Теми за тегом: жінки

У лютому 2022-го року Олені Козоброд було 56 років. Жінка працювала вчителькою музики, але у перший день повномасштабного вторгнення вирішила долучитися до армії. Олена хотіла підтримати доньку, яка достроково завершила військовий інститут і нині служить у Центрі спеціальних операцій. 

На передову Олена не потрапила, хоч і хотіла. Натомість стала діловодом 93 окремої механізованої бригади. 

Адаптуватися до війська жінці було непросто: перший рік вона часто плакала. За три роки ставлення до Олени змінилося кардинально, нині вона “своя”. У соцмережах час від часу публікує власні відео, на яких співає пісні. Якось з нею зв’язався підписник — також військовий, який нещодавно демобілізувався за віком. Пара почала спілкуватися, а під час однієї з відпусток Олени закохані розписалися. Незабаром їй виповниться 60 років, тож планує також залишити армію, щоб жити разом з чоловіком. 

Поспілкуватися з Оленою Козоброд можна як онлайн, так і офлайн на Дніпропетровщині, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• Дніпро

Ярослава Шевцова родом зі Сватового, що на Луганщині. У рідному місті була власницею фітнес-студії. 8-го березня 2022-го року Ярославі з маленьким сином довелося покинути дім, того ж дня Сватове захопили ворожі війська. Нині місто під російською окупацією. 

Жінка виїхала до Франції, у новій країні їй вдалося знайти роботу, а син пішов до садочку. У жовтні 2022-го Ярослава познайомилася з Олександром Коломійцем, українським військовим, який воював з 2015 року. Пара спілкувалася онлайн та мріяла про зустріч. 2 січня 2023-го закохані вперше зустрілися, разом провели місяць і вирішили, що в червні Ярослава повернеться до України, щоб одружитися. 

Але 27-го березня 2023-го їй повідомили, що Олександр потрапив під мінометний обстріл — його серце зупинилося у лікарні. Ярослава вирішила повертатися та жити у Вінниці — це місто Олександр вважав найкращим в Україні.  Там жінка запланувала відкрити кав’ярню у памʼять про загиблого коханого. Коштів їй бракувало, але Ярославу підтримала подруга та побратими Олександра. Так у Вінниці зʼявилася сімейна кавʼярня “Simba”. Заклад проводить благодійні збори та підтримує побратимів Олександра. 

Поспілкуватися з Ярославою Шевцовою можна як онлайн, так і офлайн у Вінниці, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Вінниця

Юлія Дудишева — переселенка з Криму. До повномасштабного вторгнення жила та працювала на Чернігівщині. Займалася рекламою, а інколи допомагала друзям з ремонтом їхніх домівок. Після звільнення Чернігівщини навесні 2022 року Юлія покинула роботу і почала шукати новий для себе шлях. У червні 2023-го року дівчина взялася за ремонт, реставрацію та декорування помешкань для тих, кому довелося тікати від війни.

Першими, кому допомогла Юлія, були її друзі, які  дозволили дівчині облаштувати їхню оселю. Пізніше кримчанка познайомилася ще з однією родиною, яка потребувала допомоги у ремонті та дизайні. Юлії вдалося створити проєкт “Затишок для ВПО”, в межах якого безкоштовно відремонтувала 11 помешкань для тих, хто втратив дім через повномасштабне вторгнення. Над останнім житлом Юлія працювала у Тернополі, де підготувала дім для родини з Енергодару у Запорізькій області (нині місто в окупації).

Також кримчанка активно веде соцмережі, де показує увесь процес оновлення домівок. Підписники підтримують її проєкт “Затишок для ВПО”, зокрема, допомагають придбати необхідні для ремонту матеріали. Нині Юлія перебуває на Чернігівщині та продовжує облаштовувати домівки для тих, хто постраждав від війни. 

Поспілкуватися з Юлією Дудишевою можна онлайн або офлайн за попередньою домовленістю.

