Теми за тегом: військові

Едуард і Марина Бикови родом із Луганщини. Познайомилися у студентські роки, а згодом одружилися й переїхали до Києва. Тут у подружжя народилися дві доньки.

24-го лютого 2022-го року чоловік розбудив Марину та сказав, що почалася велика війна. Едуард вирішив долучитися до війська, а кохану та доньок вмовив виїхати за кордон, де вони прожили понад два роки. 

17 квітня 2024-го року Едуард отримав важке поранення під Часовим Яром. Поруч з їхнім розташуванням прилетіла російська керована авіаційна бомба. Від смерті чоловіка врятував дзвінок коханої: він вийшов на двір, щоб поговорити, а ті, хто залишилися у приміщенні – загинули. 

15 днів Едуард провів у комі, лікарі ампутували йому ногу та руку й досі борються за те, щоб чоловік міг бачити. Попереду на Едуарда чекає чимало операцій, довготривала реабілітація та протезування. Весь час лікування Марина підтримує чоловіка та допомагає йому відновитися.

Поспілкуватися з родиною Бикових можна як онлайн, так і офлайн у Києві або Львові, за попередньою домовленістю. 

• військові
• Київ

Після окупації Луганська росіянами у 2014 році Олександр Іванцов покинув рідне місто. А вже у 2015 році долучився до “Азову”. Чоловік 5 років провоював на сході України та демобілізувався. Початок повномасштабного вторгнення зустрів поблизу Африки, де охороняв кораблі від піратів. Але вже через три тижні Олександр летів до Маріуполя на одному з вертольотів, які прорвалися до міста та дістатися “Азовсталі”. 

Дружину про своє рішення долучитися до оборони міста Олександр повідомив вже тоді, коли опинився на металургійному комбінаті. 

Оборона Маріуполя тривала 86 днів, українські військові виживали під обстрілами майже без води, їжі та необхідних медикаментів для поранених. 16 травня 2022-го року захисники, які ще тримали оборону на “Азовсталі”, отримали наказ вийти у полон, щоб зберегти власне життя. Олександр не хотів здаватися росіянам, тож з дозволу командира залишився на комбінаті. 

Протягом семи днів боєць ховався в одному з тунелів, мав з собою лише трохи запасів та спальник. Після цього Олександр позбувся зброї, знайшов цивільний одяг та вийшов із заводу. 18 днів чоловік без жодного зв’язку йшов пішки до своїх. Олександр схуд на 11 кілограмів, але дістався підконтрольній Україні території. Згодом військовослужбовець знову повернувся на передову. Нині він командує взводом ударних дронів у 3-й окремій штурмовій бригаді. У червні 2025-го Олександру присвоїли звання Героя України. 

Поспілкуватися з Олександром Іванцовим можна як онлайн, так і офлайн на Харківщині, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресофіцером.

• військові
• Маріуполь

Початок повномасштабного вторгнення Нестор зустрів ще 15-річним підлітком. Хлопець навчався у 10-му класі, але вже тоді усвідомлював, що приєднається до українського війська щойно матиме змогу. 

Перша спроба мобілізації для Нестора провалилася, бо рідні забрали його паспорт і відіслали хлопця на Хмельниччину. Втім, коли йому виповнилося 18 років, він таки підписав контракт, пройшов навчання і опинився у підрозділі піхоти. 

Нині Нестор на псевдо “Махно” опановує посаду оператора БпЛА і навчається керувати дронами, аби проводити розвідку і знищувати ворога. 

Поспілкуватися з Нестором можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові

Рідне місто Артема Карякіна — Кадіївку (колишній Стаханов) на Луганщині — росіяни окупували у 2014-му році. Тоді 17-річний Артем публікував дописи на анонімному акаунті у Twitter про те, як жило місто в окупації. Він також оприлюднив карту Кадіївки з позначеними місцями скупчення росіян, писав про пересування окупаційних військ. Згодом Артем почав підпільно працювати на ЗСУ. Увесь цей час хлопець вів дуже закрите життя: забороняв собі довіряти людям і навіть закохуватися. Адже, за словами Артема, будь-хто міг розповісти про його діяльність окупантам. 

