Теми за тегом: жінки

Ольга працювала військовим психологом з 2014 року. У 2018-му звільнилась зі служби і разом з командою започаткувала Veteran Hub (простір,  в якому надають підтримку ветеранам війни, а також їхнім близьким).  

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну — жінка вступила до лав патрульної поліції (якраз тоді, коли ворог проривався до столиці). Згодом разом із поліцейськими заходила на звільнені українськими  військовими території Київщини, допомагала місцевим мешканцям. А  вже влітку 2022 року  вступила до лав ЗСУ, де продовжує працювати військовим психологом. Ольга була у Бахмуті і на Запорізькому напрямку.  Нині тимчасово —  у столиці.

Ольга виконує повний цикл психологічного забезпечення: відбір, підготовка, супровід під час виконання бойових завдань, кризова допомога та ін.

Довідково: 24 лютого 2024 року виповнюється 2 роки від початку злочинного повномасштабного вторгнення росії. Напад став кульмінацією загарбницької війни, яку рф 10 років веде проти України. Ця війна розпочалася 20 лютого 2014 року. Тоді росіяни вторглися без опізнавальних знаків на територію українського Криму та окупували півострів. Після цього росія розпочала війну і на сході України. 

• військові
• жінки
• психологічна підтримка
• Київ

До початку повномасштабного вторгнення Анастасія Овчаренко працювала разом зі чоловіком у ІТ-галузі у Харкові. Подружжя виховувало доньку. 

Велику війну сім’я зустріла у рідному місті, у ніч на 24 лютого Анастасія почула вибухи російських ракет. Вже з березня жінка взялася за волонтерство. Разом з чоловіком Анастасія організовувала збори для армії та опікувалася військовими машинами. 

23-го січня 2024-го року ворожа ракета поцілила у квартиру Анастасії. Того ранку подружжя мало їхати до Києва, щоб відвезти військове авто на станцію обслуговування. Перші вибухи пролунали о 4-й ранку, тож  попросили доньку також вийти з ними до авто. Анастасія з сім’єю були за рогом будинку, коли у їхню оселю прилетів російський снаряд. Навіть після того, як втратили домівку, Овчаренки не покинули військове авто, а як і планували, привезли його до Києва. А вже за кілька днів доставили військовим на Схід. 

Анастасія каже, що навіть попри втрату даху над головою, родина продовжуватиме волонтерити і працювати задля ЗСУ, адже лише Сили Оборони зможуть зупинити окупантів. 

Довідково: 24 лютого 2024 року виповнюється 2 роки від початку злочинного повномасштабного вторгнення росії. Напад став кульмінацією загарбницької війни, яку рф 10 років веде проти України. Ця війна розпочалася 20 лютого 2014 року. Тоді росіяни вторглися без опізнавальних знаків на територію українського Криму та окупували півострів. Після цього росія розпочала війну і на сході України. 

• волонтери
• жінки
• злочини росіян
• постраждалі
• Харків

Мешканці Маріуполя Дар’ї-Ользі було 15, коли вона вперше спробувала себе у боксі. Дівчина робила успіхи: вже через 3 місяці після початку занять спортсменка поїхала на всеукраїнські змагання. У 2022-му 18-річна Дар’я-Ольга мала їхати на чемпіонат Європи, але росія почала повномасштабне вторгнення, ворожі війська оточили Маріуполь. Спершу родина спортсменки перечікували російські обстріли в одній квартирі разом з друзями. Згодом їм довелося перебратися до підвалу. В цей час у місті вже зникли зв’язок, газ та електрика. Навіть в таких умовах Дар’я продовжувала тренування, щоб підтримувати форму. 

Виїхати з блокадного Маріуполя родині вдалося у вантажівці з незнайомими людьми, дорога до Запоріжжя зайняла більше доби, адже їм довелося долати російські блокпости. Вже на підконтрольній Україні території Дар’я-Ольга дізналася, що її тренер виїхав до Івано-Франківська, тож подалася до нього. Там дівчина вступила до Прикарпатського національного університету на факультет “Фізичне виховання та спорт”, бо мріє стати тренеркою. У травні 2022-го року Дар’я-Ольга здобула бронзу на Міжнародному турнірі з боксу у Швеції в категорії до 52 кілограм. Нині українська боксерка тренується, щоби привезти золото з Олімпійських Ігор. 

