Теми за тегом: військові

Тарас Іщик вирішив долучитися до Сил Оборони ще у 2021-му році. Вже тоді чоловік відчував, що буде велика війна: подав документи до резерву і потрапив до 103-ї бригади ТРО, де нині й служить. 

До початку повномасштабного вторгнення Тарас опікувався комунікаціями своєї бригади і виконував обов’язки пресофіцера. Згодом військовий почав отримувати запити від різних військових частин, які стосувалися його цивільної праці, а саме графічного дизайну. На той момент, мало не кожна бригада ЗСУ мала свої сторінки у соцмережах і усі вони різнилися дизайном. Тож робота, яку виконував Тарас для своєї бригади, масштабувалась на всі Збройні сили. Чоловік створив керівний документ — Брендбук ЗСУ. Це книга графічних правил, якими повинні керуватися військові. Саме Тарас започаткував зовнішній вигляд офіційних сторінок Сил Оборони, які бачать користувачі соціальних мереж. 

Про повернення до цивільного життя чоловік поки що не задумується. Тарас має у війську чимало планів, які мріє втілити у життя.

Довідково: Тарас Іщик перебуває у Львові. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.  

• військові
• культура

Анатолій Мицкан мобілізувався до Сил Оборони з початком повномасштабного вторгнення. І вже у квітні 2022 року разом з побратимами боронив Запорізький напрямок. Ветеран пробув на передовій більше року. За цей час встиг отримати численні контузії, які врешті призвели до інсульту. Анатолій пояснює, що йому пощастило, адже напад трапився не на “нулі”. Нині чоловік перебуває в Івано-Франківську та реабілітується за допомогою малювання. Тематика картин — війна. У середині червня Анатолій привезе 15 своїх робіт до Львова, щоб провести персональну виставку. На кошти, які виручить з продажу картин, планує придбати дрони та РЕБ для війська.

• військові
• культура
• постраждалі
• Івано-Франківськ

Програму реабілітації у заповіднику “Києво-Печерська Лавра” започаткували влітку 2023-го року. З того часу у ній взяли участь 700 військовослужбовців та 20 капеланів. Реабілітація бійців відбувається на території заповідника. Мета програми — відновлення армійців через ознайомлення з багатою культурно-історичною та духовною історією України. 

У межах програми є два етапи. Перший — 10-ти денна програма: військові беруть участь в археологічних розкопках стародавніх мурів та склоробної майстерні XI–XII ст., оглядають експозиції Скарбниці Національного музею історії і Музею книги та друкарства, беруть участь у майстер-класі з іконопису, досліджують території Верхньої та Нижньої лаври, беруть участь у богослужіннях. Другий — “День у Лаврі для військового”: групи ветеранів у супроводі лектора-екскурсовода протягом дня занурюються в атмосферу та життя Києво-Печерської лаври. Вони можуть оглянути територію, прослухати екскурсії, долучитися до активностей Заповідника, відвідати місцеві святині. Програма також передбачає підтримку родин військовослужбовців та військовополонених.

• військові
• культура
• релігія
• постраждалі
• Київ

Медійна ініціатива за права людини вивчила обставини зникнення безвісти, потрапляння в полон та загибелі воїнів кількох підрозділів, зокрема 57 окремої мотопіхотної бригади. У квітні-червні 2022 року її бійці брали участь у запеклих боях у районі Новотошківського і Тошківки в Сєвєродонецькому районі Луганської області, а пізніше в обороні Херсонщини і Донецької області. Команда поспілкувалася з родичами зниклих безвісти та загиблих військовий, а також із бійцями — безпосередніми учасниками тих подій.

