Теми за тегом: злочини росіян

З квітня по липень 2024 року 23 українські фахівці в рамках флагманського проєкту “Підвищення спроможності щодо планування першої допомоги та відновлення культурної спадщини України” пройшли підготовку та сформували спеціалізовану команду рятівників культурної спадщини.

23 українські музейники, пам’яткоохоронці, архітектори, інженери, правники, реставратори та управлінці під час онлайн- та офлайн-навчання переймали досвід міжнародних та українських експертів, аналізували можливості, потреби і перешкоди у системному захисті культури у надзвичайних ситуаціях, а також опрацьовували алгоритми дій.

Група відвідала церкву Різдва Пресвятої Богородиці у В’язівці на Житомирщині, яка була зруйнована внаслідок російсько-української війни у березні 2022 року. На прикладі цієї пам’ятки учасники тренінгу вчилися керувати ризиками для культурної спадщини, аналізувати ситуацію згідно з міжнародними стандартами, документувати пошкодження, оцінювати ризики, а також здійснювати заходи безпеки та стабілізації пошкоджених або загрожених об’єктів культурної спадщини.

Журналісти мають змогу дізнатись більше про цю ініціативу,  а також отримати фото та відеоматеріали (за запитом) з тренінгу, який відбувся у В’язівці.

• злочини росіян
• культура
• Київ

Для Геннадія Азжеурова війна почалася ще у 2014 році, коли росія окупувала Крим та атакувала Україну на Сході. А рідне селище чоловіка Гранітне (Донецька область) стало передовою. Геннадій близько 30 років пропрацював у патрульній поліції Маріуполя. У лютому 2022 року планував звільнитися зі служби за вислугою років. Втім, ввечері 23 лютого почалися потужні обстріли: росіяни взяли Гранітне в оточення. А за кілька днів до будинку Геннадія прийшли озброєні ворожі військові та без жодних пояснень схопили чоловіка. 

Згодом колишній поліцейський разом з іншими українськими цивільними та військовими бранцями опинився в тимчасово окупованому Донецьку. Там, за словами Геннадія, полонених допитували, катували, зокрема голодом і спрагою. Через кілька місяців чоловік опинився у колонії в окупованій Оленівці на Донеччині, де пробув ще 40 днів. Після цього окупанти відпустили Геннадія, так і не пояснивши, чому затримували. На підконтрольну Україні територію добирався самотужки. 

Чим буде займатися після полону 55-річний чоловік не мав уявлення. Повернутися до роботи в поліції не дозволяли вік та стан здоров’я.  У Одесі звернувся до громадської організації “Серце Азовсталі”, де йому запропонували безкоштовно опанувати  HR-менеджмент в IT-галузі. Через пів року навчання Геннадій почав працювати карʼєрним ментором у ГО “Серце Азовсталі”. Нині він допомагає військовим-захисникам Маріуполя обрати напрям для навчання та перекваліфікації, а також надає їм всебічну підтримку в працевлаштуванні. 

Довідково: Геннадій Азжеуров перебуває в Одесі. Чоловік готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Одеса

Анастасія Морозова – лікарка-педіатриня НДСЛ “Охматдит”, керівниця напряму “Little Hearts” від “FRIDA Ukraine (українсько-ізраїльська місія медичних волонтерів). У рамках напряму мультидисциплінарні команди лікарів-волонтерів виїжджають у дитячі будинки, щоб провести огляди та визначити потреби дітей у ліках, вакцинації, реабілітації та оперативних втручаннях. Анастасія вже стала учасницею більше 20 місій “FRIDA Ukraine”.

Також  медикиня стала свідком ракетної атаки росіян на  “Охматдит” 8 липня. Анастасія залишилася неушкодженою. Разом з волонтерами “FRIDA”, які прибули на місце, допомагала евакуйовувати дітей. Також вони надавали медичну допомогу постраждалим  та розбирали завали.

Внаслідок влучання російських ракет у лікарні загинули двоє людей, за медичною допомогою звернулися 32 поранених.

За попередньою домовленістю, журналісти мають змогу посплікуватись із Анастасією та приєднатись до місій “FRIDA Ukraine”.

