Теми за тегом: постраждалі

У столиці уже три роки функціонує центр каністерапії InNikos. Собаки-терапевти в команді з кінологами,  психологами і  реабілітологом допомагають людям покращити психоемоційний та фізичний стан.  Серед клієнтів — військові, сім’ї захисників, переселенці, діти, які пережили окупацію, люди, що постраждали від війни. Заняття — безоплатні, можна займатися в групах або індивідуально.

У центрі працюють 6 собак-терапевтів. Найстаріші — Челсі (змішаної породи) та Фрейя (цвергшнауцер), яким по 11 років. Наймолодша — дворічна Санні (австралійська вівчарка). Дві бельгійські вівчарки, яким у лютому виповниться рік, готуються до атестації.

Також такі центри каністерапії нині функціонують у Рівному, Чернівцях та Миргороді.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити роботу столичного центру каністерапії.

Довідково: Центр функціонує за підтримки Royal Canin Foundation.

• постраждалі
• психологічна підтримка
• тварини
• Київ

У 2025 році канадець Купер, якому тоді виповнилося 20 років, приїхав до України та доєднався до лав 13-ї бригади Нацгвардії “Хартія” як бойовий медик. А вже восени того ж року взяв участь у Куп’янській операції пошуково-ударного угруповання “Хартія”.

Куперу вдалося надати допомогу понад 50 бійцям, які брали участь у штурмових діях. Під час цієї ж операції іноземець отримав поранення — наступив на міну. Купер сам  наклав турнікет та зупинив масивну кровотечу. Весь процес — від десантування, зачистки посадок і порятунку побратимів до власного поранення та евакуації — Купер зафіксував на камеру. 

Внаслідок поранення військовий втратив ногу. Нині іноземець перебуває у шпиталі, чекає на протезування та планує повернутися до війська. 

Поспілкуватися з Купером можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. Журналісти також зможуть отримати відео Купера з бойового завдання для ілюстрації своїх матеріалів.

• військові
• постраждалі

Євген Ткачов — волонтер, ветеринар та керівник гуманітарного центру “Проліска” в Донецькій області. 11 років чоловік евакуює людей з прифронтових міст та селищ Донеччини. Зокрема, після 24 лютого 2022-го Євген працював у Бахмуті, Сіверську та Соледарі. Чоловік також привозить людям у гарячих точках гуманітарну допомогу. А ще — опікується тваринами, адже за фахом він — ветеринар. 

Нині Євген продовжує вивозити людей з гарячих точок. Ускладненнями називає — російські дрони та нехтування країною-агресоркою гуманітарного права. Також евакуацію, за словами Євгена, гальмують і самі люди, яких складно вмовити виїхати, попри усі небезпеки.

За кілька років до великої війни чоловік заснував госпіс для літніх людей у Часовому Ярі на Донеччині. Цей заклад з початком повномасштабного вторгнення знищили окупанти. Пацієнтів довелося перевезти на Хмельниччину. Госпіс для літніх людей підтримує родина Євгена, зокрема, його син. 

Поспілкуватися з Євгеном можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• волонтери
• постраждалі
• тварини
• евакуація

Михайло Варварич долучився до українського війська у 2016 році. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді та боронив Схід України. У лютому 2022-го Михайло мав повернутися до цивільного життя, втім через початок повномасштабного вторгнення продовжив службу. 

29 травня 2022-го під час виконання бойового завдання на Луганщині боєць отримав важке поранення, втратив обидві ноги та сильно травмував руку. Після лікування та реабілітації ветеран опанував протези і зробив пропозицію коханій Ірині. У грудні 2024 року у подружжя народилася донечка Мартуся. Майже три місяці лікарі та батьки боролися за життя дитини, але у березні 2025-го дівчинка померла. 

Нині подружжя веде власні соцмережі, розповідає про життя, ділиться переживаннями та порадами, як попри все зберігати оптимізм. 

Поспілкуватися з Михайлом та Іриною Варваричами можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Львів

До повномасштабного вторгнення Руслан Іванов працював художником-постановником у кіноіндустрії. До українського війська чоловік долучився у перший день великої війни. Спершу воював під Києвом, а згодом разом з побратимами боронив схід України. Восени 2023-го року Руслан отримав важке поранення та втратив руку. 

Під час евакуації військовий зазнав значної крововтрати — через що медики не змогли знайти пульс і вирішили, що Руслан загинув. Чоловіка планували везти до моргу, проте в якийсь момент боєць застогнав. Завдяки цьому його врятували.

Після лікування та реабілітації ветеран отримав протез та помічні лямки для тренування, а згодом повернувся до роботи в кіно. Нині Руслан працює та готується до рекорду — відтискання однією рукою зі 100 кілограмами. До цього чоловік вже встановив інший рекорд: разом із сімома людьми з ампутаціями перетягнув два автобуси з пасажирами.

Поспілкуватися з Русланом Івановим можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Київ

Марина Чернишова — родом з Маріуполя. Початок повномасштабного вторгнення жінка разом з сім’єю зустріла у рідному місті. Більше місяця Марина та її близькі провели у місті, яке атакували росіяни, більшість часу ховалися від ворожих обстрілів у підвалі. Разом з господарями там жила і кішка Марини — Марсі. Саме тварина емоційно підтримувала всю родину та допомагала заспокоїтися у важкий час.

