Теми за тегом: жінки

Ірина Власенко — лікарка-дерматовенирологиня, яка пережила російську окупацію у Мелітополі (Запорізька область). Їй знайоме відчуття, коли здається, що про тебе всі забули. Ці спогади мотивують її волонтерити у FRIDA (українсько-ізраїльська місія медичних волонтерів). Разом з іншими медиками Ірина приїжджає до пацієнтів і у прифронтові регіони, і на прикордоння, і своїм прикладом показує – про людей, які мешкають там, пам’ятають.

Виїзди також допомагають їй впоратися зі страхами щодо чоловіка, який нині на передовій. Поки в її чоловіка понад 100 вильотів на “Мавіку”, у Ірини понад 40 виїздів на прифронтові території. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Іриною у Києві. Також є можливість висвітлити волонтерські виїзди  FRIDA Ukraine.

Довідково: FRIDA Ukraine – це українсько–ізраїльська місія медичних волонтерів, що спрямована на допомогу цивільному населенню. Лікарі-волонтери забезпечують українців, що постраждали внаслідок бойових дій, високоякісною медициною.

• жінки
• лікарі
• окупація
• постраждалі
• Київ

Ірина Масло родом з Волновахи, що на Донеччині. Сьогодні в її будинку живуть окупанти, а один із заснованих бізнесів зруйнувала війна. Вперше Ірина побачила бойові дії у 2014-му році, коли росія почала агресію на Сході України. Жінка разом з родиною залишилася у рідному місті, яке опинилося у 30 кілометрах від передової, а незабаром зуміла відкрити крамничку з патріотичними сувенірами. Згодом ця крамниця перетворилася на магазин із військовим спорядженням, адже у місті було багато бійців, які потребували таких товарів. Після цього Ірина відкрила магазин побутової хімії, але з початком великої війни довелося покинути  цей бізнес. 

Разом з дітьми Ірина виїхала з Волновахи, яку згодом окупував ворог, до Павлограду, що на Дніпропетровщині. У новому місті Ірина почала шукати варіанти для роботи і врешті вирішила перетворити власне хобі на заробіток, і відкрити студію йоги. Жінка подалася на грант, на отримані кошти відкрила йога-студію і розпочала роботу. 

Нині Ірина разом з дітьми знову переїхала, цього разу до Одеси. Тут жінка викладає йогу і згодом планує відкрити ще одну студію.

• жінки
• окупація
• Одеса

Артем Гондюл змінив чимало робіт: працював пожежним рятувальником, охороняв торгові судна від сомалійських піратів у Гвінейській та Оманській затоках. Згодом пішов служити у Нацгвардію, а потім перевівся у полк “Азов” (нині — Бригада НГУ “Азов”). Разом з дружиною Анастасією Артем переїхав у Маріуполь.

23 лютого 2022 року боєць перебував на позиціях. Він  вмовляв дружину покинути Маріуполь, хоча вона не хотіла. Виїхати їй вдалось наприкінці лютого.  

Вже згодом Анастасія дізналась, що на заводі “Азовсталь” Артем перебував у “залізяці” — це імпровізований госпіталь, який облаштували українські захисники.  У чоловіка було  уламкове поранення тазу. У травні 2022 за наказом вищого командування Артем із побратимами вийшов у почесний  полон. У ніч на 29 липня 2022 року внаслідок теракту в Оленівці Артем отримав важке поранення. 

Після вибуху в бараці колонії Анастасія ще кілька разів бачила свого чоловіка на відео, яке оприлюднювали росіяни. Після вересня 2022 року про Артема Гондюла немає жодних звісток. Де зараз перебуває коханий та в якому він стані, Анастасія не знає. 

У травні 2023 року Анастасія з рідними інших постраждалих під час теракту в Оленівці поїхала до Женеви у штаб квартиру ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста. І лише після цього, через 16 місяців перебування Артема у полоні, росія його нарешті офіційно підтвердила як військовополоненого.

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Анастасією у Кривому Розі. Також можливе спілкування у онлайн-форматі.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників Азовсталі, понад 100  – отримали поранення. 

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

Світлана Солонська працювала вихователем у дитсадку у Запорізькій області.  Її чоловік  —  Владислав  —  за освітою учитель. Свого часу закінчив Запорізьку школу міліції. Після Революції Гідності долучився до лав добровольчого формування “Азов”. Чоловік дуже радів, коли згодом підрозділ став частиною Національної гвардії України (нині — це Бригада НГУ “Азов”).  Із посади водія Владислав дослужився до комадира роти, а потім до посади офіцера логістики.