Довідково: З початку повномасштабного вторгнення близько 8,5 тисяч українських дітей залишилися без батьківського піклування, більше 1,5 тисячі стали сиротами, десятки тисяч — втратили домівку або змушені були переселитися. Дитячі будинки та дитячі будинки-інтернати в Україні сьогодні перебувають під великим тиском, їхні ресурси вичерпано, а доступ до якісної медичної допомоги обмежений.

У рамках проєкту “Little Hearts” FRIDA бере під свою опіку дитячі будинки та дитячі будинки-інтернати у різних куточках України.

• діти
• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• Київ

Артем Гондюл змінив чимало робіт: працював пожежним рятувальником, охороняв торгові судна від сомалійських піратів у Гвінейській та Оманській затоках. Згодом пішов служити у Нацгвардію, а потім перевівся у полк “Азов” (нині — Бригада НГУ “Азов”). Разом з дружиною Анастасією Артем переїхав у Маріуполь.

23 лютого 2022 року боєць перебував на позиціях. Він  вмовляв дружину покинути Маріуполь, хоча вона не хотіла. Виїхати їй вдалось наприкінці лютого.  

Вже згодом Анастасія дізналась, що на заводі “Азовсталь” Артем перебував у “залізяці” — це імпровізований госпіталь, який облаштували українські захисники.  У чоловіка було  уламкове поранення тазу. У травні 2022 за наказом вищого командування Артем із побратимами вийшов у почесний  полон. У ніч на 29 липня 2022 року внаслідок теракту в Оленівці Артем отримав важке поранення. 

Після вибуху в бараці колонії Анастасія ще кілька разів бачила свого чоловіка на відео, яке оприлюднювали росіяни. Після вересня 2022 року про Артема Гондюла немає жодних звісток. Де зараз перебуває коханий та в якому він стані, Анастасія не знає. 

У травні 2023 року Анастасія з рідними інших постраждалих під час теракту в Оленівці поїхала до Женеви у штаб квартиру ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста. І лише після цього, через 16 місяців перебування Артема у полоні, росія його нарешті офіційно підтвердила як військовополоненого.

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Анастасією у Кривому Розі. Також можливе спілкування у онлайн-форматі.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників Азовсталі, понад 100  – отримали поранення. 

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

Центр громадянських свобод запрошує юристів, міжнародників, представників організацій громадянського суспільства та державних інституцій на цикл подій, які відбудуться у межах Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя.

Щороку у світі 17 липня відзначають День міжнародного кримінального правосуддя. Ця дата встановлена на честь ухвалення у 1998 році Римського статуту Міжнародного кримінального суду — першого в історії постійного органу міжнародного правосуддя, що має юрисдикцію безпосередньо на підставі міжнародного права притягати до кримінальної відповідальності за найтяжчі злочини.

П’ятий рік поспіль довкола цієї дати Центр громадянських свобод організовує Український тиждень міжнародного кримінального правосуддя. І цьогоріч фокусна тема тижня — “Як розірвати коло безкарності?”.

Серед заходів, які відбуватимуться: “Десять років міжнародних російських злочинів в Україні: яка стратегія веде до справедливості?” — конференція. Формат: offline; “Знищити повністю або частково” — перегляд фільму Kyiv Independent та його обговорення. Формат: offline. 

Журналісти мають змогу детальніше дізнатись повну  програму заходів.

• злочини росіян

11 липня стартували навчання гідів для роботи на місцях памʼяті російсько-української війни на Київщині. Їхня мета — підготувати кваліфікованих фахівців, які зможуть надати змістовну, достовірну інформацію про трагічні події війни на Київщині.

Курси складатимуться з онлайн та офлайн занять, тренінгів, навчально-методичних екскурсій та завершаться тематичними іспитами. Програма поділяється на теоретичну та практичну частини. Навчання триватиме 4 тижні.

На першому етапі організатори відібрали 29 претендентів. Серед них, наприклад, є представники з галузі туризму та музейних закладів.

Журналісти мають змогу висвітлити, як відбуваються навчання.

Довідково: Навчання гідів проходять у межах проєкту “Київщина. Місця пам’яті”  Київської ОДА. 

