Теми за тегом: постраждалі

Колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко долучився до територіальної оборони у перший день повномасштабного вторгнення. Коли росіяни на початку березня окупували місто, 62-річний чиновник перейшов до партизанської боротьби. А також брав участь у мітингах проти російської окупації, на які збиралися херсонці. Найбільш велелюдне зібрання відбулося 13 березня 2022 року — на площу вийшло понад 10 тисяч людей. 

У квітні того ж року Володимира Миколаєнка викрали росіяни. Понад два тижні чоловіка утримували у відділку поліції в Херсоні, який російські військові перетворили на катівню. Побиття, допити, знущання тривали постійно. Із Херсона Володимира переправили до окупованого Севастополя, а звідти ще двічі перевозили. Додому Володимир Миколаєнко повернувся 24 серпня 2025-го року під час чергового обміну полоненими. До цього він вже раз відмовився йти на обмін на користь іншого бранця, який був важко хворим. Нині Володимир ще відновлюється після пережитого, але вже працює над тим, щоб повернути  інших українців з російської неволі. 

Поспілкуватися з Володимиром Миколаєнком можна як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Херсон

Володимир Сорочан — родом з Херсона. У 2014-му році чоловік долучився до українського війська та служив у Криму. Після анексії півострова росією залишився вірним присязі та разом з побратимами  вийшов на материкову Україну. Згодом Володимир продовжив службу за контрактом у 36-й бригаді. 

Початок повномасштабного вторгнення військовий зустрів на службі поблизу Маріуполя. У полон потрапив у квітні 2022 після невдалого прориву з заводу “Азовмаш” у Маріуполі. У російській неволі Володимир пробув майже три роки. Там пережив щоденні побиття та постійний голод. Колишній полонений пригадує мізерні порції та помиї замість їжі. 

18 жовтня 2024-го року військового повернули до України. Після лікування та реабілітації він повернувся до цивільного життя. Нині Володимир веде блог, у якому ділиться пережитим. Також завершив писати книгу, де розповів свою історію.

Поспілкуватися з Володимиром Сорочаном можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Львів

Азат Азатян тричі за своє життя ставав переселенцем. У дитинстві виїхав з родиною з Вірменії, у 2014 році тікав з окупованої росіянами частини Донеччини, а у 2022-му опинився в окупації в Бердянську, Запорізької області. 

На початку повномасштабного російського вторгнення Азат взявся волонтерити у Бердянську: годував тих, хто стояв в черзі на блокпостах, допомагав людям виїжджати на підконтрольні Україні території. Ця робота не сподобалася російським військовим, які викрали Азата. У неволі чоловіка протримали 43 дні, він зазнав катувань. Пережити тортури Азату допомагали лише  думки про дружину та трьох дітей. 

Після виїзду з окупації та лікування знову вирішив допомагати тим, хто цього потребує — відкрив 11 центрів допомоги переселенцям. А у 2025-му році разом з іншими цивільними, які пережили полон, започаткував у Запоріжжі реабілітаційний центр “Шлях вільних” для тих, хто постраждав у неволі. У центрі безоплатно надають психологічну та юридичну допомогу, а також проводять заняття з фізичної реабілітації. 

Поспілкуватися з Азатом Азатяном можна як онлайн, так і офлайн у Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Запоріжжя

До поранення та ампутації Вадим Федоров мав зріст 192 сантиметри та займався бодібілдингом. Чоловік тренувався самотужки — за методикою Арнольда Шварценеггера.  У війську Вадим з 18 років, спершу пройшов строкову службу, а потім вже підписував контракти. Коли росія вперше атакувала Україну у 2014 році, Вадим боронив нашу країну на сході. Був стрільцем-санітаром, гранатометником, кулеметником в самому пеклі тодішніх боїв: Станиця Луганська, Піски, Зайцеве, Гранітне, Богданівка.

За рік до початку повномасштабного вторгнення перейшов до 109 гірсько-штурмового батальйону. Його підрозділ тримав позиції під Горлівкою на Донеччині, коли ворожа снайперська куля пройшла поруч із хребтом Вадима і вилетіла через плече. Після тієї травми боєць повернувся на передову. 

