Теми за тегом: жінки

Віктор Пеньковий прослужив військовим льотчиком 23 роки і з початком повномасштабного вторгнення рф став на захист України. Під час виконання одного із бойових завдань чоловік загинув.

Після втрати чоловіка дружина Світлана Пенькова почувалась загубленою. Шлях до відновлення був непростим. Іноді жінка три дні лежала вдома й навіть не могла обійняти дитину, адже все тіло боліло.

Через рік після втрати чоловіка Світлана заснувала громадську організацію “Відроджена”, яка займається підтримкою родин полеглих Героїв, та почала писати книгу. Згодом на світ з’явилась книга “Українські колібрі”, присвячена Віктору. Світлана хоче, щоб кожен пам’ятав, що навіть після трагічної втрати можна знайти нові сенси й жити далі, зберігаючи пам’ять про тих, кого щиро любиш.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Світланою у Вінниці та Києві. Також є можливість спілкування у онлайн-форматі. 

Довідково:  Нині сім’єю опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він  допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ
• Вінниця

Марія Алексєєвич – дружина бійця бригади “Азов” Сергія Алєєксєєвича, який обороняв Маріуполь від початку повномасштабного вторгнення до 16-го травня 2022-го. Тоді разом з побратимами за наказом вищого командування військовий вийшов з “Азовсталі”  та потрапив у російський полон.

Понад два роки Марія працювала над поверненням коханого та інших полонених на Батьківщину. За цей час жінка їздила до Австрії на зустріч в ОБСЄ, присвяченій теракту в Оленівці, зустрічалась з представниками української влади і щотижня приходила на акції, присвячені захисникам “Азовсталі”. 18-го жовтня 2024-го року Сергій Алексєєвич повернувся до України під час чергового обміну полоненими.

Марія зізнається – того дня мала передчуття, що коханий нарешті опиниться вдома. О 22.20 її телефон задзвонив – зателефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими і повідомили довгоочікувану звістку. За кілька годин вже подзвонив і Сергій. Марія каже, що й досі не може повірити, що це не сон і її коханий справді повернувся з полону. 

Нині Сергій перебуває на лікуванні та реабілітації. 

Сергій Алєксєєвич поки не готовий до інтерв’ю. Поспілкуватися з Марією Алексєєвич про пережитий досвід, роботу у громадській організації “Спільнота Оленівки”, зустріч з коханим після полону – можна онлайн або офлайн у Києві та Вінниці, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• Київ
• Вінниця

До початку повномасштабного вторгнення Людмила Порфіленко жила у Кураховому, що на Донеччині, працювала медсестрою у тамтешній школі, а у вільний від роботи час створювала іграшки та прикраси у невеличкій майстерні, яку облаштувала у квартирі. Чоловік Людмили працював лікарем, родина виховувала трьох дітей. 

24-го лютого 2022-го року Людмила спершу не повірила, що почалася велика війна. Але вже на третій тиждень після початку повномасштабного вторгнення сімʼя вирішила евакуюватись: посадили в авто дітей, двох песиків, заставила машину каністрами з пальним. З собою взяли лише змінний одяг та трохи приладдя для рукоділля Людмили. Родина дісталася Волинської області, цей регіон обрали через поради знайомих, які евакуювалися з Донеччини ще у 2014-му.

Згодом до подружжя на Волинь евакуювалися й їхні батьки. Чоловік Людмили знайшов роботу у місцевій лікарні, а сама жінка відродила свою невеличку майстерню. Творити починає з самого ранку: шиє іграшки, виготовляє прикраси з каміння. Свої вироби продає через соцмережі або через знайомих. Деякі ляльки майстрині вже подорожують світом: вироби замовили у Франції, Німеччині та Англії. Також Людмила проводить майстер-класи для дітей з валяння вовни.

Поспілкуватися з майстринею можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Нині за Курахове точаться важкі бої. Більшість населення покинуло місто.

• жінки
• культура
• Луцьк
• евакуація

18 листопада на Київщині стартують практичні заняття у межах програми “Iron Women”. Це безоплатна програма перекваліфікації жінок для  отримання професії машиністки екскаватора та водійки фронтального навантажувача. 

