Теми за тегом: жінки

Анастасії Шило було 18 років, коли у вересні 2022-го вона таємно від батьків вирушила до військомату та мобілізувалася до Сил Оборони. Батько Анастасії — військовий — випадково дізнався про наміри доньки і намагався відмовити, втім дівчина наполягла на своєму. Тоді батько  проїхав 800 кілометрів країною, аби передати дочці зручний комплект форми, баул, засоби гігієни та харчі. Дівчина потрапила до 14 ОМБ ім. Романа Великого: спершу працювала в тилу, згодом перевелася ближче до фронту, де допомагала пораненим. А далі долучилася до медиків, які займаються евакуацією бійців. 

Анастасія Шило до повномасштабного вторгнення займалася карате, здобувала нагороди. Нині дистанційно навчається на тренерку.  

Довідково: Анастасія Шило перебуває на передовій. Військова готова до спілкування з журналістами онлайн.

• військові
• жінки

Анастасія Бугера зустріла повномасштабне російське вторгнення разом з батьками в Ізюмі, що на Харківщині. Туди вона приїхала на канікули, адже сама навчалася в університеті у Харкові. Анастасії довелося на власні очі побачити, що робить ворог з захопленим містом, вона рахувала скільки авіабомб скидали росіяни на Ізюм за годину, і знала, як небезпечно ходити за хлібом, адже кожен такий похід міг стати останнім. Анастасія зуміла вибратися з окупації через п’ять місяців. Коли повернулася на підконтрольну Україні територію, то дізналася, що її коханий Костянтин, який у лютому 2022-го року перебував у Маріуполі та захищав “Азовсталь”, потрапив у полон. Востаннє Анастасія говорила зі своїм хлопцем 24-го квітня 2022-го року, тоді він надіслав їй фото та відео, і обіцяв повернутися додому. Анастасія чекає на Костянтина і робить усе, аби світ не забував про тих, хто досі у російському полоні. 

• жінки
• окупація
• полонені

Юлії Григор’євій  —  35 років. Вона родом  із села Чорнобаївка, що на Херсонщині. До повномасштабного вторгнення працювала молодшою сестрою-буфетницею в місцевій лікарні. У вільний від роботи час займалася садівництвом. Жінка пережила окупацію регіону росіянами.

23 листопада 2023 року (вже після звільнення частини Херсонщини від загарбників) російські війська обстріляли з артилерії житлові будинки Чорнобаївки, вбивши трьох цивільних людей та поранивши п’ятьох. Серед них і Юлю.

Вона йшла через своє подвір’я, коли поруч вибухнула касетна бомба. Уламками зачепило ноги Юлії. Жінка сама викликала швидку допомогу, але майже втратила надію, що дочекається медиків. На щастя, поруч проїжджали українські воїни, які евакуювали Юлію до Херсонської лікарні. Через поранення вона втратила ліву ногу вище коліна. Також мала відкритий перелом малогомілкової кістки правої ноги, який ще потрібно буде оперувати.

До Superhumans Center у Львові Юлія потрапила через заявку на сайті. Понад усе мріє стати на ноги, опанувати протез та навчитись ходити впевнено. І нещодавно вона зробила свої перші кроки на протезі.

Довідково: 11 листопада 2022 року ЗСУ звільнили село Чорнобаївка на Херсонщині від окупантів. 

• жінки
• злочини росіян
• постраждалі
• Львів

Ольга Куртмаллаєва  — за фахом фінансистка. Їй 24 роки.  Повномасштабне вторгнення рф застало дівчину у рідному Бердянську, що у Запорізькій області (нині місто окуповане).  Влітку 2022 року вона виїхала з окупації. 

Чоловік Ольги  — Руслан  —  на захисті країни з 2014 року (служив у зоні АТО/ООС). 4 квітня 2024 року виповниться два роки,  як він перебуває у російському полоні. Туди він потрапив під час оборони Маріуполя.