Учасники:

– Марія Климик, журналістка МІПЛ, авторка матеріалу “Зниклі безвісти з 57-ї бригади: важкі бої, загибель, полон і пошук”;

– Олена Завальна, донька Олега Ходака, зниклого безвісти під час боїв за Богданівку Донецької області;

– Марія Плаксій, представниця ініціативної групи ГО “Знайти і повернути. 57/34”, брата якої звільнили з полону в січні 2024 року;

– Лілія Лук’янюк, представниця ГО “Дружини полонених у Тошківці”;

– Валентин Заболотний, заступник командира з морально-психологічного забезпечення, 57 ОМПБр;

• військові
• полонені
• постраждалі

До повномасштабного вторгнення Олекса Мельник опікувався коміксарнею (крамничкою коміксів), яку заснував разом з дружиною у Коломиї — місті на Заході України. А ще — озвучував фільми, серіали, відео-ігри та рекламні ролики. Чоловік мобілізувався з початком великої війни та навіть на передовій не покинув своїх цивільних інтересів. Ідея книги з’явилася у Олекси понад десять років тому. А саму книгу-антиутопію, яку військовий назвав “І порву буття сукно”, він написав в окопі на фронті. Чоловік працював над нею по дві-три години між чергуваннями на службі. І вже за чотири місяці завершив роботу. Нині на книгу відкрито передпродаж у “Видавництві 333”, яке започаткували після 2022-го року.

Довідково: Олекса Мельник перебуває на передовій. Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура

Ольга Коновал стала волонтерити від початку повномасштабного вторгнення росії. Жінка купувала дрони та тепловізори для Сил Оборони. Під час першої поїздки на Схід Ольга зустріла свого майбутнього чоловіка — Сергія — командира роти “Сталева сотня” на псевдо “Норд”. Волонтерська поїздка мала тривати всього кілька днів, втім, Ольга залишалася разом з Сергієм наступні чотири місяці. Для того, щоб придбати тепловізор коханому, жінка продала власне авто. Також взялася створювати прикраси з відстріляних гільз, прибуток від продажу яких йшов на потреби бійців. Сергій, тим часом, вирішив започаткувати власне виробництво FPV-дронів, щоб забезпечити військових якісними безпілотниками. 

У січні 2024-го року пара побралася, а незабаром на своєму виробництві випустили першу партію дронів. 

Невдовзі після весілля Ольга отримала звістку про загибель Сергія під час бойового завдання на Донецькому напрямку. Попри втрату, жінка продовжила роботу над майстернею для дронів: організувала команду інженерів, які вже зробили 250 безпілотників. Виробництво назвала на честь коханого — “NORD-DRON”. Ольга каже, що це її помста ворогу за Сергія та інших бійців. 

Довідково: Нині Ольга Коновал перебуває у Тернополі. Незабаром волонтерка планує повернутися на Схід.

• військові
• волонтери
• жінки
• загиблі

Дмитро Бігас родом з містечка на півночі Молдови. До України чоловік переїхав 15 років тому. Тут закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, а згодом отримав українське громадянство. Ще під час студентства чоловік встиг попрацювати у крафтовій пекарні та ресторані. Тоді усвідомив, чим мріє займатися — хоче випікати хліб. У 2021-му Дмитро очолив у Львові кухню у новій фокачетерії (закладі, що спеціалізується на випіканні традиційного італійського хліба). Щоправда, через епідемію Covid заклад довелося закрити, тож Дмитро взявся навчати кулінарії людей у Львові, Франківську та Чернівцях. 

У жовтні 2023-го чоловіка мобілізували до Сил Оборони. У армії він отримав позивний “Шеф”. Спершу військовий вчив снайперську справу, але згодом працював розвідником-штурмовиком у районі Кліщіївки на Донеччині, де взяв участь у першому серйозному штурмі. Там чоловік втратив побратима та пообіцяв помститися. 

Нещодавно Дмитро змінив військових фах та став оператором ударних БПЛА. Щоби не втратити себе на війні, звернувся до читачів у соцмережах із проханням допомогти придбати хлібопічку. Адже хотів продовжувати займатися улюбленою справою. Тож тепер між бойовими виходами військовий випікає від чотирьох до восьми буханок. Крафтовий хліб від “Шефа” залюбки куштують його бойові побратими.

