Теми за тегом: постраждалі

Антон Богач — ветеран з Кропивницького. Чоловік навчався на технолога з виробництва харчової продукції, бо ресторанна сфера приваблювала з юних років. Втім після закінчення технікуму, чоловік сів за кермо фури, а згодом придбав власний транспорт і став підприємцем.

26 лютого 2022 року Антон став на захист України. Чоловік долучився до новоствореної 71-ї десантно-штурмової бригади, де він, як і більшість побратимів, до війни не тримав зброї в руках, але мав непохитне переконання захищати свою країну. Вже за два тижні після мобілізації опинився на Харківщині, де брав участь у перших серйозних боях. Півтора роки стояв на захисті, стримував ворога на різних напрямках. 15 вересня 2023 року — Антон отримав важке поранення, внаслідок якого втратив зір та ледь не втратив життя. Чоловік 4 місяці був прикутий до ліжка. 

Попри втрату зору, чоловік почав шукати шляхи для самореалізації: проходив курси в ІТ-сфері, проте необхідність досконалого знання англійської мови змусила його тимчасово відкласти цю ідею. Тому Антон вирішив вивчитися на масажиста і навіть відкрив власний масажний кабінет, а згодом дізнався про проєкт “Гончарство у темряві” і долучився до нього. Гончарна справа захопила ветерана: нині він у себе вдома відкрив міні гончарну майстерню, замовив піч. У доробку чоловіка: чашки, тарілки, глечики, пляшечки з глини. Також Антон веде власний Тік-Ток канал, там у нього більше п’яти тисяч підписників.

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із Антоном у Кропивницькому, або у онлайн- чи телефонному форматі. Також його роботи будуть представлені на виставці.  

26 вересня у Вінниці відбудеться відкриття виставки “Мистецтво в темряві”. На виставці будуть представлені роботи чотирнадцяти незрячих майстрів, які навчаються гончарній справі у Вікторії Ніколаєвої: Івана Шостака, Антона Богача, Сергія Райляна, Антона Кузьо, Андрія Козиренка, Олега Деречі, Руслана Рижка, Миколи Казюка, Олега Автомєєнка, Андрія Лемака, Назара Костецького, Діани Калини, Ігоря Кушнірьова, Дениса Захарка.

На відкритті виставки відвідувачі матимуть нагоду поспілкуватися з майстрами, познайомитися з їх історіями та планами на майбутнє, а також придбати їх вироби.

• військові
• культура
• постраждалі

16 дітей минулого тижня вдалося врятувати з окупації у межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA та завдяки допомозі команди Save Ukraine.

• 17-річній Мілані довелося чекати маму з підвалу. Там жінку тримали три дні без їжі та води лише через те, що тато дівчини — український військовий. Вона пройшла обшуки, поліграф, приниження. Жінці погрожували, що її можуть “знайти у Дніпрі”. Тому донька жила в постійному страху, що мама зникне назавжди.
• 17-річний Марк пішов на урок, а потрапив на військовий облік. Після “психологічного тесту” російські військові забрали хлопця разом з деякими однокласниками до військкомату без дозволу батьків. А ще хлопець мало не залишився сиротою, коли дрон влучив у машину його мами й тата, які вижили дивом.
• 2-річна Соломія також дивом вижила в окупації. Коли дитина прокинулася вночі з температурою 40 °C, мама Олена не дочекалася швидкої й вирішила сама відвезти доньку до лікарні. Але російські військові не пустили їхню машину через міст, погрожуючи розбити скло. Тоді жінка взяла доньку на руки й пішла понтоном у темряві.
• Родина 14-річної Аліни ледве встигла виїхати з окупації, щоб не залишитися на вулиці. Окупаційна влада погрожувала відібрати у сімʼї квартиру. Та навіть на блокпості їх не хотіли пропускати, поки дівчина не видалила всі українські канали з телефона.

Сьогодні всі вони вже у безпеці, проходять реабілітацію, відновлюють документи, отримують психологічну підтримку та допомогу з житлом, мають дах над головою й підтримку.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із представниками Save Ukraine.

• діти
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі

17 вересня під Одесою відбудеться реєстрація рекорду України “Найбільша кількість присідань на одній нозі без опори за 1 хв”. На рекорд претендує 34-річний ветеран війни, штурмовик 47 ОМБр Магура Олександр Ревтюх. Чоловік має дві високі ампутації – руки і ноги.

У 2023 році, під час контрнаступу українських військ на Запорізькому напрямку, Олександр з побратимами потрапили на мінне поле. Чоловіку спершу відірвало міною ногу. Коли він в шоковому стані намагався повзти, буквально за метр натрапив на ще одну міну, яка відірвала йому руку і розірвала живіт. Поле було вщент заповнене мінами, але побратими змогли його евакуювати. 

Торік Олександр уже встановив національний рекорд України із найбільшої кількості присідань на одній нозі без опори, присівши 34 рази за 1 хв. Цього року він вирішив поліпшити свій результат.

