Теми за тегом: жінки

До 2014 року Лєда Космачевська жила у Криму. Після окупації півострова росіянами жінка переїхала до столиці.  Нині Лєда – провідна спеціалістка з комунікацій Малої академії наук України, живе у Києві та виховує тримісячну доньку Радославу. Жінка бореться за те, щоб донька отримала прізвище безвісти зниклого батька – Валентина Доброго. 

Коханий Лєди – Валентин Добрий – добровільно мобілізувався до Сил Оборони у вересні 2022 року. Зробив це за власним бажанням, попри прооперований порок серця у дитинстві. Про те, що стане батьком, Лєда розповіла чоловікові за два тижні до його зникнення. 

21 жовтня 2023-го року Валентин Добрий зник безвісти під час штурму між Часовим Яром та Бахмутом на Донеччині. Побратими запевнили Лєду, що бачили тіло Валентина, але забрати його через сильні обстріли не змогли. Нині ця територія окупована, а Лєда бореться за те, щоб їхня із Валентином  донька отримала прізвище Добра. Для цього жінка змушена доводити батьківство у суді, адже з коханим офіційно не була у шлюбі. Тримісячну доньку Лєда виховує разом з матір’ю Валентина – Світланою Доброю.  

Лєда Космачевська перебуває у Києві. Готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• діти
• жінки
• Київ

Рух Veteranka запустив проєкт “Центр сили “План Б”, ініційований однією із учасниць руху Тетяною Борис, яка у лютому 2023 року втратила чоловіка, військовослужбовця 58 ОМПБр.

Місія проєкту – дослідження досвіду проживання втрати задля концептуальних змін у підході до роботи з родинами загиблих воїнів на всіх державних рівнях. У результаті члени родин загиблих отримають путівник проживання втрати, покликаний сприяти їхньому поверненню до активного суспільного життя.

Також Тетяна Борис своєю розповіддю починає цикл матеріалів про особистий досвід проживання втрати. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Тетяною у Києві, а також дізнатись більше про проєкт “Центр сили “План Б”.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Ірена Даниш – американка, яка має українське коріння.  Ірена подорожувала світом та викладала англійську у різних країнах. В Україні вперше побувала у 2003-му році, а у 2022-му покинула Сіетл та перебралася до Львова. Жінка розповідає, що не боялася війни, адже до цього чимало працювала у гуманітарних організаціях і розуміла, що у Львові доволі безпечно. 

Американка влаштувалася викладачкою до одного з Вищих навчальних закладів, також волонтерить у благодійній організації, де працює з молоддю. Ірена каже, що відчуває себе не лише американкою, а й українкою. Тож планує продовжувати жити в Україні.

Довідково: Поспілкуватися з Іреною Даниш можна онлайн. 17 листопада американка повертається до України і готова до спілкування офлайн.

• волонтери
• жінки
• Львів

Олександр Дерев’янко загинув від ворожого танкового обстрілу у квітні 2022-го року. Разом зі своїми побратимами з бригади “Азов” хлопець боронив окупований Маріуполь. Мати Олександра – Анна – каже, що відчула, як її син відійшов, а на наступний день отримала звістку від патронатної служби бригади. Анна розповідає про “Адамса”, як про завзятого хлопця та воїна душею. Свого часу Анна знайшла гроші, аби Олександр зміг займатися боксом, також хлопець почав відвідувати футбольні матчі у Черкасах і долучився до фанатського руху “Ультрас”. Анна каже, що Олександр був тим, до кого дослухалася молодь, спонукав підлітків до спорту, поки й сам виборював перші місця на змаганнях з боксу, бойового самбо та фрі-файту. 

У 2020-му році Олександр пройшов курс молодого бійця, підписав контракт з 12 бригадою НГУ “Азов” і у 2022-му році став на захист Маріуполя. Після загибелі сина Анна почала відвідувати футбольні матчі, набивати собі татуювання та стала контактною особою для одного з побратимів Олександра, який нині перебуває в полоні і не має родичів. Анна каже, що пообіцяла сину жити і дотримується слова.

Довідково: Анна Дерев’янко перебуває у Черкасах. Мати загиблого військовослужбовця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Черкаси

Раніше 33-річна Олена Савченко працювала інспекторкою з контролю якості на складі. Російська ракета вщент зруйнувала її підприємство у Броварах. Жінка залишилася без роботи, але не опустила рук. Доєднатись до лав  “The HALO Trust Ukraine” Олену надихнув її чоловік, який вже третій рік боронить Україну на Сході. 

Сьогодні вона разом із командою очищує землі рідної Київщини від вибухових залишків війни та сподівається на мирне майбутнє для своїх дітей.

Довідково: “The HALO Trust Ukraine”  — українська програма найбільшої неурядової некомерційної організації з гуманітарного розмінування у світі “The HALO Trust”. Вони працюють з українцями і для українців з 2015 року.

• жінки
• Київ
• розмінування

8 вересня розпочнуться заняття для 5-ї групи у межах проєкту психологічної підтримки жінок, які втратили своїх чоловіків на війні “Коханий, я живу!”. Він функціонує у Запоріжжі.  У заняттях візьмуть участь 7 жінок. 

