Теми за тегом: військові

Володимир Мамалига — психолог за фахом. У 2014-му році, коли росія вперше атакувала Україну, чоловік мобілізувався добровольцем. Володимир служив снайпером на Сході. Після повернення до цивільного життя ветеран взявся допомагати військовим, опікувався психологічним станом захисників та створював ветеранські спільноти у Черкасах. 

На наступний день після початку великої війни чоловік вже був у лавах ЗСУ. Володимир воював у районі Попасної та Лисичанська, що на Луганщині, пізніше потрапив до шпиталю і за рішенням військово-лікарської комісії — опинився у запасі. 

Ветеран пояснює, що повернутися до звичайного життя було непросто, тож він вирішив створити хаб психологічної підтримки для військовослужбовців та ветеранів ЗСУ. Володимир подав заявку на грант від Українського ветеранського фонду, переміг та отримав фінансування. А далі — започаткував хаб у Черкасах. Окрім психологів, тут працюють юристи, а також відбуваються різноманітні тренінги і навчання для ветеранів. Нині Володимир подався на ще один грант, аби придбати спеціальне авто, яке доставлятиме до хабу військових з інвалідністю. 

• військові
• постраждалі
• психологічна підтримка

До повномасштабного вторгнення Руслан Мокрицький успішно опікувався бізнесом: у Хмельницьку мав мережу кав’ярень. Втім, невдовзі після початку великої війни чоловік продав бізнес і долучився до Сил Оборони. У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади військовий воював на передовій, а між бойовими виходами взявся готувати різноманітні страви, знімати процес на відео та викладати у соцмережі. Вже незабаром контент Руслана став популярним. Чоловік каже, що завдяки кулінарії йому вдається відволікатися та відновлюватися після служби “на нулі”. 

У липні 2023-го року під час одного з завдань Руслан надавав першу допомогу побратиму та сам отримав осколкове поранення руки. Боєць повернувся до рідного міста, де проходив реабілітацію. Але і там не покинув вести свій блог. Після того, як основні функції руки вдалося відновити – чоловік повернувся на передову.

Довідково: Руслан Мокрицький перебуває на Куп’янському напрямку. Військовий готовий до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові

10 березня у Дніпрі відбудеться перформанс “Третя весна у полоні”. Ця, Всеукраїнська акція “НЕ МОВЧИ! ПОЛОН ВБИВАЄ!” має на меті привернути увагу суспільства, влади та світової спільноти до катастрофічного становища українських військовополонених, зокрема захисників міста Маріуполь та комбінату “Азовсталі”, які майже 2 роки знаходяться в катівнях ворога.

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів (82 дні воїни перебували у повному оточенні). У травні 2022 року за наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 

• військові
• полонені
• Дніпро

“Коханий, я живу!”  —  це проєкт психологічної підтримки жінок, які втратили своїх чоловіків на війні. Він функціонує у Запоріжжі.

У березні 2023 року до громадської активістки Ярини Геращенко звернулась за підтримкою подруга родини, яка втратила чоловіка-військового. Тоді у жінок і зародилась ідея створити проєкт “Коханий, я живу!”. До нього також залучили матір Ярини, яка є психологинею.

За рік до проєкту долучились 22 учасниці. У межах ініціативи, жінки отримують психологічну підтримку  та супровід на шляху до відновлення. Зокрема, беруть участь у різноманітних активностях: стрільбі з лука, заняттях з йоги і тайського боксу. Жінки долучаються і до виїзних сесій. Наприклад, на острові Хортиця учасниці писали листи своїм Коханим, створювали з послань кораблики та відпускали Дніпром. А ще пригощали одна одну улюбленими стравами своїх Коханих.Також учасниці беруть участь у двох фотопроєктах: “Память про тебе” (фото з пам’ятними предметами, що допомагають учасницями розповісти історії своїх чоловіків) та “Коханий, я живу!” (“фотосесія-пробудження”).   У березні стартують зустрічі 4 групи.

• військові
• жінки
• загиблі
• психологічна підтримка
• Запоріжжя

Роман Кашпур долучився до ДУК “Правий Сектор”, коли ще був студентом. Військовий навчався на реабілітолога, відвідував тренувальні табори для добровольців і у 2016-му вперше потрапив на фронт. Згодом Роман перейшов до розвідувального батальйону, працював на найбільш небезпечних ділянках. У 2019-му хлопець наступив на міну-пелюстку поблизу Оленівки, що на Донеччині, та втратив ногу. 

