Теми за тегом: злочини росіян
Наталія Гавриленко до повномасштабного вторгнення була підприємицею у Херсоні. Жінка готувалася до великої війни та разом з коханим планувала вступити до Тероборони. Вже 24-го лютого 2022-го року подружжя рушило до військкомату. Невдовзі херсонські тероборонівці, до яких долучилася і Наталія, отримали зброю. Проте прослужити встигли лише два дні.
Наталія пригадує, як до кабінету, де перебували новосформовані тероборонівці, зайшов комбат, наказав скласти зброю і тікати додому полями. Тоді жінка разом з чоловіком і рештою цивільних усвідомили, що рідне місто будуть захищати самотужки. Так народився партизанський рух у Херсоні. Наталії з побратимами вдалося облаштувати шпиталь та налагодити співпрацю з Силами спеціальних операцій.
7 липня 2022 року росіяни вдерлися в дім Наталії, де вона перебувала разом з невісткою, сином та онуком. Наталію забрали до ізолятора тимчасового тримання на кілька місяців. Жінка каже, що її не катували, допитували на поліграфі і змусили дати інтерв’ю для російських пропагандистів. 1 листопада 2022-го року Наталію відпустили. Без документів, грошей, телефону. Нині вона продовжує волонтерити та підтримувати українських військових.
Наталія Гавриленко перебуває в Камʼянському, що на Дніпропетровщині. Поспілкуватися з волонтеркою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
Ірина Швець — одна із організаторів та ведуча мирних зібрань від ГО “Цивільні у полоні”. Її коханий Олександр Курдін — приватний підприємець. 21 лютого 2022 року він поїхав з Києва до Бучі, де мав квартиру. За кілька днів місто окупували росіяни.
Ірина просила Олександра спробувати виїхати з міста зеленим коридором. Втім він пояснив, що у підвалах у місті залишаються багато жінок та дітей, яким він носить хліб та воду. До Олександра росіяни двічі приходили додому та перевіряли документи. А 22 березня викрали чоловіка біля його будинку. Ірина дізналась про це 3 квітня: зателефонував друг, який був свідком.
У січні 2023 року Ірина побачила фото Олександра у тюремній робі. Чоловіка вивезли до Білорусі, згодом до СІЗО Новозибкова рф. Нині він у виправній колонії міста Донський Тульської області. Загалом у полоні Олександр 3 роки та 7 місяців. Він схуд на 30 кілограмів. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) підтвердив статус — незаконне позбавлення свободи. За цей час Ірина отримала від чоловіка всього два листи.
Пара планувала весілля на червень 2022 року. Оскільки вони не були розписані, у 2023 році жінка подала до суду, аби визнати акт спільного проживання і щоб вона могла бути офіційним представником Олександра у міжнародних організаціях. У 2024 суд задовольнив її вимогу.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Іриною Швець у Києві.
Сергій Офіцеров народився у Херсоні, проте ще дитиною батьки вивезли його до росії на Камчатку. Після розпаду радянського союзу до України повернувся батько Сергія — Геннадій, а у 1998 році і сам Сергій. Ще у росії він за віком отримав паспорт рф. Тож у Херсоні жив за посвідкою на проживання. Сергій подав документи на вихід з російського громадянства, щоб отримати українське. Та не встиг зробити цього через початок повномасштабного вторгнення.
Росіяни викрали чоловіка 3 серпня 2022 року під час окупації Херсона. Про долю сина Геннадій дізнався восени: спершу один із колишніх бранців, який вийшов із катівні у Херсоні, повідомив, що бачив там Сергія. Згодом Офіцеров потрапив у зняте російськими пропагандистами відео про затримання людей, які нібито “входили до складу терористичного угруповання”.
Зараз Сергій перебуває у Ростовському СІЗО. Він один із дев’яти херсонців, викрадених росіянами, яких звинувачують у міжнародному тероризмі (3 статті). Судовий процес досі триває. Батько каже, що син 2-3 місяці перебував у херсонській катівні, пережив тортури і підписав усе, що від нього вимагали. Тож у сфабрикованій проти чоловіка справі дуже багато невідповідностей.
У неволі Сергій почав малювати простими олівцями: зображує, зокрема, херсонські краєвиди, портрети, фентезійні пейзажі та життя бранця, як от заґратовані вікна. Частину малюнків вдалося передати до України, їх зберігає батько. Також він отримує лише половину із відправлених сином листів.
За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із батьком Сергія — Геннадієм Офіцеровим у Києві, Херсоні або у онлайн-форматі.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
Юлії Матвєєвій — 32 роки. Разом з чоловіком жила і працювала у Миколаєві. У липні цього року ворожий шахед поцілив у будинок Юлії. В обличчя та очі жінки потрапило близько 300 дрібних уламків.
Жінка перенесла вже сім операцій, з них чотири на очах. Нині вона продовжує лікування та вірить, що зможе повернути зір.
У соціальних мережах подружжя веде блог, де Юлія розповідає про лікування та відновлення зору. Жінка мріє знову подивитися на коханого та спостерігати за заходом сонця на річці.
Поспілкуватися з Юлією Матвєєвою можна як онлайн, так і офлайн у Миколаєві, за попередньою домовленістю.
Віра Бірюк — родом з села Бахмутівка, що на Луганщині. На початку повномасштабного вторгнення її дім опинився в окупації. Через рік життя у ворожому оточенні — жінку посеред ночі викрали окупанти.
Росіяни звинуватили Віру у вбивстві, хоча жінка переконана, що справжньою причиною арешту став її український паспорт і те, що її загиблий брат був військовослужбовцем, який захищав Луганщину. Віра каже, що під тортурами погодилася зі звинуваченнями. Спершу жінку помістили до ізолятора тимчасового утримання, де вона пробула місяць, а опісля її майже рік утримували у луганському СІЗО.
Віру обміняли у вересні 2024-го року. Після короткої реабілітації опинилася у тимчасовому поселенні в соціальному центрі. Нині працює у благодійному фонді у Чернігові, який підтримує сімʼї військовополонених.
Поспілкуватися з Вірою Бірюк можна як онлайн, так і офлайн у Чернігові, за попередньою домовленістю.
Олена Ягупова — мешканка Кам’янки-Дніпровської Запорізької області (місто окуповане). Понад 20 років жінка працювала на державній службі, вона мала проукраїнську позицію. На Олену написали донос, що її чоловік служить у Збройних силах України. У жовтні 2022 року окупанти викрали жінку з власного дому.
В застінках окупантів Олена пережила тортури: росіяни хотіли довідатися, де перебуває її коханий. Цікавила їх і інформація про людей з проукраїнськими поглядами.
Олена також потрапила у трудове рабство до окупантів, які змушували заручників копати окопи. Ягупова виконувала важку роботу та жила в нелюдських умовах. Олені вдалося звільнитися після понад півроку в полоні.
Вже в безпеці Олена написала заяву до правоохоронних органів, пройшла судово-медичні експертизи. У жінки діагностували, зокрема, черепно-мозкову травму, церебральну мікроангіопатію, погіршення зору, травми тазостегнового та плечового суглобів. Їй призначили другу групу інвалідності. Невдовзі Олені будуть робити операцію. Внаслідок пережитих катувань їй потрібно змінити два диски шийного відділу на імпланти.
Жінка отримала статуси: позбавлення особистої свободи внаслідок російської агресії, постраждалої внаслідок торгівлі людьми. Також вона має статус постраждалої від СНПК (сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом).
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Оленою на Київщині або у онлайн-форматі.
Фольклористка Ярина Сізик, режисерка анімації Марія Озірна та Херсонський художній музей ім. Олексія Шовкуненка започаткували проєкт, присвячений картинам, викраденим росіянами під час окупації міста. За підрахунками музейників, окупанти викрали близько десяти тисяч витворів мистецтва.
Мета проєкту: спробувати відтворити те, що забрали росіяни. На сьогодні команді вдалося “репродукувати” картину Михайла Брянського (1830-1908) “Портрет дівчини у вишиваній сукні”. Картину не просто перемалювали, а осучаснили та анімували. “Оживити” її допомогла українська модель та співачка Дар’я Астаф’єва, яку мисткині перетворили на дівчину у вишитій сукні з украденого полотна. Під час анімації команда використала сорочку, яку вишила в окупації херсонська гідеса Інна Микуцька.
Відтворили також олійне полотно Сергія Васильківського (1854-1917) “Козаки в степу”: у репродукуванні цієї картини взяли участь бійці ЗСУ Роман “Добряк” Колесник та Станіслав “Реф” Зорій. До цієї анімації Ярина та Марія додали українську народну пісню “Ой там за морями…” у виконанні гурту “Щука-Риба”.
Нині засновниці проєкту працюють над наступними відновленнями.
Ярина Сізик та Марія Озірна готові до спілкування з журналістами у Києві.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
Олена та Валентин Бєлозоренки до повномасштабного вторгнення 11 років розвивали господарство у Станіславі на Херсонщині. Мали 30 кіз, 11 собак і 10 котів, виготовляли сири і проводили екскурсії для дітей та дорослих. З початком великої війни екоферма подружжя опинилася в окупації.
Вісім з половиною місяців вони пробули в оточенні ворога – аби вижити, обмінювалися продуктами з сусідами. Після того, як ЗСУ звільнили їхній населений пункт, пара з тваринами прожила ще рік на звільненій території, але під постійними обстрілами. Кілька ворожих ударів завдали шкоди і фермі – загинула одна тварина, згоріли корми, Валентин отримав контузію.
У жовтні 2023-го подружжя наважилося на евакуацію. На Київщині їх прихистили переселенці з Донеччини. Надали у безкоштовне користування ферму і будинок. За рік на новому місці поголів’я кіз зросло удвічі. В майбутньому подружжя планує відкрити на території ферми реабілітаційний центр для українських військових.
Поспілкуватися з Оленою та Валентином Бєлозоренками можна онлайн.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
Центр громадянських свобод запрошує на обговорення, які уроки може винести Україна з Нюрнберзького процесу у боротьбі за справедливість. Захід відбудеться 23 жовтня у Києві.
80 років тому розпочався один із найвідоміших процесів у міжнародному кримінальному правосудді. Після Другої світової в Нюрнберзі судили лідерів нацистської Німеччини — і цей процес став основою сучасної системи міжнародного правосуддя.
Україні не варто чекати закінчення війни, аби розпочати свій шлях до справедливості. Вона вже рухається в цьому напрямку: 25 червня 2025 року Україна та Рада Європи підписали Угоду про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.
Під час зустрічі обговорять, яким може бути “український Нюрнберг” і чим він відрізнятиметься від історичного; чи можливе правосуддя під час війни; які мають бути повноваження Спеціального трибуналу; як поєднати роботу національних судів і міжнародних інституцій та якою буде роль суспільства, ЗМІ та міжнародних партнерів у забезпеченні справедливості.
Також під час обговорення відбудеться презентація книжки “Нюрнберзькі принципи та Україна: сучасні виклики миру, безпеки та справедливості” — збірки, що переосмислює спадщину Нюрнберзьких процесів у контексті російської агресії проти України. Автори аналізують поняття “злочину агресії” та “злочинів проти людяності”, досліджують ефективність міжнародного правосуддя в умовах сучасних воєн, а також пишуть про депортацію українських дітей, нищення культурної спадщини та досвіду трибуналів після Нюрнберга — від Югославії до Руанди.
Учасники обговорення:
- Антон Кориневич — директор Департаменту міжнародного права МЗС України, Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу, агент України в Міжнародному суді ООН;
- Герберт Р. Регінбогін — співавтор книги “Нюрнберзькі принципи та Україна: сучасні виклики миру, безпеки та справедливості”, науковий співробітник Інституту політичних досліджень і католицьких студій Католицького університету Америки у Вашингтоні.
Модераторка: Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.
Увага: Захід відбуватиметься англійською мовою без перекладу. Трансляції не передбачено. На подію необхідно зареєструватись.
21 жовтня на брифінгу у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука розкажуть про проведену роботу з деблокування, стабілізації та збереження мистецьких творів, врятованих після обстрілу.
25 березня 2024 року внаслідок російського ракетного удару по Києву була частково зруйнована будівля Академії. Зокрема, значних ушкоджень зазнала центральна частина корпусу, де зберігались унікальні мистецькі твори.
Брифінг є унікальною нагодою для журналістів побувати безпосередньо на місці руйнування та подальшої роботи з порятунку мистецької спадщини, почути звіт про проведені роботи та побачити врятовані артефакти.
Учасники:
- К’яра Децці-Бардескі — керівниця Бюро ЮНЕСКО в Україні,
- Ігор Пошивайло — координатор Агенції стійкості культури (ACURE), генеральний директор Національного музею Революції Гідності,
- Світлана Стрельнікова — директорка Національного науково-дослідного реставраційного центру України,
- Олена Осадча — ректорка Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.
До участі у брифінгу запрошено представників Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Міністерства освіти України.
Після брифінгу запрошують на спеціальну тематичну екскурсію виставкою вцілілих предметів, яку проведе Олена Осадча, ректорка Академії Бойчука.
На захід необхідно зареєструватись.
Довідково: Рятувальна операція здійснювалась за сприяння ЮНЕСКО, реалізовувала проєкт Агенція стійкості культури (ACURE) у співпраці з Національним науково-дослідним реставраційним центром України, Національним музеєм Революції Гідності, за підтримки Міністерства культури та стратегічних комунікацій України Також в рамках операції відбувся воркшоп “Порятунок культурної спадщини під час війни: стабілізація пошкоджених колекцій”, до якого були залучені фахівці з команди рятівників культурної спадщини, та два одноденних тренінги-інтенсиви для музейних працівників та пам’яткоохоронців.
