Теми за тегом: загиблі

Благодійний фонд імені Іллі Грабара і Платформа пам’яті Меморіал запрошують до участі у національній акції Стіл пам’яті 2025. Захід відбудеться 29 серпня у День пам’яті загиблих захисників України. 

В межах події пропонують зарезервувати один столик у закладі (організації) та сервірувати його у пам’ять про полеглих героїв. Весь день цей столик ніхто не займатиме. Він немов чекає важливого гостя, що от-от має прийти. Минулого року такі столи зарезервували понад 800 закладів у всіх регіонах України. Також до акції долучились багато закладів за кордоном. 

Цьогоріч – до участі запрошують організації з усіх регіонів України:

• ресторани, кафе, кав’ярні та інші заклади харчування,
• військові підрозділи,
• заклади освіти, книгарні, бібліотеки.

Акцію Стіл пам’яті 2023 року ініціювала Марія Грабар у пам’ять про коханого Іллю Грабара, який поліг у бою за Україну, та всіх полеглих героїв. У 2024 році Фонд імені Іллі Грабара і платформа Меморіал об’єднали зусилля, аби масштабувати акцію.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із ініціаторкою акції Марією Грабар у Києві. Також можливе спілкування із учасниками, які долучились до події.

Довідково: Фонд імені Іллі Грабара – благодійна організація, створена у пам’ять про полеглого захисника Іллю Грабара. Фонд підтримує розвиток дітей, спортивні організації, фінансує змагання, допомагає громадським організаціям, які опікуються дітьми з різними недугами.

Ілля Грабар – народився у селі Капулівка Дніпропетровської області. Навчався у Литві, потім закінчив Харківську державну академію дизайну і мистецтв. Оселився на Київщині та побудував кар’єру саундпродюсера. З початком повномасштабної війни вступив до лав Збройних Сил України. Поліг у бою під Бахмутом на Донеччині 24 грудня 2022 року. Йому було 33 роки.

Платформа пам’яті Меморіал – це громадська організація, яка створює нову культуру пам’яті в Україні. Команда зберігає історії полеглих захисників і захисниць та цивільних, вбитих росією.

• військові
• загиблі
• культура
• Київ

Сім’я Терентьєвих жила в Чернігові, на півночі України. На початку повномасштабного вторгнення рф, 16 березня 2022 року, мати Дмитра, Тетяна, загинула внаслідок російського обстрілу. Вона залишила сина зі своєю матір’ю Марією лише на кілька хвилин, адже планувала швидко повернутися додому. (Внаслідок обстрілу Чернігова російськими окупаційними військами 16 березня 2022 року загинули 53 людини).

Бабуся Дмитра, Марія, стала його опікункою. Разом вони втекли з оточеного міста. Після звільнення півночі України повернулися до Чернігова та почали відновлювати зруйнований дім. 

На початку 2023 року батько хлопчика, Роман, вступив до лав Збройних сил України. Але вже в червні того ж року його визнали зниклим безвісти. На одному з російських сайтів з’явилося фото чоловіка  зі слідами побиття — він потрапив до ворожого полону.   

Сьогодні Марія каже, що живе виключно заради онука. Дмитро  —  розумний, допитливий хлопчик, який має успіхи в математиці та інформатиці, любить грати на фортепіано і дбайливо доглядає за улюбленими кактусами. І найбільше мріє про те, щоб знову обійняти свого тата.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Дмитром у Чернігові. 

Довідково: Благодійний фонд “Діти Героїв” підтримує дітей, які втратили одного або обох батьків через війну. Фонд пропонує негайну персоналізовану допомогу, включаючи гуманітарну допомогу, психологічну та медичну підтримку, а також можливості для навчання та розвитку дітей до досягнення ними повноліття.

• діти
• загиблі
• злочини росіян
• Чернігів

Військовослужбовець Володимир Дубровець з Житомирщини – колишній боєць “Азову” з позивним  “Вовк” – став опікуном 8 дітей свого брата. Батьки дітей загинули у грудні 2022 року. Подружжя поверталося додому лісовою дорогою, їхню автівку знесло на узбіччя, де транспорт підірвався на міні. Сиротами залишилися восьмеро дітей: найстаршому хлопцеві було 14 років, наймолодшій донечці два з половиною місяці. 

Самому Володимиру на той момент виповнилося 24 роки. Він не був одружений і не планував мати велику родину. 