Загалом, програма складається з теоретичного та практичного навчання, завершується професійною атестацією на отримання кваліфікації “машиніст екскаватора 5 розряду” та “водій навантажувача 4 розряду”.  Отримана кваліфікація передбачає роботу на підприємствах без права виїзду на дороги загального користування. 

До програми долучились 12 жінок. Участь у ній є безоплатною. Навчання, проживання та харчування покриваються коштом проєкту Reskilling Ukraine. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу висвітлити практичні заняття на Київщині, які триватимуть від 18 листопада до 12 грудня.

Довідково: Програма реалізується шведською неприбутковою організацією Beredskapslyftet у партнерстві з Volvo Construction Equipment та ETS Group в рамках проєкту Reskilling Ukraine. 

• жінки
• Київ

18 листопада в Києві напередодні міжнародної акції “16 днів проти насильства” зірки разом із жінками висадять жіночий сад “Алея жіночої сили”, як символ боротьби і стійкості жінок.

Головні люди цього заходу: жінки, які проходять трансформацію у складний період як для себе, так і для країни, які мають свої болючі історії, але продовжують боротися за щасливе майбутнє. Разом із зірками вони висадять дерева — символи витривалості та сили українських жінок. Ці дерева стануть живим нагадуванням про те, що жінки можуть відновитися, розквітнути та рухатися вперед, незважаючи на пережите. 

Захід об’єднає всіх, кому небайдужа проблема насильства, особливо в умовах війни. Кожен голос має значення. Сад сакур буде внесено до “Національного Реєстру Рекордів України”, а капсулу-послання усі учасники та учасниці заходу спільно підпишуть для майбутніх поколінь.

Журналісти мають змогу ознайомитись детальніше із списком зірок, які долучаться до акції.  На захід необхідно акредитуватись.

Довідково:  Акція “16 днів проти насильства” була започаткована в 1991 році Міжнародним Інститутом Лідерства для Жінок. Ця акція відзначається щороку та об’єднує жінок, чоловіків та дітей у боротьбі проти насильства.

Сад буде висаджено за ініціативи благодійних організацій Міжнародний благодійний фонд “Українська фундація громадського здоров’я”, The Kvinna till Kvinna Foundation та у співпраці з Солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією.

• жінки
• Київ

Оксана Смірнова із міста Ірпінь, що на Київщині. На початку повномасштабного вторгнення рф  її син Сергій залишився захищати рідне місто. Він загинув у битві за Ірпінь 25 березня 2022, у свій день народження.

Після загибелі сина Оксана, яка до війна працювала дизайнеркою, почала підтримувати інших за допомогою арт-терапії. Вона створила безпечний простір та зібрала жіноче ком’юніті. На її майстер-класах учасниці створюють обʼємні іграшки, картини з вовни, малюють. Вироби продають на ярмарках родин загиблих Героїв, а всі виручені кошти передають побратимам полеглих воїнів.

До ком’юніті, зокрема, долучаються жінки, які пережили втрату рідних на фронті, жінки, у яких чоловіки боронять країну та жінки-переселенки. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із Оксаною у Ірпені або у онлайн-форматі. Попередньо, наступного тижня має відбутись черговий майстер-клас. 

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Віолетта та Олег Нагорний усе життя прожили у Вінниці. Чоловік займався продажем будматеріалів, а жінка викладала вокал. Виховували трьох дітей: двох доньок та сина. Велика війна зруйнувала  сімейний затишок і всі плани на майбутнє. 

Олег записався до лав ТРО в перший день повномасштабного вторгнення, рішуче налаштований захистити найрідніших — свою родину. 14 травня 2024 року чоловік отримав смертельне поранення, коли йшов до поранених побратимів, аби спробувати їх врятувати. 

Бойовий медик, який був поруч з Олегом в останні хвилини його життя, казав, що він згадував про свою сім’ю. Просив переказати, що дуже любить Віолетту і дітей, і просив гідно виховати найменшого сина, який є татовою копією. За офіційними даними Олег вважається зниклим безвісти, але сім’я знає, що він загинув.

