Теми за тегом: жінки

22 квітня у Києві стартують курси комп’ютерної діагностики автомобіля для жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах. Зокрема, йдеться про тих, хто став жертвою домашнього насильства чи постраждав від війни (покинули власні домівки, залишились без роботи, пережили окупацію). 

Загалом навчатимуться 10 учасниць. Перевагу при відборі надавали тим, хто уже має досвід водіння, володіє базовими знаннями щодо будови та експлуатації автомобіля та в майбутньому планує пов’язати свою роботу з комп’ютерною діагностикою. 

Курс є базовим: одне теоретичне заняття та два поглиблені практичні.

За попередньої домовленості, у середу (24 квітня) журналісти мають змогу висвітлити практичне заняття на одному зі столичних СТО. 

• жінки
• постраждалі
• Київ

Світлана Трубачова з Луганської області. Вона мати двох дітей: 11-річного Ігоря та 5-річної Поліни. Чоловік Світлани — Володимир — служив у прикордонній службі України протягом 18 років. Востаннє жінка бачила коханого 24 лютого 2022, коли він вирушив на службу. А вже на початку березня селище Троїцьке, де жила родина, окупували  російські війська. Додому до Світлани почали приходили російські солдати, жінку забирали на допити, робили обшуки. Весь одяг чоловіка спалили. 

13 квітня  2022 року  Володимир загинув під Лисичанськом. Його поховали у Дніпрі, Світлана навіть не змогла потрапити на похорон, адже була на окупованій території. З Луганщини їй вдалося виїхати лише влітку: найперше поїхала на могилу чоловіка. А далі разом з дітьми вирушила до Києва.

Нині Світлана працює в центрі, де допомагають дітям з розладом аутистичного спектру. Жінка  вступила до університету та навчається на психолога. Також проводить благодійні збори для прикордонної служби, адже хоче, щоби інші батьки повернулись до своїх дітей.  

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись зі Світланою у Києві.

Довідково: Родиною опікується БФ “Діти Героїв”. Фонд допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• окупація
• Київ

Коли росія вперше атакувала Україну у 2014-му році, Галина Клемпоуз була ще студенткою. Дівчина почала активно волонтерити. У 2016-му році Галина вирішила стати військовослужбовицею, дівчина обіймала різні посади у війську, але зрештою зупинилася на аеророзвідці. Через рік Галина демобілізувалася, її батько загинув і дівчині довелося залишитися вдома, щоби доглядати за мамою. 

З початком повномасштабного вторгнення ветеранка хотіла мобілізуватися, але хлопець Галини, який обороняв Маріуполь, взяв з неї обіцянку, що дівчина залишиться в тилу, поки він не повернеться додому. Коханий Галини потрапив у російський полон разом з іншими захисниками “Азовсталі”. Так боротьба Галини за Україну переросла у боротьбу за українських полонених. Нині ветеранка працює комунікаційницею в Асоціації родин захисників “Азовсталі”.

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів.  За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

• жінки
• окупація
• полонені
• Маріуполь

Військовослужбовиця Карма не розголошує ім’я задля безпеки. У 2014-му році дівчина разом з маленькою донькою виїхала з вже окупованого бойовиками Луганська. Через два роки Карма приїхала на кілька днів, аби відвідати батьків, але натомість пережила три роки та два місяці ворожого полону. Карму схопили в гостях у її бабусі — нібито через спілкування з футбольними фанатами ультрас, яких затримали за місяць до того. Доньку Карми бойовики залишили в її батьків. 

29 грудня 2019-го року Карму та ще 75 людей вдалося повернути додому. Після цього дівчина пройшла реабілітацію, продовжила навчання та отримала диплом. А через рік вирішила долучитись до Сил Оборони України. 

Батьки медикині залишаються на тимчасово окупованій території разом з її донькою. Карма підтримує зв’язок з рідними, але йти з армії не планує. 

Додатково: “Карма” перебуває на передовій. Військова готова до спілкування з журналістами онлайн. 