Ольга активно бореться за визволення чоловіка — намагається не пропускати жодної акції, яка стосується військовополонених. Також вона стала співзасновницею громадської організації, яка допомагає бійцям 501 батальйону морської піхоти повернутися додому. (Разом з іншими жінками організовують акції, влаштовують зустрічі та спілкуються з представниками української влади). І все це вона робить попри важку хворобу: ще у 2021 році у дівчини виявили лімфому Ходжкіна (рак лімфатичної системи). 

Вже під час повномасштабної війни Ольга дізналась, що хвороба переросла із другої стадії в четверту. Лікарі пов’язують це із великим стресом. Зараз Ольга пройшла 12 курсів хіміотерапії. Лікування було дуже важким (зокрема, перебувала в реанімації) і його дівчині довелось проходити одній, без коханого поруч. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Ольгою у Києві (офлайн), або ж у онлайн-форматі.

• військові
• жінки
• полонені
• Київ

Олена Черткова за освітою економістка. З першого дня повномасштабного вторгнення розпочала активно волонтерити, зокрема, виготовляла  окопні свічки  та розпалювачі.  А вже у 2023 році почала робити сухі душі для військових, оскільки надходило багато запитів. (Сухий душ — це портативний засіб гігієни, яким можна скористатися в польових умовах). 

Виготовляти сухі душі Олена вчилась самотужки, а інформацію шукала в інтернеті. Після низки невдалих спроб жінка натрапила на українок у фейсбуці, які поділилися інструкцією з виготовлення. На її основі Олена і стала робити свої сухі душі, але трохи змінила  рецепт: гель обирає дерматологічний замість дитячого.  Шукати правильні пропорції  довелось також самостійно. Далі був місяць тестування продукції — на собі.  Загалом, за весь час жінка особисто виготовила понад 5 тисяч сухих душів. Нині ж залучила до роботи помічниць, які роблять душі під її керівництвом. 

Собівартість сухого душу від Олени — 7 гривень (магазинні аналоги можуть бути удвічі, а той втричі дорожчими). Спершу родина витрачала на виготовлення душів близько 2-3 тисяч гривень на місяць, а нині 7 тисяч на місяць (інколи на тиждень).

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Оленою офлайн у Запоріжжі, або ж у онлайн форматі. 

• волонтери
• жінки
• Запоріжжя

18 березня у Києві відбудеться “Women Leaders Forum” — форум жінок-лідерок, що об’єднуються заради майбутнього. Захід присвячений обговоренню ключових тем, що стосуються ролі жінок у суспільстві, бізнесі, політиці та науці.  У програмі передбачено 3 панельні дискусії: 

• “Національна єдність” — збереження національної ідентичності, розвитку громадянського суспільства та розширенні партнерства України та демократичних країн, реінтеграція тимчасово окупованих територій. 
• “Регіони та відбудова” — розбудова регіональної політики та повоєнної відбудови. 
• “Синергія освіти, бізнесу та громадськості” — розвиток освіти та цінностей рівності серед молоді шляхом співпраці університетів, бізнесу та громадських організацій.

Запрошені гості форуму:

• Ольга Буднік — Радниця–уповноважена Президента України з питань Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту;
• Леся Забуранна — Народна депутатка України; 
• Таміла Ташева — Українська кримськотатарська правозахисниця, громадська діячка, волонтерка. Співзасновниця ГО “КримSOS”;
• Тетяна Кагановська — Ректорка ХНУ імені Василя Каразіна;
• Лілія Пашинна — Депутатка Київської Міської Ради, радниця Керівника Офісу Президента України
• Наталя Кривда — Голова наглядової ради Українського культурного фонду;
• Євгенія Кулеба — Депутатка Київської міської ради, засновниця та керівниця громадської організації “Місто-сад”;
• Анна Гресь — Власниця бізнесу “Shovkova”, акторка.