• жінки
• Івано-Франківськ

Ксенія Клейнос у 2015 році відкрила у Бердянську (нині місто окуповане) Запорізької області креативний простір — антикафе “ЧАС Є”. Повномасштабне вторгнення рф жінка застала вдома: о 4 ранку почула вибухи. Вирішила їхати у село поблизу Бердянська, бо думала, що там безпечніше. У селі прожила 40 днів, бачила як над будинком кружляли гвинтокрили. Жінка вирішила виїхати: їй довелось подолати 16 російських блокпостів, щоб дістатись Запоріжжя.

У квітні 2022 року Ксенія переїхала до Львова. Та вирішила відкрити кав’ярню (влітку  подала заявку на грант від держави).  Вже на початку осені  запустила громадський проєкт “Ми — Бердянськ”, аби підтримати інших бердянців-переселенців. Тим часом прийшла відповідь: Ксенія отримала грант  у 240 тисяч гривень. Нині Ксенія збирає бердянців у своїй кав’ярні, де проводять, зокрема, художні майстер класи, також там грають у настільні ігри.  У спільноти навіть є свій  читацький клуб.  

Також у кав’ярні, яку жінка назвала на честь честь бердянського острова — “Дзендзик”, працюють двоє  земляків Ксенії.  

• жінки
• окупація
• постраждалі
• Львів

56-річна Оксана Віннік за фахом агроном, народилася на Львівщині, але майже 40 років тому перебралася на Волинь. У жінки 4 дорослих дітей та 8 онуків. З початком повномасштабної війни Оксана взялася волонтерити: готувати на власній кухні борщі та вареники для військових та відправляти страви на передову. 

Згодом жінка побачила оголошення: у волинську бригаду територіальної оборони шукали людей на різні посади, зокрема, потрібен був кухар. Оксана зрозуміла, що ця пропозиція для неї. Про рішення мобілізуватися  знав лише чоловік Оксани, а от дітям та онукам жінка розповіла вже після того, як отримала військовий квиток. 

Нині Оксана перебуває на Лиманському напрямку, де разом з командою кухарів готує домашню їжу для військовослужбовців, зокрема, тих, які зазнали поранень на фронті. 

• військові
• жінки
• їжа

Леране Хайбулаєва — кримська татарка, яка народилася в Узбекистані, куди радянська влада депортувала її родину із Криму. Дитиною Леране повернулася на півострів. А в 2016-му, після окупації Криму росією, змушена була покинути дім. Оселилась на Київщині. Вже у 2022-му тікала з Ірпеня, на який наступали росіяни. 

У Криму Леране працювала журналісткою та писала про економіку. Втім, жінка завжди мріяла створити сімейне кафе. На Київщині відкрила маленьку чебуречну, а пізніше  — кафе у передмісті столиці. У Львові, який став четвертою домівкою Леране, вона знову повернулася до улюбленої справи та заснувала кафе “Кримський дворик”. 

Ця справа допомагає жінці підтримувати свого сина, який ще навчається у школі, а також чоловіка-ветерана, який пройшов АТО і захищав Україну під час повномасштабного вторгнення, а нині повернувся з передової через інвалідність. Леране каже, що мріє ще про один переїзд — до звільненого від росіян Криму. 

• жінки
• їжа
• окупація
• постраждалі
• Львів

Коли розпочалася повномасштабна війна, Анна Довженко була у Львові. Жінка планувала повернутися до рідного Харкова, як тільки там стане безпечно. Втім, квартиру родини Анни частково зруйнували ворожі обстріли, тож їй довелося заново будувати своє життя на Львівщині. Розведенням перепілок Анна зацікавилася, бо прочитала, що перепелині яйця нібито допомагають впоратися із радіаційним отруєнням. Ця інформація дала поштовх для відкриття власної справи. 

