Теми за тегом: жінки

До великої війни Євгенія Машина працювала продавчинею у Миколаєві (місті на Півдні України). Наприкінці травня 2022 року Євгенія отримала вибухово-осколкове поранення: за пʼять метрів від її вікна розірвався російський снаряд. Уламками жінці пошкодило руки, стегна та обличчя. 

Рани Євгенії затягнулися, але утворилися рубці, які завдавали болю та дискомфорту. Жінці порадили звернути до проєкту “Неопалимі”, який допомагає прибрати наслідки травм, яких завдала війна. У клініці Євгенії безкоштовно зашліфували шрам на руці. Медики також попрацювали з рубцями на її обличчі. 

Нині жінка переїхала до Одеси, де допомагає переселенцям.

Довідково: Мета благодійного проєкту з естетичної медицини “Неопалимі” —  забезпечити комплексне безоплатне лікування для військових, добровольців, волонтерів, цивільних та дітей, які отримали опіки та рубці внаслідок війни. Робота здійснюється за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та з допомогою партнерів.

• жінки
• лікарі
• постраждалі
• Одеса

Анна Ярошенко більше 20 років займається дайвінгом. Жінка переконана, що дайвінг доступний усім. Адже з нею пірнали і маленькі діти, і поважні бабусі та дідусі. А ще — люди з порушеннями слуху і зору, люди з психічними розладами, з різними травмами. Гравітація під водою працює  по-іншому, тож “невагомість” може відчути кожен. 

Після початку повномасштабної війни Анна зрозуміла, що заняття дайвінгом можуть бути корисними і військовим після поранень. Адже це —  фізична та психологічна реабілітація. З першими добровольцями — захисниками з травмами та ампутаціями — жінку  познайомила мама, яка працює реабілітологом. 

Анна назвала свій проєкт “До біса гравітацію!” (“Gravity? WTF?”).  Його мета — дати ветеранам та ветеранкам нове цікаве хобі, у якому вони можуть досягти крутих результатів. Мають навчитися виконувати весь комплекс необхідних навичок, щоб стати самостійними дайверами. 

У межах проєкту військові спершу займаються у мілкому безбарʼєрному басейні, у який можна потрапити на кріслі колісному. Наступний крок — басейн 3,8 метри завглибшки. Для тих, хто вже пройшов кілька занять і впевнено відчуває себе із аквалангом, роблять виїзди на відкриту воду. 

У проєкті вже взяли участь 25 ветеранів з різними травмами та ампутаціями. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше про проєкт та висвітлити заняття з дайвінгу у басейні в Києві, а також на відкритій воді.

• військові
• жінки
• постраждалі
• Київ

Любов Попова до великої війни працювала ландшафтною дизайнеркою у рідному Харкові. З початком повномасштабного вторгнення жінка разом з дитиною переїхала до центральної України, але рік потому перебралася до батьківського села Козіївка, що на Харківщині. Там Любов згадала про справу, якої ще в дитинстві навчала її бабуся — збирати трави і створювати авторські чаї. Спершу займалася цим, як хобі, але з часом збирання трав почало приносити заробіток. 

Нині на чаї, які створює Любов, люди готові чекати по півроку. Жінка надсилає свої збори не лише Україною, а ще й закордон. Окрім виробництва чаїв, Любов зацікавилась розвитком місцевої громади. Зокрема, проводить майстер-класи для дітей з виготовлення чайних букетів.  

Любов Попова перебуває на Харківщині, готова до спілкування зі ЗМІ, як офлайн, так і онлайн.

• жінки
• культура
• Харків

Художниця Ярослава Яцуба та школяр Марк Іванченко познайомилися на початку повномасштабного вторгнення. Тоді 13-річний хлопець створив першу анімацію на малюнок Ярослави. Марк “оживив” роботу під назвою “Ніч яка місячна”, на якій українці знищують ворожі танки під місячним сяйвом. З того часу художниця та аніматор взялися співпрацювати. Ярослава малює майже щодня, ідеї для своїх робіт знаходить у новинах. А Марк перетворює її малюнки на анімації. 