• жінки
• Київ

14 років Тетяна Кузьмук вирощує лимони, грейпфрути, апельсини та лайми у Запоріжжі. Спершу цитрусовий сад для жінки був просто хобі, а згодом перетворила садівництво на справу свого життя. Нині Тетяна вирощує у своєму саду понад 30 сортів різноманітних цитрусових. 

Після початку повномасштабного вторгнення садівництво також стало для Тетяни можливістю відволіктися від війни, адже Запоріжжя мало не щодня страждає від ворожих обстрілів. Рослини приносять й матеріальну користь, а саме — донати для Сил Оборони. Жінка почала продавати паростки дерев — за пожертви на ЗСУ. Тетяні вже вдалося зібрати 200 тисяч гривень. Кошти садівниця передала до одного з військових підрозділів. 

• жінки
• Запоріжжя

Валентина Ганцева працює у бібліотеці села Солдатське на Сумщині понад 32 роки. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення у бібліотеці зробили сучасний ремонт і придбали нове обладнання. Але будівля книгозбірні не витримала авіаудару росіян, які поцілили просто у центр окупованого села. Від бібліотеки залишився дах та стіни: всередині споруди усе пошкодила вибухова хвиля. Попри окупацію та роботу ворожої авіації Валентина разом з чоловіком взялася збирати вцілілі книжки та ховати їх у мішки з-під зерна. Жінці вдалося вивезти та врятувати понад 1000 примірників. 

У квітні 2022 року українські військові деокупували село. Приміщення бібліотеки допомогла відновити благодійниця з Німеччини, і вже восени 2022-го року Валентина знову відкрила двері книгозбірні для читачів.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• відбудова
• жінки
• окупація
• Суми

Лариса Загрива присвятила 25 років життя освіті. Жінка працювала вчителькою, а у 2022-му році очолила Центр надання соціальних послуг на Чернігівщині. З початком повномасштабної війни селище Михайло-Коцюбинське, де жила і працювала Лариса, опинилося в окупації. 37 днів жінка продовжувала ходити на роботу і опікуватися людьми похилого віку, які залишилися у селищі. Лариса ховала від росіян документи, п’ять разів опинялася під прицілом. Окупанти приходили в її дім серед ночі, допитували чоловіка Лариси.

Після звільнення Михайло-Коцюбинського завдяки підтримці Програми розвитку ООН Ларисі вдалося заснувати Університет третього віку. Нині там функціонує вже декілька напрямків навчання: факультет здорового способу життя, факультет філософії та факультет декоративно-прикладного мистецтва. Окрім цього, Лариса створила проєкт мобільно-соціальної допомоги: Чернігівщиною курсує авто з волонтерами, які допомагають мешканцям по господарству.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області.

• жінки
• окупація
• Чернігів

До повномасштабного вторгнення Тетяна Хоменко навчалася на четвертому курсі університету за спеціальністю туризм. 24-те лютого 2022-го року Тетяна зустріла у столиці. З першими вибухами дівчина переїхала до рідного села Небелиця, що на Київщині. 28 лютого дівчина вийшла з підвалу свого будинку, коли почула вибух. Осколки ворожого снаряду прилетіли їй просто в обличчя. 

Українські захисники, які прибули на місце вибуху, евакуювали Тетяну до лікарні. Там дівчині надали першу допомогу, а згодом передали до рук пластичних хірургів. Вперше після поранення Тетяна побачила своє обличчя на фото, яке зробила самотужки, адже лікарі та рідні забороняли дівчині дивитися у дзеркало. 

Попри те, що хірургам майже повністю вдалося прибрати фізичні наслідки вибуху, психологічно дівчина оговтувалася ще тривалий час. Згодом Тетяна вирішила змінити свій фах і замість туризму почала вивчати психологію. В майбутньому дівчина планує працювати з тими, хто також постраждав від мінно-вибухових травм, зокрема, з військовими.

• жінки
• постраждалі