Спершу Анна разом з родиною придбала 200 перепелиних яєць, з яких вилупилися її перші пташки. Чоловік Анни власноруч збудував для перепілок клітки, провів воду та зробив вентиляцію. Жінка каже, що поруч з перепілками її настрій поліпшується. Робота допомагає Анні долати тривожність, а ще — підтримує родину фінансово. Підприємиці уже вдалося завести постійних клієнтів. Частину яєць вона віддає іншим переселенцям, а також у дитячий будинок сімейного типу. 

• жінки
• Львів

Дар’я — родом із Павлограду на Дніпропетровщині (нині це місто часто потрапляє під обстріли окупантів). До повномасштабної війни дівчина жила у Коцюбинському на Київщині. У перші дні вторгнення рф,  під звуки вибухів, виїжджала звідти разом зі своїм хлопцем. Певний час жили у селі на Вінниччині. Додому повернулись, коли ЗСУ деокупували Київщину. 

До повномасштабної війни, дівчина працювала кухарем, адміністратором та касиром у ресторанах, але після повернення задумалась над тим, аби відкрити власну справу з нуля. Дар’я також хотіла, щоб її бізнес допоміг людям із робочими місцями.  

Дівчина взялась за відкриття суші-бару і подалась на грант від держави. Виграти його вдалось з четвертої спроби. За ці кошти (160 тисяч гривень) зуміла покрити 90% витрат. Нині її суші-бар користується неабиякою популярністю у Коцюбинському. А  у планах Дар’ї відкриття ще одного закладу харчування. 

• жінки

Тетяна Тіпакова народилася у Донецьку, близько 30 років жила у Бердянську, що у Запорізькій області (зараз місто окуповане). До початку повномаштабного вторгненя рф працювала у туристичній фірмі.

На початку повномасштабної війни Тетяна організовувала у Бердянську мирні акції на підтримку України. За це російські військові викрали жінку: натягли мішок на голову, відвезли до колонії, допитували два дні та били. До пальців Тетяни підключали електричний струм, імітували розстріл. Її також примусили записати відео з вибаченням. Бранку відпустили, але вже наступного дня знову схопили. Цього разу тримали 4 дні, жінці знову довелось пережити тортури.

Після цього Тетяна вирішила тікати із міста. Вона подолала більше 20 блокпостів, щоб дістатися Запоріжжя. Згодом, заснувала там ГО “Рідна стежка”, аби підтримати земляків, які теж були вимушені покинути окуповане місто. Людям допомагають із харчами, медикаментами, влаштовують дозвілля. Також допомагають військовим із Бердянскої громади. Гасло організації: “Наше серце назавжди жовто-блакитне”.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Тетяною у офлайн та онлайн форматі.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені

Ольга Рукавішнікова у цивільному житті — скрипалька. Опановувати музику дівчина почала з чотирьох років, а вже у восьмому класі Ольга взялася за диригування, виступала, зокрема, у Миколаївській філармонії та у Великому залі Київської консерваторії. 

24 лютого 2022-го року о 8-й ранку Ольга вже стояла у черзі до місцевого ТЦК, увечері отримала зброю, а вже наступного дня вперше застосувала її проти ворога. Нині Ольга воює у лавах ЗСУ, її основна зброя — ручний протитанковий гранатомет (РПГ-7), втім, дівчина володіє також снайперською гвинтівкою, автоматичним станковим гранатометом, кулеметом та мінометом. 

Під час одного з бойових завдань Ольгу відкинуло вибуховою хвилею на кілька метрів, а один з уламків, за словами військовослужбовиці, зламав їй шийний хребець. Під час цього ж поранення Ольга втратила ліве око. Та попри це дівчина відмовилася від списання зі служби. Зараз вона знову служить на передовій. 

Військова готова спілкуватися з журналістами онлайн за попередньою домовленістю.  

• військові
• жінки
• культура