Теми за тегом: окупація

Олександр Книга понад 30 років очолює Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша. Він також  почесний громадянин Херсона та депутат обласної ради. 

На початку повномасштабного вторгнення рф Олександр опинився в окупації. 23 березня 2022 російські військові заарештували  його. Після допиту відпустили, але через кілька днів приїхали у театр, аби змусити Олександра співпрацювати. Чоловік почав шукати шляхи виїзду з окупації. Вирватись вдалось 1 квітня 2022 року. 

Попри пережите, він не покинув улюблену роботу.  Вже на підконтрольній Україні території готував щорічний фестиваль “Мельпомена Таврії”, який раніше  відбувався у Херсоні.  А згодом запустив роботу театру в евакуації.

Після деокупації Херсона 11 листопада 2022 року Олександр та частина акторів повернулись у рідне місто. Попри ворожі обстріли, митці працюють у арт-хабі в укритті та бомбосховищах. Вже зуміли  відновити кілька великих вистав, але поки показують їх на базі Миколаївських театрів. 

Олександру разом з іншими жителями Херсонщини довелось  зіткнутись з наслідками затоплення рідного краю, через підрив окупантами греблі Каховської ГЕС. Його дім в окупованих Олешках опинився під водою. Підтоплення сягнули 2 метрів. (Нині будинок чоловіка розграбований). Сам же Олександр в цей час активно долучався до ліквідації наслідків підтоплень у Херсоні. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Олександром у офлайн  або онлайн форматі.

Довідково: 6 червня 2023 року російські військові підірвали  дамбу Каховської ГЕС на Херсонщині. Це завдало Україні збитків на суму майже 14 млрд доларів.  Про це йдеться у звіті “Оцінка потреб після аварії на греблі Каховської ГЕС”, підготовленому ООН та українським урядом.

• злочини росіян
• культура
• окупація
• Херсон

Катерина познайомилась зі своїм чоловіком Володимиром під час навчання в університеті КПІ. Коли почався Майдан, він не зміг залишатися осторонь. А у 2015-му добровільно пішов на фронт. Через рік під час бойового завдання Володимир підірвався на ворожій міні і втратив обидві ноги.

Початок повномасштабного вторгнення родина зустріла у Бучі. Катерину із 5-річним сином Володимир перевіз із квартири до приватного будинку. А сам без вагань пішов у тероборону. Навіть на протезах він хотів захищати свою країну.

Чоловік загинув на вулиці Вокзальній (вулиця у Бучі, фото якої зі знищеною російською технікою потім облетіли весь світ). Володимир став  одним із перших, хто прийняв бій і поліг. 

Жінці з дитиною довелось пережити двотижневе блукання підвалами.  Від постійної темряви крутилась голова, їжа та вода закінчувались. Врешті вони із сином зважилися вийти на вулицю і шукати машину, щоб виїхати з міста. Декілька годин блукали на морозі. Підібрав їх літній чоловік. Катерина з сином їхали у холодному кузові авто під обстрілами 6 годин.  Врешті вони дістались в  село поблизу Києва, де мешкав брат Катерини. 

За попередньої домовленості, журналісти можуть дізнатись більше та поспілкуватись із Катериною на Київщині. 

Довідково: На честь Володимира Ковальського перейменували вулицю у Бучі. Після ексгумації його перепоховали на Алеї Слави та посмертно присвоїли звання “Почесний громадянин міста”. 

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”, який підтримує українських дітей, що втратили батьків через війну.

• жінки
• загиблі
• окупація
• постраждалі
• Київ

Маріупольська художня школа імені Архипа Куїнджі у 2022 році мала б відзначати 50-річний ювілей у рідному місті. Втім, внаслідок повномасштабного вторгнення рф будівля художнього закладу значно постраждала (зокрема, вигоріло обладнання), а школі довелось евакуюватись у Львів та відновлювати роботу на новому місці (квітень 2022). 

