Теми за тегом: окупація

На початку повномасштабного вторгнення у будинок Вадима Жердецького в Мощуні на Київщині двічі поцілив ворожий “Град”: чоловік, ризикуючи життям, витягував із полум’я онуку. Окрім цього, він допомагав іншим мешканцям села: привозив їжу, паливо, організовував евакуацію сотень людей. 

Нині свій зруйнований будинок Вадим подав на програму відновлення житла. Чоловік тепер працює держслужбовцем. Для організації інтерв’ю необхідне погодження з КОВА. 

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області.

• окупація
• постраждалі
• Київ

Валентина Ганцева працює у бібліотеці села Солдатське на Сумщині понад 32 роки. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення у бібліотеці зробили сучасний ремонт і придбали нове обладнання. Але будівля книгозбірні не витримала авіаудару росіян, які поцілили просто у центр окупованого села. Від бібліотеки залишився дах та стіни: всередині споруди усе пошкодила вибухова хвиля. Попри окупацію та роботу ворожої авіації Валентина разом з чоловіком взялася збирати вцілілі книжки та ховати їх у мішки з-під зерна. Жінці вдалося вивезти та врятувати понад 1000 примірників. 

У квітні 2022 року українські військові деокупували село. Приміщення бібліотеки допомогла відновити благодійниця з Німеччини, і вже восени 2022-го року Валентина знову відкрила двері книгозбірні для читачів.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• відбудова
• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Суми

Лариса Загрива присвятила 25 років життя освіті. Жінка працювала вчителькою, а у 2022-му році очолила Центр надання соціальних послуг на Чернігівщині. З початком повномасштабної війни селище Михайло-Коцюбинське, де жила і працювала Лариса, опинилося в окупації. 37 днів жінка продовжувала ходити на роботу і опікуватися людьми похилого віку, які залишилися у селищі. Лариса ховала від росіян документи, п’ять разів опинялася під прицілом. Окупанти приходили в її дім серед ночі, допитували чоловіка Лариси.

Після звільнення Михайло-Коцюбинського завдяки підтримці Програми розвитку ООН Ларисі вдалося заснувати Університет третього віку. Нині там функціонує вже декілька напрямків навчання: факультет здорового способу життя, факультет філософії та факультет декоративно-прикладного мистецтва. Окрім цього, Лариса створила проєкт мобільно-соціальної допомоги: Чернігівщиною курсує авто з волонтерами, які допомагають мешканцям по господарству.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• Чернігів

Наукові співробітники Чернігівського історичного музею ім. Тарновського продовжують фіксувати історичні артефакти у селі Ягідне на Чернігівщині. (Навесні 2022 року у підвалі школи окупанти майже місяць утримували у нелюдських умовах понад 300 місцевих жителів).

Фахівці здійснюють виїзди до школи в Ягідному ще з вересня минулого року. За цей час вони дослідили та описали понад 1000 артефактів.  Серед іншого, це одяг, взуття, особисті речі, рюкзаки, книги, коробки з-під ворожих сухпайків, тюбики від антисептиків, російські газети, дерев’яні піддони, на яких доводилось сидіти та спати бранцям і навіть пластикові пляшки з-під води, які слугували туалетом. Експерти вже здійснили описи у всіх кімнатах підвального приміщення. А нині ще фіксують (фотографують та описують) артефакти на території населеного пункту. Наприклад, залишки ворожої техніки, уніформи, ящики з-під боєприпасів. Також спілкуються із місцевими мешканцями.

Усі досліджені предмети залишатимуться на місцях. У планах влади створити меморіальний комплекс у Ягідному, до якого увійде шкільний підвал, де утримували бранців. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше та приєднатись до виїзду наукових співробітників музею і висвітлити їхню роботу.

Довідково: Село Ягідне розташоване неподалік Чернігова. На початку повномасштабного вторгнення росіяни влаштували штаб у місцевій школі. У її підвалі вони майже місяць утримували місцевих жителів — 299 дорослих та 67 дітей. (Ледь не все населення села).  Площа підвалу — 197 кв.м. Через брак місця людям доводилося спати сидячи, також була нестача кисню.  Тоді загинули 10 людей.

У лютому 2023 року фото підвалу в селі Ягідне потрапило на обкладинку відомого американського журналу TIME.

• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Чернігів

До початку повномасштабного вторгнення рф Максим Шевченко  займався ремонтом автомобілів. 24 лютого 2022 року чоловік зустрів в Ірпені. Попри обстріли, він евакуйовував мешканців з Бучі, Ворзеля, околиць Гостомеля та Ірпеня. Згодом ситуація ускладнилась через інтенстивні бої, тож вивозити міг лише мешканців Ірпеня. (Віз до Романівського мосту, який, через пошкодження споруди, люди могли переходити лише пішки).

Максим евакуйовував маломобільних людей, пенсіонерів і поранених. Інколи людей доводилося нести на плечах. Під час евакуацій волонтер бачив убитих мешканців, які загинули через російські обстріли. Та й сам волонтер нераз потрапляв під ворожий вогонь.

Те, що відбувалося довкола, чоловік фіксував на камеру свого телефона. 21 березня 2022 року його власний будинок був знищений внаслідок ворожого влучання. До цього один із автомобілів волонтера пошкодив ворожий “прильот”.  Щоб вивозити людей, доводилось користуватися автомобілями родичів, друзів та просто неабадужих мешканців. 

Максим продовжує волонтерити і зараз. З гуманітарною допомогою їздить, зокрема, і  у прифронтові регіони.

Журналісти мають змогу дізнатися більше та поспілкуватись із волонтером на Київщині (у офлайн або онлайн форматі).

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• волонтери
• окупація
• постраждалі
• Київ
• евакуація

Тетяні 64 роки, за фахом вона вихователька дитячого садка. Жінка є жителькою Гостомеля та  головою ОСББ  двох  багатоквартирних будинків. На початку повномасштабного вторгнення вона відкрила усі підвальні приміщення ОСББ, розставила там дерев’яні піддони, щоб люди мали де сховатись. Там переховувалась понад сотня людей. Серед них навіть було 2-місячне немовля. Жінка готувала їжу разом із сусідами у своїй квартирі. Коли вимкнули усі комунікації — готували на вулиці.  Чоловіка Тетяни поранило вибуховою хвилею.

5 березня до будинків зайшли окупанти і там оселилися. Люди залишалися у підвалах. Згодом частина зважилась на евакуацію і пішла в інший мікрорайон, втім виїхати не вдалось. Окупанти сказали людям повертатись та хотіли вивезти їх до Білорусі. Але ніхто із мешканців на це не погодився.

Виїхати з Гостомеля Тетяні вдалось лише 11 березня 2022 року. 

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• жінки
• окупація
• Київ

Олена Юзвак опинилася в окупації одразу після початку великої війни. Гостомель — місто на Київщині, де перебувала лікарка, захопили росіяни. Олена залишилися там, щоби продовжувати працювати та допомагати людям, які не змогли виїхати. Олена роздавала ліки і опікувалася пораненими, аж поки окупанти не взяли її у полон. Лікарку відпустили через добу, а ще через 10 днів українські військові звільнили Гостомель. Олена одразу повернулася до роботи та взялася за відновлення медичних закладів, якими керувала. Один з таких розташований у селі Мощун на Київщині, його зруйнували прямим влучанням снаряду. Завдяки підтримці міжнародних фондів Олені вдалося побудувати новий “Пункт Здоров’я” і зробити його енергонезалежним “Пунктом незламності”. “Пункт Здоров’я” у Мощуні успішно працює від моменту відкриття. Нині лікарка продовжує працювати над відновленням та відкриттям сучасних медичних закладів. 

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• відбудова
• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Київ

Початок повномасштабного вторгнення росіян Аліна Козицька — громадська діячка з Маріуполя — застала у рідному місті. Через кілька днів після початку великої війни дівчина перебралася зі своєї квартири до помешкання батьків, а коли повернулася за речами — в її домівці вже оселилися окупанти. Три місяці Аліна разом з батьками жила у погребі та чула, як здригалося місто від ворожих обстрілів. 2-го травня 2022-го року дівчина та її бабуся змогли виїхати на підконтрольну Україні територію, батьки Аліни евакуювалися згодом. 

У столиці Аліна відкрила відгалуження Центру “ЯМаріуполь” — “ЯМаріуполь.Молодь”, яке працює з молодими маріупольцями — проводять різноманітні заходи: від навчань тактичній медицині до спортивних змагань. За перший рік роботи команда проєкту зуміла відкрити центри у 11 містах України та ще два за кордоном — у Польщі та Німеччині. Нині усі осередки проєкту об’єднані, працюють над спільними проєктами. 

Влітку 2022 року Аліна стала головною героїнею та режисеркою фільму “Молодіжний фронт України”, де поспілкувалася з 22 молодими людьми про їх громадську діяльність. Герої фільму — переселенці, військові та волонтери. Нині Аліна працює над продовженням стрічки. 

Довідково: “ЯМаріуполь” — це мережа центрів підтримки маріупольських переселенців по всій Україні. Мета — підтримати людей, які пережили жахи блокади та окупацію Маріуполя.

• жінки
• окупація

Світлана Гуменюк нині директорка Колонщинського ліцею, що пережив окупацію (Бучанський район), а на момент повномасштабного вторгнення рф жінка працювала вчителем трудового навчання і педагогом-організатором. 

Наприкінці лютого  2022 року село Колонщина окупанти взяли в кільце. Людей не випускали. Багато цивільних, які намагались вирватись з окупації,  ночували у школі. 

Світлана, та ще троє вчителів, ризикуючи власним життям, допомагали односельчанам: долучились до роздачі  гуманітарної допомоги і навіть розвозили її. І це попри обстріли та ворожі ракети.  Щоб хоч якось себе убезпечити від окупантів, на рукавах носили білі стрічки. Окрім цього,  у будинку Світлани знайшли прихисток деякі сім’ї з дітьми, серед яких і учні ліцею, який вона нині очолює.

Село Колонщина ЗСУ звільнили  наприкінці березня 2022 року.

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. До 6 квітня 2022 року Сили оборони повністю звільнили Чернігівську область. 11 квітня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про повне відновлення контролю над державним кордоном у Сумській області. 

• жінки
• окупація
• Київ

Сім’я Федорченко із Херсонщини пробула в окупації понад півтора року.  

Ще будучи вдома Тетяна та її чоловік Радж (у нього ромське походження) робили все можливе аби не брати російське громадянство і не віддавати свою доньку й онуків у російську школу. Родина встигла пережити голод, ракетні обстріли, від яких ховалися у підвалі та тиранію російського режиму. Щодня їхніми вулицями ходили військові з раптовими рейдами. 

Одного разу до сусіда увірвався підрозділ російських солдатів. Тоді до Тетяни, яка була на вулиці, підійшов міліціонер, який сказав їй бути “свідком у справі”.  А коли Радж хотів забрати дружину у двір, на нього навели приціл автомата. Двічі вистрілили вгору та знову “тримали на мушці”. Жінка вмовила чоловіка піти в дім та відпустити її на показання.

Родина виїхала з окупації у вересні 2023 року. 4 місяці жили та отримували всеохоплюючу підтримку у центрі “Надії та відновлення” благодійної організації “Save Ukraine”. Серед іншого, фахівці  надали дорослим і дітям психологічну допомогу. 

Нині родина живе на Полтавщині. Спілкування можливе у офлайн та онлайн форматі. 

• діти
• окупація
• постраждалі
• Полтава