• відбудова
• жінки
• культура
• постраждалі
• Чернігів

Засновниця благодійного фонду “Repower” Марина Садикова до повномасштабного вторгнення займалась організацією івентів. Після 24 лютого 2022 року разом з командою взялася допомагати військовим. Через активну волонтерську роботу жінка почала відчувати психологічне виснаження та постійну тривогу. Тож вирушила до Карпат, щоби відновитися. Цей досвід спонукав Марину започаткувати програму психологічної підтримки. Команда вирішила спрямувати увагу на медиків, які рятують життя бійців на фронті. Так у Києві з’явився проєкт “Repower”, який відновлює ментальне здоров’я українських бойових медиків та лікарів. Команда Марини створила сталу програму психологічної допомоги – 10-денний ретрит у Швеції. З 2022-го року команді вдалося провести 17 програм відновлення — з них 16 за кордоном і один пілотний проєкт в Україні. 

За цей час 1244 військових медиків взяли участь у програмі фонду “Repower” та повернулися на передову, щоби продовжити службу. Наразі команда продовжує організовувати ретрити.

Поспілкуватися з Мариною Садиковою, командою фонду та учасниками можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• волонтери
• жінки
• лікарі
• психологічна підтримка
• Київ

Проєкт львівської репродуктологині, 4-разової переможниці Fertility Award, Любові Михайлишин “Збережи свою ДНК для майбутнього” присвячений безоплатній кріоконсервації яйцеклітин для 20 жінок-військових, які щодня ризикують життям. У проєкті можуть взяти участь жінки від 21 до 41 років.

Заявки подали понад 80 охочих. Програма працюватиме до кінця 2025 року.

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із Любов’ю Михайлишин у Львові або у онлайн-форматі та за можливості  — із учасницями проєкту.

Довідково: Проєкт “Збережи свою ДНК для майбутнього” реалізується за підтримки гранту L’Oréal Paris та UNFPA Україна (Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні).

Схожі програми успішно діють у США (Fertility Preservation Program) та Ізраїлі. Адже, за даними американських науковців, у військових спостерігається значне зниження репродуктивного потенціалу (порівняно з контрольною групою) навіть за відсутності тілесних ушкоджень. Негативний вплив здійснює хронічний стрес.

І якщо кріоконсервація сперми військовослужбовців репродуктивного віку не потребує тривалого часу та медичного втручання, то з жінками процес складніший. Для збереження яйцеклітин необхідні: первинна консультація репродуктолога; стимуляція суперовуляції із застосуванням спеціальних препаратів; вилучення яйцеклітин з яєчників; кріоконсервація та зберігання ооцитів.

• військові
• жінки
• лікарі
• Львів

Світлана Мацюта – художниця з Херсона. Протягом останніх 20 років працює у театрі помічником художника. 

Повномасштабне вторгнення майстриня зустріла у рідному Херсоні. Під час окупації жінка разом з сином намагалася не виходити з дому через страх перед російськими військовими. 

Їй надходили пропозиції працювати у театрі під керівництвом окупантів – Світлана відкинула усі, попри фінансову скруту. У березні 2022 року у ЗМІ та соцмережах почали з’являтися повідомлення, нібито дикі гуси “збили” ворожий військовий літак. Ця новина так вразила Світлану, що взялася створювати власних іграшкових бойових гусей. 

Ці іграшки символізують незламність та опір Херсона. 

Світлана каже, що бойові гуси дуже популярні серед херсонців, які виїхали з міста до інших регіонів України або за кордон. Іграшки замовляють до США, Нідерландів, Німеччини та Італії. 

Окрім гусей, майстриня виготовляє і півників за мотивами творчості Марії Приймаченко та Поліни Райко. Творчість допомагає Світлані відволікатися від обстрілів і підтримує мрію про перемогу і звільнення решти Херсонщини. 

Поспілкуватися з Світланою Мацютою можна, як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю.

• жінки
• культура
• окупація
• Херсон

Оксана Струк — вчителька історії, а її чоловік Костянтин — учитель  фізкультури. Пара разом понад 20 років. Жили у прикордонному селі Мала Вовча на Харківщині. Населений пункт знаходиться за 3 км від кордону з росією і з початком повномасштабного вторгнення рф — одразу потрапив в окупацію.

Жінка із сином змогли виїхати на підконтрольну Україні територію лише у серпні 2022 року. Костянтин залишився в селі. Оксана дізналася, що окупанти  переслідують вчителів, які відмовились від співпраці. Прийшли і за її чоловіком: Костянтина схопили, а їхній будинок обшукали. 

