Теми за тегом: загиблі
Анна та Андрій познайомилися за чотири роки до повномасштабного вторгнення. Весілля закохані планували влаштувати у 2022-му році. Але подію довелося відкласти, адже після початку великої війни Андрій долучився до українського війська. Служив у 47 ОМБр “Маґура”, був старшим механіком-водієм “Бредлі”.
Пара одружилася у березні 2023-го, а влітку того ж року Андрій отримав поранення. Тоді чоловікові пощастило: осколок дивом не зачепив сонну артерію. Незабаром Андрій повернувся на службу. Восени 2023-го року Анна востаннє бачила коханого. Андрій Луківський загинув 19-го жовтня 2023-го року на Донецькому напрямку.
Дружина дізналася про його смерть через добу. Їй повідомили, що загиблих привезли до Києва. Втім, Анна не отримала жодної звістки і взялася шукати тіло Андрія самостійно. Аж через 10 місяців жінка змогла знайти коханого: у базі МВС він був серед невпізнаних тіл. Остаточно підтвердили особу Андрія завдяки записці, яка була із чоловіком: Анна написала її напередодні, а боєць взяв із собою на останнє завдання.
Як виявилося, збіг ДНК між “невпізнаним військовим” та родичами Андрія — матір’ю і сестрою — було встановлено ще раніше, але цю інформацію родині не повідомили.
Поспілкуватися з Анною Луківською можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.
7 квітня у Медіацентрі Україна Медійна ініціатива за права людини презентує дослідження “Взаємодія з військовими частинами та підтримка родин загиблих та зниклих безвісти військовослужбовців”. На заході говоритимуть про найбільш поширені проблеми, що постають перед родинами загиблих та зниклих безвісти бійців у взаємодії з військовими частинами й ТЦК та СП; а також як державі покращити взаємодію з сім’ями та зробити її менш травматичною.
Спікери:
– Олена Копіна, авторка аналітики, залучена експертка МІПЛ;
– Олена Бєлячкова, координаторка груп родин військовополонених та зниклих безвісти МІПЛ;
– Юлія Шарапанюк, голова об’єднання родин зниклих безвісти та полонених військовослужбовців;
– Дмитро Богатюк, начальник відділу Управління зниклих безвісти за особливих обставин Секретаріату Уповноваженого;
– Олег Нещадим, начальник управління пошукової роботи ЦУ ЦВС Генштабу ЗСУ.
На захід необхідно зареєструватись.
Максим Кагал на псевдо “Пістон” отримав звання Герой України посмертно. Військовослужбовець був старшим лейтенантом ОЗСП “Азов”, служив командиром взводу вогневої підтримки 1-ї роти 1-го батальйону. Максим був Чемпіоном світу з кікбоксингу ISKA серед дорослих та володарем багатьох інших спортивних нагород. Боєць загинув 25 березня 2022 року під час оборони Маріуполя. Герою України було лише 30 років.
Забіг організовує ГО “Асоціація родин захисників “Азовсталі”.
На захід необхідно зареєструватися.
30 березня, напередодні третьої річниці звільнення Бучанської громади від окупантів, у Бучі на Київщині відбудуться заходи з вшанування пам’яті жертв російської агресії.
Програма заходів:
- Мітинг-реквієм із вшанування пам’яті полеглих Героїв,
- Акція “Молитва за мир”. Меморіальний захід на честь загиблих цивільних у Бучі, з виконанням духовного гімну “Молитва за Україну”,
- Презентація книги “Голоси пам’яті. Буча — місто героїв”.
Буча, яка стала символом незламної волі українського народу та свідком жахливих воєнних злочинів російської армії, об’єднає родини загиблих, мешканців міста, представників влади та міжнародну спільноту. Разом вшанують пам’ять тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.
Довідково: За час бойових дій та російської окупації Бучі в лютому-березні 2022 року тут загинули сотні людей. Після чого назва міста під Києвом назавжди стала синонімом воєнних злочинів російської армії в Україні.
16 березня по всій Україні пройде щорічна акція з вшанування пам’яті жертв трагедії Маріупольського драмтеатру. Маріупольців та всіх небайдужих запрошують запалити лампадки пам’яті біля будівель міських театрів.
Акція відбудеться у Вінниці, Житомирі, Дніпрі, Запоріжжі (15.03), Івано-Франківську, Калуші, Львові, Києві, Кам’янському, Кременчуці, Рівному, Тернополі, Ужгороді, Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях, Кропивницькому, Полтаві, Кривому Розі, Одесі.
Довідково: 16 березня 2022 року російські окупанти скинули авіабомби на Маріупольський драмтеатр. Напис “ДЕТИ”, зроблений великими літерами і добре помітний з неба, не зупинив їх. У театрі переховувалися сотні маріупольських родин. Людей, які шукали порятунку від російських обстрілів. У той день загинули сотні невинних, серед них – діти.
Маріупольський драмтеатр — місце, що стало символом жорстокості та руйнування. Символом трагедії війни, болю Маріуполя та України. Символом воєнного злочину російських окупантів, який світ не має права забути.
Науковці Чернігівського історичного музею ім. Тарновського виїжджають у село Ягідне на Чернігівщині, щоб зібрати спогади очевидців. (Навесні 2022 року у підвалі школи окупанти майже місяць утримували у нелюдських умовах понад 300 місцевих жителів).
