Теми за тегом: злочини росіян
Мешканці Маріуполя Дар’ї-Ользі було 15, коли вона вперше спробувала себе у боксі. Дівчина робила успіхи: вже через 3 місяці після початку занять спортсменка поїхала на всеукраїнські змагання. У 2022-му 18-річна Дар’я-Ольга мала їхати на чемпіонат Європи, але росія почала повномасштабне вторгнення, ворожі війська оточили Маріуполь. Спершу родина спортсменки перечікували російські обстріли в одній квартирі разом з друзями. Згодом їм довелося перебратися до підвалу. В цей час у місті вже зникли зв’язок, газ та електрика. Навіть в таких умовах Дар’я продовжувала тренування, щоб підтримувати форму. Виїхати з блокадного Маріуполя родині вдалося у вантажівці з незнайомими людьми, дорога до Запоріжжя зайняла більше доби, адже їм довелося долати російські блокпости. Вже на підконтрольній Україні території Дар’я-Ольга дізналася, що її тренер виїхав до Івано-Франківська, тож подалася до нього. Там дівчина вступила до Прикарпатського національного університету на факультет “Фізичне виховання та спорт”, бо мріє стати тренеркою. У травні 2022-го року Дар’я-Ольга здобула бронзу на Міжнародному турнірі з боксу у Швеції в категорії до 52 кілограм. Нині українська боксерка тренується, щоби привезти золото з Олімпійських Ігор.
Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.
Русудана Павліченко — за походженням грузинка. На початку повномасштабного вторгнення жінка була за кордоном на похороні батька. У 10-річному віці Русудані довелось тікати від її першої у житті війни (війна в Абхазії) в Україну. Все своє свідоме життя жінка прожила тут.
Чоловік Русудани — Сергій Павліченко — з 2014 року захищав Україну від окупантів, а під час повномасштабного вторгнення тримав оборону “Азовсталі”, після чого потрапив у полон. Чоловік загинув під час теракту в Оленівці (селище на окупованій території Донеччини) в ніч з 28 на 29 липня 2022-го. У подружжя залишилося двоє дітей: 10-річна Аделія та 8-річний Назар.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Русуданою у Черкасах, або у онлайн-форматі.
Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.
24-те лютого 2022-го року Павло Пономаренко зустрів у Маріуполі. Ще чотири дні після початку повномасштабного вторгнення Павло їздив до своєї майстерні та малював: ці картини згодом зникли у знищеному росіянами Маріуполі.
За наступні дні родина Пономаренків встигла навчитися готувати на вогнищі, шукати воду, топити сніг та побачила на власні очі російські обстріли та мародерство місцевих. Згодом з’явилася можливість дістатися до окупованого Бердянська у Запорізькій області. Туди першою поїхала дружина Павла разом з двома молодшими доньками, чоловік та старша донька вирушили слідом. У Бердянську родина пробула кілька днів, аж поки не вдалося сісти в автобус на підконтрольну Україні територію — до Запоріжжя. Дорога тривала 11 годин, з десяток разів окупанти на блокпостах висаджували усіх людей, роздягали, допитували про татуювання, дивилися документи. Вже у Запоріжжі старшій дочці довелося робити операцію через запалення апендициту.
Нині Павло проживає у Львові, там працює та малює, а дружина та діти евакуювалися до Бельгії.
Працівники поїзда-кухні відтепер готують їжу і для Харківської психіатричної лікарні. Заклад був пошкоджений російськими ракетами у ніч на 27 квітня цього року. На момент удару в ньому перебувало 60 пацієнтів та 5 лікарів. Поки харчоблок лікарні та інші господарські приміщення відновлюють, про їжу для пацієнтів потурбується поїзд-кухня Укрзалізниці.
Довідково: У вересні 2023 року Укрзалізниця створила перший у світі автономний поїзд-кухню — Food Train. Такий поїзд здатен забезпечити понад 10 тисяч порцій їжі на день будь-де і будь-коли. Food Train може автономно працювати 5-7 днів, а обладнання дозволяє готувати повноцінні страви: супи, каші, салати, мʼясо.
