Теми за тегом: постраждалі

Військовий з позивним “Студент” опановує вже третю спеціальність у війську. Свій шлях почав у підрозділі піхоти, але вже невдовзі йому запропонували стати оператором БПЛА. Боєць керував розвідувальними дронами. А також виконував скиди боєприпасів на ворога. 

Під час однієї з бойових операцій “Студент” отримав важке поранення через влучання ворожого дрона. Після евакуації, лікування та реабілітації боєць мав можливість залишити Сили Оборони, адже більше не міг виконувати бойові задачі. Але “Студент” хотів повернутися до війська та побратимів. Тож командир запропонував йому долучитися до взводу розвідки — військовий виявляє ворожі БПЛА та передає інформацію про них, аби їх встигли ліквідувати. 

Поспілкуватися зі “Студентом” можна онлайн за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• постраждалі

7 лютого у Бучі на Київщині відбудеться акція підтримки зниклих безвісти та полонених “Світло надії”. Ініціаторами події є родини тих, хто досі не повернувся додому.

Наталія Ільїна, яка з лютого 2025 року чекає на свого чоловіка Миколу Ільїна – Захисника України, ділиться: “Сьогодні я знову накрила на стіл. Поставила тарілку для нього. Залишила стілець порожнім. Як і вчора. Як і позавчора. Як щодня вже рік… Понад 100 родин Бучі роблять те саме. Накривають на стіл. Залишають місце. Чекають… Ми станемо у коло. Піднімемо ліхтарі в небо. Створимо світловий шлях додому. У центрі кола – той самий стіл. Той самий порожній стілець. Звучатиме бандура”.

Мешканців Бучанської громади закликають прийти з ліхтариками та долучитися до акції, щоб спільно привернути увагу суспільства до долі зниклих безвісти та полонених і підтримати їхні родини.

• полонені
• постраждалі
• Київ

10 лютого Радіо Свобода спільно з Центром громадянських свобод запрошують журналістів на премʼєру документального фільму “Поверніть мені імʼя” — про людей, зниклих безвісти внаслідок російсько-української війни. 

Стрічка розповідає про солдатів цієї війни зі статусом “зниклий безвісти”, процес повернення тіл полеглих українських воїнів, ідентифікацію та відновлення імен — і про родини, які роками живуть у пошуку та невідомості. 

Захід відкриють Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод — лауреата Нобелівської премії миру, та Стівен Капус, президент Радіо Свобода.

Після показу відбудеться обговорення стрічки з автором фільму — Мар’яном Кушніром, фронтовим кореспондентом Радіо Свобода, який із 2015 року висвітлює війну росії проти України. У січні 2026 року він врятував дівчинку — виніс її з квартири, в яку влучив російський дрон на Київщині. За це був нагороджений орденом “За мужність”.

Журналістам необхідно зареєструватись. Організатори залишають за собою право відмовити в участі в заході з безпекових причин.

Довідково: Фільм “Поверніть мені ім’я” створений за підтримки Пулітцерівського центру. Захід фінансується Європейським Союзом.

• загиблі
• злочини росіян
• постраждалі
• Київ

У столиці функціонує проєкт із реабілітації військових за допомогою стрільби з лука. До цієї ініціативи можуть долучитися ветерани, чинні військові та члени їхніх родин. Тренування безкоштовні, відбуваються кожного дня.

Засновник авторської Школи стрільби з лука Дмитро Львовський  —  тренер вищої категорії, майстер спорту України міжнародного класу, засновник та Голова Правління Громадської організації “Український лучний простір” — ще з 2014 року за власні кошти займався реабілітацією поранених учасників АТО за допомогою тренувань зі стрільби з лука. 

Згодом до цієї справи долучилась організація Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” та нещодавно Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” у проєкті “Активні парки — Нестримні” Міністерства молоді та спорту України.

