Теми за тегом: окупація
Ірина Швець — одна із організаторів та ведуча мирних зібрань від ГО “Цивільні у полоні”. Її коханий Олександр Курдін — приватний підприємець. 21 лютого 2022 року він поїхав з Києва до Бучі, де мав квартиру. За кілька днів місто окупували росіяни.
Ірина просила Олександра спробувати виїхати з міста зеленим коридором. Втім він пояснив, що у підвалах у місті залишаються багато жінок та дітей, яким він носить хліб та воду. До Олександра росіяни двічі приходили додому та перевіряли документи. А 22 березня викрали чоловіка біля його будинку. Ірина дізналась про це 3 квітня: зателефонував друг, який був свідком.
У січні 2023 року Ірина побачила фото Олександра у тюремній робі. Чоловіка вивезли до Білорусі, згодом до СІЗО Новозибкова рф. Нині він у виправній колонії міста Донський Тульської області. Загалом у полоні Олександр 3 роки та 7 місяців. Він схуд на 30 кілограмів. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) підтвердив статус — незаконне позбавлення свободи. За цей час Ірина отримала від чоловіка всього два листи.
Пара планувала весілля на червень 2022 року. Оскільки вони не були розписані, у 2023 році жінка подала до суду, аби визнати акт спільного проживання і щоб вона могла бути офіційним представником Олександра у міжнародних організаціях. У 2024 суд задовольнив її вимогу.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Іриною Швець у Києві.
Сергій Офіцеров народився у Херсоні, проте ще дитиною батьки вивезли його до росії на Камчатку. Після розпаду радянського союзу до України повернувся батько Сергія — Геннадій, а у 1998 році і сам Сергій. Ще у росії він за віком отримав паспорт рф. Тож у Херсоні жив за посвідкою на проживання. Сергій подав документи на вихід з російського громадянства, щоб отримати українське. Та не встиг зробити цього через початок повномасштабного вторгнення.
Росіяни викрали чоловіка 3 серпня 2022 року під час окупації Херсона. Про долю сина Геннадій дізнався восени: спершу один із колишніх бранців, який вийшов із катівні у Херсоні, повідомив, що бачив там Сергія. Згодом Офіцеров потрапив у зняте російськими пропагандистами відео про затримання людей, які нібито “входили до складу терористичного угруповання”.
Зараз Сергій перебуває у Ростовському СІЗО. Він один із дев’яти херсонців, викрадених росіянами, яких звинувачують у міжнародному тероризмі (3 статті). Судовий процес досі триває. Батько каже, що син 2-3 місяці перебував у херсонській катівні, пережив тортури і підписав усе, що від нього вимагали. Тож у сфабрикованій проти чоловіка справі дуже багато невідповідностей.
У неволі Сергій почав малювати простими олівцями: зображує, зокрема, херсонські краєвиди, портрети, фентезійні пейзажі та життя бранця, як от заґратовані вікна. Частину малюнків вдалося передати до України, їх зберігає батько. Також він отримує лише половину із відправлених сином листів.
За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із батьком Сергія — Геннадієм Офіцеровим у Києві, Херсоні або у онлайн-форматі.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
Віра Бірюк — родом з села Бахмутівка, що на Луганщині. На початку повномасштабного вторгнення її дім опинився в окупації. Через рік життя у ворожому оточенні — жінку посеред ночі викрали окупанти.
Росіяни звинуватили Віру у вбивстві, хоча жінка переконана, що справжньою причиною арешту став її український паспорт і те, що її загиблий брат був військовослужбовцем, який захищав Луганщину. Віра каже, що під тортурами погодилася зі звинуваченнями. Спершу жінку помістили до ізолятора тимчасового утримання, де вона пробула місяць, а опісля її майже рік утримували у луганському СІЗО.
Віру обміняли у вересні 2024-го року. Після короткої реабілітації опинилася у тимчасовому поселенні в соціальному центрі. Нині працює у благодійному фонді у Чернігові, який підтримує сімʼї військовополонених.
Поспілкуватися з Вірою Бірюк можна як онлайн, так і офлайн у Чернігові, за попередньою домовленістю.
Олена Ягупова — мешканка Кам’янки-Дніпровської Запорізької області (місто окуповане). Понад 20 років жінка працювала на державній службі, вона мала проукраїнську позицію. На Олену написали донос, що її чоловік служить у Збройних силах України. У жовтні 2022 року окупанти викрали жінку з власного дому.