Від початку роботи команда поїзда-кухні виготовила вже 350 000 порцій їжі, з яких 265 000 — для постраждалих за останній місяць мешканців Харківщини. Закупівлі продовольства та функціонування поїзда фінансує Фонд Говарда Баффета (The Howard G. Buffett Foundation).
Анатолій Левченко — театральний діяч з Маріуполя. Саме з його ініціативи у 2015-му у маріупольському театрі, який мав статус “русского”, почалася нова доба — сучасної української п’єси.
Подружжя Левченків опікувалося сином — невербальним аутистом — та 90-річною матір’ю дружини Анатолія Ганни. Тож після початку наступу росіян на Маріуполь швидко евакуюватися з міста Левченки не могли. Виїзд вдалося організувати аж у травні 2022 року. Але просто напередодні Анатолія заарештували росіяни за доносом колишніх колег по сцені, які стали колаборантами.
Спершу Ганна не могла знайти, куди забрали чоловіка, згодом дізналася, що його звинуватили в екстремізмі і вивезли у окупований Донецьк. Після цього понад 10 місяців дружина передавала одяг, ліки та записки до тамтешнього СІЗО. Чоловік дзвонив зрідка уночі. Увесь цей час Ганна самостійно опікувалася сином з аутизмом, добувала продукти та воду, разом з сусідами готувала їжу на вогнищі.
9-го березня 2023-го року дружині зателефонували і повідомили, що Анатолія відпускають. Майже рік у СІЗО позначився на здоров’ї чоловіка. Влітку 2023-го родині таки вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, оселились у Кропивницькому на Кіровоградщині. Там Анатолій продовжив свою театральну діяльність.
Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.
Майбутня миколаївська школа №48 стане одним із найсучасніших навчальних закладів на півдні України. До війни тут навчалося 690 дітей, а після відбудови навчатиметься вдвічі більше — 1326. За словами архітекторів, головними пріоритетами команди, яка працювала над проєктом, були енергоефективність, людиноцентричний підхід та ергономічність приміщень.
Територія нової школи становить 17,5 тисяч квадратних метрів, а її будівля розрахована на 49 класів. На території закладу буде 3 відкриті класи-альтанки із сонячними панелями для проведення майстер-класів на свіжому повітрі, теплиця для вирощування рослин та зони відпочинку для молодших і старших школярів. Архітектори також запланували використання сонячних колекторів і теплових насосів. Заклад матиме свердловину, що забезпечуватиме його водою. На території школи запроєктовані лабораторії, конференц-зали та майстерні, а також кілька спортивних майданчиків, краєзнавчий музей і музей військово-патріотичного виховання. У школи буде обладнане укриття із санвузлами, диспетчерським та інженерним приміщеннями й інфраструктурою для людей з інвалідністю.
Усе це стане можливим, якщо місту вдасться зібрати потрібні кошти. Тож за посередництва Національної спілки архітекторів України Миколаївська міська рада підписала меморандум з американським фондом Sweetanok. Sweetanok займається збором коштів для українського фронту, але керівництво та співробітники фонду завжди мріяли про можливість допомогти дітям.
22 березня 2022 року поблизу Ізюма на Харківщині росіяни збили літак СУ-24М пілота Олексія Коваленка та штурмана Сергія Вербицького. Сергієві вдалося вижити й дістатися точки евакуації, але що сталося з напарником, він не знав. Через окупацію армією рф тих територій майора Коваленка вважали зниклим безвісти. Лише після звільнення Харківщини, стало відомо, що пілот загинув, а рідні змогли з ним попрощатися. У 2023 році Сергієві Вербицькому та Олексієві Коваленку присвоїли звання Героя України.
У жовтні 2022 року Музей війни організував експедицію деокупованими територіями Харківщини, щоб зібрати артефакти й назавжди зберегти пам’ять про злочини рф в Україні. Баки для пального, бортові прилади й парашут із літака вдалося доставити до Музею. Крім того, родина Олексія Коваленка передала музейникам його особисті речі. Але забрати уламки літака на той час здавалося нереальним.