Тренуватись у стрільбі з лука може навіть людина після ампутацій: сидячи на кріслі колісному, якщо втратила ноги, або натягуючи тятиву зубами, якщо руки. Займатися можуть і люди, які повністю втратили зір — за спеціальною методикою стрільби з лука для сліпих.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити тренування у Києві.

• військові
• постраждалі
• Київ

Сергій Жуковський родом із Запорізької області. Стати військовим Сергій мріяв змалечку, але у 2000-му році отримав “білий” квиток, який означав, що до армії йому не потрапити. 

Після початку повномасштабного вторгнення Сергію вдалося виїхати з дому ще до того, як ворог окупував його місто. Вже на Львівщині ветеран подався до військкомату, але потрапити на службу йому вдалося не одразу. 

Врешті Сергій таки долучився до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час штурму у Серебрянському лісі на Луганщині боєць отримав перше поранення – уламок застряг біля хребта. Витягнути небезпечний предмет медикам не вдалося. Але після того, як рана загоїлася, чоловік знову повернувся на передову. Влітку 2023-го уже в складі 82-ї бригади під час бойового злагодження отримав мінно-вибухове поранення і  втратив обидві руки. 

Дружина Сергія взялася шукати найкращі реабілітаційні центри України і незабаром чоловік потрапив до “Галичини” та до центру Superhumans, що на Львівщині. Після протезування ветерану запропонували пройти навчання для написання стартапів ветеранського бізнесу – Сергій погодився. А згодом зумів реалізувати ідею, яка з’явилася ще на фронті  – готувати джерки – слайсоване м’ясо, попередньо  замариноване і висушене. Назву для бізнесу “Сушена радість” придумав старший син Сергія Іван. Бізнес є не тільки ветеранським, але й сімейним, адже основна робота припадає на дружину Дарину. 

Поспілкуватися з Сергієм Жуковським можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

Довідково: Ветеранський бізнес “Сушена радість” відкрито в межах проекту “Реінтеграція ветеранів та ветеранів війни через створення освітніх можливостей”, який реалізує DVV International в Україні за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

• військові
• постраждалі
• Львів

3 лютого у столиці  відбудеться показ і обговорення документального фільму “Борись і танцюй”. Це фільм про силу, біль і надію. Про дитинство під сиренами. Про життя — попри війну.

У квітні 2025 року російські військові поцілили двома ракетами “Іскандер” по центру Сум. Вікторія Рудика каталася з дочками на самокатах, коли їх накрила вибухова хвиля. Після лікування й втрати батька на війні родина залишилася жити в Сумах. Дівчата повернулися до балету, а Вікторія планує мобілізуватися до ЗСУ. Того ж дня 13-річний Кіріл Ілляшенко відкрив двері автобуса, що палав, і врятував маму та інших пасажирів. Через місяць він здобув “срібло” на Чемпіонаті Європи з пляжної боротьби. 

Після перегляду — розмова з тими, хто створював і прожив цю історію:

• Ганна Мамонова та Анна Цигима — авторки фільму;
• Вікторія Рудика — героїня стрічки;
• Кіріл Ілляшенко — герой фільму.

Модераторка: Наталка Гуменюк, виконавча директорка ГО “Лабораторія журналістики суспільного інтересу”.

Необхідна попередня реєстрація.

Під час заходу відбуватиметься фотозйомка та фільмування, а також онлайн-трансляція на Facebook-сторінці Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану.

Довідково: Організатори: Національний музей Революції Гідності та ГО “Лабораторія журналістики суспільного інтересу”.

• діти
• злочини росіян
• постраждалі
• Київ

Наталя Ліщишина до початку російської агресії мешкала на Луганщині. Коли росія вперше атакувала Україну у 2014 році, жінка взялася волонтерити та підтримувала військових.

У 2021-му Наталя підписала контракт з 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Її чоловік підтримав це рішення. Початок повномасштабного вторгнення військова зустріла на Миколаївщині, де базувався її підрозділ. У 2024-му році Наталя занедужала — у неї виявили хворобу Мінца. Так називають утворення папілом в протоках молочних залоз.

