Теми за тегом: жінки

14 років Тетяна Кузьмук вирощує лимони, грейпфрути, апельсини та лайми у Запоріжжі. Спершу цитрусовий сад для жінки був просто хобі, а згодом перетворила садівництво на справу свого життя. Нині Тетяна вирощує у своєму саду понад 30 сортів різноманітних цитрусових. 

Після початку повномасштабного вторгнення садівництво також стало для Тетяни можливістю відволіктися від війни, адже Запоріжжя мало не щодня страждає від ворожих обстрілів. Рослини приносять й матеріальну користь, а саме — донати для Сил Оборони. Жінка почала продавати паростки дерев — за пожертви на ЗСУ. Тетяні вже вдалося зібрати 200 тисяч гривень. Кошти садівниця передала до одного з військових підрозділів. 

• жінки
• Запоріжжя

Валентина Ганцева працює у бібліотеці села Солдатське на Сумщині понад 32 роки. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення у бібліотеці зробили сучасний ремонт і придбали нове обладнання. Але будівля книгозбірні не витримала авіаудару росіян, які поцілили просто у центр окупованого села. Від бібліотеки залишився дах та стіни: всередині споруди усе пошкодила вибухова хвиля. Попри окупацію та роботу ворожої авіації Валентина разом з чоловіком взялася збирати вцілілі книжки та ховати їх у мішки з-під зерна. Жінці вдалося вивезти та врятувати понад 1000 примірників. 

У квітні 2022 року українські військові деокупували село. Приміщення бібліотеки допомогла відновити благодійниця з Німеччини, і вже восени 2022-го року Валентина знову відкрила двері книгозбірні для читачів.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• відбудова
• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Суми

Лариса Загрива присвятила 25 років життя освіті. Жінка працювала вчителькою, а у 2022-му році очолила Центр надання соціальних послуг на Чернігівщині. З початком повномасштабної війни селище Михайло-Коцюбинське, де жила і працювала Лариса, опинилося в окупації. 37 днів жінка продовжувала ходити на роботу і опікуватися людьми похилого віку, які залишилися у селищі. Лариса ховала від росіян документи, п’ять разів опинялася під прицілом. Окупанти приходили в її дім серед ночі, допитували чоловіка Лариси.

Після звільнення Михайло-Коцюбинського завдяки підтримці Програми розвитку ООН Ларисі вдалося заснувати Університет третього віку. Нині там функціонує вже декілька напрямків навчання: факультет здорового способу життя, факультет філософії та факультет декоративно-прикладного мистецтва. Окрім цього, Лариса створила проєкт мобільно-соціальної допомоги: Чернігівщиною курсує авто з волонтерами, які допомагають мешканцям по господарству.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Чернігів

До повномасштабного вторгнення Тетяна Хоменко навчалася на четвертому курсі університету за спеціальністю туризм. 24-те лютого 2022-го року Тетяна зустріла у столиці. З першими вибухами дівчина переїхала до рідного села Небелиця, що на Київщині. 28 лютого дівчина вийшла з підвалу свого будинку, коли почула вибух. Осколки ворожого снаряду прилетіли їй просто в обличчя. 

Українські захисники, які прибули на місце вибуху, евакуювали Тетяну до лікарні. Там дівчині надали першу допомогу, а згодом передали до рук пластичних хірургів. Вперше після поранення Тетяна побачила своє обличчя на фото, яке зробила самотужки, адже лікарі та рідні забороняли дівчині дивитися у дзеркало. 

Попри те, що хірургам майже повністю вдалося прибрати фізичні наслідки вибуху, психологічно дівчина оговтувалася ще тривалий час. Згодом Тетяна вирішила змінити свій фах і замість туризму почала вивчати психологію. В майбутньому дівчина планує працювати з тими, хто також постраждав від мінно-вибухових травм, зокрема, з військовими.

• жінки
• постраждалі

Тетяні 64 роки, за фахом вона вихователька дитячого садка. Жінка є жителькою Гостомеля та  головою ОСББ  двох  багатоквартирних будинків. На початку повномасштабного вторгнення вона відкрила усі підвальні приміщення ОСББ, розставила там дерев’яні піддони, щоб люди мали де сховатись. Там переховувалась понад сотня людей. Серед них навіть було 2-місячне немовля. Жінка готувала їжу разом із сусідами у своїй квартирі. Коли вимкнули усі комунікації — готували на вулиці.  Чоловіка Тетяни поранило вибуховою хвилею.

5 березня до будинків зайшли окупанти і там оселилися. Люди залишалися у підвалах. Згодом частина зважилась на евакуацію і пішла в інший мікрорайон, втім виїхати не вдалось. Окупанти сказали людям повертатись та хотіли вивезти їх до Білорусі. Але ніхто із мешканців на це не погодився.

Виїхати з Гостомеля Тетяні вдалось лише 11 березня 2022 року. 

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• жінки
• окупація
• Київ

Олена Юзвак опинилася в окупації одразу після початку великої війни. Гостомель — місто на Київщині, де перебувала лікарка, захопили росіяни. Олена залишилися там, щоби продовжувати працювати та допомагати людям, які не змогли виїхати. Олена роздавала ліки і опікувалася пораненими, аж поки окупанти не взяли її у полон. Лікарку відпустили через добу, а ще через 10 днів українські військові звільнили Гостомель. Олена одразу повернулася до роботи та взялася за відновлення медичних закладів, якими керувала. Один з таких розташований у селі Мощун на Київщині, його зруйнували прямим влучанням снаряду. Завдяки підтримці міжнародних фондів Олені вдалося побудувати новий “Пункт Здоров’я” і зробити його енергонезалежним “Пунктом незламності”. “Пункт Здоров’я” у Мощуні успішно працює від моменту відкриття. Нині лікарка продовжує працювати над відновленням та відкриттям сучасних медичних закладів. 