Коли нарешті вдалося евакуюватися із Маріуполя, з ними виїхала і Марсі. Сім’я подалася на Тернопільщину, де Марина почала розмірковувати над створенням антистрес-простору. Побачивши, що у Тернополі чимало бездомних котів, жінка вирішила започаткувати “котячу” кавʼярню.

У проєкт підприємиця вклала власні кошти, а також гроші, які надала благодійна організація “Національна мережа розвитку локальної філантропії”. У кав’ярні постійно живуть коти, яких врятували з вулиці або зі складних умов — деяким тваринам вдається знаходити новий дім, решта ж залишається під опікою проєкту. У закладі регулярно проводять безкоштовні або благодійні заходи для людей, які постраждали від війни. Також нещодавно кав’ярня отримала відзнаку “Народний бренд, як улюблений простір містян”. 

Поспілкуватися з Мариною Чернишовою можна як онлайн, так і офлайн у Тернополі, за попередньою домовленістю.

• жінки
• окупація
• постраждалі
• тварини
• Маріуполь
• Тернопіль

Сергій Герасименко до повномасштабного вторгнення 15 років займався єдиноборствами. Є майстром спорту міжнародного класу з кікбоксингу та чемпіоном Європи. У 2019-му році завершив професійну кар’єру — грошей з поєдинків не вистачало на життя. З початком великої війни Сергій разом з дружиною почав волонтерити у столиці. Намагався долучитися до війська, але не міг, адже всі його документи були у Чернігові, на який в той час наступали росіяни.  

Коли до міста врешті стало можливо потрапити, Сергій поїхав туди й мобілізувався до 63-ї окремої механізованої бригади. На початку 2024-го боєць перевівся в піхоту на посаду командира взводу. 28 липня того ж року Сергій отримав важке поранення. Разом з побратимами заходив на позицію на Лиманському напрямку, де після прильоту ворожого дрона йому перебило кістку в руці й відірвало ногу. 

Після численних операцій, лікування та реабілітації, Сергій почав готуватися до турніру із боксу серед ветеранів. І врешті взяв участь у турнірі, який відбувся у Палаці спорту у Києві. Нині Сергій працює тренером з боксу, а також тренується самостійно.  

Поспілкуватися з Сергієм Герасименко можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Київ

Колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко долучився до територіальної оборони у перший день повномасштабного вторгнення. Коли росіяни на початку березня окупували місто, 62-річний чиновник перейшов до партизанської боротьби. А також брав участь у мітингах проти російської окупації, на які збиралися херсонці. Найбільш велелюдне зібрання відбулося 13 березня 2022 року — на площу вийшло понад 10 тисяч людей. 

У квітні того ж року Володимира Миколаєнка викрали росіяни. Понад два тижні чоловіка утримували у відділку поліції в Херсоні, який російські військові перетворили на катівню. Побиття, допити, знущання тривали постійно. Із Херсона Володимира переправили до окупованого Севастополя, а звідти ще двічі перевозили. Додому Володимир Миколаєнко повернувся 24 серпня 2025-го року під час чергового обміну полоненими. До цього він вже раз відмовився йти на обмін на користь іншого бранця, який був важко хворим. Нині Володимир ще відновлюється після пережитого, але вже працює над тим, щоб повернути  інших українців з російської неволі. 

Поспілкуватися з Володимиром Миколаєнком можна як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Херсон

Володимир Сорочан — родом з Херсона. У 2014-му році чоловік долучився до українського війська та служив у Криму. Після анексії півострова росією залишився вірним присязі та разом з побратимами  вийшов на материкову Україну. Згодом Володимир продовжив службу за контрактом у 36-й бригаді. 

Початок повномасштабного вторгнення військовий зустрів на службі поблизу Маріуполя. У полон потрапив у квітні 2022 після невдалого прориву з заводу “Азовмаш” у Маріуполі. У російській неволі Володимир пробув майже три роки. Там пережив щоденні побиття та постійний голод. Колишній полонений пригадує мізерні порції та помиї замість їжі. 

18 жовтня 2024-го року військового повернули до України. Після лікування та реабілітації він повернувся до цивільного життя. Нині Володимир веде блог, у якому ділиться пережитим. Також завершив писати книгу, де розповів свою історію.

Поспілкуватися з Володимиром Сорочаном можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Львів

Азат Азатян тричі за своє життя ставав переселенцем. У дитинстві виїхав з родиною з Вірменії, у 2014 році тікав з окупованої росіянами частини Донеччини, а у 2022-му опинився в окупації в Бердянську, Запорізької області. 

На початку повномасштабного російського вторгнення Азат взявся волонтерити у Бердянську: годував тих, хто стояв в черзі на блокпостах, допомагав людям виїжджати на підконтрольні Україні території. Ця робота не сподобалася російським військовим, які викрали Азата. У неволі чоловіка протримали 43 дні, він зазнав катувань. Пережити тортури Азату допомагали лише  думки про дружину та трьох дітей. 

Після виїзду з окупації та лікування знову вирішив допомагати тим, хто цього потребує — відкрив 11 центрів допомоги переселенцям. А у 2025-му році разом з іншими цивільними, які пережили полон, започаткував у Запоріжжі реабілітаційний центр “Шлях вільних” для тих, хто постраждав у неволі. У центрі безоплатно надають психологічну та юридичну допомогу, а також проводять заняття з фізичної реабілітації. 

Поспілкуватися з Азатом Азатяном можна як онлайн, так і офлайн у Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Запоріжжя