Теми за тегом: військові

1-го жовтня о 8.45 Національна поліція України зупинить рух на Майдані Незалежності, аби провести Загальнонаціональну хвилину мовчання. Благодійна ініціатива “Вшануй” закликає персоналізувати захід. Для цього запрошують учасників акції принести на Майдан світлину загиблого захисника чи захисниці, які виборювали українську незалежність на передовій.

• військові
• загиблі
• Київ

Віталій Шепель – біохімік за фахом. До початку великої війни чоловік служив у хімслужбі ЗСУ, а згодом й у ДСНС. Після того, як вийшов на пенсію, працював у Тернопільській громаді, де разом з колегою Романом Репко допомагав молодим підприємцям у пошуках грантів. 

З початком повномасштабного вторгнення Віталій мобілізувався до Сил Оборони, але вже за кілька місяців вимушено повернувся з фронту до цивільного життя. Спершу чоловік не знав, чим буде займатися, втім на поміч прийшов колега Роман, з яким вирішили разом почати власну справу. 

До ідеї сублімованих смаколиків партнерів підштовхнули діти, які потребували чогось смачного і водночас корисного. Так Віталій та Роман започаткували бренд ласощів TM Tobi. Першими сублімовані фрукти спробували діти підприємців, а незабаром Віталій надіслав партію смаколиків побратимам на передову. Ласощі сподобалися усім. Нині Віталій та Роман працюють над експортом продукції за кордон. Крім того, підприємці разом відновлюють равликову ферму Романа. Та планують випускати сублімоване м’ясо равликів.

Віталій Шепель та Роман Репко перебувають у Тернополі. Підприємці готові до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• Тернопіль

Олег Гураль долучився до війська у квітні 2020-го року. Чоловік підписав контракт з 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Після початку повномасштабного вторгнення брав участь у Харківському контрнаступі. У листопаді 2022 року військовий отримав важке поранення  і втратив зір. 

З того часу пережив дві операції, але зір так і не відновився. На службу ветеран повернутися не зміг, тому взявся працювати вдома. Разом з мамою Олег ліпив вареники та пельмені на замовлення. А згодом чоловік здобув професію масажиста. Нині працює у реабілітаційному центрі “Галичина” та допомагає відновитися військовослужбовцям, які також отримали поранення на передовій. На автобус до роботи чоловіка проводжає мати, далі – Олег добирається самостійно. За два роки чоловік навчився рахувати кроки, запам’ятовувати орієнтири. Олег не полишає надії на відновлення зору та шукає лікарів, які могли би йому допомогти.

Довідково: Олег Гураль перебуває на Львівщині. Ветеран ЗСУ готовий до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• постраждалі
• Львів

До 2014 року Лєда Космачевська жила у Криму. Після окупації півострова росіянами жінка переїхала до столиці.  Нині Лєда – провідна спеціалістка з комунікацій Малої академії наук України, живе у Києві та виховує тримісячну доньку Радославу. Жінка бореться за те, щоб донька отримала прізвище безвісти зниклого батька – Валентина Доброго. 

Коханий Лєди – Валентин Добрий – добровільно мобілізувався до Сил Оборони у вересні 2022 року. Зробив це за власним бажанням, попри прооперований порок серця у дитинстві. Про те, що стане батьком, Лєда розповіла чоловікові за два тижні до його зникнення. 

21 жовтня 2023-го року Валентин Добрий зник безвісти під час штурму між Часовим Яром та Бахмутом на Донеччині. Побратими запевнили Лєду, що бачили тіло Валентина, але забрати його через сильні обстріли не змогли. Нині ця територія окупована, а Лєда бореться за те, щоб їхня із Валентином  донька отримала прізвище Добра. Для цього жінка змушена доводити батьківство у суді, адже з коханим офіційно не була у шлюбі. Тримісячну доньку Лєда виховує разом з матір’ю Валентина – Світланою Доброю.  

Лєда Космачевська перебуває у Києві. Готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• діти
• жінки
• Київ

Рух Veteranka запустив проєкт “Центр сили “План Б”, ініційований однією із учасниць руху Тетяною Борис, яка у лютому 2023 року втратила чоловіка, військовослужбовця 58 ОМПБр.

