили її. І це попри обстріли та ворожі ракети.  Щоб хоч якось себе убезпечити від окупантів, на рукавах носили білі стрічки. Окрім цього,  у будинку Світлани знайшли прихисток деякі сім’ї з дітьми, серед яких і учні ліцею, який вона нині очолює.

Село Колонщина ЗСУ звільнили  наприкінці березня 2022 року.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• жінки
• окупація
• Київ

“Коханий, я живу!”  —  це проєкт психологічної підтримки жінок, які втратили своїх чоловіків на війні. Він функціонує у Запоріжжі.

У березні 2023 року до громадської активістки Ярини Геращенко звернулась за підтримкою подруга родини, яка втратила чоловіка-військового. Тоді у жінок і зародилась ідея створити проєкт “Коханий, я живу!”. До нього також залучили матір Ярини, яка є психологинею.

За рік до проєкту долучились 22 учасниці. У межах ініціативи, жінки отримують психологічну підтримку  та супровід на шляху до відновлення. Зокрема, беруть участь у різноманітних активностях: стрільбі з лука, заняттях з йоги і тайського боксу. Жінки долучаються і до виїзних сесій. Наприклад, на острові Хортиця учасниці писали листи своїм Коханим, створювали з послань кораблики та відпускали Дніпром. А ще пригощали одна одну улюбленими стравами своїх Коханих.Також учасниці беруть участь у двох фотопроєктах: “Память про тебе” (фото з пам’ятними предметами, що допомагають учасницями розповісти історії своїх чоловіків) та “Коханий, я живу!” (“фотосесія-пробудження”).   У березні стартують зустрічі 4 групи.

• військові
• жінки
• загиблі
• психологічна підтримка
• Запоріжжя

До повномасштабного вторгнення Вікторія Бобринок працювала директоркою у школі в Токмаку, що на Запоріжжі. З початком великої війни рідне місто Вікторії окупували росіяни, тож жінка виїхала на підконтрольну Україні територію. У Львові спершу влаштувалася секретаркою до однієї зі шкіл, але згодом вирішила допомагати тим, кому також довелося покинути рідні домівки. 

Жінка звернулася до міжнародного благодійного фонду “Альянс громадського здоров’я”: спільно вирішили створити шелтер для ВПО. Спершу до прихистку приїхали вчителі з Запоріжжя, згодом — переселенці з інших регіонів. Але з часом кількість відвідувачів почала зменшуватися. Тож Вікторія перетворила шелтер на “Безпечний табір” для дітей з прифронтових територій. Жінка створила для них спеціальну програму, аби не мали часу нудьгувати. В таборі діти опановують базові навички популярних професій, зокрема, програмування; їздять на екскурсії. Зміни у таборі тривають кілька тижнів. Наступна — запланована на 11 березня. 

Між таборовими змінами Вікторія продовжує опікуватися переселенцями: влаштовує різноманітні заходи, як для дітей, так і для дорослих, організовує фотосесії, тренінги та екскурсії, аби люди могли якомога швидше адаптуватися у місті та призвичаїтися до нового життя.

• діти
• жінки
• Львів

Юлія Коваль — сертифікований тренер із понад 20-літнім досвідом, а також майстер спорту України зі спортивної та фітнес аеробіки. Крім того, нині жінка навчається у International Sports Science Association (USA). У 2018-му році Юлію запросили до проєкту “Ігри Героїв”, як спортивну коментаторку змагань. У 2022-му році вона стала головною тренеркою проєкту. 

За словами Юлії, робота з військовими відрізняється від занять з цивільними. Бійці — більш вмотивовані працювати, адже від цього залежить не лише результат змагань, а й їхній фізичний стан. Завдяки навчанню у США, Юлія розробила оздоровчі програми для військових з ампутаціями. Восени 2023-го тренерка започаткувала також безплатну програму відновлення для військових.

Довідково: Юлія Коваль живе у Волинській області. Тренерка готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн. 

