Теми за тегом: жінки

8 вересня розпочнуться заняття для 5-ї групи у межах проєкту психологічної підтримки жінок, які втратили своїх чоловіків на війні “Коханий, я живу!”. Він функціонує у Запоріжжі.  У заняттях візьмуть участь 7 жінок. 

У березні 2023 року до громадської активістки Ярини Геращенко звернулась за підтримкою подруга родини, яка втратила чоловіка-військового. Тоді у жінок і зародилась ідея створити проєкт “Коханий, я живу!”. До нього також залучили матір Ярини, яка є психологинею.

У межах ініціативи, жінки отримують психологічну підтримку  та супровід на шляху до відновлення. Зокрема, беруть участь у різноманітних активностях: стрільбі з лука, заняттях з йоги і тайського боксу. Жінки долучаються і до виїзних сесій. Наприклад, на острові Хортиця учасниці писали листи своїм Коханим, створювали з послань кораблики та відпускали Дніпром. А ще пригощали одна одну улюбленими стравами своїх Коханих. Також учасниці беруть участь у двох фотопроєктах: “Пам’ять про тебе” (фото з пам’ятними предметами, що допомагають учасницями розповісти історії своїх чоловіків) та “Коханий, я живу!” (“фотосесія-пробудження”).   

• військові
• жінки
• загиблі
• психологічна підтримка
• Запоріжжя

Індіра Урусова народилася у Маріуполі. До початку пандемії коронавірусу вступила до університету в Києві, але незабаром перевелася на дистанційне навчання і залишилася у Маріуполі. Початок повномасштабного вторгнення Індіра зустріла вдома разом з родиною. Спочатку сім’я сподівалася на швидке припинення вогню, втім скоро усвідомили, що цього не станеться. Автівка родини постраждала від вибухів, але таки змогла довезти Індіру та її батьків до окупованого Бердянська. Згодом родині Урусових вдалося виїхати через територію росії за кордон, вони опинилися у Болгарії. Там залишалися до жовтня 2022-го року, а після повернулися до Києва. 

Дівчина розмірковувала, як може допомогти своїй країні – Індіра намалювала малюнок на якому зобразила маріупольський будинок, який палав, і підписала: “Ми вистоїмо, бо сонце встає над вільним Азовом”. Це поклало початок благодійному проєкту “KRYLATI”, який популяризує Маріуполь, розповідає про Донеччину та Приазов’я. Разом з колегою Індіра влаштовує воркшопи та лекції для молоді, розвінчує міфи. Усі виручені кошти засновниці спрямовують на потреби війська.

• жінки
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Громадська організація  “Водник” розширила спектр тренувань із яхтингу і створила окрему групу для  ветеранок, дружини ветеранів і  переселенок. Жінок навчають яхтингу на спортивних човнах RS Tera. У такому човні може тренуватись лише одна людина.  

До ініціативи долучились 12 жінок. Тренування відбуваються 4 рази на тиждень. Жінки тренуватимуться для участі у різноманітних яхтових змаганнях. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити тренування. 

Нагадаємо, у Києві стартував проєкт з адаптивного яхтингу для людей з інвалідністю, зокрема, ветеранів.

• жінки
• Київ

Оксані Ведмідь – 32 роки. До повномасштабного вторгнення жінка професійно займалася пауерліфтингом, виборола титул чемпіонки світу з жиму лежачи в екіпіруванні. Тренером Оксани був її чоловік – Павло Ведмідь. Початок великої війни подружжя зустріло на Заході України – у Карпатах. Коли дізналися новини, то одразу повернулися до рідного Дніпра. 

Павло Ведмідь долучився до місцевої територіальної оборони і брав участь у визволенні Ізюма, що на Харківщині. Під час бойового завдання, ворожий снаряд влучив у його автівку. Після загибелі коханого Оксана мобілізувалася до Сил Оборони, аби завершити те, що почав її чоловік. Нині жінка служить на передовій та нищить окупантів за допомогою дронів.

Оксана Ведмідь перебуває на фронті. Військовослужбовиця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі

Христина Драгомарецька за фахом архітектор, їй — 27 років. З початком повномасштабної війни дівчина стала відловлювачкою безпритульних  тварин. Вона також евакуює чотирилапих із зони бойових дій. Працювати там доводиться попри ворожі обстріли. Наприклад, нещодавно у Торецьку на Донеччині, поруч з Христиною “прилетіли” три російські керовані авіаційні бомби (КАБи). А у Вовчанську на Харківщині під час порятунку тварин Христина отримала осколкове поранення: ворог “накрив” мінометом. 

Як у відловлювачки  —  у дівчини є спеціальна петля та духова трубка. Разом із Христиною працює її собака (німецька вівчарка) “Міледі”. Вона допомагає розшукати чотирилапих, у яких дівчина влучила дротиком із наркозом: у тварин ще є декілька хвилин на втечу. 

Христина також заснувала на Одещині притулок для чотирилапих, куди евакуює деяких тварин із зони бойових дій. Там їх лікують, соціалізують та прилаштовують у нові сім’ї (близько 70% чотирилапих їдуть за кордон). Нині у притулку Христини 160 собак. 

Журналісти мають змогу  дізнатись більше про роботу Христини та поспілкуватись із нею у онлайн або офлайн форматі за попередньою домовленістю. 

