Теми за тегом: жінки

Вікторія Самійленко родом з Волновахи, що на Донеччині. До повномасштабного вторгнення жінка опікувалася громадською організацією у рідному місті. Після початку великої війни Вікторія вирішила покинути Волноваху та переїхати до свого сина у Вінницю. Тут жінка не змогла сидіти без діла й знову взялася за громадську діяльність, Вікторія відвідувала різноманітні заходи для ВПО, знайомилася з переселенками та переселенцями, створила спільний онлайн-чат, а згодом заснувала й власну громадську організацію “Скриня ідей та дій”. 

Чоловік Вікторії — військовий — попросив зв’язати йому шкарпетки. Це підштовхнуло жінку об’єднати переселенок, щоби ті могли допомагати українським захисникам, зокрема, в’язати для них теплі речі. Спершу ці вироби надсилали до бригади, де служить чоловік Вікторії. Згодом жінка скооперувалася з іншими волонтерами, і шкарпетки від ВПО поїхали у різні підрозділи. 

• волонтери
• жінки
• Вінниця

Російсько-українська війна торкнулася Ганни Самотей ще у 2014-му році. Тоді її чоловік вперше вирушив на фронт обороняти Україну, а жінка стала волонтеркою. Разом з дружинами інших бійців Ганна започаткувала на Одещині громадсько-волонтерську організацію “Великі серця”. 

Пізніше жінки орендували приміщення сільської школи, привели його до ладу та організували там тренажерний зал, дитячу ігрову кімнату та більярдну залу. Так виник Центр відпочинку та реабілітації учасників АТО (ООС). 

З початком повномасштабної війни чоловік Ганни та її старший син мобілізувалися до Сил Оборони, а жінка вкотре повернулася до волонтерства. Центр відпочинку та реабілітації для бійців перетворився на волонтерський хаб. Тут плетуть маскувальні сітки, в’яжуть “кікімори” за власною технологією, крутять цигарки та фасують медові вітамінні смузі для військових. Після перемоги Ганна планує знову взятися за реабілітацію військових та масштабувати Центр.

• волонтери
• жінки
• Одеса

Марія Луцак швачка з Івано-Франківщини, яка заснувала перший швейний коворкінг у своєму регіоні. Марія започаткувала два напрямки: один — це волонтери, які шиють для українських військових теплі речі, а другий —  майстрині, які створюють колекції одягу на продаж. 

Після початку повномасштабного вторгнення Марія побачила потребу Сил Оборони у теплому одязі і зуміла об’єднати жінок своєї громади задля пошиття речей для ЗСУ. Жінки працювали навіть під час блекауту, підсвічували собі ліхтариками. 

Згодом Марія вирішила, що варто масштабувати виробництво та робити для  військових ще й білизну. Жінка отримала грант від Українського жіночого фонду, тож нині має спеціальні швейні машинки для пошиття білизни. 

• волонтери
• жінки
• Івано-Франківськ

Засновниця крафтової та соціальної майстерні “Вільна Нитка” Наталія Дресвяннікова до початку повномасштабного вторгнення опікувалася одним з притулків для жертв домашнього насильства. Після деокупації Київщини Наталія вирішила змінити призначення шелтеру і взялася допомагати жінкам, які постраждали від війни, а також тим, хто повернувся з ворожого полону. 

Наталія подалася на грант, аби отримати державну підтримку, а волонтери української діаспори в США допомогли забезпечити майстерню спеціальним обладнанням. У майстерні “Вільна нитка” жінок навчають вишивати та забезпечують роботою. Нині у майстерні працюють п’ять жінок, щодня вони вишивають українські сорочки зі старовинними орнаментами. Сорочки з крафтової майстерні у Вишгороді замовляють навіть у США, а частину  виручених коштів спрямовують на підтримку притулків для жінок.  

• жінки
• постраждалі
• Київ

Cпівзасновниця благодійного фонду “Голоси дітей” Олена Розвадовська увійшла до списку BBC 100 Women.  Проєкт відзначає досягнення жінок у всьому світі та в усіх галузях (від волонтерства до керування міжнародними організаціями). 

У 27 років Олена почала працювати прессекретаркою в офісі Уповноваженого Президента України з прав дитини. На цій посаді заглибилася у правозахисну діяльність та більше дізналася про проблеми, з якими зіштовхуються діти.  Потім були 5 років волонтерства на Донбасі, заснування благодійного фонду “Голоси дітей” та зростання команди з 2 до 200 людей.  

Фонд “Голоси дітей”надає психологічну та психосоціальну допомогу дітям та родинам, які постраждали від війни. 

Детальніше з біографією Олени можна ознайомитись тут.

