Теми за тегом: окупація

Надія Жарких — викладач кавового мистецтва. У Херсон жінка разом із сім’єю переїхала із Миколаєва. Це сталося за два місяці до початку повномасштабного вторгнення рф. Надія хотіла відкрити у місті школу бариста. Офіційне відкриття було заплановане на 26 лютого 2022 року, але війна усе змінила. 

Коли Херсон опинився в російській окупації, Надія почала працювати у кав’ярні подруги, волонтерила, зокрема, готувала їжу. Коли посипалися погрози з боку окупантів, вирішила тікати. Подолати довелося 70 блокпостів. Вже із Запоріжжя подалася у Київ, де й почала все з початку. 7 серпня 2023, саме у день річниці виїзду з окупації, з допомогою державного гранту змогла відкрити кав’ярню під Києвом. 

Нині кав’ярня “Навзаєм” продовжує працювати та розвиватися, попри всі виклики повномасштабної війни. Внаслідок російської атаки 28 вересня 2025 в закладі повилітали вікна. Команда кавʼярні підтримувала мешканців — пригощала людей, які постраждали. Також там надавали місце для ночівлі. Під час відключень світла заклад функціонує за допомогою генератора. 

Загалом, “Навзаєм” працює у кількох напрямках:

• як кав’ярня, що підтримує локальну громаду;
• як школа бариста  —  навчають дорослих і дітей кавовому мистецтву та основам підприємництва;
• як простір соціальної підтримки для ВПО, родин військових, дітей та людей, які потребують допомоги;
• ⁠як платформа для проведення майстер-класів у Київській області (у тому числі мобільних), у співпраці з інклюзивними філіями, школами, дитячими будинками та громадськими ініціативами.

9 березня у кав’ярні відбудеться майстер-клас “Маленький бариста” для дітей з особливими освітніми потребами. 

Окрім цього, Надія разом з близькими створила у Миколаєві благодійний фонд “Welcome to Ukraine”, який підтримує військових та цивільних. Нині він працює по всій Україні. Зокрема, допомагає із відбудовою пошкодженого та зруйнованого житла. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватися із Надією на Київщині. 

Довідково: У ніч на 28 вересня 2025 року росія завдала масованого удару по Київщині (три десятки постраждалих) та Києву (загинули 4 людини, серед них — дитина. Понад 10 людей дістали поранення. Також одна жінка не витримала стресу і померла в укритті).

Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.

• волонтери
• жінки
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ

Валерія Вершиніна народилася та виросла у Донецьку. У 2014-му році, коли росія вперше атакувала Україну та окупувала її рідне місто, жінка разом з родиною евакуювалася до Києва.

У столиці Валерія долучилася до БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, який опікується вимушеними переселенцями. Працювала у робочій групі, яка розробляла законодавство щодо ВПО. У 2024-му році Валерія очолила благодійний фонд. З початку повномасштабного вторгнення фонду вдалося відновити 1 964 обʼєкти, які постраждали внаслідок війни, надати юридичну та соціальну допомогу понад 216 тисяч людей. 

У 2025-му році “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” стикнувся з проблемами через припинення фінансування з боку американських донорів. Втім команді вдалося знайти підтримку та продовжити роботу. Нині пріоритет фонду полягає у пошуку партнерів для підтримки людей, які постраждали від агресії росії. До прикладу, за два роки вдалося провести 350 легких ремонтів помешкань, які зазнали пошкоджень під час бойових дій на Херсонщині та Миколаївщині. 

Поспілкуватися з Валерією Вершиніною можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

Довідково: Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” — українська благодійна організація, яка з 2016 року займається подоланням соціальних наслідків війни та наданням комплексної підтримки внутрішньо переміщеним особам. Фонд надає гуманітарну та правову допомогу, здійснює ремонт пошкодженого житла, зміцнює систему соціального захисту та розвиває мережу Рад ВПО, започатковану фондом у 2019-2020 роках. Діяльність фонду охоплює всю країну, і зосереджена на відновленні постраждалих громад і покращенні доступу до соціальних послуг для найбільш вразливих категорій населення.

• відбудова
• жінки
• окупація
• постраждалі
• Київ

Кінно-спортивний комплекс на Харківщині пережив окупацію та залишився без керівництва: у 2022 році господар покинув його напередодні звільнення області від російських військ. Проти власника відкрили кримінальне провадження. За тваринами залишився доглядати конюх Олексій Болюх — попри відсутність заробітної плати.

