Теми за тегом: злочини росіян

Анатолій Левченко — театральний діяч з Маріуполя. Саме з його ініціативи у 2015-му  у маріупольському театрі, який мав статус “русского”, почалася нова доба — сучасної української п’єси.

Подружжя Левченків опікувалося сином — невербальним аутистом — та 90-річною матір’ю дружини Анатолія Ганни. Тож після початку наступу росіян на Маріуполь швидко евакуюватися з міста Левченки не могли. Виїзд вдалося організувати аж у травні 2022 року. Але просто напередодні Анатолія заарештували росіяни за доносом колишніх колег по сцені, які стали колаборантами.

Спершу Ганна не могла знайти, куди забрали чоловіка, згодом дізналася, що його звинуватили в екстремізмі і вивезли у окупований Донецьк. Після цього понад 10 місяців дружина передавала одяг, ліки та записки до тамтешнього СІЗО. Чоловік дзвонив зрідка уночі. Увесь цей час Ганна самостійно опікувалася сином з аутизмом, добувала продукти та воду, разом з сусідами готувала їжу на вогнищі. 

9-го березня 2023-го року дружині зателефонували і повідомили, що Анатолія відпускають. Майже рік у СІЗО позначився на здоров’ї чоловіка. Влітку 2023-го родині таки вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, оселились у Кропивницькому на Кіровоградщині. Там Анатолій продовжив свою театральну діяльність. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

• злочини росіян
• культура
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Маріуполь

Майбутня миколаївська школа №48 стане одним із найсучасніших навчальних закладів на півдні України. До війни тут навчалося 690 дітей, а після відбудови навчатиметься вдвічі більше — 1326. За словами архітекторів, головними пріоритетами команди, яка працювала над проєктом, були енергоефективність, людиноцентричний підхід та ергономічність приміщень.

Територія нової школи становить 17,5 тисяч квадратних метрів, а її будівля розрахована на 49 класів. На території закладу буде 3 відкриті класи-альтанки із сонячними панелями для проведення майстер-класів на свіжому повітрі, теплиця для вирощування рослин та зони відпочинку для молодших і старших школярів. Архітектори також запланували використання сонячних колекторів і теплових насосів. Заклад матиме свердловину, що забезпечуватиме його водою. На території школи запроєктовані лабораторії, конференц-зали та майстерні, а також кілька спортивних майданчиків, краєзнавчий музей і музей військово-патріотичного виховання. У школи буде обладнане укриття із санвузлами, диспетчерським та інженерним приміщеннями й інфраструктурою для людей з інвалідністю. 

Усе це стане можливим, якщо місту вдасться зібрати потрібні кошти. Тож за посередництва Національної спілки архітекторів України Миколаївська міська рада підписала меморандум з американським фондом Sweetanok. Sweetanok займається збором коштів для українського фронту, але керівництво та співробітники фонду завжди мріяли про можливість допомогти дітям.

• відбудова
• діти
• злочини росіян
• Миколаїв

22 березня 2022 року поблизу Ізюма на Харківщині росіяни збили літак СУ-24М пілота Олексія Коваленка та штурмана Сергія Вербицького. Сергієві вдалося вижити й дістатися точки евакуації, але що сталося з напарником, він не знав. Через окупацію армією рф тих територій майора Коваленка вважали зниклим безвісти. Лише після звільнення Харківщини, стало відомо, що пілот загинув, а рідні змогли з ним попрощатися. У 2023 році Сергієві Вербицькому та Олексієві Коваленку присвоїли звання Героя України.

У жовтні 2022 року Музей війни організував експедицію деокупованими територіями Харківщини, щоб зібрати артефакти й назавжди зберегти пам’ять про злочини рф в Україні. Баки для пального, бортові прилади й парашут із літака вдалося доставити до Музею. Крім того, родина Олексія Коваленка передала музейникам його особисті речі. Але забрати уламки літака на той час здавалося нереальним.

А вже цьогоріч офіцер 10-го армійського корпусу В’ячеслав Скоряк та Фонд “Повернись живим” організували передачу легендарного Су-24М до Музею. Нині літак вже експонують на території Меморіального комплексу.

Журналісти мають змогу побачити уламки літака та інші знайдені артефакти війни, а також отримати фото з експедиції та поспілкуватись із її учасниками.