Довідково: Цьгоріч до цього списку BBC 100 Women потрапили ще дві українки  — Оксана Забужко та Ірина Ставчук. Крім українок, до сотні потрапили 27 борчинь за клімат на планеті. Також серед цьогорічних жінок-натхненниць — адвокатка і колишня перша леді США Мішель Обама та адвокатка з прав людини Амаль Клуні.

• волонтери
• діти
• жінки
• психологічна підтримка
• Київ

Інна Сурай працює швачкою вже понад 22 роки. За цей час встигла спробувати себе у виготовлені м’яких іграшок, одягу та меблів. А після лютого 2022-го року взялася за пошиття аптечок, бронежилетів і ремінно-плечових систем для українських військовослужбовців. 

Цього року Інна отримала фінансову підтримку від держави, адже зуміла виграти грант на відкриття власного ательє. Швачка стала першою у своєму районі Дніпропетровської області, хто отримав таку підтримку. Нині Інна працює над тим, щоб найняти ще працівників та збільшити потужність свого ательє. І хоч бізнес поки не приносить прибутку, Інна продовжує підтримувати військовослужбовців та відшивати речі для потреб українського війська.

• жінки

Валентині Коробці — 29 років. Контракт зі Силами Оборони Валентина підписала у 2019-му році, тоді ж уперше сіла за кермо військової БМП. Через два роки військовослужбовиця вийшла заміж і народила дитину. Її сину ще не було півроку, коли росія почала повномасштабну війну проти України. 

У серпні 2022-го року Валентина повернулася до своїх побратимів, стала пілотесою дронів-каміказде і тепер нищить ворога з повітря. Втім, вдома жінка чує докори від батьків, близьких та навіть чоловіка, який залишився, аби доглядати за сином, про те, що вона “погана мати”. Валентина важко переживає розлуку з дитиною, але сподівається, що син, коли виросте, зрозуміє її вибір та пишатиметься нею.

Додатково: Валентина перебуває на передовій. Готова до спілкування з журналістами онлайн. 

• військові
• жінки

Наталія Плахотнюк народилася на Луганщині та змалечку мріяла, що навчатиме дітей. Закінчила університет на Сході, здобула перший досвід у викладанні, а згодом познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Павло — професійний військовий, у лавах ЗСУ з 2004-го року. Кілька років тому подружжя переїхало до Бучі, що на Київщині. 

24 лютого 2022-го року Павло та Наталя дізналися про початок великої війни. Чоловіка одразу викликали на службу, а Наталія з дітьми виїхала з Бучі лише 25 лютого, коли російські танки уже зайшли в сусідній Гостомель. Після звільнення Київщини і повернення додому, Наталя зрозуміла, що прагне навчати дітей і відкрити власну справу. Дізналася про франшизу навчального центру Smartum, заручилася державною фінансовою підтримкою для військових та їхніх родин і відкрила свій навчальний центр у Бучі. Нині у Наталі навчаються 45 дітей. Їм викладають ментальну арифметику, швидкочитання, англійську та готують до школи.

• діти
• жінки
• окупація
• Київ

Юлія Дудишева — переселенка з Криму. До повномасштабного вторгнення дівчина жила та працювала на Чернігівщині. Займалася рекламою, а інколи допомагала друзям з ремонтом їхніх домівок. 

Після звільнення Чернігівщини навесні 2022 року Юлія покинула роботу і почала шукати новий для себе шлях. У червні цього року дівчина взялася за ремонт, реставрацію та декорування помешкань для тих, кому довелося тікати від війни. Першими, кому допомогла Юлія, були її друзі, які  дозволили дівчині облаштувати їхню оселю. Пізніше кримчанка познайомилася ще з однією родиною, яка потребувала допомоги у ремонті та дизайні. Юлія активно веде соцмережі, де показує увесь процес оновлення домівок. Підписники підтримують її проєкт “Затишок для ВПО”, зокрема, допомагають придбати необхідні для ремонту матеріали.

• відбудова
• жінки
• Чернігів

Марія Воля народилася та виросла у Маріуполі — місті на півдні України, яке навесні минулого року знищили та окупували росіяни. До лав ЗСУ дівчина долучилась ще у 2015-му році. Стати на захист країни захотіла після перших атак росіян на Маріуполь. Нині Марія Воля вже керує на фронті мінометним розрахунком. 

До окупації рідного міста — дівчина приховувала свою орієнтацію. Втім, після того, як отримала поранення у Маріуполі, а згодом — вирвалася з російського оточення, Марія відкрилася своїм побратимам. Нині командирка мінометного розрахунку сподівається на те, що в Україні легалізують цивільні партнерства, адже у майбутньому хоче одружитися зі своєю коханою. 

• військові
• жінки
• ЛГБТ