Дружина розповідає, що донос на чоловіка написала колега-вчителька, яку під час окупації призначили директоркою їхньої школи. У вересні 2022 року, коли ЗСУ звільнили їхнє село, колаборантка  виїхала до росії. 

Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив, що Костянтин у полоні. Нині він перебуває на території росії. За понад 3 роки від викрадення чоловіка, вона отримала від нього лише одного листа. 

Оксана ходить на мирні зібрання разом із іншими родинами, у яких близькі у російському полоні. 

За попередньої домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із Оксаною у Харкові або у онлайн-форматі.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Харків

Наталія Гавриленко до повномасштабного вторгнення була підприємицею у Херсоні. Жінка готувалася до великої війни та разом з коханим планувала вступити до Тероборони. Вже 24-го лютого 2022-го року подружжя рушило до військкомату. Невдовзі херсонські тероборонівці, до яких долучилася і Наталія, отримали зброю. Проте прослужити встигли лише два дні.  

Наталія пригадує, як до кабінету, де перебували новосформовані тероборонівці, зайшов комбат, наказав скласти зброю і тікати додому полями. Тоді жінка разом з чоловіком і рештою цивільних усвідомили, що рідне місто будуть захищати самотужки. Так народився партизанський рух у Херсоні. Наталії з побратимами вдалося облаштувати шпиталь та налагодити співпрацю з Силами спеціальних операцій.

7 липня 2022 року росіяни вдерлися в дім Наталії, де вона перебувала разом з невісткою, сином та онуком. Наталію забрали до ізолятора тимчасового тримання на кілька місяців. Жінка каже, що її не катували, допитували на поліграфі і змусили дати інтерв’ю для російських пропагандистів. 1 листопада 2022-го року Наталію відпустили. Без документів, грошей, телефону. Нині вона продовжує волонтерити та підтримувати українських військових.

Наталія Гавриленко перебуває в Камʼянському, що на Дніпропетровщині. Поспілкуватися з волонтеркою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення  (1 березня 2022 року).  ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.

• волонтери
• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Дніпро
• Херсон

Вікторія Крамаренко з 2008-го року працювала у опіковому центрі Києва. Коли росія вперше атакувала Україну у 2014-му році як волонтерка їздила на Схід, аби допомагати рятувати та евакуйовувати поранених військових з передової. 

З 2015-го року Вікторія офіційно як медик долучилася до підрозділів і виїжджала разом з військовими на ротації на фронт. У 2018-му  започаткувала благодійний фонд “Крила Перемоги”. 

Після початку повномасштабного вторгнення Вікторія одразу взялася викладати тактичну медицину молоді, а щойно зуміла отримати карету швидкої — почала вивозити поранених з Ірпеня, Бучі та Гостомеля. Опісля медикиня працювала під Лисичанськом на Луганщині та допомагала українським бійцям у шпиталях. 

Вікторія разом зі своїм фондом розпочала програму реабілітації та відновлення для військових: придбали спортивне обладнання, облаштували басейн і навіть купили коня для іпотерапії. Нині медикиня подається на різноманітні гранти, аби отримати фінансову допомогу та мати можливість продовжувати роботу з військовими. 

Поспілкуватися з Вікторією Крамаренко можна, як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• волонтери
• жінки
• лікарі
• Київ

Юлії Матвєєвій — 32 роки. Разом з чоловіком жила і працювала у Миколаєві. У липні цього року ворожий шахед поцілив у будинок Юлії. В обличчя та очі жінки потрапило близько 300 дрібних уламків.

Жінка перенесла вже сім операцій, з них чотири на очах. Нині вона продовжує лікування та вірить, що зможе повернути зір. 

У соціальних мережах подружжя веде блог, де Юлія розповідає про лікування та відновлення зору. Жінка мріє знову подивитися на коханого та спостерігати за заходом сонця на річці. 

Поспілкуватися з Юлією Матвєєвою можна як онлайн, так і офлайн у Миколаєві, за попередньою домовленістю.

• жінки
• злочини росіян
• постраждалі
• Миколаїв