На подію необхідно акредитуватись. У цілях безпеки точну адресу нададуть акредитованим журналістам.

• військові
• культура
• постраждалі
• Одеса

Михайло Грисевич – родом з Волині. Ще змалечку чоловік мріяв стати військовим. У 17 років пройшов складний відбір за стандартами НАТО до бригади “Рубіж”, а в 18, під час АТО в Україні, — долучився до її лав. 23-го грудня 2018-го року військовий отримав важке поранення – вийшов з окопної лінії замінити розтяжку і потрапив під ворожий обстріл. 

Михайло отримав ушкодження усіх кінцівок та попри це залишався у свідомості. Ампутація ноги, лікування та відновлення зайняло у чоловіка чимало часу – вперше сісти йому вдалося через чотири місяці після поранення, а перший крок на протезі зробив через півроку. Його ліва рука й досі лишається нечутливою. 

З часом ветеран звернувся до центру протезування “Без обмежень”, де мав обслуговувати свій протез. Там чоловік дізнався про вакансію помічника протезиста й погодився. У центрі Михайла навчили усьому необхідному і допомогли вдосконалити знання у США та Німеччині. Нині ветеран продовжує допомагати пораненим опанувати протез і навіть самостійно виготовляє протези. 

Поспілкуватися з Михайлом Грисевичем можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Центр протезування “Без обмежень” – протезно-ортопедичне підприємство в Україні, яке понад 12 років бере участь у реалізації державної програми з протезування та ортезування осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та постраждалих від наслідків російсько-української війни. Центри розташовані у 9 містах країни. 

• постраждалі

Британець Едвард, який зазнав поранення у Покровську, розпочав протезування руки у Superhumans Center у Львові. Чоловік уже отримав протез ноги. Окрім цього, віднедавна іноземець є працівником Superhumans Center. 

Едвард почав волонтерити з початку повномасштабної війни. Хлопець приїхав  в Україну і допомагав евакуюватися жителям Донеччини. У січні 2025 року російський дрон у Покровську Донецької області влучив в евакуаційне авто, Едвард був за кермом та дістав найважчі поранення. Чоловіку ампутували руку та ногу.

• волонтери
• злочини росіян
• постраждалі
• Львів

Андрій Проць ще змалечку обрав свій професійний шлях, адже за приклад мав дідуся-столяра. Тож дорослим взявся виготовляти меблі: шафи, кухні, торговельне обладнання для магазинів та офісів. Андрій мріяв масштуватися, але повномасштабне вторгнення змусило чоловіка відкласти плани. 

Андрій мобілізувався з початком великої війни. Під час служби виконував бойові завдання в районі Серебрянського лісу, Торського, Зарічного, поблизу Лимана. На передовій чоловік дізнався, що його дружина народила доньку, тож, пригадує, як одразу з лісу, брудний, поїхав додому у відпустку. У 2023-му році Андрій звільнився з війська за сімейними обставинами і одразу взявся за відновлення бізнесу. 

Чоловік відремонтував цех, який постраждав від ворожого удару і його меблева фабрика “Комбатант” знову запрацювала. Згодом Андрій усвідомив, що хоче створити щось значуще для ветеранів і вклав власні заощадження та здобув грант від Українського ветеранського фонду. Ветеран придбав ділянку землі, де нині зводить виробничу безбарʼєрну будівлю, адже Андрій знає, що ветеранам з інвалідністю потрібні робочі місця. До кінця 2025-го року Андрій планує завершити будівництво, де кожен ветеран відчуватиме себе потрібним, у безпеці та комфорті. 

Поспілкуватися з Андрієм Процем можна, як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

Один з напрямів роботи Данської ради у справах біженців (DRC) в Україні  — нетехнічне обстеження території та очищення від вибухонебезпечних предметів. DRC займається тим, що тренує саперів ДСНС, а також навчає охочих цивільних шукати вибухонебезпечні предмети.

4-го вересня 2025-го року під час атаки команда DRC проводила цивільні гуманітарні заходи — працювала над розмінуванням території, аби відновити безпечний доступ до необхідної інфраструктури, сільськогосподарських угідь та житлових будинків. Від ракетного удару загинуло двоє демінерів і ще вісім отримали поранення. 

Данська рада у справах біженців запевняє, що залишається відданою своїй місії. Незважаючи на ризики та виклики, команди з розмінування виконують цю роботу, щоб запобігти подальшим жертвам від наземних мін та нерозірваних боєприпасів.

Поспілкуватися з командою DRC можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• загиблі
• злочини росіян
• постраждалі
• розмінування

HAB | Lviv Habilitation Center — це перший абілітаційний центр в Україні для ветеранів, їхніх сімей та людей, що постраждали від війни. 

Мета — створити простір відновлення, де поєднуються спорт, психологічна підтримка, творчість та спільнота. Тут можна не лише фізично відновлюватися, а й знаходити внутрішню силу, мотивацію та нові можливості для життя.

Серед іншого, у хабі є 8 повністю адаптованих кімнат для людей на кріслах колісних та їхніх близьких. А ще діють 5 спортивних секцій: плавання, кросфіт, джиу-джитсу, стрільба з лука, йога. HAB — це ком’юніті: ветерани, їхні родини та цивільні можуть спілкуватися й підтримувати один одного. За два роки у центрі допомогли більше 800 резидентам.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити роботу HAB | Lviv Habilitation Center у Львові, та, за можливості поспілкуватись із резидентами та фахівцями центру.

Довідково: Абілітація — це наступний крок після лікування та фізичної/психічної реабілітації. Основним завданням є допомога адаптуватися до життя в нових умовах людям після ампутацій та складних травм, з інвалідністю та на кріслі колісному, набуття та відпрацювання навичок самозарадності.

• військові
• постраждалі
• Львів

Наприкінці вересня команда з трьох українських ветеранів з ампутаціями вирушить перепливати протоку Боніфачо. Це вузький канал між південною Корсикою (Франція) та північною Сардинією (Італія): найвужче місце – 11 км, максимальна глибина – близько 100 м. Боніфачо відома своїми складними течіями, мілинами та раптовими змінами вітру. 

Кожен учасник – ветеран війни з власною історією відновлення. Дем’ян Дудля — інженер з пожежної безпеки. Добровільно вступив до лав Національної гвардії на початку повномасштабного вторгнення, де служив гранатометником і навідником АГС-17. У квітні 2023 року Дем’ян зазнав важкого поранення. У чоловіка висока ампутація ноги.

Максим Грінченко отримав поранення в жовтні 2022 року під час одного з ракетних обстрілів Києва. До 2022 року Максим працював у будівництві. У лютому 2022-го добровільно вступив до лав Збройних Сил України, а згодом пройшов підготовку за спеціальністю сапер. У чоловіка висока ампутація ноги.

Захоплення фотографією, робота в ресторанній сфері, військова справа та спорт – на перший погляд, непов’язані речі, які Ігор Олійник випробував на собі. Чоловік отримав поранення під час обстрілу позицій у Серебрянському лісництві у 2023 році. У нього — ампутована верхня кінцівка та втрата ока.

Ця трійка стане першою командою з інвалідністю, яка спробує здолати  дистанцію, стартуючи та фінішуючи разом. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити підготовку ветеранів до запливу у Києві. Також буде можливість поспілкуватись із учасниками у офлайн або онлайн-форматі у Італії.

Довідково: Ветерани є учасниками спільноти ONE TEAM FORCES. Вона прагне знаходити ефективні шляхи надання персоналізованої та скоординованої підтримки для повного відновлення військовослужбовців з пораненнями – від початкової реабілітації до довготривалої соціальної інтеграції.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

Сергій Райлян — ветеран з Миколаєва, сержант ДШВ, який у 28 років має за плечима три військові контракти та неймовірну історію боротьби. 

У 2014-му Сергій вступив до вишу, мріючи про кар’єру програміста. Та вже за рік, коли виповнилося 18, підписав свій перший контракт та поїхав на фронт.

Наприкінці 2021 року Сергій одружився та планував звільнятися зі служби. Проте повномасштабне вторгнення рф зруйнувало усі плани. Військовий зустрів велику війну під Щастям на Луганщині. У листопаді того ж року на Донеччині отримав важке поранення через наїзд на протитанкову міну. Чоловік пережив кому, втратив обидві ноги.  Врятувати зір лікарі також не змогли. 

Нещодавно Сергій став випускником проєкту “Гончарство у темряві”, який реалізувався на базі артпростору “ЕтноЧари” у Вінниці. У межах цієї ініціативи, десять учасників з різних куточків України опанували основи гончарної майстерності. Головна мета проєкту — не просто навчити гончарству, а й зробити так, щоб хлопці продовжили працювати з глиною. Всі випускники проєкту отримали у подарунок власні юніорські гончарні круги, а також набори інструментів та матеріалів для подальшої роботи вдома. Нині Сергій думає започаткувати власну гончарну справу.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Сергієм у офлайн або онлайн-форматі у Києві. Також можливе спілкування із Вікторією Ніколаєвою, менторкою проєкту “Гончарство в темряві” у Вінниці. Наприкінці вересня у Вінниці також відбудеться виставка гончарних виробів за участі незрячих ветеранів. 

Довідково: Проєкт “Гончарство в темряві” реалізований ГО “Центр соціально-інклюзивного партнерства” в співпраці з артпростором “ЕтноЧари” в межах проєкту “Посилене партнерство для сталого відновлення” (EPSR), що фінансується урядом Швеції через Шведське агентство з міжнародної співпраці та розвитку (Sida) та виконується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ
• Вінниця