У 2020-му році померла мама, а через рік — бабуся та батько  Артема, тож юнак виїхав до Києва. У столиці встиг прожити лише кілька місяців, як почалася повномасштабна війна. Уже в березні 2022 року Артем долучився до тероборони, а у червні — воював під Бахмутом. Військовий продовжує збирати інформацію про росіян з тимчасово окупованих територій — це тепер його офіційний обов’язок. Уже йому навідники й коригувальники передають дані, які можуть допомогти ЗСУ. 

У лютому 2023-го року, після 9 років підпільної боротьби, Артем розкрив свою особу в соцмережах. Нині військовий запустив кампанію підтримки цивільних полонених — #FreeCivilResistance. Артем каже, що це його особистий біль, адже він знайомий з людьми, яких кинули до російської вʼязниці. 

Артем Карякін перебуває на передовій. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• окупація

До повномасштабного вторгнення “Чайка” не мала жодного стосунку до війська. У 2019-го року жінка одружилася з офіцером 12-ї бригади НГУ “Азов”. Пара жила на два міста – Маріуполь та Запоріжжя. Якраз перед початком великої війни “Чайка” мала їхати до Маріуполя, але чоловік заборонив. Її коханий на псевдо “Буйний” загинув під час оборони міста. 

Через півтора роки після втрати жінка почала зустрічатися з хлопцем, який також був військовим. Його смерть на війні у 2024-му році поставила крапку в цивільному житті “Чайки”. 

Армія стала для жінки єдиним способом дати відсіч ворогу за весь той біль, який їй довелося пережити. Свій вибір “Чайка” зупинила на підрозділі “Stryzh” Української добровольчої армії, де обійняла посаду операторки БпЛА. Жінка мріє про родину і дитину, втім, лише після перемоги. 

Поспілкуватися з “Чайкою” можна як онлайн, так і офлайн на Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки

Марія родом з тимчасово окупованого Лисичанська, що на Луганщині. У 2020-му році дівчина вступила до академії Нацгвардії у Харкові, а у 2022-му, коли розпочалася повномасштабна війна, її батьки евакуювалися до Дніпра. Мати Марії – Ольга – понад 20 років пропрацювала у пологовому відділенні лікарні в Лисичанську. У Дніпрі Ольга влаштувалася медсестрою у приватну клініку, але незабаром побачила рекламу із закликом приєднатися до війська.

Донька порадила матері обрати підрозділ у 13-й бригаді Національної Гвардії “Хартія”. А після завершення навчання в академії, сама Марія приєдналася до матері у війську. Нині Ольга – молодша сержантка, медсестра мобільного стоматологічного кабінету, а Марія – офіцерка відділу роботи з особовим складом “Хартії”.

Вдома жінок чекає та підтримує батько Марії, який понад 30 років прослужив у ДСНС і вже вийшов на пенсію. Також у Марії є старший брат, який служить у ЗСУ бойовим медиком.

Довідково: російські війська окупували Лисичанськ, що на Луганщині, 3 липня 2022-го року. На той момент, українські захисники отримали наказ і залишили місто. За інформацією тодішнього очільника Луганської ОВА, українському війську вдалося вийти без втрат. 

Поспілкуватися з Марією та Ольгою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

28 червня у Львівській області відбудуться змагання з адаптивного кросфіту для поранених військових, ветеранів, людей з ампутованими кінцівками та людей на колісних кріслах. Ці змагання стали важливим етапом у реабілітації та соціалізації наших героїв.

У змаганнях візьмуть участь 25 адаптивних спортсменів зі всієї України – ветерани та діючі військові, які отримали поранення під час захисту Батьківщини, пройшли лікування та продовжують реабілітацію. 

На захід необхідно зареєструватись (точне місце проведення буде повідомлено після реєстрації). Для зареєстрованих представників медіа буде організовано трансфер зі Львова.