Після того, як взяв опіку над дітьми, Володимир одружився. Нині разом з дружиною Діаною виховують маленького сина. Вся родина живе у будинку, який зводив загиблий брат Володимира. У майбутньому чоловік планує відродити бізнес брата. 

Поспілкуватися з Володимиром Дубровцем можна як онлайн, так і офлайн на Житомирщині, за попередньою домовленістю.

• діти
• загиблі
• постраждалі
• Житомир

Катерині Іоргу — 16 років. На початку повномасштабного вторгнення росії разом з родиною вона виїжджала із Донеччини до Вінниці. Адже в рідній Дружківці через наступ росіян стало небезпечно. 8 квітня 2022 року Катя, її мати та молодша сестра вирушили на залізничний вокзал Краматорська, де чекали на евакуаційний потяг. Того дня росіяни вдарили  по вокзалу із цивільними ракетою “Точка-У”. Внаслідок цього 61 людина загинула і 121 отримала поранення.

Мати Катерини загинула миттєво. Сама дівчинка дивом вижила, бо чоловік, імені якого вона так і не дізналася, закрив її собою від уламків та ударної хвилі. Рятівник Катерини не вижив, сама ж вона зазнала важких осколкових поранень обох ніг. Дівчині досі важко ходити, вона потребує постійної реабілітації та медичної допомоги.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Катериною у Києві.

Довідково:Благодійний фонд “Діти Героїв” підтримує дітей, які втратили одного або обох батьків через війну. Фонд пропонує негайну персоналізовану допомогу, включаючи гуманітарну допомогу, психологічну та медичну підтримку, а також можливості для навчання та розвитку дітей до досягнення ними повноліття.

• діти
• загиблі
• злочини росіян
• постраждалі
• Київ

Головний рабин України Моше Реувен Асман будує житло для людей, які постраждали від російської агресії. Робить це в пам’ять про свого сина, який загинув на війні. 

У будинку на Київщині зможуть оселитися зокрема, сім’ї загиблих військових та багатодітні родини, які залишились без даху над головою. Зовнішні роботи завершені, але ще тривають внутрішні (ремонт квартир, комунікації). 

Моше Реувен Асман хоче відкрити цей дім до Дня Незалежності України.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із  Головним рабином України у Києві. 

Довідково: У вересні 2024 року в Києві відбулось прощання з Матітьягу Самборським – прийомним сином головного рабина України, який загинув на війні.

• загиблі
• релігія
• постраждалі
• Київ

2 серпня в музеї “Код нації” поблизу Києва відбудеться перший Фестиваль героїчної кави “Філіжанка”, присвячений памʼяті героя України Артема Тєлєбєнєва (позивний “Таліб”). Це подія, що об’єднує минуле, сьогодення та майбутнє: вшанування пам’яті загиблих, допомога пораненим героям та  створення нового смаку української ідентичності — через каву. Музичний хедлайнер події — Kalush Orchestra. 

Головна мета фестивалю — зібрати 2 000 000 грн на підтримку реабілітації українських поранених воїнів та ветеранів. Захід проводиться у співпраці з фондом Revived Soldiers Ukraine, який спеціалізується на реабілітації після нейротравм, ураження центральної нервової системи, травм спинного та головного мозку, а також проводить до- та післяпротезну реабілітацію.

На захід необхідно акредитуватись до 31 липня. 

Довідково: Герой України Артем Тєлєбєнєв (позивний “Таліб”) — воїн ЗСУ, молодший сержант, зовнішній пілот (оператор) безпілотних авіаційних комплексів 411 окремого батальйону БПАК. Артем був активним волонтером з 2014 року, а з перших днів повномасштабного вторгнення став до лав оборонців — захищав Жуляни, брав участь у звільненні Ірпеня, а згодом діяв на найскладніших напрямках — Харківському, Херсонському, Донецькому та Запорізькому. Артем був нагороджений орденом за мужність 3 ступеня, медаллю за оборону Харківщини, Києва, за збережене життя. 

3 липня 2024 року під час евакуації побратимів на околиці Роботиного, Запорізької області, Артем загинув від танкового удару. 

Фестиваль “Філіжанка” організований за ініціативи Яни Беркут — юристки, баристки, волонтерки та вдови загиблого воїна Артема Тєлєбєнєва за підтримки третього Президента України Віктора Ющенка, Віталіни Ющенко, ГО “Київщина — це ми” та голови Гатненської ТГ Олександра Паламарчука.