Нині у художньому закладі  вивчають образотворче мистецтво 40 дітей: займаються  офлайн та онлайн. Це учні з Маріуполя, які нині проживать у різних куточках України та світу. Також там займаються арт-терапією дорослі (Львів, Кропивницький, Дніпро). Зокрема, малюють картини олією, вивчають традиційні українські розписи. Також художня школа влаштовує різноманітні  виставки. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

• діти
• злочини росіян
• культура
• окупація
• Львів
• Маріуполь

Мешканці Маріуполя Дар’ї-Ользі було 15, коли вона вперше спробувала себе у боксі. Дівчина робила успіхи: вже через 3 місяці після початку занять спортсменка поїхала на всеукраїнські змагання. У 2022-му 18-річна Дар’я-Ольга мала їхати на чемпіонат Європи, але росія почала повномасштабне вторгнення, ворожі війська оточили Маріуполь. Спершу родина спортсменки перечікували російські обстріли в одній квартирі разом з друзями. Згодом їм довелося перебратися до підвалу. В цей час у місті вже зникли зв’язок, газ та електрика. Навіть в таких умовах Дар’я продовжувала тренування, щоб підтримувати форму. Виїхати з блокадного Маріуполя родині вдалося у вантажівці з незнайомими людьми, дорога до Запоріжжя зайняла більше доби, адже їм довелося долати російські блокпости. Вже на підконтрольній Україні території Дар’я-Ольга дізналася, що її тренер виїхав до Івано-Франківська, тож подалася до нього. Там дівчина вступила до Прикарпатського національного університету на факультет “Фізичне виховання та спорт”, бо мріє стати тренеркою. У травні 2022-го року Дар’я-Ольга здобула бронзу на Міжнародному турнірі з боксу у Швеції в категорії до 52 кілограм. Нині українська боксерка тренується, щоби привезти золото з Олімпійських Ігор.

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Івано-Франківськ
• Маріуполь

Марина Шажко почала опікуватися безпритульними тваринами понад 10 років тому. Коли у Бахмуті, що на Донеччині, міські служби почали відстрілювати бездомних собак та котів, жінка вперше привела дворову тварину додому, аби врятувати. Згодом разом з командою волонтерів Марина започаткувала ГО Бахмутське товариство захисту тварин “Лада”. 24-те лютого 2022-го Марина, волонтери притулку та 160 собак зустріли у Бахмуті. Спершу жінка й не думала про переїзд, сподівалася, що війна омине місто. Втім, у серпні 2022-го після другого вибуху поруч з притулком і загибелі однієї із підопічних собак, Марина взялася за евакуацію. Усіх тварин довелося перевозити за один раз, клітки ледве вмістилися в машини. Вивозити собак вирішили у Дніпропетровську область, де за нове місце необхідно платити чималу оренду. 

Між тим, до притулку продовжують привозити тварин із гарячих точок. Кількість врятованих чотирилапих вже сягла двох сотень, серед них собаки з Часового Яру, Красногорівки, Мар’їнки. Щодня Марині доводиться прокидатися о 5-й ранку, вигулювати власних собак, купувати харчі для тварин притулку та їхати туди, щоби піклуватися про підопічних. Крім того, жінка не покинула роботи вчительки.

• волонтери
• окупація
• постраждалі
• тварини
• Дніпро

Русудана Павліченко — за походженням грузинка. На початку повномасштабного вторгнення жінка була за кордоном на похороні батька. У 10-річному віці Русудані довелось тікати від її першої у житті війни (війна в Абхазії) в Україну. Все своє свідоме життя жінка прожила тут.

Чоловік Русудани —  Сергій Павліченко —  з 2014 року захищав Україну від окупантів, а під час повномасштабного вторгнення тримав оборону “Азовсталі”, після чого потрапив у полон. Чоловік загинув під час теракту в Оленівці (селище на окупованій території Донеччини) в ніч з 28 на 29 липня 2022-го. У подружжя залишилося двоє дітей: 10-річна Аделія та 8-річний Назар.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Русуданою у Черкасах, або у онлайн-форматі. 

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Маріуполь
• Черкаси

24-те лютого 2022-го року Павло Пономаренко зустрів у Маріуполі. Ще чотири дні після початку повномасштабного вторгнення Павло їздив до своєї майстерні та малював: ці картини згодом зникли у знищеному росіянами Маріуполі. 

За наступні дні родина Пономаренків встигла навчитися готувати на вогнищі, шукати воду, топити сніг та побачила на власні очі російські обстріли та мародерство місцевих. Згодом з’явилася можливість дістатися до окупованого Бердянська у Запорізькій області. Туди першою поїхала дружина Павла разом з двома молодшими доньками, чоловік та старша донька вирушили слідом. У Бердянську родина пробула кілька днів, аж поки не вдалося сісти в автобус на підконтрольну Україні територію — до Запоріжжя. Дорога тривала 11 годин, з десяток разів окупанти на блокпостах висаджували усіх людей, роздягали, допитували про татуювання, дивилися документи. Вже у Запоріжжі старшій дочці довелося робити операцію через запалення апендициту. 