Вже на протезі ветеран взяв участь у проєкті “Ігри Героїв”, де двічі став переможцем. Хлопець також задумався над тим, як мотивувати поранених військових не здаватися. Тож у грудні 2021 року Роман протягнув 16-тонний літак Ан-26 на 6 метрів 40 сантиметрів: цей рекорд зафіксували у Національному реєстрі рекордів України. 

Перші півтора місяці повномасштабної війни Роман відслужив на спеціальному протезі для плавання. Боєць саме мав лягати на перепротезування та отримувати іншу кінцівку, але не встиг через російський наступ. Проте незважаючи на невідповідний протез, хлопець навчав новачків та навіть брав участь у штурмах. Пізніше Роман взявся за підготовку до марафонів. У квітні 2023-го став учасником 43-го Лондонського марафону, у жовтні взяв участь у марафоні морської піхоти у Вашингтоні, а в листопаді — у Нью-Йорку. Нещодавно Роман пробіг марафон у Токіо (Японія) та встановив особистий рекорд. 

Додатково: Роман Кашпур повертається до України на Вінниччину 9 березня. Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові

Сергію Шпанко – 46 років. Чоловік мобілізувався до Сил Оборони ще у 2014-му році, тоді, коли росія вперше атакувала Україну. З того часу Сергій змінив чимало посад у війську, аж поки не демобілізувався та не став викладачем у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації. 24-те лютого 2022-го року Сергій зустрів у столиці, разом з курсантами організував евакуацію населення з Київщини, зокрема, Бучі та Ірпеня. Наприкінці березня того ж року Сергій повернувся до ЗСУ, менше, ніж за місяць, військовий опинився на Авдіївському напрямку. Під час одного з завдань машина бійця потрапила під ворожий обстріл. Наступний спогад Сергія після поранення – це шпиталь. Військовий отримав численні травми обличчя, йому перебило лицевий нерв, відірвало вухо й пошкодило око. Сергій пережив чимало операцій, відновити функції та симетрію його обличчя наважилася команда реконструктивних хірургів з Канади, Америки та України в рамках міжнародної місії Face the Future. Нині Сергій може посміхатися та закривати повіку. Чоловік повернувся до Інституту, навчає курсантів поводженню зі стрілецькою зброєю.

Довідково: “Face the future Ukraine” — це місія канадських та американських реконструктивних хірургів, у межах якої світові фахівці разом з українськими колегами відновлюють фізичне здоровʼя та естетичну красу тим, хто постраждав під час ворожих обстрілів. Також працюють із військовослужбовцями, які зазнали поранень обличчя та шиї на передовій.

• військові
• лікарі
• постраждалі

З 1 березня по 1 червня цього року благодійний фонд “Сучасна Україна” організує і проведе арт-терапевтичні майстер-класи в Полтаві, Одесі, Вінниці, Фастові, Дніпрі, Миколаєві, Южному та Києві – всього більше 20-ти майстер-класів. В них візьмуть участь жінки, які втратили на війні своїх коханих. Створені на майстер-класах картини покажуть на виставках в Дніпрі, Одесі, Івано-Франківську, Нововолинську та Володимирі.

Проєкт “Жива. Справжні історії кохання” є волонтерською ініціативою, що допомагає жінкам України, які переживають втрату чоловіків і наречених, віднайти знов сенс життя і перетворити свій біль у творчість. 

Більше 100 жінок вже взяли участь в проєкті “Жива. Справжні історії кохання” – вони створили картини на згадку про своїх чоловіків і написали власні історії до цих полотен. Багато картин потрапили на регіональні виставки “МАЛЮЮ СЕРЦЕМ”, які пройшли протягом 2023-2024 років у Києві, Львові і Луцьку.

В грудні 2024 року фонд “Сучасна Україна” організує загальнонаціональну виставку в Києві. 

Журналісти можуть дізнатись більше про проєкт та висвітлити його.

• військові
• жінки
• загиблі

Владислав Молодих — військовослужбовець 71-ї окремої єгерської бригади. Окупанти 3 доби штурмували бліндаж, в якому перебував Владислав та його побратим. Під час штурму Владислав Молодих ліквідував щонайменше 6 російських загарбників. Тоді росіяни завалили вихід із бліндажа з українцями. Також укриття засипало уламками від заваленої хати, що стояла поруч. 