• злочини росіян
• культура
• окупація
• Київ

Світлана Солонська працювала вихователем у дитсадку у Запорізькій області.  Її чоловік  —  Владислав  —  за освітою учитель. Свого часу закінчив Запорізьку школу міліції. Після Революції Гідності долучився до лав добровольчого формування “Азов”. Чоловік дуже радів, коли згодом підрозділ став частиною Національної гвардії України (нині — це Бригада НГУ “Азов”).  Із посади водія Владислав дослужився до комадира роти, а потім до посади офіцера логістики.

22 лютого 2022 року Владислав заїхав додому і сказав дружині, що їх відправляють у Маріуполь. Це був останній раз, коли Світлана бачилась із чоловіком.  

Повномасштабне вторгнення Світлана із 13 річною донькою зустріла у Запорізькій області. З перших днів її населений пункт окупували росіяни. Жінка бачила, як ворожі танки їдуть через її село у бік Маріуполя.  Згодом зателефонував чоловік і сказав, що Світлані із донькою потрібно терміново виїжджати, оскільки окупанти прийдуть у їхній дім. 19 березня вони таки змогли виїхати на підконтрольну Україні територію. 

Владислав перебував на заводі “Азовсталь” у Маріуполі.  Попри блокаду міста та постійні обстріли він займався підвозом продуктів,  тиловим забезпеченням. Під час обстрілів доставляв продукти харчування та воду до польового шпиталю. Завдяки “старлінку” тримав зв’язок із дружиною.  

У травні 2022 разом із іншими захисниками, за наказом вищого командування, вийшов у почесний  полон. В ніч на 29 липня 2022 Владислав отримав поранення під час вибуху в бараці в Оленівці, належної медичної допомоги він не отримав. Тривалий час не було інформації про його стан. Вже згодом Світлана дізналася, що чоловік загинув: знайти його змогли лише за збігом ДНК.

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Світланою у Києві. 

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• Київ

11 липня у Медіацентрі Україна відбудеться брифінг за участі керівниці пресслужби ДСНС України Світлани Водолаги  щодо наслідків російської ракетної атаки по Україні 8 липня. 

Довідково: 8 липня терористична армія рф здійснила потужний ракетний удар по Україні. російські ракети спричинили руйнування житлових будинків, цивільних об’єктів, зокрема, вдарив по дитячій лікарні “Охматдит” у столиці. Ворог завдав ударів по Києву, Кривому Рогу, Дніпру та інших українських містах, внаслідок чого загинули та постраждали люди.

• злочини росіян
• Київ

Десятки волонтерів (серед яких є і представники спільноти “Los Solomas”) нині працюють  у  Голосіївському районі Києва, де  внаслідок ворожого обстрілу столиці 8 липня був пошкоджений дитячий садок, а також будинки поруч.

Серед іншого волонтери прибирають та вантажать будівельне сміття та зашивають вікна плівкою.

Журналісти мають змогу висвітлити роботи волонтерів.  

Довідково: 8 липня війська РФ завдали ракетного удару по Києву. У столиці було пошкоджено загалом 129 будівель. Від ракетного удару загинули  34 людини.  Станом на ранок 10 липня в лікарнях залишаються 38 потерпілих, які отримали поранення внаслідок ракетного удару ворога 8 липня. 6-ть з них – у важкому стані.

• відбудова
• волонтери
• злочини росіян
• Київ

Катерина Лукієнко родом з невеличкого села Залиман, що на Харківщині. До повномасштабного вторгнення у селі жило близько 800 людей. З початком великої війни Залиман майже миттєво опинилося під ворожою окупацією. Катерина перебувала у селі разом з сестрою Лідією та дітьми. З перших днів родина залишилася без звʼязку, тож Катерина взялася документувати все, що відбувалося. Жінка фотографувала, записувала, знімала відео та робила нотатки: Катерина збирала докази злочинів росіян на Харківщині. Серед іншого жінка пережила російський обстріл, через який отримала черепно-мозкову травму. Нині її записи, свідчення, фото та відео передали до Міжнародного кримінального суду у Гаазі. 

Після деокупації родина перебралася на Чернігівщину. Нині Катерина чекає на державну компенсацію за зруйновану оселю у рідному селі.

Катерина Лукієнко перебуває на Чернігівщині. Жінка готова спілкуватися з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Чернігів