У червні 2022-го військовий отримав важке поранення під Бахмутом, після якого чоловіку ампутували обидві ноги. Завдяки волонтерам ветеран поїхав на реабілітацію та протезування до США. 

Нині Вадим мешкає на Кіровоградщині та працює у реабілітаційному центрі з пораненими військовими. Крім того, ветеран продовжує лікуватися та розробляти поранену руку, яка гальмує процес опанування протезів. 

Поспілкуватися з Вадимом Федоровим можна як онлайн, так і офлайн у Кіровоградській області, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі

Юлія Стефанюк — керівниця місії міжнародної благодійної організації World Central Kitchen в Україні та одна з жінок, які з перших днів повномасштабного вторгнення долучилися до організації гуманітарної допомоги в країні.

До повномасштабної війни вона жила у Львові та понад одинадцять років працювала керуючою партнеркою “!FEST Кейтеринг” та Just Lviv It! — партнерських проєктів Холдингу емоцій “!FEST”. Юлія закінчила економічний факультет Львівського університету ім. І. Франка за спеціальністю соціологія та певний час працювала у страховому бізнесі в Києві.

З початком вторгнення Юлія стала однією з перших, хто приєднався до World Central Kitchen у Львові. Вона організувала перше масштабне виробництво гарячих страв для біженців, які прибували до Львова в березні 2022 року, та брала активну участь у створенні логістичних і організаційних процесів, що дозволили WCK швидко масштабуватися й працювати по всій Україні, включно з прифронтовими громадами. За цей час World Central Kitchen надала понад 290 мільйонів порцій у рамках своєї місії в Україні. Наразі організація забезпечує людей гарячими стравами, роздає продуктові та овочеві набори, підтримує актуальні точки евакуації, доставляє воду та хліб у прифронтові громади, а також реалізує довгострокові програми для відновлення локальної продовольчої безпеки — зокрема допомагає сім’ям вирощувати власну їжу та відкриває кухні для внутрішньо переміщених осіб.

Під час війни протягом двох років Юлія також працювала виконавчою директоркою The Ukraine Foundation (створеної за підтримки Howard G. Buffett Foundation). Вона є співзасновницею Hachiko Pet Foundation у США, яка підтримує фронтові притулки для тварин через надання корму, медичну допомогу, стерилізацію та сприяння у їхньому прилаштуванні.

Сьогодні Юлія координує одну з найбільших систем гарячого харчування в країні, створених у відповідь на повномасштабне вторгнення, і щодня працює над тим, щоб гуманітарна допомога залишалася стабільною та доступною для громадян навіть у найскладніших умовах.

Юлія — мама двох дітей та рятівниця кота, якого вона забрала з деокупованого Ізюму. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Юлією у Львові, або у онлайн-форматі.

• волонтери
• жінки
• їжа
• постраждалі
• Львів

До 2022-го року Тетяна Хіміон викладала бальні танці у Слов’янську, що на Донеччині. Серед її вихованців — чемпіони світу. Тетяна сама неодноразово була суддею міжнародних турнірів. Початок повномасштабного вторгнення жінка зустріла у рідному місті, її чоловік одразу долучився до територіальної оборони, а Тетяна почала волонтерити. 

Втім, волонтерства їй виявилось замало, тож долучилася до підрозділу Сил спеціальних операцій, пройшла підготовку і стала снайперкою. Брала участь, зокрема, у боях під Херсоном, біля Курахового та Нетайлового на Донеччині. 

Під час служби Тетяна тричі отримувала поранення — востаннє їх з побратимом атакував дрон. Військовій діагностували ушкодження спини, тулуба, обох ніг — пережила вісім операцій. Медики дають мізерні шанси, що нога Тетяни запрацює повноцінно, але жінка не здається. Щодня тренується та робить усе, аби повернутися до війська. 

Поспілкуватися з Тетяною Хіміон можна як онлайн, так і офлайн на Донеччині, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• постраждалі

З 30 листопада по 3 грудня у Києві відбудеться четверта міжнародна окулопластична місія Vision for Ukraine. Команда медиків відновлюватиме обличчя захисників із важкими травмами та втратою очного яблука.