Довідково: Христина займається порятунком тварин із зони бойових дій разом із  БФ “12 вартових”. Також дівчина  долучалась до  місії порятунку  “UAnimals”.

• жінки
• постраждалі
• тварини
• Одеса

Росія незаконно засудила українку Ірину Горобцову до 10 років і 6 місяців ув’язнення. Жінку звинуватили у “шпіонажі”. 

Мешканка Херсона Ірина Горобцова працювала в одній з українських IT-компаній. Навесні 2022 року, коли росіяни захопили місто, жінка стала відомою завдяки своїм дописам у соцмережах про життя в окупації. Ірина публікувала фотографії з українською символікою, а свою квартиру називала “домашнім штабом спротиву”. 13 травня 2022 року росіяни викрали її із власної оселі та утримували у СІЗО в окупованому Криму. До Ірини нікого не допускали і тримали у повній ізоляції від зовнішнього світу.

Батьки активістки готові спілкуватися зі ЗМІ.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Херсон

Марія Пешко сама виховувала сина Івана. Мешкала в селі на Рівненщині, викладала в тамтешній школі математику. Ще дитиною Іван часто грався на подвірʼї школи або на пустирі поруч. 

У 2014-му вже дорослим чоловік долучився до війська. Тоді прослужив рік, а в 2021 мобілізувався вдруге. За контрактом мав звільнитися зі служби у квітні 2022-го року. Але під час одного з бойових завдань Івана Клюйка та побратимів накрив ворожий обстріл. Іван загинув. Марія дуже важко переживала втрату сина, і часто спостерігала за тим пустирем, де грався дитиною. Вирішила знову наповнити його сміхом та радістю: побудувати там дитячий майданчик та футбольне поле на згадку про Івана. На будівництво Марія витратила гроші, які їй виплатила держава після втрати сина. Ідею також підтримала й дружина Івана – Ольга. Нині у селі Орвʼяниця функціонує футбольне поле та дитячий майданчик. На цьому жінки не зупинилися та проводять різноманітні заходи на території громади.

• військові
• жінки
• загиблі
• Рівне

Ірина Шматко втратила на війна чоловіка та маму. З коханим Олександром Ірина познайомилася ще у 2014 році в навчальному центрі “Азову”, де тоді служив чоловік. Стосунки розвивалися, тож у 2017 Олександр демобілізувався. Пара стала батьками трьох діток. 

З початком повномасштабного вторгнення рф Олександр Шматко одразу повернувся до лав Сил Оборони, а Ірина зайнялась волонтерством. 

15 квітня 2022 року Ірина втратила матір — Наталію Стребкову (позивний — Зоряна), яка боронила Маріуполь та загинула під час бомбардування заводу “Азовсталь”.

Згодом Ірина дізналась, що вагітна четвертою дитиною. Проте Олександр не встиг побачити  свою наймолодшу доньку. Він загинув у листопаді 2023 року на Донеччині. Дівчинку, яка народилася через три тижні після смерті батька, назвали Зоряною — на честь бабусі-героїні. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Іриною у Полтаві, або у онлайн-форматі.  Ірина виховує двох синів (9 та 5 років) та двох донечок (7 років та 8 місяців).

Довідково: Наталія Стребкова (позивний Зоряна) посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня. Платформа пам’яті “Меморіал” створила документальний фільм про Наталію.  

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Полтава

Як говорити із захисниками та колишніми військовополоненими у побуті чи під час інтерв’ю, щоб не нашкодити? Якими мають бути етичні матеріали про військових у медіа? Про це під час зустрічі з медіа та комунікаційниками розкаже Валерія (Нава) Суботіна, офіцерка запасу, колишня військовополонена та захисниця Маріуполя, директорка хабу “YOUkraine hub” для експолонених. 

Дотримуючись правил етичного спілкування, можна допомогти військовим та колишнім військовополоненим адаптуватися до мирного життя і навіть подолати психологічні травми.
Обов’язкова попередня реєстрація.  Захід відбудеться офлайн у Києві та онлайн на платформі Google Meet. Участь у заході — за донейт від 300 грн. Усі кошти підуть на потреби ЗСУ.

• військові
• жінки
• полонені
• Київ

На Київщині на базі Немішаївського фахового коледжу стартувала Школа операторів будівельної техніки для жінок. Програма спрямована на освоєння жінками професії водійок будівельної техніки, що може допомогти українським компаніям впоратися з кадровою кризою під час війни. Ідея створення такої школи належить керівниці компанії з оренди будівельної техніки  Юлії Скічко. 

Серед першої групи жінок, які розпочали навчання, – мама трьох дітей, чиїй найменшій доньці всього рік. Найстаршій учениці в групі – 55 років.

Навчання, проживання та харчування учасниць повністю забезпечує проєкт. 

Практичні заняття на сучасній будівельній техніці розпочнуться через два тижні. За попередньою домовленістю журналісти мають змогу висвітлити заняття та поспілкуватись з учасницями і організаторами ініціативи.

Довідково: Програму реалізовує “Алеф Строй” (ТОВ “ВБК “ЕЛІТПРОЕКТ-БУД”) та ВСП “Немішаївський фаховий коледж НУБіП України” за підтримки Програми USAID “Конкурентоспроможна економіка України” та сприяння Міністерства економіки України.

• жінки
• Київ