“Ігри героїв” — єдина в Україні спортивно-тренувальна система для реабілітації ветеранів української армії після важких поранень. Головна мета “Ігор героїв” — сприяти психологічному відновленню та фізичній реабілітації бійців. 

Перші змагання “Ігор Героїв” відбулися 21 травня 2016 року. Проходили щорічно до лютого 2022 року у різних містах України. У січні 2023 року проєкт відновили після майже річної перерви.

• жінки

Тетяна Потоцька з Луцька. Жінка власниця туристичної агенції, яка до лютого 2022 року активно організовувала паломницькі поїздки за кордон. На початку повномасштабного вторгнення подруга Тетяни не могла перезети із Харкова до Луцька тіло свого батька, тож Тетяна вирішила допомогти. Відтоді волонтерка евакуює тіла загиблих військових з гарячих точок і відвозить до моргів. 

Окрім цього, жінка допомагає українцям з окупованих регіонів повернутись на підконтрольну територію України. (Йдеться про маломобільні верстви населення). Також Тетяна опікується дітьми загиблих захисників.  Зокрема, організовує для них святкові заходи та поїздки на море. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Тетяною офлайн у Луцьку або ж онлайн. Незабаром жінка вирушить у  чергову поїздку на Схід країни.

• волонтери
• жінки
• загиблі
• Луцьк

З 1 березня по 1 червня цього року благодійний фонд “Сучасна Україна” організує і проведе арт-терапевтичні майстер-класи в Полтаві, Одесі, Вінниці, Фастові, Дніпрі, Миколаєві, Южному та Києві – всього більше 20-ти майстер-класів. В них візьмуть участь жінки, які втратили на війні своїх коханих. Створені на майстер-класах картини покажуть на виставках в Дніпрі, Одесі, Івано-Франківську, Нововолинську та Володимирі.

Проєкт “Жива. Справжні історії кохання” є волонтерською ініціативою, що допомагає жінкам України, які переживають втрату чоловіків і наречених, віднайти знов сенс життя і перетворити свій біль у творчість. 

Більше 100 жінок вже взяли участь в проєкті “Жива. Справжні історії кохання” – вони створили картини на згадку про своїх чоловіків і написали власні історії до цих полотен. Багато картин потрапили на регіональні виставки “МАЛЮЮ СЕРЦЕМ”, які пройшли протягом 2023-2024 років у Києві, Львові і Луцьку.

В грудні 2024 року фонд “Сучасна Україна” організує загальнонаціональну виставку в Києві. 

Журналісти можуть дізнатись більше про проєкт та висвітлити його.

• військові
• жінки
• загиблі

Марина та Микола — військовослужбовці, познайомились у 2019 році на службі. Жінка мала двох доньок від попереднього шлюбу — Олену та Олександру.  Чоловік — доньку Мілану. Спочатку сім’я жила в Маріуполі на Донеччині (нині місто окуповане), потім переїхала до Бердянська у Запорізькій області (нині місто окуповане).

Служили в бригаді Національної гвардії України “Азов”. У 2020 році Микола звільнився з “Азову”, перейшов до морської піхоти. Контракт Марини закінчився у листопаді 2021 року, але вона не захотіла залишати побратимів.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Марина разом з іншими азовцями, які боронили Маріуполь, опинилася на заводі  “Азовсталь” (прим. металургійний комбінат, де точилися запеклі бої з ворогом навесні 2022 року). Микола хотів помінятися з Мариною, поїхати на “Азовсталь” замість неї. Жінка ж умовила не робити цього, адже на блокпосту росіяни застрелили трьох хлопців, які йшли до своїх дівчат, а чимало інших, хто проривався на комбінат, зникли безвісти. Марина вже тоді розуміла, що з “Азовсталі” їй та іншим військовим навряд чи вдасться вийти живими. І просила коханого піклуватися про доньок. 8 травня 2022 року жінка загинула під час пожежі на металургійному комбінаті.  