• військові
• загиблі
• Київ

Олександра Мазур – голова ГО “Спільнота Оленівки”. З травня 2022-го року жінка шукала коханого у російському полоні. Сапер “Азову” Ярослав Отрок, захисник Маріуполя, разом з побратимами вийшов у полон з металургійного комбінату “Азовсталь” за наказом командування. 29 липня 2022-го року Ярослав загинув під час теракту в Оленівці на Донеччині, де росіяни утримували полонених “азовців”. 

Олександра спершу побачила ім’я коханого у списках поранених. Але у вересні 2022 року дізналася від свідка подій в Оленівці, що поранення Ярослава були несумісні з життям. А вже у жовтні дівчина отримала підтвердження від Патронатної служби “Азову”, що Ярослав — серед загиблих, чиї тіла повернули росіяни.

З того часу Олександра працює у ГО “Спільнота Оленівки”, допомагає іншим повернути своїх рідних додому та продовжує нагадувати про злочин росії в Оленівці. Одним з таких нагадувань стало впровадження постанови про вшанування памʼяті захисників і захисниць, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. 22 липня ВРУ ухвалила постанову і офіційно встановила 28 липня Днем вшанування памʼяті. 

Олександра Мазур готова до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн у Камʼянці-Подільському або Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• Київ
• Хмельницький

Анастасія познайомилася з Іваном Болотовим у 2014-му, і з того часу розпочалася їхня історія кохання. Повномасштабне вторгнення пара зустріла у Миколаєві, але згодом Іван перевіз кохану до батьків у Київ. А сам обороняв столицю, як військовий льотчик.  

Іван Болотов загинув у небі під час виконання бойового завдання 2-го лютого 2025-го року. На той момент військовому було 24 роки, він був льотчиком-винищувачем, капітаном Повітряних Сил. Життя Анастасії розділилося на до і після трагічної звістки. Дівчина каже, що найцінніший подарунок, який їй залишив чоловік – це син. 

У липні цього року Анастасія відкрила кавʼярню у Києві, яку назвала “Крилаті” і присвятила памʼяті Івана. Заклад готувала разом з друзями та рідними чоловіка, пофарбувала стіни в його улюблений колір і організувала розпис, який став художнім серцем простору. У закладі висять світлини загиблих пілотів, також у кав’ярні грає улюблена музика Івана Болотова.

Поспілкуватися з Анастасією Болотовою можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Олена Довбенько познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олександром, коли їй виповнилося 18 років. Оскільки Олена поїхала на заробітки до Польщі, півтора року пара продовжувала стосунки на відстані. 

З початком повномасштабного вторгнення жінка повернулася до України і вже після кількох побачень Олександр запропонував одружитися. У квітні 2023-го року Олександру виповнилося 25 років, він готувався долучитися до війська як сапер, а Олена завагітніла. Олександр працював на Миколаївському та Запорізькому напрямках. 4 липня 2023-го року боєць загинув: під час евакуації побратимів уламок влучив йому в голову. 

Нині Олена виховує доньку, яку назвала на честь загиблого чоловіка. Жінка має невеликий бізнес. Каже, що почала горювати лише нещодавно, адже до цього боялася нашкодити доньці. 

Поспілкуватися з Оленою Довбенько можна як онлайн, так і офлайн на Тернопільщині, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки
• загиблі
• Тернопіль

Світлана Сисоєва – мати двох захисників України із Харківщини. Старший син Сергій був досвідченим військовим і патріотом. У 17 років брав участь у Революції Гідності, згодом воював в АТО/ООС, а з початком повномасштабного вторгнення у складі ССО працював на найгарячіших напрямках. 

Сергій загинув під час виконання бойового завдання влітку 2022 року. Світлана пригадує, що син не мав брати участі в операції, але через брак медиків вирушив разом з побратимами. Ворожа куля влучила бійцю в голову, його встигли евакуювати, але не змогли врятувати. Сергій Сисоєв посмертно отримав орден “За мужність” ІІІ ступеня. 

Максим – молодший син Світлани – підписав контракт із військом у 2021 році. Після загибелі брата продовжив воювати, але в грудні 2022 року отримав поранення, втратив частину ноги і звільнився зі служби. 

Влітку 2023 року Світлана започаткувала бренд жіночого одягу, який також розробляє адаптивний одяг для поранених військових. Молодший син працює разом зі Світланою та допомагає розвивати бізнес. 

Поспілкуватися зі Світланою Сисоєвою можна як онлайн, так і офлайн на Харківщині, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Харків