Військові, які опинилися під завалами, харчувалися сухпайками, аж поки ті не закінчилися. Бійцям довелося виживати при мінусовій температурі без їжі та води. Тож топили сніг, щоб хоч трохи вгамувати спрагу.  

Згодом у купі будівельного сміття українці зуміли зробити невеликий отвір, через який побратим Владислава виліз назовні. За допомогою дрона його знайшли інші захисники. Владислав же залишався у бліндажі ще два тижні. Загалом пробув під землею аж 41 день. Врешті чоловіка врятували побратими, які шукали Владислава. Нині військовий перебуває на реабілітації на Вінниччині. 

Додатково: Владислав Молодих готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі

Марина та Микола — військовослужбовці, познайомились у 2019 році на службі. Жінка мала двох доньок від попереднього шлюбу — Олену та Олександру.  Чоловік — доньку Мілану. Спочатку сім’я жила в Маріуполі на Донеччині (нині місто окуповане), потім переїхала до Бердянська у Запорізькій області (нині місто окуповане).

Служили в бригаді Національної гвардії України “Азов”. У 2020 році Микола звільнився з “Азову”, перейшов до морської піхоти. Контракт Марини закінчився у листопаді 2021 року, але вона не захотіла залишати побратимів.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Марина разом з іншими азовцями, які боронили Маріуполь, опинилася на заводі  “Азовсталь” (прим. металургійний комбінат, де точилися запеклі бої з ворогом навесні 2022 року). Микола хотів помінятися з Мариною, поїхати на “Азовсталь” замість неї. Жінка ж умовила не робити цього, адже на блокпосту росіяни застрелили трьох хлопців, які йшли до своїх дівчат, а чимало інших, хто проривався на комбінат, зникли безвісти. Марина вже тоді розуміла, що з “Азовсталі” їй та іншим військовим навряд чи вдасться вийти живими. І просила коханого піклуватися про доньок. 8 травня 2022 року жінка загинула під час пожежі на металургійному комбінаті.  

Нині Микола бореться за право удочерити доньок своєї коханої та подарувати їм щасливе майбутнє. Чоловік зараз купує дівчатам трикімнатну квартиру на Київщині, де вони житимуть разом, як сім’я. 

Завдяки благодійному фонду “Діти Героїв” доньки загиблої Марини отримують подарунки та відвідали реабілітаційний табір, це допомогло їм відволіктися від жахливих спогадів та тривожних думок. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів.  За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

На середину лютого під опікою фонду — 7889 підопічних. З них 1062 — ВПО, 151 дитина втратили маму і тата, 177  дітей з інвалідністю, 970 — діти з багатодітних родин. Щотижня до фонду приєднуються близько 80 дітей. 88% підопічних фонду — це діти військовослужбовців, 12% — цивільних.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Київ

Коли розпочалася Революція Гідності, Леонід Федевич став її активним учасником. А після втечі президента-зрадника Віктора Януковича та початку російської агресії у Криму і на Сході України, подружжя Федевичів перетворило власний невеличкий магазин одягу на волонтерський склад: туди привозили усе необхідне для війська, а згодом передавали на передову. Влітку 2014 року Леонід долучився до добровольчого Батальйону ім. генерала Кульчицького. Військовий брав участь у боях під Горлівкою (Донеччина), Станицею Луганською (Луганщина). 

До звичного життя повернувся після двох років служби — працював юристом. Втім, війна змінила світогляд чоловіка і цивільна професія давалася йому непросто. У 2020-му році молодший син Леоніда запропонував військовому спробувати себе у ковальстві. Разом з двома синами чоловік взявся за власну справу, працювали лише з болгаркою та зварювальним апаратом у гаражі. Масштабувати справу не встигли, адже у лютому 2022-го року Леонід знову мобілізувався. О 7-й ранку 24-го лютого чоловік вже був у військкоматі, а за кілька днів вирушив на передову. 

У вересні 2022-го Леоніда демобілізували через поранення і ветеран повернувся до ковальства. Завдяки підтримці Українського ветеранського фонду чоловік придбав нове обладнання для майстерні у Львові. Окрім кованих виробів на замовлення, Леонід виготовляє печі-буржуйки для ЗСУ. Торік ветеран надіслав українським військовим 60 буржуйок, цього року — вже понад 30. Разом з синами Леонід також майструє пам’ятники, хрести, а нині родина працює над Алеєю Пам’яті у Дрогобичі. 

• військові
• волонтери