Раніше  Віолетта писала музику, але через війну творчість відійшла на другий план. Коли втратила Олега, вирішила присвятити йому пісню. Написала її на день народження чоловіка. Щоправда, присвятила її не лише Олегу, але й усім жінкам, які втратили своїх коханих Героїв. 

Довідково: Нині сім’єю опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він  допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Вінниця

Марина Чернишова – родом з Маріуполя, який нині перебуває під контролем ворожих військ. Початок повномасштабного вторгнення жінка зустріла у рідному місті разом з родиною. Більше місяця Марина та її близькі провели в окупації, протягом цього часу родина ховалась від обстрілів у підвалі. Разом з сімʼєю там жила і кішка Марини – Марсі. Жінка помітила, що саме тварина емоційно підтримувала всю родину, адже допомагала заспокоїтися у надважкий час.

Коли нарешті вдалося евакуюватися із Маріуполя, разом з родиною виїхала і Марсі. Сім’я подалася на Тернопільщину, де Марина почала розмірковувати над створенням антистрес-простору. Побачивши, що у Тернополі чимало бездомних котів, жінка вирішила започаткувати “котячу” кавʼярню.

У проєкт підприємиця вклала власні кошти, а також гроші, які надала благодійна організація “Національна мережа розвитку локальної філантропії”. У кав’ярні постійно живуть два коти, які раніше не мали даху над головою. У закладі проводять чимало активностей для психологічної підтримки відвідувачів, зокрема, медитації з експертами зі зняття стресу. Частину прибутку кавʼярні власниця планує спрямувати на будівництво притулку для тварин.

• жінки
• окупація
• постраждалі
• тварини
• Маріуполь
• Тернопіль

Марині Литовченко — 33 роки. Паралімпійська спортсменка родом із Харкова. Дівчина завоювала бронзову медаль на Паралімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро. А згодом і  “золото” на Паралімпійських іграх  у Токіо.

Навесні 2022 року росіяни обстріляли університет у Харкові, в якому навчалася спортсменка. Тоді вона вирішила продати свою золоту медаль (її до речі виборола у протистоянні із росіянкою), щоб відкрити збір на відновлення пошкоджених і зруйнованих корпусів. Окрім того, у Чехії Марина разом із колегами з рідного соціологічного факультету провела декілька благодійних турнірів із настільного тенісу. Завдяки підтримці спільноти спортсменів та спортсменок, а також усіх небайдужих у лютому 2023 року вдалося закрити збір на суму 500 000 гривень. Кошти передали на підтримку та відбудову університету.

У 2024 Марина привезла “срібло” із Паралімпійських ігор у Парижі.  

Нині вона навчається на аспірантурі Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Там розробляє рекомендації, як тренерам/-кам працювати з паралімпійцями/-ками.  Окрім цього, продовжує тренуватись та бере участь у місцевих змаганнях.  

Також дівчина є випускницею школи політичної участі для жінок з інвалідністю “Лідерка” від ГО “Fight For Right”. Ця організація бореться за дотримання прав людей з інвалідністю в Україні.

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із Мариною у Києві. 

• відбудова
• жінки
• Київ

Алла Сенченко – кравчиня та військова. До українського війська жінка долучилась у 2018-му році і прослужила три роки до завершення контакту. З початком великої війни Алла одразу вирушила до ТЦК і мобілізувалась на посаду стрільця. 

У травні 2022-го року під час оборони Лиману, що на Донеччині, військову взяли у ворожий полон. Там жінка пробула 8 місяців та 11 днів. Алла каже, що весь цей час трималась лише на вірі та надії. 4-го лютого 2023-го року військову повернули до України. Її реабілітація завершилась наприкінці березня і лише тоді жінка змогла повернутися до рідного міста та зустріти близьких, яких не бачила від початку повномасштабного вторгнення. Нині Алла працює у Луцькому територіальному центрі комплектування, планує створювати одяг для військовослужбовців та мріє про перемогу.

Алла Сенченко перебуває у Луцьку. Поспілкуватися з військовою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• полонені
• Луцьк