У березні 2023 року до громадської активістки Ярини Геращенко звернулась за підтримкою подруга родини, яка втратила чоловіка-військового. Тоді у жінок і зародилась ідея створити проєкт “Коханий, я живу!”. До нього також залучили матір Ярини, яка є психологинею.

У межах ініціативи, жінки отримують психологічну підтримку  та супровід на шляху до відновлення. Зокрема, беруть участь у різноманітних активностях: стрільбі з лука, заняттях з йоги і тайського боксу. Жінки долучаються і до виїзних сесій. Наприклад, на острові Хортиця учасниці писали листи своїм Коханим, створювали з послань кораблики та відпускали Дніпром. А ще пригощали одна одну улюбленими стравами своїх Коханих. Також учасниці беруть участь у двох фотопроєктах: “Пам’ять про тебе” (фото з пам’ятними предметами, що допомагають учасницями розповісти історії своїх чоловіків) та “Коханий, я живу!” (“фотосесія-пробудження”).   

• військові
• жінки
• загиблі
• психологічна підтримка
• Запоріжжя

Індіра Урусова народилася у Маріуполі. До початку пандемії коронавірусу вступила до університету в Києві, але незабаром перевелася на дистанційне навчання і залишилася у Маріуполі. Початок повномасштабного вторгнення Індіра зустріла вдома разом з родиною. Спочатку сім’я сподівалася на швидке припинення вогню, втім скоро усвідомили, що цього не станеться. Автівка родини постраждала від вибухів, але таки змогла довезти Індіру та її батьків до окупованого Бердянська. Згодом родині Урусових вдалося виїхати через територію росії за кордон, вони опинилися у Болгарії. Там залишалися до жовтня 2022-го року, а після повернулися до Києва. 

Дівчина розмірковувала, як може допомогти своїй країні – Індіра намалювала малюнок на якому зобразила маріупольський будинок, який палав, і підписала: “Ми вистоїмо, бо сонце встає над вільним Азовом”. Це поклало початок благодійному проєкту “KRYLATI”, який популяризує Маріуполь, розповідає про Донеччину та Приазов’я. Разом з колегою Індіра влаштовує воркшопи та лекції для молоді, розвінчує міфи. Усі виручені кошти засновниці спрямовують на потреби війська.

• жінки
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Громадська організація  “Водник” розширила спектр тренувань із яхтингу і створила окрему групу для  ветеранок, дружини ветеранів і  переселенок. Жінок навчають яхтингу на спортивних човнах RS Tera. У такому човні може тренуватись лише одна людина.  

До ініціативи долучились 12 жінок. Тренування відбуваються 4 рази на тиждень. Жінки тренуватимуться для участі у різноманітних яхтових змаганнях. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити тренування. 

Нагадаємо, у Києві стартував проєкт з адаптивного яхтингу для людей з інвалідністю, зокрема, ветеранів.

• жінки
• Київ

Оксані Ведмідь – 32 роки. До повномасштабного вторгнення жінка професійно займалася пауерліфтингом, виборола титул чемпіонки світу з жиму лежачи в екіпіруванні. Тренером Оксани був її чоловік – Павло Ведмідь. Початок великої війни подружжя зустріло на Заході України – у Карпатах. Коли дізналися новини, то одразу повернулися до рідного Дніпра. 

Павло Ведмідь долучився до місцевої територіальної оборони і брав участь у визволенні Ізюма, що на Харківщині. Під час бойового завдання, ворожий снаряд влучив у його автівку. Після загибелі коханого Оксана мобілізувалася до Сил Оборони, аби завершити те, що почав її чоловік. Нині жінка служить на передовій та нищить окупантів за допомогою дронів.

Оксана Ведмідь перебуває на фронті. Військовослужбовиця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі

Христина Драгомарецька за фахом архітектор, їй — 27 років. З початком повномасштабної війни дівчина стала відловлювачкою безпритульних  тварин. Вона також евакуює чотирилапих із зони бойових дій. Працювати там доводиться попри ворожі обстріли. Наприклад, нещодавно у Торецьку на Донеччині, поруч з Христиною “прилетіли” три російські керовані авіаційні бомби (КАБи). А у Вовчанську на Харківщині під час порятунку тварин Христина отримала осколкове поранення: ворог “накрив” мінометом. 

Як у відловлювачки  —  у дівчини є спеціальна петля та духова трубка. Разом із Христиною працює її собака (німецька вівчарка) “Міледі”. Вона допомагає розшукати чотирилапих, у яких дівчина влучила дротиком із наркозом: у тварин ще є декілька хвилин на втечу. 

Христина також заснувала на Одещині притулок для чотирилапих, куди евакуює деяких тварин із зони бойових дій. Там їх лікують, соціалізують та прилаштовують у нові сім’ї (близько 70% чотирилапих їдуть за кордон). Нині у притулку Христини 160 собак. 

Журналісти мають змогу  дізнатись більше про роботу Христини та поспілкуватись із нею у онлайн або офлайн форматі за попередньою домовленістю. 

Довідково: Христина займається порятунком тварин із зони бойових дій разом із  БФ “12 вартових”. Також дівчина  долучалась до  місії порятунку  “UAnimals”.

• жінки
• постраждалі
• тварини
• Одеса