• злочини росіян
• Київ

Cелище Красятичі на Київщині, де мешкала Надія Смирнова, у перші дні  повномасштабної війни окупували російські війська. Жінка, її матір та 9-річний син Сашко залишились у селищі. Окупанти вривалися в їхній будинок, все перевертали та навіть намагалися кинути гранату, щоб підірвати родину.  Бабуся Сашка, ризикуючи власним життям, ставала на захист сім’ї. Коли російські військові наводили на них автомати, вона відводила зброю в бік. В окупації сім’я прожила майже місяць. Для Сашка цей досвід став особливо важким, хлопчик досі згадує жахи, які пережив разом з мамою і бабусею.

На початку повномасштабної війни батько Сашка добровільно став на захист України.  29 серпня 2022 року він загинув на Донеччині від російської міни. Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”.

Журналісти мають змогу за попередньої домовленості поспілкуватись із Надією на Київщині. 

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. 

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• діти
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ

Світлана Трубачова з Луганської області. Вона мати двох дітей: 11-річного Ігоря та 5-річної Поліни. Чоловік Світлани — Володимир — служив у прикордонній службі України протягом 18 років. Востаннє жінка бачила коханого 24 лютого 2022, коли він вирушив на службу. А вже на початку березня селище Троїцьке, де жила родина, окупували  російські війська. Додому до Світлани почали приходили російські солдати, жінку забирали на допити, робили обшуки. Весь одяг чоловіка спалили. 

13 квітня  2022 року  Володимир загинув під Лисичанськом. Його поховали у Дніпрі, Світлана навіть не змогла потрапити на похорон, адже була на окупованій території. З Луганщини їй вдалося виїхати лише влітку: найперше поїхала на могилу чоловіка. А далі разом з дітьми вирушила до Києва.

Нині Світлана працює в центрі, де допомагають дітям з розладом аутистичного спектру. Жінка  вступила до університету та навчається на психолога. Також проводить благодійні збори для прикордонної служби, адже хоче, щоби інші батьки повернулись до своїх дітей.  

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись зі Світланою у Києві.

Довідково: Родиною опікується БФ “Діти Героїв”. Фонд допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Ольга Леус до повномасштабної війни працювала у центрі надання адмінпослуг у Маріуполі. Жінка виховувала двох синів: 10-річного Геру та 16-річного Михайла. Чоловік Ольги —  Володимир — працював на Азовському судноремонтному заводі, а  незадовго до 24 лютого 2022 року —  у порту. 

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну сім’я не виїхала із Маріуполя: спершу думали, що окупантів швидко проженуть, а згодом евакуюватися стало неможливо, адже місто було заблоковане.  

У якийсь момент жінка підрахувала, що район, де стояв її  будинок, перебував під безперервними російськими обстрілами та бомбарбуваннями 11 днів поспіль.  20 березня 2022 молодший син Ольги отримав поранення: один із ворожих снарядів влучив у кімнату, уламками хлопцеві ушкодило ногу. Через тиждень загинув чоловік Ольги. Він вийшов на вулицю і більше не повернувся. Згодом його тіло знайшла свекруха. Поховали Володимира у зеленій зоні, де колись був спортивний майданчик. 

Виїхати з Маріуполя Ольга із родиною змогли лише 15 квітня 2022 року. 

Родиною почав опікуватися БФ “Діти Героїв”. А згодом Ольга почала працювати фахівчинею із підтримки постраждалих родин у фонді. Її старший син хоче стати психотерапевтом, щоб допомагати тим, хто пережив пекло війни. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою на Київщині. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя. 

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• діти
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Ольга займала посаду операційної сестри хірургічного відділення у Маріупольському госпіталі №555. Повномасштабне вторгнення рф застало жінку у Маріуполі: допомагала рятувати поранених військових та цивільних (серед них діти).  Тоді у  медиків навіть не було часу на сон.

16 березня 2022 ворог розбомбив госпіталь. (Жінка перебувала  у операційному блоці,  коли туди прилетіла авіабомба. Разом із колегами її знесло вибуховою хвилею). Наступного дня медсестру  разом з іншими медиками відправили на завод імені Ілліча. У надскладних умовах, в бункері, доводилось робити, зокрема, перев’язки, ампутації кінцівок і  лікарі навіть провели нейрохіругічну операцію на відкритому мозку. 

12 квітня  2022 року медсестру та інших медиків взяли у полон. Ольга, серед іншого, перебувала у окупованій Оленівці, російському Таганрозі, Валуйках, Курську. У полоні вона пробула півроку.  Жінці довелось пережити приниження, допити, фізичний та психологічний тиски.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою у Києві.

• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• полонені
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Гаяне Авакян з Бахмута дізналася про свій знищений дім з фотографій міста в російському пабліку. А Юлія Машута в прямому ефірі одного із каналів спостерігала, як після прильоту горить її будинок в Сєвєродонецьку.  Нині ці жінки є членами команди платформи “Свій дім”, яка збирає свідчення людей, чиї будинки та місця сили знищила росія.

“Свій дім”  —  це платформа про людей, які будують фундамент нового життя в Україні. Вже опубліковано понад 600 свідчень. Більшість з них стосуються регіонів активних бойових дій (Донеччина, Луганщина, Харківщина, Херсонщина та інші). На платформі фіксують воєнні злочини росії зі знищення цивільної інфраструктури України: багатоквартирних і приватних будинків, шкіл та садочків, об’єктів культури та спорту. Кожна історія — людиноцентрична. Про дім, фабрику чи будинок культури розповідають ті, хто там жив чи працював. 

Платформа також створює базу об’єктів, які потребують відновлення. Окремий розділ — відбудова — розповідає про тих, хто відновлює постраждалі регіони просто зараз. 

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись  із Гаяне Авакян — директоркою  з розвитку продуктів Агенції “Або”, яка заснувала платформу “Свій дім”, а також з іншими людьми, які поділились своїми свідченнями на платформі. 

• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ

Анастасія Бугера зустріла повномасштабне російське вторгнення разом з батьками в Ізюмі, що на Харківщині. Туди вона приїхала на канікули, адже сама навчалася в університеті у Харкові. Анастасії довелося на власні очі побачити, що робить ворог з захопленим містом, вона рахувала скільки авіабомб скидали росіяни на Ізюм за годину, і знала, як небезпечно ходити за хлібом, адже кожен такий похід міг стати останнім. Анастасія зуміла вибратися з окупації через п’ять місяців. Коли повернулася на підконтрольну Україні територію, то дізналася, що її коханий Костянтин, який у лютому 2022-го року перебував у Маріуполі та захищав “Азовсталь”, потрапив у полон. Востаннє Анастасія говорила зі своїм хлопцем 24-го квітня 2022-го року, тоді він надіслав їй фото та відео, і обіцяв повернутися додому. Анастасія чекає на Костянтина і робить усе, аби світ не забував про тих, хто досі у російському полоні. 

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені

12-річна Яна Степаненко, яка втратила обидві ноги під час ракетного удару по вокзалу у Краматорську, візьме участь у Бостонському марафоні. 13 квітня дівчинка бігтиме на протезах 5-кілометрову дистанцію, аби продемонструвати всьому світові незламність українського народу.  Ще одна мета Яни у Бостоні  —  благодійна. Це збір на спортивний протез для важкопораненого захисника Андрія Кропивницького, пацієнта Центру НЕЗЛАМНІ, який втратив кінцівку на війні. 

Дівчина вже впродовж двох місяців посилено готується до участі в Бостонському марафоні. До участі в ньому Яну запросила американська фундація One World Strong, що допомагає ветеранам і цивільним, які постраждали внаслідок терактів та військових дій. 

4 квітня у Львові для ЗМІ відбудеться відкрите тренування Яни Степаненко. 

На подію у Львові необхідно зареєструватись. 

Довідково: 8 квітня 2022 року внаслідок терористичного удару росіян по залізничному вокзалу у Краматорську Яна Степаненко втратила обидві ноги. Світлина, де її на руках несе хірург Дитячої Лікарні Святого Миколая Першого медоб’єднання Львова, облетіла весь світ. Перші протези для ходьби та бігу Яна отримала у США.  Торік улітку після року відновлення за кордоном вона повернулася до України. Тут Яна продовжила реабілітацію та вже встигла отримати нові штучні кінцівки для ходьби в майстерні протезування Центру UNBROKEN.  

Бостонський марафон є одним із найбільших та найпрестижніших у світі. Участь в ньому щороку бере близько 30 тисяч людей зі всього світу.

• діти
• злочини росіян
• постраждалі
• Львів