Теми за тегом: Івано-Франківськ
Наталія Тарабалка – мама українського Героя та легендарного захисника неба Степана Тарабалки. Льотчик загинув у повітряному бою в березні 2022-го року. Впоратися з втратою сина Наталії допомогла робота з психологом.
На згадку про Степана Наталія вирішила створити на Прикарпатті реабілітаційний центр “Тепло крилатої душі” для військовослужбовців. На створення центру витратила грошову компенсацію за смерть сина, яку отримала від держави.
У центрі військовим надають як фізичну, так і психологічну реабілітацію.
Поспілкуватися з Наталією Тарабалкою можна за попередньою домовленістю — онлайн або офлайн у Коломиї Івано-Франківської області.
Довідково: 29-річний Степан Тарабалка загинув у повітряному бою 13 березня 2022 року в небі над Житомиром. Лише за першу добу війни Степану Тарабалці вдалося знищити шість ворожих літаків: Су-27, МіГ-29, два літаки Су-35 та два — Су-25. Згодом український ас на своєму МіГ-29 довів кількість знищених літаків агресора до 40. Степан Тарабалка був членом 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил, у 2024 році бригаді присвоїли почесне найменування “Привид Києва”.
Сергій Гриців – родом з Івано-Франківщини. Початок повномасштабного вторгнення чоловік зустрів у складі 36-ї бригади морської піхоти імені Михайла Білинського. Боєць пригадує, що бойові дії на Маріупольському напрямку, де він перебував, розпочалися ще 17-го лютого 2022-го року. 12 квітня того ж року командир Сергія сказав, що залишилося два варіанти – полон або прорив. Кожен мав вирішити самостійно. Сергій разом з групою побратимів спробували прорватися з російського оточення, але зазнали невдачі і незабаром опинилися у полоні. Сергія етапували 18 разів і за два з половиною роки він змінив 12 місць утримання.
За словами військового, не минало й дня без тортур – українських захисників били, катували струмом та морили голодом.
13 вересня 2024-го року Сергія обміняли і повернули на територію України. Після реабілітації військовий познайомився з майбутньою дружиною та одружився.
Поспілкуватися з Сергієм Грицівом можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.
11-12 лютого в Івано-Франківську відбудеться безоплатне навчання цивільних військовій справі “Активні парки — Нація загартованих”.
Тренери нададуть учасникам базові знання та практичні навички для самозахисту в екстремальних ситуаціях та під час воєнних дій.
Напрями спеціальної підготовки:
– тактична медицина (надання першої домедичної допомоги та оцінювання стану потерпілого);
– оператор БПЛА (робота на симуляторі, літна практика);
– тактико-спеціальна та вогнева підготовка (володіння зброєю та зміни вогневих позицій і стійок);
– бушкрафт (виживання у дикій природі), спортивне орієнтування та топографія (орієнтація на місцевості та визначення координат);
– фізична підготовка, рукопашний бій та самозахист (техніки та прийоми самооборони);
– мінно-вибухова безпека (класифікація вибухових пристроїв, техніка безпеки).
Журналістам необхідно акредитуватись на подію.
Довідково: Захід відбувається в рамках програми Президента України “Активні парки”, організаторами якого є ДУ Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” за підтримки Міністерства молоді та спорту України, Національної Гвардії України, Maestro AirBro та Bro Corp.
9-13 листопада БФ “Голоси дітей” організовує Письменницьку резиденцію в Карпатах (Івано-Франківська область) з української письменницею Ольгою Русіною.
Однією із учасниць заходу буде 17-річна Софія з Одеси. Через повномасштабне вторгнення рф вона була вимушена виїхати до Молдови (там дівчина зіштовхнулась із нав’язуванням російської мови, у школі була змушена читати російську літературу, тощо). Батько Софії — співробітник національної поліції, який загинув під час війни.
Дівчина завжди багато читала, у Молдові вона навіть вела читацький офлайн-клуб для своїх однолітків. Цієї осені вступила на факультет журналістики у Львівський національний університет ім. Івана Франка. Під час навчання почала спілкуватися з Ольгою Русіною, письменницею та викладачкою, яка почала наставляти її у написанні книги про батька.
