Теми за тегом: злочини росіян

Колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко долучився до територіальної оборони у перший день повномасштабного вторгнення. Коли росіяни на початку березня окупували місто, 62-річний чиновник перейшов до партизанської боротьби. А також брав участь у мітингах проти російської окупації, на які збиралися херсонці. Найбільш велелюдне зібрання відбулося 13 березня 2022 року — на площу вийшло понад 10 тисяч людей. 

У квітні того ж року Володимира Миколаєнка викрали росіяни. Понад два тижні чоловіка утримували у відділку поліції в Херсоні, який російські військові перетворили на катівню. Побиття, допити, знущання тривали постійно. Із Херсона Володимира переправили до окупованого Севастополя, а звідти ще двічі перевозили. Додому Володимир Миколаєнко повернувся 24 серпня 2025-го року під час чергового обміну полоненими. До цього він вже раз відмовився йти на обмін на користь іншого бранця, який був важко хворим. Нині Володимир ще відновлюється після пережитого, але вже працює над тим, щоб повернути  інших українців з російської неволі. 

Поспілкуватися з Володимиром Миколаєнком можна як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Херсон

Володимир Сорочан — родом з Херсона. У 2014-му році чоловік долучився до українського війська та служив у Криму. Після анексії півострова росією залишився вірним присязі та разом з побратимами  вийшов на материкову Україну. Згодом Володимир продовжив службу за контрактом у 36-й бригаді. 

Початок повномасштабного вторгнення військовий зустрів на службі поблизу Маріуполя. У полон потрапив у квітні 2022 після невдалого прориву з заводу “Азовмаш” у Маріуполі. У російській неволі Володимир пробув майже три роки. Там пережив щоденні побиття та постійний голод. Колишній полонений пригадує мізерні порції та помиї замість їжі. 

18 жовтня 2024-го року військового повернули до України. Після лікування та реабілітації він повернувся до цивільного життя. Нині Володимир веде блог, у якому ділиться пережитим. Також завершив писати книгу, де розповів свою історію.

Поспілкуватися з Володимиром Сорочаном можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Львів

Правозахисників, журналістів-розслідувачів, представників державних інституцій, міжнародних партнерів та дослідників запрошують  долучитися до професійної дискусії на тему “Як зробити ідентифікацію воєнних злочинців неминучою?”.  Мета — створити таке середовище, у якому ідентифікація злочинців стає логічним і невідворотним процесом, а кожен доказ працює на встановлення правди.

Захід відбудеться 18 грудня у Києві  (точна адреса надійде зареєстрованим учасникам/цям).

Спікери:

• Олександр Павліченко — виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
• Каріна Бугайченко та Владислава Кобко —  журналістки-розслідувачки Слідство.Інфо, що документують злочини російських військових;
• Богдан Охріменко — керівник Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими;
• Дмитро Осипов — начальник другого відділу другого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора;
• Денис Поліщук — керівник київського офісу Харківської правозахисної групи.

Модератор: Михайло Савва, постійний експерт Центру громадянських свобод.

Під час події обговорять:

• Як зростає доказова база та як працюють міжнародні механізми зі встановлення винних.
• Які захищені канали передавання інформації можуть використовувати родини, свідки та правозахисники.
• Які підходи допомагають зберегти безпеку й гідність потерпілих у процесі документування.

До заходу долучаться представники Координаційного штабу та ОГП і презентують новий проєкт “Покаяніє”, метою якого є, зокрема, і ідентифікація причетних до воєнних злочинів осіб.

Участь у заході можлива лише за попередньою реєстрацією.

• злочини росіян
• Київ

Азат Азатян тричі за своє життя ставав переселенцем. У дитинстві виїхав з родиною з Вірменії, у 2014 році тікав з окупованої росіянами частини Донеччини, а у 2022-му опинився в окупації в Бердянську, Запорізької області. 

На початку повномасштабного російського вторгнення Азат взявся волонтерити у Бердянську: годував тих, хто стояв в черзі на блокпостах, допомагав людям виїжджати на підконтрольні Україні території. Ця робота не сподобалася російським військовим, які викрали Азата. У неволі чоловіка протримали 43 дні, він зазнав катувань. Пережити тортури Азату допомагали лише  думки про дружину та трьох дітей. 

Після виїзду з окупації та лікування знову вирішив допомагати тим, хто цього потребує — відкрив 11 центрів допомоги переселенцям. А у 2025-му році разом з іншими цивільними, які пережили полон, започаткував у Запоріжжі реабілітаційний центр “Шлях вільних” для тих, хто постраждав у неволі. У центрі безоплатно надають психологічну та юридичну допомогу, а також проводять заняття з фізичної реабілітації. 

Поспілкуватися з Азатом Азатяном можна як онлайн, так і офлайн у Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Запоріжжя

Коли росіяни у 2022 році захопили місто Олешки на Херсонщині, Лізі було чотирнадцять. Разом з родиною перші місяці війни дівчина провела в підвалі власного будинку — без світла, газу й тепла.

Тепер Ліза вперше в житті сіла на літак і полетіла до Нідерландів, щоб у межах 24-ї Асамблеї держав-учасниць Міжнародного кримінального суду розповісти, як виглядає дитинство у російській окупації. 

“Сьогодні я стою тут перед вами не для того, щоб мене пожаліли. Я тут, щоб мене почули, щоб знали, що саме відбувається з дітьми на окупованих територіях просто зараз”, — завершила свій виступ Ліза.