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• відбудова
• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Київ

Початок повномасштабного вторгнення росіян Аліна Козицька — громадська діячка з Маріуполя — застала у рідному місті. Через кілька днів після початку великої війни дівчина перебралася зі своєї квартири до помешкання батьків, а коли повернулася за речами — в її домівці вже оселилися окупанти. Три місяці Аліна разом з батьками жила у погребі та чула, як здригалося місто від ворожих обстрілів. 2-го травня 2022-го року дівчина та її бабуся змогли виїхати на підконтрольну Україні територію, батьки Аліни евакуювалися згодом. 

У столиці Аліна відкрила відгалуження Центру “ЯМаріуполь” — “ЯМаріуполь.Молодь”, яке працює з молодими маріупольцями — проводять різноманітні заходи: від навчань тактичній медицині до спортивних змагань. За перший рік роботи команда проєкту зуміла відкрити центри у 11 містах України та ще два за кордоном — у Польщі та Німеччині. Нині усі осередки проєкту об’єднані, працюють над спільними проєктами. 

Влітку 2022 року Аліна стала головною героїнею та режисеркою фільму “Молодіжний фронт України”, де поспілкувалася з 22 молодими людьми про їх громадську діяльність. Герої фільму — переселенці, військові та волонтери. Нині Аліна працює над продовженням стрічки. 

Довідково: “ЯМаріуполь” — це мережа центрів підтримки маріупольських переселенців по всій Україні. Мета — підтримати людей, які пережили жахи блокади та окупацію Маріуполя.

• жінки
• окупація

Світлана Гуменюк нині директорка Колонщинського ліцею, що пережив окупацію (Бучанський район), а на момент повномасштабного вторгнення рф жінка працювала вчителем трудового навчання і педагогом-організатором. 

Наприкінці лютого  2022 року село Колонщина окупанти взяли в кільце. Людей не випускали. Багато цивільних, які намагались вирватись з окупації,  ночували у школі. 

Світлана, та ще троє вчителів, ризикуючи власним життям, допомагали односельчанам: долучились до роздачі  гуманітарної допомоги і навіть розвозили її. І це попри обстріли та ворожі ракети.  Щоб хоч якось себе убезпечити від окупантів, на рукавах носили білі стрічки. Окрім цього,  у будинку Світлани знайшли прихисток деякі сім’ї з дітьми, серед яких і учні ліцею, який вона нині очолює.

Село Колонщина ЗСУ звільнили  наприкінці березня 2022 року.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• жінки
• окупація
• Київ

“Коханий, я живу!”  —  це проєкт психологічної підтримки жінок, які втратили своїх чоловіків на війні. Він функціонує у Запоріжжі.

У березні 2023 року до громадської активістки Ярини Геращенко звернулась за підтримкою подруга родини, яка втратила чоловіка-військового. Тоді у жінок і зародилась ідея створити проєкт “Коханий, я живу!”. До нього також залучили матір Ярини, яка є психологинею.

За рік до проєкту долучились 22 учасниці. У межах ініціативи, жінки отримують психологічну підтримку  та супровід на шляху до відновлення. Зокрема, беруть участь у різноманітних активностях: стрільбі з лука, заняттях з йоги і тайського боксу. Жінки долучаються і до виїзних сесій. Наприклад, на острові Хортиця учасниці писали листи своїм Коханим, створювали з послань кораблики та відпускали Дніпром. А ще пригощали одна одну улюбленими стравами своїх Коханих.Також учасниці беруть участь у двох фотопроєктах: “Память про тебе” (фото з пам’ятними предметами, що допомагають учасницями розповісти історії своїх чоловіків) та “Коханий, я живу!” (“фотосесія-пробудження”).   У березні стартують зустрічі 4 групи.

• військові
• жінки
• загиблі
• психологічна підтримка
• Запоріжжя

До повномасштабного вторгнення Вікторія Бобринок працювала директоркою у школі в Токмаку, що на Запоріжжі. З початком великої війни рідне місто Вікторії окупували росіяни, тож жінка виїхала на підконтрольну Україні територію. У Львові спершу влаштувалася секретаркою до однієї зі шкіл, але згодом вирішила допомагати тим, кому також довелося покинути рідні домівки. 

Жінка звернулася до міжнародного благодійного фонду “Альянс громадського здоров’я”: спільно вирішили створити шелтер для ВПО. Спершу до прихистку приїхали вчителі з Запоріжжя, згодом — переселенці з інших регіонів. Але з часом кількість відвідувачів почала зменшуватися. Тож Вікторія перетворила шелтер на “Безпечний табір” для дітей з прифронтових територій. Жінка створила для них спеціальну програму, аби не мали часу нудьгувати. В таборі діти опановують базові навички популярних професій, зокрема, програмування; їздять на екскурсії. Зміни у таборі тривають кілька тижнів. Наступна — запланована на 11 березня. 

Між таборовими змінами Вікторія продовжує опікуватися переселенцями: влаштовує різноманітні заходи, як для дітей, так і для дорослих, організовує фотосесії, тренінги та екскурсії, аби люди могли якомога швидше адаптуватися у місті та призвичаїтися до нового життя.

• діти
• жінки
• Львів