• військові
• жінки
• лікарі
• полонені

Ольга Леус до повномасштабної війни працювала у центрі надання адмінпослуг у Маріуполі. Жінка виховувала двох синів: 10-річного Геру та 16-річного Михайла. Чоловік Ольги —  Володимир — працював на Азовському судноремонтному заводі, а  незадовго до 24 лютого 2022 року —  у порту. 

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну сім’я не виїхала із Маріуполя: спершу думали, що окупантів швидко проженуть, а згодом евакуюватися стало неможливо, адже місто було заблоковане.  

У якийсь момент жінка підрахувала, що район, де стояв її  будинок, перебував під безперервними російськими обстрілами та бомбарбуваннями 11 днів поспіль.  20 березня 2022 молодший син Ольги отримав поранення: один із ворожих снарядів влучив у кімнату, уламками хлопцеві ушкодило ногу. Через тиждень загинув чоловік Ольги. Він вийшов на вулицю і більше не повернувся. Згодом його тіло знайшла свекруха. Поховали Володимира у зеленій зоні, де колись був спортивний майданчик. 

Виїхати з Маріуполя Ольга із родиною змогли лише 15 квітня 2022 року. 

Родиною почав опікуватися БФ “Діти Героїв”. А згодом Ольга почала працювати фахівчинею із підтримки постраждалих родин у фонді. Її старший син хоче стати психотерапевтом, щоб допомагати тим, хто пережив пекло війни. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою на Київщині. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя. 

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• діти
• жінки
• загиблі
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Наталія Гаєцька  з осені 2019 є головою ініціативної групи “Mariupol Zero Waste”, до якої входять екологічна ГО “Еко Гурт”, а також небайдужі маріупольці.  Починали з великих толок із сортування відходів у Маріуполі. Також команда впровадила роздільний збір сміття в близько 100 ОСББ міста. У 2020-му займались екопросвітою для дорослих, дітей та студентів. Провели перший екофестиваль в Маріуполі та запустили проєкт із впровадження сортування і компостування сміття в закладах гостинності Маріуполя та частини Приазов’я. У планах було охопити всю галузь  гостинності регіону.

Повномасштабне вторгнення рф Наталію застало у Маріуполі. Вона не могла виїхати в перші дні через хворих батьків. Жінці довелось три тижні виживати в облозі — під обстрілами та бомбардуваннями. Їй разом з батьками допомогли евакуюватись до Запоріжжя. Потім евакуаційним потягом дісталися до Львова. 

Попри війну, Наталія разом із колегами з Херсону у 2022-му році реалізували міжнародний проєкт з екологізації сфери гостинності України. У 2023-му році масштабували його до поточного проєкту “Відновлення і модернізація закладів гостинності на принципах Zero Waste & Climate Friendly для зеленого розвитку громад України”.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись з Наталією у офлайн-форматі у Львові, або у онлайн-форматі.

• екологія
• жінки
• окупація
• постраждалі
• Львів
• Маріуполь

Ольга займала посаду операційної сестри хірургічного відділення у Маріупольському госпіталі №555. Повномасштабне вторгнення рф застало жінку у Маріуполі: допомагала рятувати поранених військових та цивільних (серед них діти).  Тоді у  медиків навіть не було часу на сон.

16 березня 2022 ворог розбомбив госпіталь. (Жінка перебувала  у операційному блоці,  коли туди прилетіла авіабомба. Разом із колегами її знесло вибуховою хвилею). Наступного дня медсестру  разом з іншими медиками відправили на завод імені Ілліча. У надскладних умовах, в бункері, доводилось робити, зокрема, перев’язки, ампутації кінцівок і  лікарі навіть провели нейрохіругічну операцію на відкритому мозку. 

12 квітня  2022 року медсестру та інших медиків взяли у полон. Ольга, серед іншого, перебувала у окупованій Оленівці, російському Таганрозі, Валуйках, Курську. У полоні вона пробула півроку.  Жінці довелось пережити приниження, допити, фізичний та психологічний тиски.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою у Києві.

• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• полонені
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Марина та Микола — військовослужбовці, познайомились у 2019 році на службі. Жінка мала двох доньок від попереднього шлюбу — Олену та Олександру.  Чоловік — доньку Мілану. Спочатку сім’я жила в Маріуполі на Донеччині (нині місто окуповане), потім переїхала до Бердянська у Запорізькій області (нині місто окуповане).

Служили в бригаді Національної гвардії України “Азов”. У 2020 році Микола звільнився з “Азову”, перейшов до морської піхоти. Контракт Марини закінчився у листопаді 2021 року, але вона не захотіла залишати побратимів.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Марина разом з іншими азовцями, які боронили Маріуполь, опинилася на заводі  “Азовсталь” (прим. металургійний комбінат, де точилися запеклі бої з ворогом навесні 2022 року). Микола хотів помінятися з Мариною, поїхати на “Азовсталь” замість неї. Жінка ж умовила не робити цього, адже на блокпосту росіяни застрелили трьох хлопців, які йшли до своїх дівчат, а чимало інших, хто проривався на комбінат, зникли безвісти. Марина вже тоді розуміла, що з “Азовсталі” їй та іншим військовим навряд чи вдасться вийти живими. І просила коханого піклуватися про доньок. 8 травня 2022 року жінка загинула під час пожежі на металургійному комбінаті.  

Нині Микола бореться за право удочерити доньок своєї коханої та подарувати їм щасливе майбутнє. Чоловік зараз купує дівчатам трикімнатну квартиру на Київщині, де вони житимуть разом, як сім’я. 

Завдяки благодійному фонду “Діти Героїв” доньки загиблої Марини отримують подарунки та відвідали реабілітаційний табір, це допомогло їм відволіктися від жахливих спогадів та тривожних думок. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів.  За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

На середину лютого під опікою фонду — 7889 підопічних. З них 1062 — ВПО, 151 дитина втратили маму і тата, 177  дітей з інвалідністю, 970 — діти з багатодітних родин. Щотижня до фонду приєднуються близько 80 дітей. 88% підопічних фонду — це діти військовослужбовців, 12% — цивільних.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Головна комунікаційниця БФ “Голоси дітей” та дитяча письменниця Ольга Тимченко взяла під опіку 17-річну дівчину-сироту Лєру, яку росіяни депортували з окупованої Нової Каховки, що на Херсонщині.

Лєра потрапила в окупацію в перший день повномасштабного вторгнення рф в Україну. Через півтора року росіяни оголосили евакуацію та вивезли 500 дітей з Нової Каховки в окупований Крим. Там дівчина пробула 2 місяці, доки бабусі не вдалося її забрати звідти. 

Згодом Лєра сама повернулася на підконтрольну Україні територію. Їхала через окуповані Мелітополь, Бердянськ, Маріуполь, а далі — через росію. Все щоб потрапити на єдиний відкритий пункт пропуску на Сумщині.

Після повернення дівчина займалася з психологом БФ “Голоси дітей”, де й познайомилася з Олею Тимченко.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись з Ольгою та Лєрою у Києві. 

• діти
• жінки
• окупація
• Київ

Анастасії Шило було 18 років, коли у вересні 2022-го вона таємно від батьків вирушила до військомату та мобілізувалася до Сил Оборони. Батько Анастасії — військовий — випадково дізнався про наміри доньки і намагався відмовити, втім дівчина наполягла на своєму. Тоді батько  проїхав 800 кілометрів країною, аби передати дочці зручний комплект форми, баул, засоби гігієни та харчі. Дівчина потрапила до 14 ОМБ ім. Романа Великого: спершу працювала в тилу, згодом перевелася ближче до фронту, де допомагала пораненим. А далі долучилася до медиків, які займаються евакуацією бійців. 

Анастасія Шило до повномасштабного вторгнення займалася карате, здобувала нагороди. Нині дистанційно навчається на тренерку.  

Довідково: Анастасія Шило перебуває на передовій. Військова готова до спілкування з журналістами онлайн.

• військові
• жінки