Теми за тегом: постраждалі

Сергій Райлян — ветеран з Миколаєва, сержант ДШВ, який у 28 років має за плечима три військові контракти та неймовірну історію боротьби. 

У 2014-му Сергій вступив до вишу, мріючи про кар’єру програміста. Та вже за рік, коли виповнилося 18, підписав свій перший контракт та поїхав на фронт.

Наприкінці 2021 року Сергій одружився та планував звільнятися зі служби. Проте повномасштабне вторгнення рф зруйнувало усі плани. Військовий зустрів велику війну під Щастям на Луганщині. У листопаді того ж року на Донеччині отримав важке поранення через наїзд на протитанкову міну. Чоловік пережив кому, втратив обидві ноги.  Врятувати зір лікарі також не змогли. 

Нещодавно Сергій став випускником проєкту “Гончарство у темряві”, який реалізувався на базі артпростору “ЕтноЧари” у Вінниці. У межах цієї ініціативи, десять учасників з різних куточків України опанували основи гончарної майстерності. Головна мета проєкту — не просто навчити гончарству, а й зробити так, щоб хлопці продовжили працювати з глиною. Всі випускники проєкту отримали у подарунок власні юніорські гончарні круги, а також набори інструментів та матеріалів для подальшої роботи вдома. Нині Сергій думає започаткувати власну гончарну справу.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Сергієм у офлайн або онлайн-форматі у Києві. Також можливе спілкування із Вікторією Ніколаєвою, менторкою проєкту “Гончарство в темряві” у Вінниці. Наприкінці вересня у Вінниці також відбудеться виставка гончарних виробів за участі незрячих ветеранів. 

Довідково: Проєкт “Гончарство в темряві” реалізований ГО “Центр соціально-інклюзивного партнерства” в співпраці з артпростором “ЕтноЧари” в межах проєкту “Посилене партнерство для сталого відновлення” (EPSR), що фінансується урядом Швеції через Шведське агентство з міжнародної співпраці та розвитку (Sida) та виконується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ
• Вінниця

2 вересня у Медіацентрі Україна відбудеться брифінг “Без даху над головою: чому право на житло для звільнених цивільних залишається на папері”.

Учасники:

• Ігор Котелянець, голова Об’єднання родичів політв’язнів Кремля;
• Світлана Одінцова, правова аналітикиня Об’єднання родичів політв’язнів Кремля;
• Сергій Давидюк, звільнений з незаконного ув’язнення;
• представник Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України;
• представник Запорізької ОВА (онлайн);
• представник Бучанської міськради Київської області (онлайн).

Теми для обговорення:

• Чи отримують цивільні після звільнення з незаконного ув’язнення житло від держави?
• Які прогалини існують у нормативній базі та практиці місцевих громад?
• Як забезпечити виконання державних рішень на місцях?
• Що потрібно змінити, аби реалізувати право на житло для постраждалих після звільнення?

На захід необхідно зареєструватись.

• постраждалі
• Київ

Максим Колесніков захищав Україну ще під час АТО, коли росія вперше атакувала на Сході та окупувала Крим. 24-го лютого 2022-го року знову став до лав українського війська. Разом з побратимами охороняв обʼєкт у Гостомелі, що на Київщині. У березні 2022 року потрапив у російський полон, де пробув 10 місяців. У неволі, за словами Максима, йому довелося  голодувати та пережити тортури.  

Ветеран повернувся на Батьківщину 4-го лютого 2023-го року. Під час обміну фотографи зняли, як Максим дивиться на яблуко. Адже у застінках окупантів чоловік не бачив свіжих овочів та фруктів. Це фото облетіло ЗМІ та соцмережі.  

Після реабілітації вирішив повернутися на службу. А нині разом з благодійним фондом “Веста” проводить лекції про спілкування з колишніми полоненими для соціальних працівників, які працюють асистентами ветеранів. Основна мета – покращити комунікацію з колишніми полоненими та запобігти можливому ретравматуванню.

Поспілкуватися з Максимом Колесніковим можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Київ

Андрій Хомʼяк захищав Україну з 2015-го до 2018-го року, коли росія вперше атакувала нашу державу. Після завершення контракту повернувся до  цивільного життя. Втім з початком великої війни знову взявся за зброю. Андрій служив в артилерії та займався підготовкою бойових розрахунків. 

22 березня 2022-го року під час оборони Києва Андрій потрапив під ворожий обстріл. Вибухом міни йому відірвало одну ногу, а медики змушені були ампутувати другу. Чоловік пройшов тривалу реабілітацію та протезування в Ізраїлі. Виплату за поранення вклав у розвиток власної майстерні з обробки деревини. Нині разом з командою Андрій створює елементи декору з термованого дерева.  У майбутньому планує розширити виробництво, аби якомога більше ветеранів, які постраждали на війні, могли отримати гідну роботу. 

Поспілкуватися з Андрієм Хомʼяком можна як онлайн, так і офлайн у Житомирі, за попередньою домовленістю. 

• військові
• постраждалі
• Житомир

Вперше в історії українського футболу УАФ запускає Чемпіонат України з ампфутболу — масштабну подію в адаптивному спорті. (Ампфутбол — це вид спорту для людей з ампутаціями або вродженими вадами кінцівок).

Він триватиме з вересня по грудень та проходитиме в Києві, Київській області, Львові, Черкасах та Івано-Франківську. Перший з’їзний раунд пройде з 29 по 31 серпня у Києві. Переможець Чемпіонату представить Україну у Лізі чемпіонів EAFF (Європейська федерація футболу для осіб з ампутацією) у 2026 році.