Нині Микола бореться за право удочерити доньок своєї коханої та подарувати їм щасливе майбутнє. Чоловік зараз купує дівчатам трикімнатну квартиру на Київщині, де вони житимуть разом, як сім’я. 

Завдяки благодійному фонду “Діти Героїв” доньки загиблої Марини отримують подарунки та відвідали реабілітаційний табір, це допомогло їм відволіктися від жахливих спогадів та тривожних думок. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів.  За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

На середину лютого під опікою фонду — 7889 підопічних. З них 1062 — ВПО, 151 дитина втратили маму і тата, 177  дітей з інвалідністю, 970 — діти з багатодітних родин. Щотижня до фонду приєднуються близько 80 дітей. 88% підопічних фонду — це діти військовослужбовців, 12% — цивільних.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Київ

Лана Тесленко прожила у Харкові понад 20 років. Там жінка заснувала власну агенцію декору та бренд одягу із перероблених матеріалів. Повномасштабне вторгнення Лана разом з чоловіком зустріли у місті, спершу переночували у метро, потім кілька днів провели на дачі на околиці Харкова і врешті виїхали до батьків на Хмельниччину. На новому місці подружжя вирішило вийти на новий рівень переробки і побудувати будинок з матеріалів, які знайдуть на звалищі. Вікна, двері, каркас домівки – все це Лана виявила на смітниках. Усього 20 відсотків будинку буде з нових матеріалів, зокрема, утеплювач для даху й сам дах. 

Жінка пояснює, що одне з завдань такого будівництва – показати людям, що не все те, що потрапляє на звалище, є непотребом. Чоловік Лани – архітектор, відтак проєкт будинку створює самостійно. Домівка подружжя буде округлою, за формою нагадуватиме яйце, яке для Лани є символом нового життя.

• жінки
• Хмельницький

Засновниця благодійного фонду “Repower” Марина Садикова до повномасштабного вторгнення займалась організацією івентів. Після 24 лютого 2022 року разом командою взялася допомагати військовим. Через активну волонтерську роботу жінка почала відчувати психологічне виснаження та постійну тривогу. Тож вирушила до Карпат, щоби відновитися. Цей досвід спонукав Марину започаткувати програму психологічної підтримки: спершу хотіла допомагати таким же військовим волонтерам, але фінансові ресурси фонду були обмежені. Тому команда вирішила спрямувати увагу на медиків, які рятують життя бійців на фронті. Так у Києві з’явився проєкт “Repower”, який відновлює ментальне здоров’я українських бойових медиків. Команда Марини створила сталу програму психологічної допомоги – 10-денний ретрит у Швеції. Разом з медиками за кордон їдуть також українські психологи. 10-денна програма складається з психологічних вправ, індивідуальних зустрічей, зборів, арт-терапії, музичної терапії тощо. Нині БО вдалося організувати 3 поїздки для 300 учасників.

• волонтери
• жінки
• лікарі
• психологічна підтримка

Антоніна Демиденко разом із сином жила у Вугледарі, що у Донецькій області. (Син мав інвалідність, тож Антоніна доглядала за ним). 

13 травня 2022 року внаслідок ворожого обстрілу у власній квартирі загинув син Антоніни, а жінка втратила ногу та руку. 

Нині Антоніна проходить реабілітацію в Superhumans Center у Львові.  Зокрема, займається на ерготерапевтичній кухні. Однією рукою готує печиво та булочки, якими пригощає команду. 

У Superhumans планують найближчим часом видати книгу рецептів Антоніни (ініціативу реалізують спільно з відомою шеф-кухаркою Ольгою Мартиновською). Роялті від цієї книги спрямують Антоніні. 

Тим часом жінка мріє повернутись у Вугледар, щоб перепоховати свого сина, могила якого залишилась біля підʼїзду.

Довідково: Вугледар – невелике шахтарське містечко на Донеччині, де до повномасштабного російського вторгнення було близько 15 тисяч жителів. Півтора року російська армія не залишає спроб захопити місто. У Вугледарі вже немає жодної вцілілої будівлі.

• жінки
• постраждалі
• Львів