В застінках окупантів Олена пережила тортури: росіяни хотіли довідатися, де перебуває її коханий. Цікавила їх і інформація про людей з проукраїнськими поглядами.
Олена також потрапила у трудове рабство до окупантів, які змушували заручників копати окопи. Ягупова виконувала важку роботу та жила в нелюдських умовах. Олені вдалося звільнитися після понад півроку в полоні.
Вже в безпеці Олена написала заяву до правоохоронних органів, пройшла судово-медичні експертизи. У жінки діагностували, зокрема, черепно-мозкову травму, церебральну мікроангіопатію, погіршення зору, травми тазостегнового та плечового суглобів. Їй призначили другу групу інвалідності. Невдовзі Олені будуть робити операцію. Внаслідок пережитих катувань їй потрібно змінити два диски шийного відділу на імпланти.
Жінка отримала статуси: позбавлення особистої свободи внаслідок російської агресії, постраждалої внаслідок торгівлі людьми. Також вона має статус постраждалої від СНПК (сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом).
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Оленою на Київщині або у онлайн-форматі.
Фольклористка Ярина Сізик, режисерка анімації Марія Озірна та Херсонський художній музей ім. Олексія Шовкуненка започаткували проєкт, присвячений картинам, викраденим росіянами під час окупації міста. За підрахунками музейників, окупанти викрали близько десяти тисяч витворів мистецтва.
Мета проєкту: спробувати відтворити те, що забрали росіяни. На сьогодні команді вдалося “репродукувати” картину Михайла Брянського (1830-1908) “Портрет дівчини у вишиваній сукні”. Картину не просто перемалювали, а осучаснили та анімували. “Оживити” її допомогла українська модель та співачка Дар’я Астаф’єва, яку мисткині перетворили на дівчину у вишитій сукні з украденого полотна. Під час анімації команда використала сорочку, яку вишила в окупації херсонська гідеса Інна Микуцька.
Відтворили також олійне полотно Сергія Васильківського (1854-1917) “Козаки в степу”: у репродукуванні цієї картини взяли участь бійці ЗСУ Роман “Добряк” Колесник та Станіслав “Реф” Зорій. До цієї анімації Ярина та Марія додали українську народну пісню “Ой там за морями…” у виконанні гурту “Щука-Риба”.
Нині засновниці проєкту працюють над наступними відновленнями.
Ярина Сізик та Марія Озірна готові до спілкування з журналістами у Києві.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
Олена та Валентин Бєлозоренки до повномасштабного вторгнення 11 років розвивали господарство у Станіславі на Херсонщині. Мали 30 кіз, 11 собак і 10 котів, виготовляли сири і проводили екскурсії для дітей та дорослих. З початком великої війни екоферма подружжя опинилася в окупації.
Вісім з половиною місяців вони пробули в оточенні ворога – аби вижити, обмінювалися продуктами з сусідами. Після того, як ЗСУ звільнили їхній населений пункт, пара з тваринами прожила ще рік на звільненій території, але під постійними обстрілами. Кілька ворожих ударів завдали шкоди і фермі – загинула одна тварина, згоріли корми, Валентин отримав контузію.
У жовтні 2023-го подружжя наважилося на евакуацію. На Київщині їх прихистили переселенці з Донеччини. Надали у безкоштовне користування ферму і будинок. За рік на новому місці поголів’я кіз зросло удвічі. В майбутньому подружжя планує відкрити на території ферми реабілітаційний центр для українських військових.
Поспілкуватися з Оленою та Валентином Бєлозоренками можна онлайн.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
Олексію Сіваку з Херсона — 42 роки, він колишній моряк. На початку 2022 року чоловік планував вирушити у черговий рейс, однак його плани зруйнувало російське повномасштабне вторгнення. Олексій залишився в Херсоні разом із дружиною та тещею, яка має інвалідність. В окупованому місті він розклеював антиросійські листівки, робив з однодумцями опудала “мертвих росіян”, щоб завойовники не відчували себе в безпеці на українській землі.
24 серпня 2022 року, на День Незалежності України, Олексій разом з іншим містянином вивісив у місті український прапор. Наступного дня росіяни схопили обох чоловіків. Олексія побили на очах у дружини. Наступні 59 днів він провів у неволі, де пережив тортури та сексуальне насильство (СНПК — сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом).
