Теми за тегом: військові

Оксані Ведмідь – 32 роки. До повномасштабного вторгнення жінка професійно займалася пауерліфтингом, виборола титул чемпіонки світу з жиму лежачи в екіпіруванні. Тренером Оксани був її чоловік – Павло Ведмідь. Початок великої війни подружжя зустріло на Заході України – у Карпатах. Коли дізналися новини, то одразу повернулися до рідного Дніпра. 

Павло Ведмідь долучився до місцевої територіальної оборони і брав участь у визволенні Ізюма, що на Харківщині. Під час бойового завдання, ворожий снаряд влучив у його автівку. Після загибелі коханого Оксана мобілізувалася до Сил Оборони, аби завершити те, що почав її чоловік. Нині жінка служить на передовій та нищить окупантів за допомогою дронів.

Оксана Ведмідь перебуває на фронті. Військовослужбовиця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі

Марія Пешко сама виховувала сина Івана. Мешкала в селі на Рівненщині, викладала в тамтешній школі математику. Ще дитиною Іван часто грався на подвірʼї школи або на пустирі поруч. 

У 2014-му вже дорослим чоловік долучився до війська. Тоді прослужив рік, а в 2021 мобілізувався вдруге. За контрактом мав звільнитися зі служби у квітні 2022-го року. Але під час одного з бойових завдань Івана Клюйка та побратимів накрив ворожий обстріл. Іван загинув. Марія дуже важко переживала втрату сина, і часто спостерігала за тим пустирем, де грався дитиною. Вирішила знову наповнити його сміхом та радістю: побудувати там дитячий майданчик та футбольне поле на згадку про Івана. На будівництво Марія витратила гроші, які їй виплатила держава після втрати сина. Ідею також підтримала й дружина Івана – Ольга. Нині у селі Орвʼяниця функціонує футбольне поле та дитячий майданчик. На цьому жінки не зупинилися та проводять різноманітні заходи на території громади.

• військові
• жінки
• загиблі
• Рівне

У Києві стартував проєкт з адаптивного яхтингу для людей з інвалідністю, зокрема, ветеранів. До нього уже долучились понад два десятки учасників, серед яких є ветерани та ветеранки. Деякі втратили кінцівки та перебувають у кріслі колісному. 

Заняття у Києві проводяться безкоштовно двічі на тиждень (теорія та практика на воді). Учасники вчаться визначати напрямок ходу човна відносно вітру, керувати вітрилами тощо.

Цього сезону ініціатива працює у експериментальному режимі. У планах організаторів масштабувати проєкт по всій Україні та розширити матеріально-технічну базу. 

Довідково: Проєкт з адаптивного яхтингу заснував керівник громадської організації “Водник”, яхтовий капітан, вітрильний спортсмен з 50-річним стажем Ігор Ятлук. Співзасновницею  проєкту є бізнес-консультант, яхтовий капітан Наталія Тищук.

• військові
• постраждалі
• Київ

Владислав Задорін потрапив до війська у 2019-му році — долучився до 35-ї бригади морської піхоти. Повномасштабне вторгнення боєць зустрів на острові Зміїний і разом з іншими оборонцями острова потрапив у російський полон. 

У неволі Владислав провів два роки, пережив тортури, як фізичні, так і психологічні. За час полону боєць втратив 60 кілограмів — половину своєї ваги. Адже в неволі бранців морили голодом. Владислав пригадує, що люди були змушені їсти черв’яків, а дехто жував туалетний папір. 

Про те, що їде на обмін, чоловік дізнався вже в автобусі. До цього був переконаний, що його везуть до іншої тюрми. 3 січня 2024-го року Владислав Задорін повернувся до України. Нині боєць реабілітується після пережитого, а згодом планує повернутися до служби, але вже у ролі інструктора.

Владислав Задорін перебуває в Одесі. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Бої за острів Зміїний розпочалися 24 лютого 2022 року з ракетного обстрілу українського прикордонного гарнізону. В результаті обстрілу всі споруди на острові були зруйновані, але українські прикордонники продовжили захищатися. Після кількох годин бою російські окупанти захопили Зміїний, а його оборонців взяли в полон. 