У складі учасників Чемпіонату — команди з усієї України: “МСК Дніпро” (Черкаси), “Покрова АМП” (Львів), “Шахтар Сталеві” (Донецьк), “Буревій” (Київська область), “Хрестоносці” (Луцьк), “Вінниця АМП” (Вінниця), “Незламні” (Харків), “Титани” (Житомир), ФК “Бартка” (Івано-Франківськ), “Вікінги” (Тернопіль).

Довідково: Турнір реалізується за сприяння Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства молоді та спорту та Агенції масового спорту України.

Одним із ключових стратегічних напрямів діяльності Української асоціації футболу (УАФ) є розвиток соціальних проєктів, що змінюють суспільство та створюють можливості для кожного. Проєкт з розвитку футболу на милицях (ампфутбол) — один з таких проєктів, адже в Україні налічується понад 100 000 людей з ампутаціями кінцівок.

• військові
• постраждалі
• Київ

На базі Львівського державного університету внутрішніх справ функціонує автошкола для людей з інвалідністю. За час існування проєкту “Без бар’єрів” права на кермування автівкою отримали 33 учня. Серед них 11 – українських захисників.

З вересня 2024-го року автошкола розпочала навчання людей, які мають порушення слуху та мовлення. Курс з теорії учні автошколи опановують за допомогою перекладачів з жестової мови. Практика кермування також відбуватиметься за підтримки перекладачів.

Поспілкуватися з учасниками проєкту та інструкторами автошколи для людей з інвалідністю можна онлайн або офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Львів

Костянтин Картавцев захищає Україну із червня 2022 року. Чоловік отримав кілька поранень та контузій. 16 квітня 2023 під час порятунку побратимів Костянтин втратив ногу. Ветеран пройшов реабілітацію і вже в грудні того ж року повернувся на службу. Нині він сержант ЗСУ у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді.

У серпні 2023, тоді ще із тимчасовим протезом, Костянтин почав грати у гольф. Нині він є учасником адаптивного спортивного клубу “Обʼєднані гольфом”, який займається реабілітацією військових, ветеранів, їхніх родин та людей з інвалідністю. За час функціонування цієї ініціативи понад 800 ветеранів були залучені до реабілітації через гольф, а 55 із них тренуються регулярно. 

Торік Костянтин взяв участь у Міжнародному Чемпіонаті з гольфу для людей з інвалідністю, який проходив у Німеччині. За підсумками фінального індивідуального заліку він потрапив у ТОП-10 гравців чемпіонату.  Зараз гольф є для нього улюбленим хобі.

Під час зустрічі у Вашингтоні 19 серпня цього року Володимир Зеленський подарував Дональду Трампу ключку для гри в гольф, яку передав Костянтин Картавцев. Президент США прийняв подарунок і записав відеозвернення із подякою українському захиснику. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Костянтином у Києві.

• військові
• постраждалі
• Київ

До повномасштабного вторгнення Тимур розвивав власну справу з продажу банних аксесуарів. 

Перший місяць великої війни чоловік готував хліб для військових. А в грудні 2022-го року долучився до 1 ОШП ім. Д. Коцюбайла і воював у роті розвідки “Дике поле”. У вересні 2023-го у Бахмутському районі військовий наступив на міну та втратив ногу. 

Після евакуації, лікування та реабілітації Тимур вже 8 місяців впевнено використовував протез, нещодавно переніс чергову операцію і нині відновлюється.

Поспілкуватися з Тимуром можна як онлайн, так і офлайн у Запоріжжі, за попередньою домовленістю. 24 серпня  Тимур візьме участь у “MOVE ON SPORT: Заплив на заході сонця”, який відбудеться на озері біля Львова.

• військові
• постраждалі
• Львів
• Запоріжжя

Назар Бокій долучився до українського війська з початком повномасштабного вторгнення. Воював у складі 135-го батальйону як піхотинець, а згодом став командиром групи ударних БпЛА.

У травні 2025-го року боєць отримав важке поранення внаслідок прильоту ворожого дрона. Назар втратив руки та око. А після евакуації тривалий час провів у реанімації. 

Нині чоловік проходить реабілітацію та опановує протези. На цьому шляху йому допомагає дружина. Також ветеран почав блог, де розповідає про життя після поранення та відновлення. 

Поспілкуватися з Назаром Бокієм можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• постраждалі
• Київ

32-річний Кирило з Кривого Рогу та 27-річна Світлана із Закарпаття – добровольці. Познайомилися ще у перший рік повномасштабного вторгнення під час поїздки на полігон. “Вона підійшла і запитала чи є місце в автобусі. Для такої дівчини місце завжди знайдеться”, – розповідає Кирило про початок їхньої зі Світланою історії.

Обидвоє потрапили до 63-ї окремої механізованої бригади. Вона служила військовою медикинею, він – командиром піхотної роти. Разом пройшли чимало: були на Миколаївщині, Херсонщині та Донеччині. Кирило – на позиціях, Світлана – на бойових чергуваннях та евакуаціях. Так і почали зустрічатися.

Освідчення відбулося теж на фронті – на Лиманському напрямку. Це був 2023 рік. Кирило вирішив, що годі чекати слушної нагоди, адже на війні все може статися. Закохані зробили парне татуювання з тим самим жовтим автобусом, в якому познайомилися, і написом “покохай свою долю”, побралися та продовжили службу вже як подружжя військових.

Важке поранення Кирило отримав цьогоріч у травні – на Донеччині. Він наступив на вибуховий пристрій і втратив ліву ногу. Зараз чоловік проходить реабілітацію та протезування у Центрі UNBROKEN. Вже два місяці займається з фізичними терапевтами, опановує свою нову “залізну ногу”. Мріє після завершення реабілітації започаткувати зі Світланою власний ветеранський бізнес.

• військові
• жінки
• постраждалі
• Львів