Міжнародні хірурги готують серію високотехнологічних реконструктивних втручань: від відновлення орбіти та м’яких тканин до мікросудинної пересадки клаптів шкіри і встановлення індивідуальних титанових імплантатів, створених на 3D-принтері. За даними місії, вартість одного такого імплантата сягає близько 10 000 доларів, але захисники отримують їх безкоштовно.

Програма місії передбачає консультації 30 листопада та операційні дні з 1 до 3 грудня. Команда запланувала близько 30 операцій та понад 40 консультацій. З 4 по 5 грудня робота продовжиться у Львові, де допомогу отримають діти, що постраждали внаслідок війни.

Довідково: За два роки медики Vision for Ukraine вже надали допомогу понад 130 пацієнтам.

Поспілкуватися з медиками та пацієнтами можна буде онлайн або офлайн у Києві та Львові, за попередньою домовленістю.

• лікарі
• постраждалі
• Київ
• Львів

З 30 листопада по 7 грудня учасники з усієї країни змагатимуться у дев’яти адаптивних видах  спорту. У Києві пройдуть перші українські національні мультиспортивні змагання ГАРТ для ветеранів та ветеранок, які отримали травми, поранення або захворювання під час захисту батьківщини.  У програмі: 

• Командні: баскетбол і регбі на кріслах колісних, волейбол сидячи.
• Індивідуальні: стрільба з лука, веслування на тренажері, лазер-ран, пауерліфтинг, велоспорт та плавання.

Участь у ГАРТі безоплатна. 

Довідково: У світі фізична активність стала одним із найпотужніших інструментів відновлення ветеранів та ветеранок. У США Warrior Games надихнули тисячі програм реабілітації. У Великій Британії Invictus Games змінили сприйняття поранених військових у суспільстві. У Канаді, Нідерландах та Австралії на основі цього досвіду побудовано державні системи “відновлення через спорт”, що поєднують реабілітацію, менторство та інклюзію.Тепер — черга України. Тому Центр ініціатив “Повернись живим” та Міністерство у справах ветеранів України за підтримки Укргазбанку створили ГАРТ: як комплексний підхід до відновлення ветеранів та ветеранок через спорт.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

18-річний Дмитро Терещенко до повномасштабного вторгнення планував стати боксером. Але 24-го лютого 2022-го хлопець долучився до територіальної оборони на Чернігівщині. Служив на прикордонні, згодом разом з підрозділом вирушив на Схід. 

У березні 2023-го на Луганщині Дмитро отримав численні поранення, лікарям довелося ампутувати йому ногу. Впродовж пʼяти місяців ветеран лікувався в Україні, а потім вирушив до США на протезування. У цей час військова частина Дмитра подала його у СЗЧ — самовільне залишення частини — що припинило всі виплати. Нині ветеран судиться, щоб скасувати цей статус та повернути виплати. 

В Америці один фотограф порадив Дмитру спробувати себе у модельному бізнесі. Вже після повернення до України ветеран зібрав портфоліо та надіслав його модельним агентствам. Робота почалася з презентації колекції адаптивного одягу. Дмитро також став моделлю цьогорічного Ukrainian Fashion Week. 

Поспілкуватися з Дмитром Терещенко можна як онлайн, так і офлайн у Києві за попередньою домовленістю.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

До повномасштабного вторгнення подружжя Вікторії та Богдана Попових мали власну гончарну майстерню у Слов’янську на Донеччині, де працювали разом з батьками. 

З початком великої війни лінія фронту наблизилася до Слов’янська, а ворожі снаряди почали руйнувати місто. У квітні 2022-го року Попови евакуювалися на Захід України, повернулися лише через дев’ять місяців. На той час їхню майстерню пошкодили російські обстріли, а після чергового вибуху поруч, у приміщенні стало небезпечно перебувати, тож подружжю довелося знайти нове місце для роботи. 

У листопаді 2025-го у будинок Вікторії та Богдана зруйнував російський снаряд.  Подружжю пощастило — у той момент не були вдома. Зараз пара живе у родички на околиці Слов’янська та планує відновити домівку. Вікторія та Богдан зберегли обладнання, тож продовжують творити. 

Подружжя Попових готове до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн у Словʼянську, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• культура
• постраждалі