Теми за тегом: жінки

Військова на псевдо “Амазонка” мріяла про армію з самого дитинства. Дівчина знала, що буде служити і боронити свою країну. Вступити до військового вищого навчального закладу їй не вдалося, тож дівчина отримала освіту юриста, а після цього — мобілізувалася. Ще коли “Амазонка” була рядовою військовослужбовицею — їй довірили керування радянською самохідною артилерійською установкою. Згодом дівчина вдруге подалася до військового ВНЗ і таки здобула офіцерську освіту. Водночас “Амазонку” призначили командиркою розрахунку американської гармати М777. Навички керування розрахунком дівчина здобула за кілька днів, вона може самостійно, як зарядити гармату, так і влучно поцілити по ворогу. Дівчина хотіла, щоб її псевдо було “Ромашка”, але командир обрав для неї “Амазонка”.

Довідково: Військова перебуває на передовій, готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки

25 лютого 2022 року — у свій день народження — Наталія Шевчук разом із сином вирушила до військкомату, щоб приєднатися до Сил Оборони України. У цивільному житті Наталія була кінопродюсеркою, тож мала чимало колег-пілотів дронів. В перші дні вторгнення жінка звернулася до них із закликом створити разом відділення аеророзвідки. Спершу у Наталії було лише 8 пілотів, згодом уже — 28. Військова каже, що відділення – це велика родина, де її називають “Мамою”. Син Наталії також служить у розвідці, але в іншому підрозділі. Захисниця мріє про те, щоб вигнати ворога з української території і почати відбудовувати країну після великої війни.

Додатково: Наталія Шевчук перебуває на передовій, готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки

Валентина Ткач — ткаля у третьому поколінні. Цьому ремеслу матір Валентини навчив дід, а вже мати навчила саму Валентину. 

З початком великої війни син Валентини мобілізувався. А згодом попросив маму зібрати кошти на військову автівку. Жінка обрала свої найкращі вироби і почала продавати їх соцмережах. Машину вдалося придбати дуже швидко. Валентина зрозуміла, що її килими можуть допомагати купувати необхідні речі для українських захисників. Тож почала і далі виставляти свої роботи на продаж, а кошти передавати на потреби війська. Нині ткаля працює над тим, щоб придбати дрон з тепловізором. 

• військові
• волонтери
• жінки
• культура

З початку повномасштабної війни Олена Юзвак опинилася в окупації. Гостомель заполонили росіяни, а лікарка залишилася, продовжила працювати і допомагати людям. Олена роздавала ліки і опікувалася пораненими, аж поки окупанти не взяли її у полон. Лікарку відпустили через добу, а ще через 10 днів українські військові звільнили Гостомель. Олена одразу повернулася до роботи та взялася за відновлення медичних закладів, якими вона керувала. Один з таких розташований у селі Мощун на Київщині, його зруйнували прямим влучанням снаряду. Завдяки підтримці міжнародних фондів Олені вдалося побудувати новий “Пункт Здоров’я” і зробити його енергонезалежним “Пунктом незламності”. Нині лікарка продовжує працювати над відновленням медичних закладів. 

• відбудова
• жінки
• лікарі
• окупація
• полонені
• Київ

У 2014-му році під час Революції Гідності Ірина доєдналася до лав самооборони Майдану і патрулювала вулиці Києва. Пізніше дівчина почала їздити на Схід та доставляти спорядження для українських захисників. Тоді ж Ірина пройшла навчання і стала другим номером стрілецько-снайперської пари. Щоправда, тоді до війська дівчина не пішла, а за кілька років узагалі — виїхала за кордон. Повномасштабне вторгнення дівчина зустріла на Балі. В той час дівчина була без паспорта, адже здала його до посольства для переоформлення. Проте вирішила, що мусить повернутися на Батьківщину у будь-який спосіб. Їй запропонували депортацію і Ірина погодилася. На третій день великої війни дівчина вже була в Україні і долучилася до 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, як снайперка.

Зараз Ірина перебуває на передовій та готова до спілкування зі ЗМІ за попереднім погодженням з командуванням.