“Живі картинки” Ярослава згодом розігрує за донати, представляє на міжнародних виставках. Анімації також прикрашають збори багатьох військовослужбовців і вже допомогли зібрати понад 250 тисяч гривень для підтримки Сил Оборони. 

Цьогорічні анімації Марка зайняли перше місце на міжнародному “Чілдрен Кінофесті”, а призові кошти хлопець передав на збір полку “Азов”. 

• діти
• жінки
• культура

До повномасштабного вторгнення Євгенія Кім із Миколаєва (місто на Півдні України) займалася іконописом. Втім, з першими вибухами у лютому 2022-го року, Євгенія відклала пензлика і почала волонтерити. А свою іконну майстерню перетворила на волонтерський хаб. 

Спершу Євгенія евакуйовувала жінок та дітей з Миколаєва, а після загибелі друга долучилася до евакуації поранених з поля бою. Нині жінка співпрацює з місцевим Добровольчим формуванням територіальної громади, як доброволиця-парамедикиня. Зарплатні Євгенія не отримує, втім, має змогу їздити на передову та повертатися додому за власним бажанням. Євгенія не певна, що зможе знову займатися живописом після Перемоги. 

Довідково: Євгенія Кім перебуває або у Миколаєві або на передовій. Парамедикиня готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• волонтери
• жінки
• культура
• лікарі
• Миколаїв

Проєкт “Реабілітація в Карпатах” створено в рамках проєкту “Психологічна підтримка для захисниць” ГО “Землячки”. Його мета — відновлення психологічного та емоційного станів жінок-військових. Ініціатива відкрита для всіх захисниць.

Організатори зазначають, що проєкт дає можливість жінкам перезавантажитися, відпочити, побути у безпечному місці та у середовищі своїх людей (ефект “племені”). Також це можливість побути наодинці з природою.  

Перевага у формуванні групи надається жінкам-військовим, які перебували в полоні, а також захисницям, які тривалий час працювали в зоні бойових дій, оскільки саме їм найбільше потрібна підтримка та можливість відновлення.

За час існування у проєкті взяли участь понад 80 захисниць. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше про особливості висвітлення ініціативи.

• військові
• жінки
• психологічна підтримка

Ірина Власенко — лікарка-дерматовенирологиня, яка пережила російську окупацію у Мелітополі (Запорізька область). Їй знайоме відчуття, коли здається, що про тебе всі забули. Ці спогади мотивують її волонтерити у FRIDA (українсько-ізраїльська місія медичних волонтерів). Разом з іншими медиками Ірина приїжджає до пацієнтів і у прифронтові регіони, і на прикордоння, і своїм прикладом показує – про людей, які мешкають там, пам’ятають.

Виїзди також допомагають їй впоратися зі страхами щодо чоловіка, який нині на передовій. Поки в її чоловіка понад 100 вильотів на “Мавіку”, у Ірини понад 40 виїздів на прифронтові території. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Іриною у Києві. Також є можливість висвітлити волонтерські виїзди  FRIDA Ukraine.

Довідково: FRIDA Ukraine – це українсько–ізраїльська місія медичних волонтерів, що спрямована на допомогу цивільному населенню. Лікарі-волонтери забезпечують українців, що постраждали внаслідок бойових дій, високоякісною медициною.

• жінки
• лікарі
• окупація
• постраждалі
• Київ

Ірина Масло родом з Волновахи, що на Донеччині. Сьогодні в її будинку живуть окупанти, а один із заснованих бізнесів зруйнувала війна. Вперше Ірина побачила бойові дії у 2014-му році, коли росія почала агресію на Сході України. Жінка разом з родиною залишилася у рідному місті, яке опинилося у 30 кілометрах від передової, а незабаром зуміла відкрити крамничку з патріотичними сувенірами. Згодом ця крамниця перетворилася на магазин із військовим спорядженням, адже у місті було багато бійців, які потребували таких товарів. Після цього Ірина відкрила магазин побутової хімії, але з початком великої війни довелося покинути  цей бізнес. 