Жінка перенесла три операції, лікарі зробили їй повну резекцію молочних залоз. Вона єдина ветеранка в Україні, якій вдалося довести, що хворобу спричинило травмування бронежилетом. 

Наталя почала працювати фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих військових. Також навчається на ветеранських програмах, зокрема на проєкті “Трайб” від Amnesty International Ukraine. А ще намагається звернути увагу влади на проблему травм жінок, пов’язаних із військовою службою.

Поспілкуватися з Наталією Ліщишиною можна як онлайн, так і офлайн на Вінниччині, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• постраждалі
• Вінниця

Христина Драгомарецька за фахом архітектор, їй — 28 років. З початком повномасштабної війни дівчина стала відловлювачкою безпритульних  тварин. Вона також евакуює чотирилапих із зони бойових дій. Працювати доводиться попри ворожі обстріли. Наприклад, у Торецьку на Донеччині, поруч з Христиною “прилетіли” три російські керовані авіаційні бомби (КАБи). А у Вовчанську на Харківщині під час порятунку тварин Христина отримала осколкове поранення: ворог “накрив” мінометом. 

Раніше дівчина працювала здебільшого у стерилізаційних місіях, а зараз уже рік  —  в евакуаційних (покинутих або безпритульних тварин евакуюють з прифронтових зон та прилаштовують у сім’ї).

Христина також заснувала на Одещині притулок для чотирилапих, куди евакуює деяких тварин із зони бойових дій. Там їх лікують, соціалізують та шукають нових господарів (близько 70% чотирилапих їдуть за кордон). Нині у притулку Христини 250 собак. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше про роботу Христини та поспілкуватись із нею онлайн або офлайн на Одещині, у Києві або Харкові за попередньою домовленістю.

Довідково: Христина займається порятунком тварин із зони бойових дій разом із  БФ “12 вартових” та “Порятунок тварин Харків”. Також дівчина  долучалась до  місії порятунку  “UAnimals”.

• жінки
• постраждалі
• тварини
• Київ
• Одеса
• Харків
• евакуація

У столиці уже три роки функціонує центр каністерапії InNikos. Собаки-терапевти в команді з кінологами,  психологами і  реабілітологом допомагають людям покращити психоемоційний та фізичний стан.  Серед клієнтів — військові, сім’ї захисників, переселенці, діти, які пережили окупацію, люди, що постраждали від війни. Заняття — безоплатні, можна займатися в групах або індивідуально.

У центрі працюють 6 собак-терапевтів. Найстаріші — Челсі (змішаної породи) та Фрейя (цвергшнауцер), яким по 11 років. Наймолодша — дворічна Санні (австралійська вівчарка). Дві бельгійські вівчарки, яким у лютому виповниться рік, готуються до атестації.

Також такі центри каністерапії нині функціонують у Рівному, Чернівцях та Миргороді.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити роботу столичного центру каністерапії.

Довідково: Центр функціонує за підтримки Royal Canin Foundation.

• постраждалі
• психологічна підтримка
• тварини
• Київ

У 2025 році канадець Купер, якому тоді виповнилося 20 років, приїхав до України та доєднався до лав 13-ї бригади Нацгвардії “Хартія” як бойовий медик. А вже восени того ж року взяв участь у Куп’янській операції пошуково-ударного угруповання “Хартія”.

Куперу вдалося надати допомогу понад 50 бійцям, які брали участь у штурмових діях. Під час цієї ж операції іноземець отримав поранення — наступив на міну. Купер сам  наклав турнікет та зупинив масивну кровотечу. Весь процес — від десантування, зачистки посадок і порятунку побратимів до власного поранення та евакуації — Купер зафіксував на камеру. 

Внаслідок поранення військовий втратив ногу. Нині іноземець перебуває у шпиталі, чекає на протезування та планує повернутися до війська. 

Поспілкуватися з Купером можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. Журналісти також зможуть отримати відео Купера з бойового завдання для ілюстрації своїх матеріалів.

• військові
• постраждалі