Загалом, з вересня 2023 науковці приїжджали у Ягідне, щоб зафіксувати історичні артефакти. Вони дослідили та описали понад 1000 предметів. Це одяг, взуття, особисті речі, рюкзаки, книги, коробки з-під ворожих сухпайків, тюбики від антисептиків, російські газети, дерев’яні піддони, на яких доводилось сидіти та спати бранцям і навіть пластикові пляшки з-під води, які слугували туалетом. Експерти здійснили описи у всіх кімнатах підвального приміщення. Та фіксували (фотографували та описували) артефакти на території населеного пункту. Наприклад, залишки ворожої техніки, уніформи, ящики з-під боєприпасів.
На прохання обласної влади до музею передали копії документів окупантів, які знайшли у Ягідному.
Усі досліджені науковцями предмети залишатимуться на місцях. У планах влади створити меморіальний комплекс у Ягідному, до якого увійде шкільний підвал, де утримували бранців.
Журналісти мають змогу дізнатись більше та приєднатись до виїзду наукових співробітників музею, а також побачити історичні артефакти.
Довідково: Село Ягідне розташоване неподалік Чернігова. На початку повномасштабного вторгнення росіяни влаштували штаб у місцевій школі. У її підвалі вони майже місяць утримували місцевих жителів — 299 дорослих та 67 дітей. (Ледь не все населення села). Площа підвалу — 197 кв.м. Через брак місця людям доводилося спати сидячи, також була нестача кисню. Тоді загинули 10 людей.
У лютому 2023 року фото підвалу в селі Ягідне потрапило на обкладинку відомого американського журналу TIME.
Оксана Стародуб — мати двох дітей із Чернігова. Коли розпочалася велика війна, вирішила залишитися в рідному місті. На другий день повномасштабного вторгнення Микола, чоловік Оксани, вступив до лав територіальної оборони, адже прагнув захистити свою сім’ю та місто.
6 березня 2022 року російський мінометний обстріл поцілив у будинок Оксани. Жінка отримала тяжкі травми й не могла рухатися. Син-підліток допоміг перев’язати рани. Через безперервний російський вогонь, швидка допомога не їхала на виклик. Але додому зміг добратися Микола разом з побратимами. Військовий-медик наклав турнікет на ушкоджену ногу Оксани, далі жінку відвезли до лікарні. Медзаклад на той час був переповнений пораненими. Через артобстріл не було світла, не вистачало персоналу. Питну воду підвозила спеціальна машина один раз на день. Їжу для пацієнтів та лікарів готували на вогнищі на вулиці.
Вже згодом, жінка перенесла декілька операцій у Вінниці, самостійно ходити змогла лише у вересні 2022 року.
Микола мужньо обороняв кордони Чернігівщини, а згодом батальйон, у складі якого він перебував, перевели на Донецький напрямок. 17 червня 2024 під час виконання бойового завдання чоловік Оксани отримав смертельне поранення.
Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв” . Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
14 березня 2022 року Сергій Прищепа називає своїм другим днем народження. Того дня він із сім’єю намагався виїхати з окупованої території в Чернігівській області, але потрапив під обстріл. Автомобіль згорів вщент, а він сам дивом залишився живим.
Сергій уже понад рік проходить реабілітацію. Процес відновлення складний і тривалий, але чоловік не втрачає сили духу. Зараз він не просто повернувся у форму, а навіть став сильнішим: завдяки наполегливим тренуванням підіймає більшу вагу, ніж до поранення.
Довідково: Сергій Прищепа є учасником програми “Неопалимі”. Це національна програма безоплатної зовнішньої реабілітації й лікування травм, опіків та рубців для людей, які постраждали внаслідок війни.
До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область від російських окупантів.
1 березня у Бучі на Київщині вздовж вулиці Яблунської відбудеться Хресна дорога в молитовну пам’ять про жертв, закатованих під час російської окупації.
Хресна дорога передбачає 14 стацій (зупинок) на місцях, де трагічно загинули мирні мешканці. Зокрема, учасники Хресної дороги зупиняться для вшанування пам’яті та молитви за закатованих на Яблунській 144, перших хлопців, які стали жертвами росіян: Вербового Андрія, Матвійчука Андрія, Дворнікова Андрія, Карпенка Віталія, Туровського Святослава, Прихідько Анатолія, Котенка Валерія, Руденка Дениса.
Завершиться Хресна дорога в каплиці св. Луки Української Греко-Католицької Церкви.
Довідково: Хресна дорога – різновид молитви, побудованої на розважанні про жертовну смерть Ісуса Христа для спасіння людства. Була започаткована в Єрусалимі. Практикується в літургійній традиції католицької і греко-католицьких Церков.
24 лютого у місті Буча на Київщині відбудуться заходи із вшанування пам’яті загиблих мирних жителів та захисників України.
Місто Буча, яке стало символом нескореності українського народу та свідком жахливих воєнних злочинів російської армії, об’єднає родини загиблих, містян, представників влади та міжнародної спільноти задля вшанування пам’яті всіх, хто віддав життя за свободу України.
Програма заходів:
- Мітинг-реквієм. Поминальна панахида, вшанування пам’яті полеглих Героїв,
- Мітинг-реквієм. Поминальна панахида, вшанування пам’яті невинно вбитих жертв російської агресії біля Стіни пам’яті,
- Відкриття меморіальної дошки загиблому Захиснику,
- Меморіальний захід Дзвони пам’яті.