Після звільнення Олексій взявся розшукувати колишніх співкамерників. Згодом став співзасновником мережі “Випускники”, яка об’єднує чоловіків, що пережили полон і тортури. Також нині чоловік є головою ГО “Випускники” (“Alumni”), яку було створено, щоб допомогти українцям, які постраждали через російську агресію, зокрема від тортур і СНПК. Організація робить акцент саме на підтримці цивільних чоловіків. Йдеться про кілька сотень людей: від 20 до 76 років. Вони мають змогу отримати юридичну та психологічну допомогу, також для учасників проводять ретрити.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись з Олексієм у Києві, Херсоні або онлайн-форматі.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
26 вересня у Києві відбудеться презентація аналітичного звіту “Як росія стирає українську ідентичність під виглядом боротьби з екстремізмом”.
Учасники:
- Марія Красненко, авторка звіту, залучена експертка ГО ЦГП “Альменда”;
- Тетяна Личко, документаторка ГО ЦГП “Альменда”;
- Валентина Потапова, керівниця напрямку національної адвокації ГО ЦГП
“Альменда”.
Теми для обговорення:
– як антиекстремістське законодавство використовується для викорінення української культури та формування “загальноросійської ідентичності”;
– які інструменти тиску застосовуються до учасників освітнього процесу на ТОТ під виглядом “боротьби з екстремізмом”;
– що необхідно робити на національному та міжнародному рівнях для захисту української ідентичності дітей на окупованих територіях;
– які приклади успішної протидії ідеологічному впливу рф на світогляд українських дітей уже сьогодні можна використовувати, зокрема через українську освіту.
Довідково: З 2014 року росія веде не лише збройну агресію, а й системну політику ідеологічного контролю та асиміляції на тимчасово окупованих територіях України. Формально прикриваючись “боротьбою з екстремізмом”, рф перетворила цей інструмент на засіб переслідування всіх, хто зберігає українську культуру, мову й ідентичність. Особливим об’єктом тиску стають діти та освітнє середовище.
23 вересня у Києві відбудеться церемонія нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу есе та плакатів “Я тебе чую: підтримую однолітка в окупації”. Під час церемонії будуть представлені роботи переможців та лауреатів. Кожна робота — це послання підтримки одноліткам у тимчасовій окупації. Послання, які вже були почуті.
Програма заходу:
- презентація виставки “Я тебе чую: підтримую однолітка в окупації”;
- виступи представників державних інституцій та членів журі конкурсу;
- нагородження переможців конкурсу.
Конкурс вдруге організував Центр громадянської просвіти “Альменда”. Його мета — посилити розуміння та емпатію українського суспільства до реалій життя дітей на тимчасово окупованих територіях. Цього року участь у конкурсі взяли діти з різних регіонів України, надіславши майже 700 робіт у номінаціях “Есе” та “Соціальний плакат”.
Організатори запрошують представників медіа, громадських організацій та всіх охочих долучитися до події, висвітлити церемонію нагородження й розповісти історії дітей, які через творчість підтримують однолітків в окупації.
Конкурс підтримали українські митці Олександр Грехов і Катерина Бабкіна, а також Міністерство освіти і науки України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Представництво Президента України в АР Крим і Центр захисту прав дитини Офісу Омбудсмана.
На подію необхідно зареєструватись до 21 вересня.
Довідково: Захід організований в межах проєкту “Захист дитинства: справедливість та реінтеграція для дітей з ТОТ” за підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в межах Transition Promotion Program.
Марія Фененко до 2014-го року жила у Волноваському районі Донеччини. У дитинстві дівчина із захопленням допомагала дідусю впорядковувати сімейні фотоальбоми і завжди спостерігала, як він фотографує родину. Коли Марія поїхала навчатися до Донецька, мама подарувала їй першу камеру. Так у дівчини зʼявилися замовлення і зароблені кошти зі світлин. Втім після того, як росія вперше атакувала Україну, дівчина зібралася та виїхала з рідного краю до столиці.
Вже у Києві Марія повернулася до навчання та серйозно взялася за своє хобі – фотографію, і вирішила перетворити його на професію. Завдяки подарованій камері, дівчині вдалося зробити портфоліо, заробити на кращу вживану камеру, а через 10 років стати успішною фотографкою.
Нині Марія також бере участь, як фотографка, у благодійних проєктах, які направлені на підтримку українського війська та переселенців. А у майбутньому дівчина мріє про свій найцінніший кадр – деокупованої Донеччини.
Поспілкуватися з Марією можна, як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.