Довідково: Дмитро Бігас нині перебуває на Донецькому напрямку. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові

До 2014-го року Іван Павліш працював помічником судді. Після того, як росія вперше атакувала Україну, чоловік мобілізувався і воював у складі 53-ї бригади більше року. Після демобілізації Іван вирішив започаткувати власну справу на Львівщині, звідки він родом. Ветеран зайнявся фермерством: почав вирощувати пшеницю, сою та батат. Після першого успішного врожаю чоловік взяв участь у конкурсі #Варто від Українського ветеранського фонду, щоби придбати агродрон для свого господарства. Проєкт Івана схвалили і чоловік отримав фінансування. На кошти від фонду військовий придбав перший агродрон, а для роботи із ним найняв ветеранів російсько-української війни. 

Після початку повномасштабного вторгнення Іван знову взяв зброю до рук, а фермою батату почав керувати дистанційно. Нещодавно чоловік подався на ще один конкурс від УВФ та переміг.  Тож до кінця літа планує придбати другий дрон і сформувати ще один екіпаж ветеранів, які працюватимуть на господарстві. 

Довідково: Іван Павліш нині перебуває на передовій. Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами онлайн.

• військові

Два роки тому захисники Маріуполя, виконуючи наказ, вийшли з “Азовсталі”. І саме відтоді більшість із них — у полоні. На повернення героїв чекає ціла країна, їхні рідні та близькі, а також їхні тварини. 

Асоціація родин захисників “Азовсталі” і крамниця “Animalism by UAnimals” у колаборації створили колекцію одягу. Автором малюнків для неї стала керівниця Асоціації Катерина Прокопенко. Майстерна ілюстраторка та дружина військового Дениса “Редіса” Прокопенка зобразила реальних тварин, які чекали та чекають на своїх людей із полону.

Так, наприклад, пітбулька К’яра щопрогулянки чекає на зустріч із Тарасом і радіє, здалеку побачивши хоч трохи схожого на свого власника чоловіка.  Кішку Марту Олександр постійно носив на руках і до початку повномасштабного вторгнення мріяв взяти її на військову базу. А пес Рем обожнював гуляти зі своїм другом Сергієм у лісі, а після початку повномасштабного вторгнення почав сильно стресувати через шум вибухів. На жаль, Рем нещодавно помер, не дочекавшись Сергія з полону. Також є історії про інших тварин.

Увесь прибуток від проданих футболок буде спрямований на діяльність гуманістичного руху UAnimals, що рятує тварин від війни.

Довідково: Денис Прокопенко (позивний “Редіс”) — полковник, командир 12-ої бригади спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, Герой України.  У травні 2022 року, під час виходу із заводу “Азовсталь” у Маріуполі, чоловік потрапив у російський полон. (Тоді вище військове командування дало наказ про припинення оборони  міста та збереження життя бійців). Був звільнений з полону у вересні 2022 року. 

Оборона Маріуполя тривала 86 днів і завершилася 20 травня 2022 року.

• військові
• полонені
• постраждалі
• тварини
• Київ

Вікторії Прохоренко – 39 років. Жінка живе разом з сином та донькою у Кривому Розі. Чоловік Вікторії Антон мобілізувався одразу з початком повномасштабного вторгнення. За кілька місяців він обійняв посаду командира відділення у батальйоні особливого призначення Нацгвардії. Півтора роки тому чоловік Вікторії повернувся додому після поранення і, за словами дружини, став зовсім іншою людиною. У Антона діагностували ПТСР – посттравматичний стресовий розлад, навіть за допомогою психолога Вікторія не могла налагодити стосунки у родині. Антон не спав, почав пиячити і незабаром потрапив до лікарні з мікроінсультом. Навіть діти стали боятися власного батька. Тож подружжя вирішило роз’їхатися. 

Тим часом, Вікторія взялася за навчання та почала опановувати спеціальність психолога. Вирішила не обривати стосунки з коханим: щодня писала йому повідомлення. Через кілька місяців Антон пішов на контакт, почав працювати за психологічними техніками, які давала дружина. А ще за місяць чоловік повернувся додому. 

Нині Вікторія завершує навчання та вже планує, як працюватиме із дружинами та дітьми військових. Вікторія хоче, щоби її історію почули жінки, які думають, що втрачають коханих через війну. 

Вікторія готова до спілкування з журналістами у Кривому Розі, а також – онлайн.

• військові
• жінки
• постраждалі
• психологічна підтримка
• Дніпро