Окрім Софії, до Письменницької резиденції в Карпатах долучаться, зокрема, підлітки з Харкова, Дніпра, Чернігівської області (деякі із родин військових, деякі були змушені покинути рідні домівки через війну). Підлітки намагатимуться осмислити свої травми та трансформувати їх у силу через мистецтво. Вони житимуть у будинку, оточеному горами, і проходитимуть тренінги з письма з груповими та індивідуальними консультаціями психологів.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити діяльність Письменницької резиденції в Карпатах. Окрім цього, журналісти мають змогу поспілкуватись із Софією у Львові.
Марта Кондрин – винахідниця, яка створює штучну шкіру з міцелію грибів. Дівчина 8 років прожила у Малайзії, де познайомилася зі засновниками стартапу, які створювали речі з грибного міцелію.
Після початку повномасштабного вторгнення Марта вирішила не відкладати втілення своєї мрії та самій почати створювати одяг із міцелію грибів. Дівчина подалася на грант та отримала кошти на розвиток бізнесу – першого в Україні виробництва екошкіри із грибів. Матеріал, який вирощує винахідниця, більше схожий на натуральну шкіру, аніж її синтетичний замінник. Марта ще працює над міцністю тканини, але вже має перші вироби, пошиті із неї, зокрема, сумки та аксесуари.
Марта Кондрин перебуває в Івано-Франківську. Поспілкуватися з винахідницею можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.
Оксана Мироненко працювала хірургинею у рідному Луганську. У 2014-му році, коли росія вперше атакувала Україну та окупувала місто, Оксана разом із чоловіком переїхала до Бучі на Київщину.
У лютому 2022 року під час наступу росіян на Київщину жінка не схотіла вдруге опинитися в окупації, тож одразу переїхала з дітьми із Бучі до Києва. Згодом з Бучі намагалися виїхати і батьки Оксани, але дорогою мати загинула, а батько отримав поранення.
Навесні 2022-го Оксана разом з сестрою започаткувала благодійний фонд “Наш Сокіл”, який почав опікуватися маломобільними переселенцями. Фонд назвали на честь загиблої матері, адже її прізвище було Соколовська. Водночас, Оксана не полишила своєї лікарської практики і проводить щонайменше 30 операцій на місяць: працює у Івано-Франківську та Києві. Спеціалізується на ушкодженнях периферичних нервів. За час роботи їй вдалось врятувати від інвалідизації та зменшити больовий синдром для багатьох захисників. Усі операції для військових Оксана Мироненко виконує безкоштовно.
Журналісти мають змогу поспілкуватися з Оксаною Мироненко у Івано-Франківську або у Києві.
Анатолій Мицкан мобілізувався до Сил Оборони з початком повномасштабного вторгнення. І вже у квітні 2022 року разом з побратимами боронив Запорізький напрямок. Ветеран пробув на передовій більше року. За цей час встиг отримати численні контузії, які врешті призвели до інсульту. Анатолій пояснює, що йому пощастило, адже напад трапився не на “нулі”. Нині чоловік перебуває в Івано-Франківську та реабілітується за допомогою малювання. Тематика картин — війна. У середині червня Анатолій привезе 15 своїх робіт до Львова, щоб провести персональну виставку. На кошти, які виручить з продажу картин, планує придбати дрони та РЕБ для війська.
Олександр Шапошник з Бердянська, міста на півдні Запорізької області. Чоловік працював зварювальником приблизно 15 років. А ковальством захопився у 2013-му — після поїздки до Донецька (нині місто в окупації) на Міжнародний фестиваль ковальського мистецтва. Вже у 2015 став майстром виробничого навчання у Бердянському машинобудiвному професiйному лiцеї (коваль ручного кування). Навчав дітей. Згодом заснував фестиваль “Сталева хвиля” (на базі ліцею), куди з’їхалися 44 ковалі з усієї України. Також створив у Бердянську “Алею ковалів”, яка наповнювалась новими скульптурами аж до початку повномасштабного вторгнення рф.