Нині Павло проживає у Львові, там працює та малює, а дружина та діти евакуювалися до Бельгії.

• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Львів
• Маріуполь

Наступного тижня для представників медіа буде організованого пресзахід щодо роботи тимчасового сортувального майданчика у Бучі на Київщині. Цей проєкт передбачає утилізацію відходів від зруйнованих об’єктів, які накопичилися після окупації Бучанської громади. (Об’єм будівельних відходів складає 75 тисяч м3).

Майже все обладнання для роботи тимчасової станції надала UNDP Ukraine. Нині там працює сортувальник будівельних відходів, дробарка, грохот та фронтальний навантажувач. Згодом майданчик забезпечать додатковою технікою. Унікальний проєкт дозволить подрібнювати та сортувати відходи за фракціями, а згодом — використовувати на потреби громади.

Журналісти мають змогу дізнатись більше про майбутній пресзахід. 

Довідково: місто Буча на Київщині перебувало у ворожій окупації більше місяця. 31 березня 2022 року його звільнили від російських військових.

• відбудова
• екологія
• окупація
• Київ

Анатолій Левченко — театральний діяч з Маріуполя. Саме з його ініціативи у 2015-му  у маріупольському театрі, який мав статус “русского”, почалася нова доба — сучасної української п’єси.

Подружжя Левченків опікувалося сином — невербальним аутистом — та 90-річною матір’ю дружини Анатолія Ганни. Тож після початку наступу росіян на Маріуполь швидко евакуюватися з міста Левченки не могли. Виїзд вдалося організувати аж у травні 2022 року. Але просто напередодні Анатолія заарештували росіяни за доносом колишніх колег по сцені, які стали колаборантами.

Спершу Ганна не могла знайти, куди забрали чоловіка, згодом дізналася, що його звинуватили в екстремізмі і вивезли у окупований Донецьк. Після цього понад 10 місяців дружина передавала одяг, ліки та записки до тамтешнього СІЗО. Чоловік дзвонив зрідка уночі. Увесь цей час Ганна самостійно опікувалася сином з аутизмом, добувала продукти та воду, разом з сусідами готувала їжу на вогнищі. 

9-го березня 2023-го року дружині зателефонували і повідомили, що Анатолія відпускають. Майже рік у СІЗО позначився на здоров’ї чоловіка. Влітку 2023-го родині таки вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, оселились у Кропивницькому на Кіровоградщині. Там Анатолій продовжив свою театральну діяльність. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

• злочини росіян
• культура
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Маріуполь

28 квітня у Києві відбудеться танцювально-театральний перформанс маріупольчанки Ксенії Гузь “Октава мого життя”. У ньому жінка  розповість про те,  що їй довелось пережити під час повномасштабної війни: окупацію, еміграцію, загибель чоловіка на фронті, боротьбу з онкологією та депресією. 

Ксенія Гузь до повномасштабної війни разом із чоловіком Максимом відкрили у Маріуполі креативний простір “Арт-хаус” та простір для духовного спілкування “Міський Будда”, де відвідувачі займалися саморозвитком і творчістю. Чоловік проводив  заняття з йоги,  медитації,  духовних практик.  А Ксенія (керівник івент агентства) організовувала  у просторі різноманітні заходи, перформанси, какао-церемонії, віршовані батли, дитячі майстер-класи.

Повномасштабне вторгнення жінка разом із 18-річною донькою зустріла удома. Їм довелося 20 днів виживати у заблокованому Маріуполі.  Попри те, що їжа закінчувалась, ділились нею з іншими. Врешті їм вдалося виїхати із міста.

Максима  війна застала на Київщині, куди він їздив у справах.  Чоловік одразу став до лав територіальної оборони. Вже у листопаді 2022 року вступив до лав ЗСУ (десантно-штурмові війська). 13 лютого 2023 року він загинув поблизу Бахмута.  

Максим хотів, аби його прах розвіяли над Азовським морем, але оскільки нині це неможливо, Ксенія розвіяла прах чоловіка над Дніпром в Києві. Вже через три місяці у жінки виявили онкологічне захворювання. У Бельгії їй зробили успішну операцію. 

Журналісти  мають змогу поспілкуватись із Ксенією у Києві.

• жінки
• загиблі
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь