Теми за тегом: військові

Юрію Вєткіну — 57 років. Він професійний військовий (майор), а ще — практичний психолог. Проходив службу на посаді офіцера-психолога у Державній спеціальній службі транспорту до 2008 року. З 2015 року брав участь у АТО на посаді заступника командира батальйону 95 десантно-штурмової бригади. З початку повномасштабної війни захищав рідне місто Чернігів у складі 1-ї Сіверської танкової бригади. Під час ворожого обстрілу 5 березня 2022 року втратив ногу. 

Також Юрій — блогер та сценарист. Декілька його сценаріїв входили до лонг та шорт-листів всеукраїнських конкурсів сценаристів у номінації повнометражний фільм. У 2016 році  короткометражний фільм за його сценарієм – “Інтерв’ю” брав участь у Каннському фестивалі в програмі Short Film Corner та отримав численні призи в Португалії,  Саудівській Аравії.

Юрій брав участь у проекті ТРО Медіа Театр ветеранів, де представив свої перші п’єси “Фантомка”, “Вибух”, “Госпітальна рапсодія”, які були поставлені під час Фестивалю перших п’єс. Також написав п’єсу “Поворот на Ірпінь” для паперового театру, де зіграв сам.

Зараз на базі Чернігівського ветеранського простору “Серцевір” намагається створити у рідному місті Театр Ветеранів, де б разом з професійними акторами грали ветерани та члени їхніх родин. Мета ініціативи — психологічна реабілітації та ресоціалізація ветеранів, а також реалізація їхнього творчого потенціалу.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Юрієм у Чернігові або у онлайн-форматі. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Чернігів

Сашкові зараз 6 років, його обличчя є на обкладинці книги “Війна голосами дітей” (книга, що містить добірку дитячих цитат про війну, віднедавна з’явилась в американських книгарнях). 

Хлопчик народився в місті Бахмут, що на Донеччині (нині воно зруйноване і окуповане російськими військами). У цьому місті його батьки познайомилися під час волонтерської роботи. Мати Сашка допомагала дітям у складних життєвих обставинах, а батько відкрив боксерський клуб, щоб заохочувати молодь до занять спортом. Через рік після народження Саші на світ з’явилася його сестра Єва. Оскільки залишатись у регіоні було дедалі небезпечніше, сім’я переїхала у Тернопіль, місто на заході країни.

Від початку повномасштабної війни батько Сашка та Єви перебуває на передовій.  Фото, де  він читає книгу Тімоті Снайдера в окопі стало вірусним. 

“Коли тато повернеться з війни, він буде спати поруч зі мною, щоб не боятися тривог”, — так говорила Єва, коли їй було три. 

Їхня матір працює у БФ “Голоси дітей” і допомагає дітям й батькам, які постраждали від війни, у психологічному відновленні.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із сім’єю у Тернополі або онлайн.

• військові
• діти
• жінки
• Тернопіль

Нещодавно до лав української програми найбільшої неурядової некомерційної організації з гуманітарного розмінування у світі “The HALO Trust” приєднались п’ятеро учасників бойових дій, зокрема, й ветерани, які втратили кінцівки. Воїни, які захищали країну на фронті, відтепер працюватимуть у команді із дистанційного зондування. Чоловіки аналізуватимуть знімки з дронів, шукатимуть потенційно небезпечні місця та вибухові загрози.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити, як працюють ветерани на Харківщині та на Київщині. 

Довідково:  “The HALO Trust” – це найбільша міжнародна некомерційна організація, яка знешкоджує міни й боєприпаси у 30 країнах та територіях світу упродовж 35 років.

• військові
• Київ
• Харків
• розмінування

Британець Вайпер прослужив у війську своєї країни чотири роки. Під час останнього року служби військовий ухвалив рішення долучитися до української армії.

В Україні вирішив доєднатися до 13 бригади НГУ “Хартія”. Пройшов медичні обстеження та підписав контракт.  Вже під час навчань на полігоні військовий помітив чимало відмінностей між українською та британською арміями. Але, каже, легко адаптував свої навички до нових умов війни. Вайпер налаштований служити в Україні до завершення війни, адже хоче вберегти не лише українську державу, а й решту світу від російської агресії.

Вайпер перебуває на передовій. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові

Щоб нагадати про захисників “Азовсталі” та інших військових, які досі перебувають у ворожому полоні, мирні заходи заплановані у 26 містах України.

26 жовтня заходи відбудуться в Охтирці, Павлограді, Чернігові, Вінниці, Білій Церкві, Ірпені, Дніпрі, Житомирі, Запоріжжі та Павлограді. 

27 жовтня мирні акції заплановані у Києві, Південноукраїнськ, Миколаєві, Умані, Ужгороді, Коростені, Обухові, Кролевці, Овручі, Коростишеві, Кременчуці, Одесі, Кривому Розі, Івано-Франківську, Острозі та Чернівцях.

Організаторами заходів є родини військовополонених Маріупольського гарнізону. До участі в акціях часто долучаються і самі звільнені з полону українці.

• військові
• полонені

Відділ комунікацій командування Сил територіальної оборони ЗСУ (ТРО Медіа) може допомогти журналістам із контактами героїв для створення сюжетів чи статей. Так, наприклад, є можливість розповісти про іноземців в Силах ТрО (зокрема, є представники Грузії, США, Австралії, Угорщини), про жінок-військових, про капеланів, про окремі підрозділи чи спеціальності. Також є можливість висвітлити тренування ТРО та інші складові набуття спроможностей підрозділами. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше та звернутись за контактами до ТРО Медіа. 

• військові

Ольга Чернілевська – філологиня, працювала режисеркою дубляжу та менеджеркою проєктів з перекладу іноземних фільмів. У селі Буша, що на Вінниччині, жінка свого часу придбала дві хати, відремонтувала та здавала їх в оренду тим, хто приїжджав на відпочинок. Син Ольги – Ілля Чернілевський – у цивільному житті працював сценаристом, перекладав пісні для серіалів, писав вірші та музику. Ілля мобілізувався одразу з початком повномасштабного вторгнення, а через два місяці загинув.

Ілля не розповідав близьким, що йому доводиться бачити та переживати на війні, втім, Ольга каже, що творчість говорила за нього. Першу збірку віршів сина Ольга видала, як подарунок на його 21-річчя. Другу – посмертно. Назвала її “Я птах між тенет”, взявши рядок з вірша Іллі. Тіло сина Ольги досі залишається на окупованій ворогом території, жінка сподівається забрати його після звільнення села Кам’янка, що на Донеччині.

Цього літа у Бушу приїхала жінка, яка втратила на війні коханого. Поспілкувавшись із нею,  Ольга вирішила, що може запрошувати до своєї садиби мам та дружин загиблих військових. Перебування для них  безкоштовне. Ініціативу підтримала громада села: місцеві зголосилися готувати їжу, працівники історико-культурного заповідника пообіцяли проводити для них екскурсії. Незабаром жінка чекає на 15 гостей.

Довідково: Ольга Чернілевська перебуватиме закордоном до 12 листопада 2024-го року. Після повернення власниця садиби готова до спілкування з журналістами офлайн. 

• військові
• жінки
• загиблі
• Вінниця

Ґала Козютинська – режисерка та мисткиня з Києва. Жінка переїхала до Львова, жила на два міста, але не полишала мрії придбати дім у селі. З початком повномасштабного вторгнення Ґала вирішила, що час втілити задумане. Її коханий Віктор Петров підтримав ідею і вони разом почали шукати сільську хату,  в якій можна буде започаткувати мистецький простір. Дім мрії знайшли у селі Латірка, що на Закарпатті.

Придбали, почали реставрувати і навіть придумали назву для майбутньої мистецької резиденції – “Горище”. Згодом Віктор мобілізувався до Сил Оборони, а в травні 2023-го року чоловік загинув на Бахмутському напрямку. В хатині мрії Ґала залишилась сама. Але таки вирішила створити резиденцію, як хотіли разом з Віктором.

За рік Ґалі вдалося провести понад 20 зустрічей за участі творчої молоді. Разом з молоддю Ґала навчається прясти, білити грубу, шукати гриби, розбивати грядки. А також шукає різноманітні можливості для відпочинку та відновлення у мистецькій резиденції.

Ґала Козютинська перебуває на Закарпатті або у Львові. Мисткиня готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• військові
• жінки
• загиблі
• культура
• Львів
• Ужгород

До великої війни Михайло Соколян працював оператором на заводі з обробки деревини. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік  мобілізувався, пройшов навчання та обійняв посаду сапера у 4-й окремій танковій бригаді. 

У серпні 2022-го року під час однієї з бойових задач Михайло отримав поранення і втратив ногу. На протезування потрапив до Нідерландів. Там отримав свій перший постійний протез. А після повернення до України продовжив опановувати металеву кінцівки. Дружина та син підтримували Михайла цілодобово. Незабаром чоловік взявся за адаптивний спорт і почав брати участь у змаганнях.

Нині Михайло каже, що саме спорт став новою справою його цивільного життя. Ветеран брав участь у “Іграх Героїв”, “Іграх Нескорених”, нещодавно подолав стометрівку на протезі за 15 секунд. 

Ветеран допомагає відновлюватися бійцям, які до нього звертаються, а у майбутньому планує популяризовувати адаптивний спорт серед військових.

Михайло Соколян перебуває у Волинській області. Ветеран готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• постраждалі
• Луцьк

Олександр Чайка 12 років викладав дітям акробатику з елементами паркуру. З початком повномасштабного вторгнення чоловік мобілізувався до Сил Оборони. Воював на Луганщині: спершу в Лисичанську, а потім у Попасній. 6 квітня 2022 року по окопу, де був Олександр, вистрелив ворожий танк. Снаряд пройшов крізь землю та поранив ноги вояка.  Лікарям довелося ампутувати одну кінцівку. 

На протезування Олександр вирушив до Сполучених Штатів Америки. Там отримав поясний протез: для ходьби він вимагає чималих зусиль, а також контролю мʼязів спини та живота. 

Після реабілітації Олександр повернувся до Києва, де батьки учнів попросили його відновити викладання акробатики. Чоловік  започаткував власну студію. Але охочих навчатися було так багато, що вже незабаром ветеран відкрив і другу локацію. Олександр планує викладати дітям і надалі, а в майбутньому ще й допомагати опановувати протези іншим військовим.

Олександр Чайка перебуває у столиці. Ветеран готовий до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Київ