Щоб виїхати з окупації (Бердянськ окупований з кінця лютого 2022 року), чоловіку довелось подолати 13 блокпостів. У Запоріжжі прожив півроку, але після прильотів поруч переїхав у Івано-Франківськ, місто на Заході України.
Свого часу до коваля звернувся волонтер із Києва: запропонував створити скульптуру, яку можна було б продати на аукціоні, а виручені кошти передати на ЗСУ. Олександр виношував ідею місяць і придумав “Дівчину Калину”. Це скульптура із дроту зі зруйнованих окупантами електромереж і з уламків снарядів. Нині вона стоїть у одному із музеїв Києва і поїде на аукціон в Європу.
Згодом з таких матеріалів коваль створив ще три скульптури (“Мавка”, “Берегиня” та “Металева мотанка”). Дві з них придбали готельєри за 200 тисяч гривень, і одну банк — за 2 мільйони гривень. Виручені кошти волонтери передали захисникам.
Також митець виготовив дві лампи із редуктора збитого ворожого гелікоптера Мі-8. Одну передав на аукціон у Велику Британію, а іншу місцеві волонтери продали за 23 тисячі гривень (кошти скерували на дрони).
Зараз коваль створює колекцію роботів із американського фільму “Жива сталь”: вони будуть представлені на виставці на Закарпатті.
За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із Олександром в Івано-Франківську або у онлайн-форматі.
Антон Шелест зацікавився 3D-технологіями під час навчання у Івано-Франківському медичному університеті. Ще студентом Антон сам зібрав 3D-принтер за проєктом, який знайшов у інтернеті. Згодом, вже на іншому принтері хлопець намагався виготовляти 3D-копії людських кісток. З початком повномасштабного вторгнення Антон зібрав у Івано-Франківську команду однодумців, які мали 3D-принтери і організував виготовлення деталей для військових, які потребували цих запчастин для зброї та дронів.
А нещодавно до Антона звернувся лікар з проханням створити протез для одного з підопічних: військовому ампутували ногу, а на другій нозі досі не зросталися кістки. Також була ампутація половини долоні. Завдання Антона полягало у створенні тимчасового протезу, який полегшив би відновлення. Адже через відсутність частини долоні, пацієнт не міг добре користуватися милицями. Тож у Антона з’явилася ідея зробити накладку на руку, з якою ветеран зможе триматися за ходунки, а потім і милиці. Процес виготовлення зайняв кілька місяців, військовий отримав цей протез безкоштовно.
Нині Антон допомагає бійцям, які звертаються безпосередньо до нього. Втім, у майбутньому, якщо зможе організувати спеціальну команду, то візьметься за створення таких протезів на постійній основі.
Мешканці Маріуполя Дар’ї-Ользі було 15, коли вона вперше спробувала себе у боксі. Дівчина робила успіхи: вже через 3 місяці після початку занять спортсменка поїхала на всеукраїнські змагання. У 2022-му 18-річна Дар’я-Ольга мала їхати на чемпіонат Європи, але росія почала повномасштабне вторгнення, ворожі війська оточили Маріуполь. Спершу родина спортсменки перечікували російські обстріли в одній квартирі разом з друзями. Згодом їм довелося перебратися до підвалу. В цей час у місті вже зникли зв’язок, газ та електрика. Навіть в таких умовах Дар’я продовжувала тренування, щоб підтримувати форму. Виїхати з блокадного Маріуполя родині вдалося у вантажівці з незнайомими людьми, дорога до Запоріжжя зайняла більше доби, адже їм довелося долати російські блокпости. Вже на підконтрольній Україні території Дар’я-Ольга дізналася, що її тренер виїхав до Івано-Франківська, тож подалася до нього. Там дівчина вступила до Прикарпатського національного університету на факультет “Фізичне виховання та спорт”, бо мріє стати тренеркою. У травні 2022-го року Дар’я-Ольга здобула бронзу на Міжнародному турнірі з боксу у Швеції в категорії до 52 кілограм. Нині українська боксерка тренується, щоби привезти золото з Олімпійських Ігор.
Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.