Разом з дітьми Ірина виїхала з Волновахи, яку згодом окупував ворог, до Павлограду, що на Дніпропетровщині. У новому місті Ірина почала шукати варіанти для роботи і врешті вирішила перетворити власне хобі на заробіток, і відкрити студію йоги. Жінка подалася на грант, на отримані кошти відкрила йога-студію і розпочала роботу. 

Нині Ірина разом з дітьми знову переїхала, цього разу до Одеси. Тут жінка викладає йогу і згодом планує відкрити ще одну студію.

• жінки
• окупація
• Одеса

Анастасія Морозова – лікарка-педіатриня НДСЛ “Охматдит”, керівниця напряму “Little Hearts” від “FRIDA Ukraine (українсько-ізраїльська місія медичних волонтерів). У рамках напряму мультидисциплінарні команди лікарів-волонтерів виїжджають у дитячі будинки, щоб провести огляди та визначити потреби дітей у ліках, вакцинації, реабілітації та оперативних втручаннях. Анастасія вже стала учасницею більше 20 місій “FRIDA Ukraine”.

Також  медикиня стала свідком ракетної атаки росіян на  “Охматдит” 8 липня. Анастасія залишилася неушкодженою. Разом з волонтерами “FRIDA”, які прибули на місце, допомагала евакуйовувати дітей. Також вони надавали медичну допомогу постраждалим  та розбирали завали.

Внаслідок влучання російських ракет у лікарні загинули двоє людей, за медичною допомогою звернулися 32 поранених.

За попередньою домовленістю, журналісти мають змогу посплікуватись із Анастасією та приєднатись до місій “FRIDA Ukraine”.

Довідково: З початку повномасштабного вторгнення близько 8,5 тисяч українських дітей залишилися без батьківського піклування, більше 1,5 тисячі стали сиротами, десятки тисяч — втратили домівку або змушені були переселитися. Дитячі будинки та дитячі будинки-інтернати в Україні сьогодні перебувають під великим тиском, їхні ресурси вичерпано, а доступ до якісної медичної допомоги обмежений.

У рамках проєкту “Little Hearts” FRIDA бере під свою опіку дитячі будинки та дитячі будинки-інтернати у різних куточках України.

• діти
• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• Київ

Артем Гондюл змінив чимало робіт: працював пожежним рятувальником, охороняв торгові судна від сомалійських піратів у Гвінейській та Оманській затоках. Згодом пішов служити у Нацгвардію, а потім перевівся у полк “Азов” (нині — Бригада НГУ “Азов”). Разом з дружиною Анастасією Артем переїхав у Маріуполь.

23 лютого 2022 року боєць перебував на позиціях. Він  вмовляв дружину покинути Маріуполь, хоча вона не хотіла. Виїхати їй вдалось наприкінці лютого.  

Вже згодом Анастасія дізналась, що на заводі “Азовсталь” Артем перебував у “залізяці” — це імпровізований госпіталь, який облаштували українські захисники.  У чоловіка було  уламкове поранення тазу. У травні 2022 за наказом вищого командування Артем із побратимами вийшов у почесний  полон. У ніч на 29 липня 2022 року внаслідок теракту в Оленівці Артем отримав важке поранення. 

Після вибуху в бараці колонії Анастасія ще кілька разів бачила свого чоловіка на відео, яке оприлюднювали росіяни. Після вересня 2022 року про Артема Гондюла немає жодних звісток. Де зараз перебуває коханий та в якому він стані, Анастасія не знає. 

У травні 2023 року Анастасія з рідними інших постраждалих під час теракту в Оленівці поїхала до Женеви у штаб квартиру ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста. І лише після цього, через 16 місяців перебування Артема у полоні, росія його нарешті офіційно підтвердила як військовополоненого.

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Анастасією у Кривому Розі. Також можливе спілкування у онлайн-форматі.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників Азовсталі, понад 100  – отримали поранення. 

• військові
• жінки
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі