Теми за тегом: військові

Вадим Летунов — 34-річний капрал 118-ї окремої механізованої бригади. Наприкінці лютого цього року масований ворожий обстріл знищив  позицію Вадима та вбив його побратима. Боєць босоніж зумів дістатися до найближчого уцілілого бліндажа, в якому натрапив на росіянина: колишнього в’язня, мобілізованого на війну проти України.

Так Вадим опинився у полоні ворога, адже окупант мав зброю. Український військовий розумів, що єдиний варіант вижити — приспати пильність росіянина, який мав різкі перепади настрою та періодично погрожував українцю стратою. Так тривало два тижні. Умови в бліндажі були жахливі, води та їжі майже не було. А українське командування вже встигло офіційно повідомити матері Вадима про його ймовірну загибель.

Вадим переконував росіянина, що їхній єдиний шанс на порятунок — це здатися українським військовим. Коли припаси зовсім закінчилися, боєць вмовив окупанта вийти до українських позицій. 

Щоб свої дрони не знищили обох, Летунов змайстрував табличку зі своїм позивним і номером бригади. Коли над ними з’явився український дрон, Вадим упав на коліна перед табличкою, намагаючись довести, що він свій.

Спершу українські захисники доставили дронами їжу, воду та рацію. А незабаром приїхала бронемашина, аби евакуювати українця та взяти у полон росіянина. Нині боєць проходить реабілітацію. Через гангрену, яка почалася у бліндажі, чоловіку ампутували палець. 

Поспілкуватися з Вадимом Летуновим можна як онлайн, так і офлайн в Одесі, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Одеса

До повномасштабного вторгнення Тарас Остапчук займався професійним вуличним освітленням. Ще у 2017-му році він опанував керування дронами, адже з їхньою допомогою перевіряв опори для ліхтарів. Після 24-го лютого 2022-го року Тарас цими ж дронами літав над Київщиною, допомагаючи розвідці. А опісля і сам долучився до аеророзвідки. 

Тарас зауважив, що військові змушені самотужки носити протитанкові міни, хоча це додатковий ризик для життя. Тож у чоловіка спершу зʼявилася ідея роботів-камікадзе, які б розвозили вибухівку замість людей. Згодом проєкт масштабувався і нині Ratel Robotics виготовляє майже увесь спектр наземних роботизованих комплексів: від дистанційного мінування до логістики та евакуації. 

На перші 50 роботів Тарас витратив усі свої заощадження — близько 270 тисяч доларів і безоплатно передав розробки на передову. Нині у проєкті працює понад 200 людей, а основний замовник комплексів — Міністерство оборони України. 

Поспілкуватися з Тарасом Остапчуком можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові

2 травня  у Бучі на Київщині відбудеться акція на підтримку полонених та зниклих безвісти “Голоси тиші”.  

Такі мирні акції відбуваються у місті з початку 2026 року.  До них закликають долучатися усіх небайдужих, аби підтримати українських Героїв та їхні родини, які щодня чекають на повернення своїх близьких.

Довідково: Організатор акцій громадська організація “Голоси тиші”, яку створили дружини, матері, сестри та діти тих, хто зник безвісти, захищаючи Україну.

• військові
• полонені
• Київ

Пʼятеро українських ветеранів візьмуть участь у міжнародному запливі у відкритій воді Oceanman Lago d’Orta (Італія). Вони пливтимуть дистанції 2 км та 5,5 км. 

Усі учасники команди — ветерани з ампутаціями та важкими пораненнями. Кожен пройшов війну, тривале лікування та реабілітацію. Сьогодні вони готуються до міжнародного спортивного старту та тренуються 4 рази на тиждень.

Команда ветеранів:

• Іван Халупа — ветеран 10-ї ОГШБр. Втратив ногу у бою. Плавання стало частиною системної реабілітації. Має досвід міжнародних змагань.
• Ігор Олійник — ветеран 67-ї ОМБр. Почав займатися плаванням після поранення для відновлення психологічної рівноваги. 
• Сергій Храпко — Втратив руку і ногу у 2015 році. Учасник національної збірної Invictus Games та учасник національного відбору Warrior Games. Має багаторічний досвід спортивної реабілітації.
• Володимир Шанайда — отримав поранення у 2023 році. Після року лікування почав займатися плаванням. Oceanman стане його першим міжнародним стартом.
• Ігор Бистрий — учасник бойових дій з 2016 року. Отримав поранення у 2022 році від касетного боєприпасу. Після реабілітації продовжує спортивну підготовку.

Мета проєкту: підтримка участі ветеранів у міжнародному спортивному змаганні та підкреслення ролі спорту у фізичній та психологічній реабілітації. Проєкт сприяє розвитку ветеранського спорту та популяризації спортивної реабілітації, а також привертає увагу до історій відновлення військових через спорт.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити тренування у Києві.

Довідково: Проєкт реалізується благодійним фондом YANKO Fund.Логістичний супровід команди забезпечує консьєрж-сервіс FlyPoint.Підготовка команди відбувається у супроводі медичних фахівців, тренерів та реабілітологів. Організаційний комітет Oceanman надав спортсменам безкоштовні квитки для участі у запливі.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

Син Ольги та Сергія — Олександр Гряник — вступив до лав “Азову” одразу після завершення інституту. З 2015 року почав нести службу під Маріуполем. 

Згодом Олександр долучився до спецпідрозділу снайперів “Знаки”. На початку лютого 2022 року військовий звільнився зі служби і одразу вирушив у Карпати. Адже завжди обожнював походи у гори. 

Втім, як тільки росіяни розпочали повномасштабне вторгнення, хлопець одразу повернувся до війська. Брав участь у боях за Київщину і рвався до побратимів у Маріуполь. Коли Головне управління розвідки запропонувало йому доєднатися до спецоперації у оточеному місті, одразу погодився. Олександр отримав поранення в перший день, як опинився в Маріуполі, але ще місяць боронив місто. 

Військовий загинув, коли окупанти застосували фосфорні авіабомби по металургійному комбінату “Азовсталь”, де перебували українські захисники. Мати про смерть Олександра дізналася із соцмереж. 

На річницю загибелі батько Олександра разом з його друзями піднявся на Говерлу. На заклик піти у гори відгукнулося аж 150 охочих — так батьки Олександра зрозуміли, що ініціатива потрібна, адже підтримує тих, хто втратив близьких на війні. 

Нині до походів Сергія та Ольги долучаються родини загиблих військовослужбовців.  

Поспілкуватися з Сергієм та Ольгою можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• загиблі
• злочини росіян

9 травня стартує реабілітаційний вітрильний похід у Греції. Участь візьмуть 25 захисників з ампутаціями, а також — звільнені з російського полону.  На човнах вони пройдуть близько 200 морських миль.

“Титани під вітрилами” — це благодійний проєкт, що надає захисникам України можливість фізичної та психологічної реабілітації через морські подорожі під вітрилами. 

Протягом семиденного походу учасники вчаться керувати катамараном, долати виклики відкритого моря та працювати в команді. Це не лише допомагає відновити мобільність, а й сприяє психологічному розвантаженню  та ресоціалізації. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити вітрильну реабілітаційну програму у онлайн-форматі, або офлайн у Афінах в Греції. Також можливе спілкування із учасниками проєкту та організаторами. За запитом представники медіа можуть отримати фото- та відеоматеріали.

Довідково: У 2025 році такі реабілітаційні вітрильні походи відбулися на Канарах, у Греції і в Хорватії. Проєкт реалізовує ГО “Титани під вітрилами”. 

• військові
• культура
• полонені
• постраждалі

26 квітня у Києві відбудеться ветеранський турнір з боулінгу “Міцні шари: весняний полігон” — подія, що об’єднує ветеранів через спорт, підтримку та живу взаємодію.

У турнірі візьмуть участь 30 ветеранів, ветеранок, чинних військових та членів їхніх родин з різних регіонів України. Формат передбачає індивідуальні та парні змагання з урахуванням фізичних можливостей учасників.

 Журналістам необхідно акредитуватися на захід. 

Довідково: Проєкт започаткований ГО “Міцні 300” як частина створення національної ветеранської ліги. Перший турнір “Міцні шари” у 2025 році зібрав десятки ветеранів і став основою для масштабування ініціативи.

• військові
• культура
• Київ

Наталія Ільїна — мешканка Бучі, що на Київщині. З початку 2026 року вона організовує мирні акції у місті, аби нагадати суспільству про тих, хто досі не повернувся додому. А також привернути увагу до проблеми зниклих безвісти та полонених. Загалом таких акцій відбулось уже 8.  Одна із них —  “Світло надії”, де учасники підняли ліхтарі у небо, а у центрі кола стояв порожній стілець — як нагадування про місце, яке досі чекає на свого господаря.

Наталія зі своїм майбутнім чоловіком Миколою познайомились 6 лютого 1998 року в Бучанській лікарні, куди обоє звернулися як пацієнти. Жінка каже, що це було кохання з першого погляду. Рівно через рік, 6 лютого 1999-го, вони одружилися. 6 лютого 2004-го повінчалися в церкві, а 6 лютого 2007-го народилася їхня донька. 

Початок повномасштабної війни застав родину у Бучі. На третій день вторгнення змогли виїхати до Івано-Франківська. (Буча з кінця лютого до 31 березня 2022 року була окупованою).

А вже 6 березня 2022 року Микола пішов добровольцем боронити країну. Чоловік служив у Силах спеціальних операцій, був учасником бойових дій під Бахмутом на Донеччині. Згодом продовжив службу у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. 3 лютого 2025 року він зник безвісти під Дачним на Донеччині.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Наталією у Бучі. Також 2 травня у місті запланована чергова мирна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених.

• військові
• жінки
• Київ

Марія Воля народилася та виросла у Маріуполі — місті на півдні України, яке навесні 2022 року знищили та окупували росіяни. До лав ЗСУ дівчина долучилась ще у 2015-му році. Стати на захист країни захотіла після перших атак росіян на Маріуполь. За час великої війни Марія Воля керувала на фронті мінометним розрахунком та була командиркою відділення роти зв’язку. 

До окупації рідного міста — дівчина приховувала свою орієнтацію. Втім, після того, як отримала поранення у Маріуполі, а згодом — вирвалася з російського оточення, Марія відкрилася своїм побратимам. Після 11 років у війську бійчиня звільнилася з армії за станом здоров’я та отримала третю групу інвалідності. 

Марія каже, що відчула полегшення, адже ресурси залишатися у війську вичерпалися. Тепер вона поступово повертається до цивільного життя і шукає себе поза армією.

Поспілкуватися з Марією Волею можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• ЛГБТ

Владислав та Станіслав Чугуєнки — брати-близнюки родом із Запоріжжя. Ще змалечку Станіслав мріяв стати військовим, а брат підтримав його наміри. Разом вони вступили до Національної академії сухопутних військ у Львові та згодом долучилися до морської піхоти. 

Чугуєнки воювали на Донецькому напрямку та зустріли початок повномасштабного вторгнення у Маріуполі. Під час виконання одного із завдань Владислав отримав осколкові поранення ніг — його евакуювали до шпиталю, а пізніше доставили на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, де перебувало командування бригади. 

4 квітня 2022 року Владислав та Станіслав потрапили у полон. Спочатку братів утримували разом, але пізніше розділили. У неволі Владислав пережив тортури, побиття та катування струмом. Чоловік повернувся на Батьківщину під час чергового обміну 14 серпня 2025 року. У полоні боєць був переконаний, що брат давно вдома. І тільки після звільнення дізнався, що Станіслав й досі у російських застінках. Нині Владислав бере участь в акціях на підтримку військовополонених і зниклих безвісти та чекає на повернення найріднішої людини. 

Поспілкуватися з Владиславом Чугуєнком можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Львів