22 лютого 2022 року Владислав заїхав додому і сказав дружині, що їх відправляють у Маріуполь. Це був останній раз, коли Світлана бачилась із чоловіком.  

Повномасштабне вторгнення Світлана із 13 річною донькою зустріла у Запорізькій області. З перших днів її населений пункт окупували росіяни. Жінка бачила, як ворожі танки їдуть через її село у бік Маріуполя.  Згодом зателефонував чоловік і сказав, що Світлані із донькою потрібно терміново виїжджати, оскільки окупанти прийдуть у їхній дім. 19 березня вони таки змогли виїхати на підконтрольну Україні територію. 

Владислав перебував на заводі “Азовсталь” у Маріуполі.  Попри блокаду міста та постійні обстріли він займався підвозом продуктів,  тиловим забезпеченням. Під час обстрілів доставляв продукти харчування та воду до польового шпиталю. Завдяки “старлінку” тримав зв’язок із дружиною.  

У травні 2022 разом із іншими захисниками, за наказом вищого командування, вийшов у почесний  полон. В ніч на 29 липня 2022 Владислав отримав поранення під час вибуху в бараці в Оленівці, належної медичної допомоги він не отримав. Тривалий час не було інформації про його стан. Вже згодом Світлана дізналася, що чоловік загинув: знайти його змогли лише за збігом ДНК.

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Світланою у Києві. 

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• Київ

Курс “BusDrive — водійка пасажирських автобусів” — це безоплатна навчальна програма, яка надає можливість жінкам отримати професію водійки пасажирського автобусу (категорії D). Проводять курс у рамках проєкту “Reskilling Ukraine”.

Пріоритетними категоріями для участі у курсі “BusDrive” є ветеранки, жінки з родин військових, переселенки,  матері, які виховують дітей самостійно, жінки 50+ років. В майбутніх учениць має бути водійське посвідчення категорії B та попередній досвід водіння автомобіля (мінімум 3 роки).

Курс складається з теоретичної та практичної частин, а також теоретичного і практичного іспитів. Практичні заняття стартують  з наступного тижня на Тернопільщині.

Уже відбувся перший випуск курсу: 8 жінок отримали права категорії D. До нинішнього курсу долучились  більше 10 учасниць. 

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із учасницями та висвітлити практичні заняття на Тернопільщині. Також медіа мають змогу поспілкуватись із організаторами програми, які перебувають у Швеції, у онлайн-форматі.

Довідково:  “Reskilling Ukraine” — це проєкт шведської неприбуткової організації “Beredskapslyftet” у сфері перекваліфікації та  кар’єрної підтримки жінок в Україні. Загалом за час існування проєкту більше 100 жінок перекваліфікувались на водійок вантажівок або водійок пасажирських автобусів.

• жінки
• Тернопіль

Катерина Лукієнко родом з невеличкого села Залиман, що на Харківщині. До повномасштабного вторгнення у селі жило близько 800 людей. З початком великої війни Залиман майже миттєво опинилося під ворожою окупацією. Катерина перебувала у селі разом з сестрою Лідією та дітьми. З перших днів родина залишилася без звʼязку, тож Катерина взялася документувати все, що відбувалося. Жінка фотографувала, записувала, знімала відео та робила нотатки: Катерина збирала докази злочинів росіян на Харківщині. Серед іншого жінка пережила російський обстріл, через який отримала черепно-мозкову травму. Нині її записи, свідчення, фото та відео передали до Міжнародного кримінального суду у Гаазі. 

Після деокупації родина перебралася на Чернігівщину. Нині Катерина чекає на державну компенсацію за зруйновану оселю у рідному селі.

Катерина Лукієнко перебуває на Чернігівщині. Жінка готова спілкуватися з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Чернігів

Анна та Олег познайомилися у 2020 році. Уже тоді чоловік служив у бригаді “Азов”. З часом телефонні дзвінки і листування переросли у стосунки. Донька Лобових народилася незадовго до початку великої війни.

У “Азові” Олег служив разом із братом-близнюком Віталієм. З перших днів великої війни обоє захищали Маріуполь. У квітні 2022 року група, у якій були брати, проривалася на “Азовсталь” і потрапила під обстріл. Віталій Лобов загинув, а Олег отримав поранення, дістався меткомбінату, а за місяць потрапив у полон.

У ніч із 28 на 29 липня 2022 року Олег та ще 192 його побратими перебували у Волноваській виправній колонії № 120 (Оленівка). Тієї ночі там пролунало кілька вибухів. Загинули понад 50 азовців, більше сотні зазнали поранень. Коли російські медіа оприлюднили списки поранених і загиблих, Анна Лобова знайшла чоловіка в обох. Пізніше зʼясувалося, що Олег таки вижив. Із того часу Ганна намагається повернути чоловіка додому. Зокрема, для цього долучилася до ГО “Спільнота Оленівки”. 

Анна Лобова перебуває у Житомирі. Жінка готова спілкуватися з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Житомир

У Києві стартував благодійний проєкт “Сила вітру”. Мета  —  допомогти жінкам (ветеранкам, переселенкам, дружинам та вдовам військових) віднайти нові сенси у житті, сформувати дружнє підтримуюче оточення, а також навчити керувати вітрильною яхтою. В майбутньому учениці зможуть здобути нову професію яхтового капітана.  

Нині участь у проєкті беруть 16 жінок. Він розрахований на 2,5 місяці. У програмі курсу, зокрема, 10 тренувань на вітрильний яхті з професійним інструктором, 5 теоретичних занять з вітрильництва, участь у вітрильних перегонах (як фінальне закріплення матеріалу). 

Керує благодійним проєктом “Сила вітру” Вікторія Потоцька. Вікторія — сама дружина військового. А ще — яхтовий капітан з 10 річним досвідом та засновниця вітрильної школи “Family Yacht Club”.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити проєкт у Києві.

Довідково: Благодійний проєкт реалізується Projector Foundation в рамках програми “Сама собі ціль” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID “Зміцнення громадської довіри (UCBI)” на базі яхт-клубу Оболонь у Києві.

Партнери проєкту: психологиня, психотерапевтка, яхтсменка Марина Петрович і менторка та тренерка з фінансової грамотності, яхтсменка Світлана Теличенко.

• жінки
• Київ

Марії Алєксєєвич – 26 років. З них вже два роки вона чекає на свого чоловіка Сергія Алєксєєвича – бійця полку “Азов”, який 16-го травня 2022-го року виконав наказ та здався у ворожий полон. 

Марія та Сергій познайомились ще до повномасштабного вторгнення. Обоє навчалися у Хмельницькому, здобували спеціальність психолога. Пара прожила кілька років у цивільному шлюбі, а офіційно одружилися онлайн у квітні 2022 року, коли Сергій уже перебував в оточеному Маріуполі. 

Поки Сергій воював у Маріуполі, то намагався виходити на зв’язок, просив дружину триматися, працювати та навчатися. Востаннє Марія спілкувалася з чоловіком 13-го травня 2022-го року. Жінка самотужки знайшла відео, де побачила, як Сергій виходив у полон, згодом знайшла підтвердження, що він був в Оленівці. Після вибуху у бараку тамтешньої колонії, жінка знайшла ім’я коханого у списках поранених. 

Марія розповідає, що Сергія Алєксєєвича офіційно визнали військовополоненим лише 31 серпня 2023-го року. Про стан свого чоловіка жінка дізнається час від часу від  колишніх бранців, які повертаються за обміном. 

Нині Марія очолює ГО “Спільнота Оленівки” та провадить активну громадську роботу, аби розслідувати події в колонії Оленівки, притягнути винних до відповідальності та допомогти українським військовополоненим та їхнім родинам.

Марія Алєксєєвич перебуває на Вінниччині та готова спілкуватися зі ЗМІ, як в офлайн, так і в онлайн-форматі.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Вінниця

Аліна та Вадим Габурич — бійці полку “Азов”. Захищали Україну ще до повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року боронили Маріуполь. Вадим був важко поранений у квітні 2022 року. Він помер у бункері заводу “Азовсталь”. Аліна, разом з тисячами захисників Маріуполя, потрапила в полон.

Сина подружжя — Єгора (зараз 8 років) — виховували бабуся з дідусем. Проте хлопчик щодня дивився на фотографії мами і тата над своїм ліжком і вірив, що вони повернуться. Він навіть написав для мами пісню.

У квітні 2023 року Аліну звільнили з полону, і вони з сином нарешті зустрілися.  Жінка й досі не може поховати чоловіка, оскільки росіяни не віддали його тіло. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Аліною на Черкащині. 

Довідково: БФ “Діти Героїв” допомагає родині, надаючи матеріальну та гуманітарну допомогу (ліки, продукти харчування, гігієнічні набори). Також Єгор отримав довгоочікуваний планшет.

• жінки
• полонені
• постраждалі
• Черкаси