Місія проєкту – дослідження досвіду проживання втрати задля концептуальних змін у підході до роботи з родинами загиблих воїнів на всіх державних рівнях. У результаті члени родин загиблих отримають путівник проживання втрати, покликаний сприяти їхньому поверненню до активного суспільного життя.

Також Тетяна Борис своєю розповіддю починає цикл матеріалів про особистий досвід проживання втрати. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Тетяною у Києві, а також дізнатись більше про проєкт “Центр сили “План Б”.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Феліксу Расько – 36 років. Чоловік долучився до українського війська у свої 18. Спершу відбув строкову службу, а незабаром підписав контакт. Після демобілізації ветеран працював провідником в “Укрзалізниці”. 

З початком великої війни Фелікс рушив до ТЦК, аби повернутися на службу. Вісім місяців воював на гарячих напрямках, серед яких Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Ямполівка. У жовтні 2022-го на Донеччині в будинок, де тоді перебував чоловік із побратимами, ворог запустив дві ракети. Військові опинилися під завалами у вогняній пастці.  Фелікс самотужки гасив руки, які зайнялися, а погасити голову допомагали побратими. Бійцям вдалося вибратися із будівлі, згодом їх евакуювали медики. 

Ушкодження рук Фелікса були значними, рани заважали рухливості. Дружина ветерана дізналася про програму безплатної реабілітації проєкту Неопалимі, заповнила заявку та надіслала фото поранень чоловіка. Приблизно за місяць Фелікс почав лікування. Нині ветеран вже завершив реабілітацію і повернувся на залізницю у столиці, але вже не провідником, а інженером сервіс-центру.

Довідково: Мета благодійного проєкту з естетичної медицини “Неопалимі” — забезпечити комплексне безоплатне лікування для військових, добровольців, волонтерів, цивільних та дітей, які отримали опіки та рубці внаслідок війни. Робота здійснюється за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та з допомогою партнерів.

• військові
• лікарі
• постраждалі
• Київ

Олександр Дерев’янко загинув від ворожого танкового обстрілу у квітні 2022-го року. Разом зі своїми побратимами з бригади “Азов” хлопець боронив окупований Маріуполь. Мати Олександра – Анна – каже, що відчула, як її син відійшов, а на наступний день отримала звістку від патронатної служби бригади. Анна розповідає про “Адамса”, як про завзятого хлопця та воїна душею. Свого часу Анна знайшла гроші, аби Олександр зміг займатися боксом, також хлопець почав відвідувати футбольні матчі у Черкасах і долучився до фанатського руху “Ультрас”. Анна каже, що Олександр був тим, до кого дослухалася молодь, спонукав підлітків до спорту, поки й сам виборював перші місця на змаганнях з боксу, бойового самбо та фрі-файту. 

У 2020-му році Олександр пройшов курс молодого бійця, підписав контракт з 12 бригадою НГУ “Азов” і у 2022-му році став на захист Маріуполя. Після загибелі сина Анна почала відвідувати футбольні матчі, набивати собі татуювання та стала контактною особою для одного з побратимів Олександра, який нині перебуває в полоні і не має родичів. Анна каже, що пообіцяла сину жити і дотримується слова.

Довідково: Анна Дерев’янко перебуває у Черкасах. Мати загиблого військовослужбовця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Черкаси

До початку повномасштабного вторгнення військовослужбовець на псевдо “Фартовий” проживав закордоном. Чоловік жив та працював у будівельній сфері у Варшаві. Доєднатися до Сил Оборони “Фартовий” ухвалив без сумнівів та доволі швидко. Чоловік зібрав речі, повернувся на Батьківщину та одразу рушив у ТЦК. “Фартовий” підписав контракт у січні 2023-го року, коли йому виповнилося 22 роки. У війську хотів бути мінометником, але приєднався до 505 Окремого батальйону морської піхоти на посаду гранатометника. Спершу був старшим навідником гранатомета, потім став командиром відділення і поїхав на Донеччину. Згодом воював на Запорізькому напрямку і знову повернувся на Донецький. А далі був найтяжчий відтинок фронту для “Фартового” з-поміж усіх, де він бував — Кринки. Після повернення “Фартового” підвищили до головного сержанта протитанкового взводу і призначили тимчасово виконувачем обовʼязків головного сержанта роти. Військовий каже, що отримав цей позивний ще у навчальному центрі, тоді жодних підстав для такого прізвиська особливо і не було. Однак у бою йому не раз щастило: за 1,5 роки, що він виконує завдання на найбільш гарячих напрямках —  у ньому немає жодного уламка. Поблизу Урожайного було пряме влучання російського снаряда в окоп, де він перебував. Його побратим, який був поряд — загинув, а “Фартовий” дістав контузію. А у Кринках російські злочинці скинули з дрона снаряд за 2 метри від “Фартового”. Всі побратими довкола дістали поранення,  у нього — жодної подряпини. “Фартовий” не впевнений, чи є він талісманом чиєїсь вдачі. Каже, радше йому щасть, бо поруч є побратими, в яких він впевнений і які прикриють спину.

Довідково: Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові

Михайло Кмитюк  – командир підрозділу “Тайфун” вперше мобілізувався у 2015-му році. Через чотири роки служби чоловік повернувся до цивільного життя – спершу працював тілоохоронцем, згодом інструктором з тактичної підготовки, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся до війська. Павло Гвозденко – заступник командира підрозділу “Тайфун”. Чоловік мав змогу відмовитися від служби або ж поїхати закордон, коли почалася велика війна, адже він батько трьох дітей. Втім, Павло обрав інший шлях і долучився до територіальної оборони. Зрештою Павло потрапив до лав Національної Гвардії і разом з Михайлом Кмитюком взявся формувати підрозділ БпЛА. Основа підрозділу – ветерани, ті, хто служив у війську ще під АТО та ООС, решта – новобранці, яких обирає Павло та допомагає їм адаптуватися від цивільного життя до військового. У підрозділі є жінки, зокрема, Лілія. Чоловік Лілії вважається зниклим безвісти – під час оточення Маріуполя він боронив місто у складі “Азову”. Лілія боролася за військовополонених, але врешті усвідомила, що хоче приєднатися до Сил Оборони і так потрапила до Нацгвардії, а нині служить у підрозділі БпЛА “Тайфун”.

Довідково: Військовослужбовці готові до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові

Марія Ксьондзик – донька загиблого ветерана АТО, до повномасштабного вторгнення дівчина працювала журналісткою. Петро Шуклінов – у цивільному житті також працював у медіа, а у 2023-му році мобілізувався до Сил Оборони. З початком великої війни Марія та Петро об’єдналися та взялися волонтерити. Основним напрямком підтримки війська обрали автомобілі. Обрати, купити, пригнати, відремонтувати і доставити військовим – цим займалися і досі займаються Марія з Петром. У 2023-му році команда заснувала благодійний фонд Nesemos Fund, пізніше започаткували магазин донатів, а незабаром відкрили станцію технічного обслуговування для військових машин. Марія та Петро щомісяця залучають чимало потужних донатерів, співпрацюють з різноманітними фондами, які допомагають покривати вартість ремонту авто. Нині проєкт Nesemos Veteran Autohub ремонтує від 20 до 30 військових авто. Команда покриває ремонт машини до 40 тисяч гривень, а якщо вартість перевищує цю суму, то шукають тих, хто може підтримати роботу автохабу. Окрім цього, Марія з Петром вирішили заснувати також бокс для ремонту цивільних авто, аби отримати додаткові джерела фінансування. СТО також працює, як ветеранський хаб з фокусом на професійну адаптацію ветеранів, аби ті могли здобути нові навички та цивільну професію.  Цивільний бокс планують запустити цієї осені. У майбутньому Марія з Петром планують масштабувати бізнес, відкрити нові бокси не лише у столиці, а й по усій Україні, де на чолі будуть ветерани.

• військові
• волонтери
• Київ