• військові
• жінки

Яна Білецька волонтерську діяльність розпочала з роботи у хоспісах ще у 2011-му році — задовго до початку повномасштабного вторгнення. Пізніше створила громадську організацію “Здорова нація — майбутнє України”. Коли почалася велика війна, Яна і не думала виїжджати з Харкова. Дівчина знала, що може бути корисною у місті. Разом з командою однодумців Яна заснувала волонтерське об’єднання “Хаб Вокзал”, яке взялося доставляти гуманітарну допомогу мешканцям Слобожанщини. За півтора роки ворожого вторгнення об’єднання взяло під опіку 22 громади Харківської області, кожна з яких налічує тисячі людей: як місцевих, так і ВПО.

• волонтери
• жінки

Віті Гарасимчук — 31,  за фахом —  бухгалтер. Вона дружина військовослужбовця, яка здійснила його мрію та відкрила тренажерну залу на Львівщині. Чоловік Віти кадровий військовий, брав участь в АТО. А з початку повномасштабного вторгнення рф захищає Україну у найгарячіших точках. Жінка змогла відкрити тренажерну залу наприкінці минулого року. 

Серед іншого, нині у залі відбуваються заняття із йоги, табати, фітнесу, сучасних танців. Є також заняття з тренером, реабілітологом та послуги масажу. Віта потроху масштабує власну справу, адже у планах — зробити залу місцем для реабілітації українських військовослужбовців. А також — залучати підлітків до спортивних занять.

• військові
• жінки

Квартира у центрі міста і власний успішний бізнес — салони для стрижки домашніх тварин. Все це було у Євгенії Жигуліної у Донецьку. Аж поки росія вперше не атакувала Україну у 2014 році. Тоді Євгенія разом з родиною змушена була покинути рідне місто. Одеса стала другим домом для сім’ї Жигуліної. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Євгенія разом з чоловіком вирішила, що не будуть знову тікати. І попри велику війну жінка почала розмірковувати над тим, щоб знову започаткувати власну справу. За допомогою державного гранту у лютому 2023-го року в Одесі відкрилися двері грумінг-салону Євгенії Жигуліної. Підприємиця мріє, що зможе створити цілу мережу салонів для собак по усій Україні, зокрема, й в українському Донецьку.

• жінки
• постраждалі
• тварини
• Одеса

Євгенія Молчанова разом із чоловіком заснували на Дніпропетровщині сімейну ферму “Зелений Гай”. З початком великої війни Євгенія відкрила ферму для тих, хто тікав від обстрілів: вона приймала переселенців і тварин, яких врятували в гарячих точках. Загалом, “Зелений Гай” став прихистком для 311 людей з тваринами, які виїжджали з зони бойових дій. Також на фермі допомогли більше 1500 тваринам, які потребували евакуації, лікування та реабілітації. Серед них: ослики, коні, свині та вівці. Тварин привозили із найгарячіших точок, зокрема, Маріуполя та Бахмута. 

З часом ферма переформатувалася у реабілітаційний центр. Нині сюди приїжджають родини полеглих військовослужбовців та діти з інвалідністю. На території працюють психологи та функціонує програма іпотерапії та каністерапії. 

• діти
• жінки
• постраждалі
• психологічна підтримка
• тварини
• Дніпро

Марії Назаровій було 17, коли розпочалася Революція Гідності у Києві. На Євромайдані Марія організовувала пункти медичної допомоги та опікувалася постраждалими. Згодом дівчина взялася перекладати іноземні протоколи з тактичної медицини — радянські довіри не вселяли. У 2014-му, коли росія окупувала Крим та частину Донецької і Луганської областей, Марія працювала медиком на фронті. З 2015-го бойова медикиня навчала тактичній медицині правоохоронців, а через рік Марія вже у Генштабі взялася за реформу тактичної медицини в ЗСУ. 

Також завдяки її зусиллям на кожній станції столичного метро з’явилися дефібрилятори, які вже врятували 9 життів. 

З початком повномасштабного вторгнення Марія повернулася до навчання тактичній медицині військовослужбовців Сил оборони. 

• військові
• жінки
• лікарі