А вже цьогоріч офіцер 10-го армійського корпусу В’ячеслав Скоряк та Фонд “Повернись живим” організували передачу легендарного Су-24М до Музею. Нині літак вже експонують на території Меморіального комплексу.
Журналісти мають змогу побачити уламки літака та інші знайдені артефакти війни, а також отримати фото з експедиції та поспілкуватись із її учасниками.
Cелище Красятичі на Київщині, де мешкала Надія Смирнова, у перші дні повномасштабної війни окупували російські війська. Жінка, її матір та 9-річний син Сашко залишились у селищі. Окупанти вривалися в їхній будинок, все перевертали та навіть намагалися кинути гранату, щоб підірвати родину. Бабуся Сашка, ризикуючи власним життям, ставала на захист сім’ї. Коли російські військові наводили на них автомати, вона відводила зброю в бік. В окупації сім’я прожила майже місяць. Для Сашка цей досвід став особливо важким, хлопчик досі згадує жахи, які пережив разом з мамою і бабусею.
На початку повномасштабної війни батько Сашка добровільно став на захист України. 29 серпня 2022 року він загинув на Донеччині від російської міни. Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”.
Журналісти мають змогу за попередньої домовленості поспілкуватись із Надією на Київщині.
Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації.
БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
Світлана Трубачова з Луганської області. Вона мати двох дітей: 11-річного Ігоря та 5-річної Поліни. Чоловік Світлани — Володимир — служив у прикордонній службі України протягом 18 років. Востаннє жінка бачила коханого 24 лютого 2022, коли він вирушив на службу. А вже на початку березня селище Троїцьке, де жила родина, окупували російські війська. Додому до Світлани почали приходили російські солдати, жінку забирали на допити, робили обшуки. Весь одяг чоловіка спалили.
13 квітня 2022 року Володимир загинув під Лисичанськом. Його поховали у Дніпрі, Світлана навіть не змогла потрапити на похорон, адже була на окупованій території. З Луганщини їй вдалося виїхати лише влітку: найперше поїхала на могилу чоловіка. А далі разом з дітьми вирушила до Києва.
Нині Світлана працює в центрі, де допомагають дітям з розладом аутистичного спектру. Жінка вступила до університету та навчається на психолога. Також проводить благодійні збори для прикордонної служби, адже хоче, щоби інші батьки повернулись до своїх дітей.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись зі Світланою у Києві.
Довідково: Родиною опікується БФ “Діти Героїв”. Фонд допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
Ольга Леус до повномасштабної війни працювала у центрі надання адмінпослуг у Маріуполі. Жінка виховувала двох синів: 10-річного Геру та 16-річного Михайла. Чоловік Ольги — Володимир — працював на Азовському судноремонтному заводі, а незадовго до 24 лютого 2022 року — у порту.
На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну сім’я не виїхала із Маріуполя: спершу думали, що окупантів швидко проженуть, а згодом евакуюватися стало неможливо, адже місто було заблоковане.
У якийсь момент жінка підрахувала, що район, де стояв її будинок, перебував під безперервними російськими обстрілами та бомбарбуваннями 11 днів поспіль. 20 березня 2022 молодший син Ольги отримав поранення: один із ворожих снарядів влучив у кімнату, уламками хлопцеві ушкодило ногу. Через тиждень загинув чоловік Ольги. Він вийшов на вулицю і більше не повернувся. Згодом його тіло знайшла свекруха. Поховали Володимира у зеленій зоні, де колись був спортивний майданчик.
Виїхати з Маріуполя Ольга із родиною змогли лише 15 квітня 2022 року.
Родиною почав опікуватися БФ “Діти Героїв”. А згодом Ольга почала працювати фахівчинею із підтримки постраждалих родин у фонді. Її старший син хоче стати психотерапевтом, щоб допомагати тим, хто пережив пекло війни.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою на Київщині.
Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.
БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