Комплекс опинився під арештом, через що волонтери кілька років не могли евакуювати коней на безпечнішу територію. Втім, цьогоріч ситуація через ворожі обстріли погіршилася, а будинок конюха зруйнував удар російських військ. Тож тварин вирішили евакуювати.

Операцію планували завершити за чотири дні, однак через постійні обстріли вона тривала десять. До порятунку долучилися військові, поліцейський евакуаційний загін «Білі янголи», волонтери та гуманітарні організації. Зрештою 19 коней доставили на територію Харківського іподрому — нині вони перебувають під опікою зоозахисної організації “Animals 911 Ukraine”.

Поспілкуватися з командою волонтерів можна як онлайн, так і офлайн у Харкові, за попередньою домовленістю.

• волонтери
• окупація
• тварини
• Харків
• евакуація

24 лютого у місті Буча, що на Київщині, відбудуться заходи із вшанування пам’яті загиблих мирних жителів та захисників України.

Програма заходів включатиме: 

• Мітинг-реквієм. Поминальна панахида, вшанування пам’яті полеглих Героїв;
• Мітинг-реквієм. Поминальна панахида, вшанування пам’яті невинно вбитих жертв російської агресії біля Стіни пам’яті;
• Релігійний захід “Світло молитви над Україною” до Національного дня молитви за участі представників релігійних організацій Бучанської міської територіальної громади та Народної академічної хорової капели імені Павла Чубинського;
• Відкриття меморіальної дошки загиблому Захиснику;
• Презентація книги “Буча. Жінки. Війна”.

• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• Київ

21 лютого у столиці відбудеться відкриття виставки “ХЕРСОН: НЕ/вкрадене”. Вона відкриється напередодні  четвертої річниці від початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну і Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Спільний проєкт “ХЕРСОН: НЕ/вкрадене” — це ініціатива, основу якої становлять студії та омажі на викрадені музейні роботи, створені українськими митцями. Мета — підтримати Херсонський художній музей, який пограбували російські окупанти перед звільненням міста в листопаді 2022 року. 

Довідково: Проєкт почали втілювати ще 2024 р. як дослідження викраденої колекції Херсонського художнього музею. Нині ним хочуть привернути увагу до всіх українських музеїв, які були пограбовані російськими окупантами від окупації Криму в березні 2014 року і до сьогодні.

• злочини росіян
• культура
• окупація
• Київ

Марина Чернишова — родом з Маріуполя. Початок повномасштабного вторгнення жінка разом з сім’єю зустріла у рідному місті. Більше місяця Марина та її близькі провели у місті, яке атакували росіяни, більшість часу ховалися від ворожих обстрілів у підвалі. Разом з господарями там жила і кішка Марини — Марсі. Саме тварина емоційно підтримувала всю родину та допомагала заспокоїтися у важкий час.

Коли нарешті вдалося евакуюватися із Маріуполя, з ними виїхала і Марсі. Сім’я подалася на Тернопільщину, де Марина почала розмірковувати над створенням антистрес-простору. Побачивши, що у Тернополі чимало бездомних котів, жінка вирішила започаткувати “котячу” кавʼярню.

У проєкт підприємиця вклала власні кошти, а також гроші, які надала благодійна організація “Національна мережа розвитку локальної філантропії”. У кав’ярні постійно живуть коти, яких врятували з вулиці або зі складних умов — деяким тваринам вдається знаходити новий дім, решта ж залишається під опікою проєкту. У закладі регулярно проводять безкоштовні або благодійні заходи для людей, які постраждали від війни. Також нещодавно кав’ярня отримала відзнаку “Народний бренд, як улюблений простір містян”. 

Поспілкуватися з Мариною Чернишовою можна як онлайн, так і офлайн у Тернополі, за попередньою домовленістю.

• жінки
• окупація
• постраждалі
• тварини
• Маріуполь
• Тернопіль

Колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко долучився до територіальної оборони у перший день повномасштабного вторгнення. Коли росіяни на початку березня окупували місто, 62-річний чиновник перейшов до партизанської боротьби. А також брав участь у мітингах проти російської окупації, на які збиралися херсонці. Найбільш велелюдне зібрання відбулося 13 березня 2022 року — на площу вийшло понад 10 тисяч людей. 

У квітні того ж року Володимира Миколаєнка викрали росіяни. Понад два тижні чоловіка утримували у відділку поліції в Херсоні, який російські військові перетворили на катівню. Побиття, допити, знущання тривали постійно. Із Херсона Володимира переправили до окупованого Севастополя, а звідти ще двічі перевозили. Додому Володимир Миколаєнко повернувся 24 серпня 2025-го року під час чергового обміну полоненими. До цього він вже раз відмовився йти на обмін на користь іншого бранця, який був важко хворим. Нині Володимир ще відновлюється після пережитого, але вже працює над тим, щоб повернути  інших українців з російської неволі. 

Поспілкуватися з Володимиром Миколаєнком можна як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Херсон

Азат Азатян тричі за своє життя ставав переселенцем. У дитинстві виїхав з родиною з Вірменії, у 2014 році тікав з окупованої росіянами частини Донеччини, а у 2022-му опинився в окупації в Бердянську, Запорізької області. 

На початку повномасштабного російського вторгнення Азат взявся волонтерити у Бердянську: годував тих, хто стояв в черзі на блокпостах, допомагав людям виїжджати на підконтрольні Україні території. Ця робота не сподобалася російським військовим, які викрали Азата. У неволі чоловіка протримали 43 дні, він зазнав катувань. Пережити тортури Азату допомагали лише  думки про дружину та трьох дітей. 

Після виїзду з окупації та лікування знову вирішив допомагати тим, хто цього потребує — відкрив 11 центрів допомоги переселенцям. А у 2025-му році разом з іншими цивільними, які пережили полон, започаткував у Запоріжжі реабілітаційний центр “Шлях вільних” для тих, хто постраждав у неволі. У центрі безоплатно надають психологічну та юридичну допомогу, а також проводять заняття з фізичної реабілітації. 

Поспілкуватися з Азатом Азатяном можна як онлайн, так і офлайн у Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Запоріжжя

Коли росіяни у 2022 році захопили місто Олешки на Херсонщині, Лізі було чотирнадцять. Разом з родиною перші місяці війни дівчина провела в підвалі власного будинку — без світла, газу й тепла.

Тепер Ліза вперше в житті сіла на літак і полетіла до Нідерландів, щоб у межах 24-ї Асамблеї держав-учасниць Міжнародного кримінального суду розповісти, як виглядає дитинство у російській окупації. 

“Сьогодні я стою тут перед вами не для того, щоб мене пожаліли. Я тут, щоб мене почули, щоб знали, що саме відбувається з дітьми на окупованих територіях просто зараз”, — завершила свій виступ Ліза.

Тепер дівчина живе в Києві, навчається на психолога й багато працює, щоб підтримувати маму із сестрою. Але подумки вона досі в Олешках. Майже щоночі їй сняться рідний дім та вулиця. Фахівці фонду “Голоси дітей” підтримуватимуть Лізу, щоб допомогти їй відновлюватися після пережитого.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Лізою у Києві.

• діти
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Вадим Шевченко — житель міста Пологи Запорізької області (місто окуповане з початку березня 2022 року). Коли почалося повномасштабне вторгнення, 25-річний хлопець був удома разом із батьками. Родина переховувалась у підвалі свого будинку від обстрілів.

15 березня 2022 року Вадим разом із сусідкою спробував виїхати з окупованого міста. Жінка згодом розповіла, що хлопця на останньому російському блокпосту забрали з автівки люди у військовій формі самопроголошеної “ДНР”. За словами матері  Вадима —  Олени —  у сина з дитинства були обпечені руки, тож окупанти ймовірно припустили, що перед ними військовий. 

Вадима утримували в Мелітополі, потім в Донецьку та в Оленівці на Донеччині. Нині він перебуває у колонії у російській Мордовії. Через Міжнародний комітет Червоного Хреста Олена пише листи до росії. Вона отримала два листи від сина та знає, що він отримав два.

Мати також дізналась, що у полоні Вадим схуд на 30 кілограмів. 

Нині жінка волонтерить у благодійному фонді “Світ. Україна. Пологи”, який допомагає мешканцям прифронтових територій продуктами.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із Оленою у Запоріжжі, Києві або у онлайн-форматі.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Київ
• Запоріжжя