Тепер дівчина живе в Києві, навчається на психолога й багато працює, щоб підтримувати маму із сестрою. Але подумки вона досі в Олешках. Майже щоночі їй сняться рідний дім та вулиця. Фахівці фонду “Голоси дітей” підтримуватимуть Лізу, щоб допомогти їй відновлюватися після пережитого.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Лізою у Києві.

• діти
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Вадим Шевченко — житель міста Пологи Запорізької області (місто окуповане з початку березня 2022 року). Коли почалося повномасштабне вторгнення, 25-річний хлопець був удома разом із батьками. Родина переховувалась у підвалі свого будинку від обстрілів.

15 березня 2022 року Вадим разом із сусідкою спробував виїхати з окупованого міста. Жінка згодом розповіла, що хлопця на останньому російському блокпосту забрали з автівки люди у військовій формі самопроголошеної “ДНР”. За словами матері  Вадима —  Олени —  у сина з дитинства були обпечені руки, тож окупанти ймовірно припустили, що перед ними військовий. 

Вадима утримували в Мелітополі, потім в Донецьку та в Оленівці на Донеччині. Нині він перебуває у колонії у російській Мордовії. Через Міжнародний комітет Червоного Хреста Олена пише листи до росії. Вона отримала два листи від сина та знає, що він отримав два.

Мати також дізналась, що у полоні Вадим схуд на 30 кілограмів. 

Нині жінка волонтерить у благодійному фонді “Світ. Україна. Пологи”, який допомагає мешканцям прифронтових територій продуктами.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із Оленою у Запоріжжі, Києві або у онлайн-форматі.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Київ
• Запоріжжя

До повномасштабного вторгнення подружжя Вікторії та Богдана Попових мали власну гончарну майстерню у Слов’янську на Донеччині, де працювали разом з батьками. 

З початком великої війни лінія фронту наблизилася до Слов’янська, а ворожі снаряди почали руйнувати місто. У квітні 2022-го року Попови евакуювалися на Захід України, повернулися лише через дев’ять місяців. На той час їхню майстерню пошкодили російські обстріли, а після чергового вибуху поруч, у приміщенні стало небезпечно перебувати, тож подружжю довелося знайти нове місце для роботи. 

У листопаді 2025-го у будинок Вікторії та Богдана зруйнував російський снаряд.  Подружжю пощастило — у той момент не були вдома. Зараз пара живе у родички на околиці Слов’янська та планує відновити домівку. Вікторія та Богдан зберегли обладнання, тож продовжують творити. 

Подружжя Попових готове до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн у Словʼянську, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• культура
• постраждалі

Валентину Полянському — 24 роки, останні три чоловік провів у ворожому полоні. Валентин родом з Херсонщини, коли йому виповнився 21 рік, підписав контракт та долучився до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Повномасштабне вторгнення боєць зустрів у Маріуполі разом з побратимами. 26-го лютого 2022-го року він вже був на заводі імені Ілліча, де забезпечував провізією 130 людей. 

Коли прийшов наказ здаватися у полон, кохана Валентина попросила його зробити все, аби повернутися додому. В цей час жінка була вагітною: їхня донечка народилася, коли батько уже був у полоні. 

За три роки, зі слів Валентина, він пережив тортури: росіяни знущалися, били, катували струмом, морили голодом, змушували вчити російські пісні. 19-го квітня 2025-го року військового обміняли. Після повернення Валентин одружився та планував повернутися на передову, але дружина відмовила. Нині ветеран звикає до цивільного життя. 

Поспілкуватися з Валентином Полянським можна як онлайн, так і офлайн у Хмельницькому, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Хмельницький

У Києві функціонує виставка “Збиті…”, де представлено уламки російських літальних апаратів та ракет, які атакували українські міста, але не досягли своїх цілей. 

Серед експонатів: уламки дослідного ударного дрона С-70 “Охотнік”, рештки дрона-камікадзе Shahed-136 й БпЛА “Гербера”, збиті стратегічні крилаті й тактичні керовані ракети, балістична ракета 9М79М для тактичного комплексу “Точка‑У”, кіль літака Су-30СМ, підвісна система катапультного крісла й парашут з літака Су-35С. 

Також нещодавно до колекції додали ще один майже цілий Shahed, “Герберу” оновленої модифікації та фрагмент КАБу.

Журналісти мають змогу висвітлити виставку. 
Довідково:  Організатор виставки Державний музей авіації ім. О. К. Антонова.

• злочини росіян
• культура
• Київ

29-річний Іван Забавський народився у селі Тавільжанка, що на Харківщині (село знаходиться у 20 кілометрах від кордону з росією). Ще до повномасштабного вторгнення чоловік переїхав працювати у Харків.

Коли росіяни захопили частину Харківщини, під окупацією опинилася і Тавільжанка, в якій залишилася матір Івана Марина. У вересні 2022 року українські війська стрімко звільняли Харківщину і село опинилося на лінії фронту. Жодного зв’язку із мамою у Івана не було. Тож попри вмовляння родичів він поїхав у Тавільжанку на велосипеді, щоб врятувати жінку. Марина ще під час окупації самотужки поховала старшу сестру, яка загинула під час обстрілу. До того, як Іван вирушив їй на порятунок, матір переїхала до іншого села — із сином вони розминулися на один день. 

Марина згодом дізналась, що сина викрали російські військові та вивезли на територію росії. Івана звинуватили у шпигунстві на користь України. У січні 2025 року суд у Санкт-Петербурзі засудив чоловіка до 11 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.  У червні 2025 року Другий апеляційний суд в Санкт-Петербурзі у росії залишив без змін вирок.

Нині матір Івана часто відвідує мирні зібрання від ГО “Цивільні у полоні”.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Мариною на Харківщині, у Києві або у онлайн-форматі.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Київ
• Харків