Довідково: Організатори події: Громадська організація “Ігри Героїв” та Благодійний фонд “Харків з тобою” за підтримки King Baudouin Foundation (Бельгія)

Історія змагань розпочалася в 2015 році, коли проблема психологічної реабілітації тяжкопоранених військових вперше постала в історії незалежної України після початку російської агресії в 2014 році. Кількість та стан поранених вимагали не лише медичної та професійної психологічної допомоги, а й активної участі у їхній соціалізації та поверненні до активного життя.

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

YOUkraine Hub – це простір підтримки для звільнених з полону військових, ініційований самими колишніми полоненими. Там проходять зустрічі, спілкування та консультації у форматі “СВОЇ для СВОЇХ”, в основі яких — довіра та взаєморозуміння. Мета — створити безпечний простір і підтримати адаптацію наших Героїв до мирного життя.

У хабі надають безкоштовні послуги: медичні, юридичні, соціальні, психологічні, а також організовують виїзні заходи.

YOUkraine Hub запрошує іноземні медіа до співпраці, аби привернути увагу міжнародної спільноти до тяжких фізичних і психологічних наслідків перебування в неволі, а також до необхідності системної підтримки вже звільнених військових. Також хаб прагне посилити міжнародну обізнаність щодо ситуації, задля визволення тих, кого досі утримують в полоні.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із представниками хабу у Києві та за можливості, із захисниками, які повернулись із полону.

• військові
• полонені
• Київ

22-річний Ілля народився у Маріуполі, здобув освіту у морському ліцеї та доєднався до 23-го загону Морської охорони Державної прикордонної служби України. З перших днів повномасштабного вторгнення Ілля разом з побратимами стримував навалу ворога з моря. Коли його судно зайшло до Маріуполя, а командир спитав, хто хоче піти на позиції, Ілля зголосився. З навідника на борту Ілля перетворився на кулеметника на суші. Згодом боєць отримав наказ вирушати до “Азовсталі” — це перетворилося на спецоперацію, адже позиція, де перебував військовий, була в оточенні. Ілля каже, що поки дістався до заводу, побував у пеклі. А в травні 2022 року разом з іншими захисниками, які перебували на “Азовсталі”, потрапив у ворожий полон (бійці погодились здатися за наказом військового керівництва України). Спершу Іллю утримували у сумнозвісній Оленівці на Донеччині, далі доставили до  Таганрогу у росії. Там хлопець “відсвяткував” свій день народження. У ворожому полоні моряк провів 10 місяців. Що потрапив на обмін, дізнався лиш, коли в автобусі, яким перевозили полонених, почув українську мову. Це було 16 лютого 2023 року. Опісля військовий вирушив на реабілітацію та почав писати книгу про оборону Маріуполя. 

За станом здоровʼя чоловік був звільнений з військової служби. Наразі він працює у просторі підтримки для звільнених з полону військових “YOUkraine Hub”, допомогає своїм побратимам у відновленні.

Ілля Ільяшенко перебуває у Києві. Він готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• полонені
• Київ

Віталію Костоглодову – 22 роки. На початку  великої війни чоловік працював у Німеччині. Але одразу повернувся на Батьківщину та взявся підтримувати українських захисників. А в грудні 2023-го року військовослужбовець підписав контракт і став матросом 505-го батальйону морської піхоти.  

Віталій воював на різних напрямках і брав участь у висадці на лівому березі Дніпра (Кринки) та в обороні Торецька. Під час виконання бойового завдання на Курахівському напрямку у листопаді 2024-го року зазнав поранення та втратив ногу.

Вже за півроку Віталій опанував протез і вирішив повернутися до війська. Боєць виконує бойові задачі навідника-оператора бойової машини. Через отриману травму військовий не зміг взяти участь у проходженні психологічної смуги перешкод у червні, але рішенням командування отримав берет морського піхотинця за заслуги. 

Поспілкуватися з Віталієм Костоглодовим можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресофіцером.

• військові
• постраждалі