30 червня 2022 року російський гарнізон було поспіхом евакуйовано зі Зміїного, а 4 липня українські військові встановили на острові прапор України.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Одеса

Ірина Шматко втратила на війна чоловіка та маму. З коханим Олександром Ірина познайомилася ще у 2014 році в навчальному центрі “Азову”, де тоді служив чоловік. Стосунки розвивалися, тож у 2017 Олександр демобілізувався. Пара стала батьками трьох діток. 

З початком повномасштабного вторгнення рф Олександр Шматко одразу повернувся до лав Сил Оборони, а Ірина зайнялась волонтерством. 

15 квітня 2022 року Ірина втратила матір — Наталію Стребкову (позивний — Зоряна), яка боронила Маріуполь та загинула під час бомбардування заводу “Азовсталь”.

Згодом Ірина дізналась, що вагітна четвертою дитиною. Проте Олександр не встиг побачити  свою наймолодшу доньку. Він загинув у листопаді 2023 року на Донеччині. Дівчинку, яка народилася через три тижні після смерті батька, назвали Зоряною — на честь бабусі-героїні. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Іриною у Полтаві, або у онлайн-форматі.  Ірина виховує двох синів (9 та 5 років) та двох донечок (7 років та 8 місяців).

Довідково: Наталія Стребкова (позивний Зоряна) посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня. Платформа пам’яті “Меморіал” створила документальний фільм про Наталію.  

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Полтава

В січні 2015-го року під час запеклих боїв поблизу Донецького аеропорту військовослужбовця ЗСУ Богдана Пантюшенка взяли в російський полон. Повернути Богдана додому вдалося лише через п’ять років. Його звільнили з неволі під час обміну 29 грудня 2019 року. Рік тому Богдан разом з дружиною Вікторією взявся за відкриття власної справи, а саме сімейного кафе на Київщині. Це була одна з давніх мрій пари. Подружжя виховує маленького сина, тож і в своєму закладі створили спеціальну зону для малечі, а ще — дитяче меню.

Спершу Богдан планував вкладати виключно власні кошти, але дізнався про програму підтримки для ветеранів від Українського ветеранського фонду. Тож військовослужбовець подав заявку та отримав майже три мільйони гривень на реалізацію проєкту. Нині двері закладу відкриті для всіх охочих смачно поїсти.

Подружжя готове до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн на Київщині, за попередньою домовленістю.

• військові
• полонені
• Київ

В цивільному житті військовослужбовець на псевдо “Скіф” малював пейзажі та пішки подорожував горами та степами України. Саме за це вже у війську чоловік і отримав позивний “Скіф”. Своє ім’я боєць не розголошує з міркувань безпеки. 

З початком повномасштабного вторгнення військовий долучився до 13 бригади НГУ “Хартія”. І навіть в армії знайшов застосування своїм навичкам: “Скіф” камуфлює зброю та транспорт, аби стали непомітними для ворога. Військовий також очолює артилерійський розрахунок у бригаді. У перервах між бойовими виїздами він продовжує писати картини та експериментує з техніками малювання. Серед пейзажів бійця переважає Крим, адже військовий мріє повернути півострів під контроль України. 

Військовослужбовець на псевдо “Скіф” перебуває на передовій. Боєць готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• культура

Як говорити із захисниками та колишніми військовополоненими у побуті чи під час інтерв’ю, щоб не нашкодити? Якими мають бути етичні матеріали про військових у медіа? Про це під час зустрічі з медіа та комунікаційниками розкаже Валерія (Нава) Суботіна, офіцерка запасу, колишня військовополонена та захисниця Маріуполя, директорка хабу “YOUkraine hub” для експолонених. 

Дотримуючись правил етичного спілкування, можна допомогти військовим та колишнім військовополоненим адаптуватися до мирного життя і навіть подолати психологічні травми.
Обов’язкова попередня реєстрація.  Захід відбудеться офлайн у Києві та онлайн на платформі Google Meet. Участь у заході — за донейт від 300 грн. Усі кошти підуть на потреби ЗСУ.

• військові
• жінки
• полонені
• Київ

Діана Чернікова — за освітою педагог, працює фітнес-тренеркою. Її чоловік  —  Костянтин  —  був  майстром спорту із спортивної гімнастики, працював тренером із дитячої спортивної гімнастики та фітнес-тренером. Також працював каскадером, знімався в кіно та у рекламі. У пари є донька  — 8 річна Кіра.

24 лютого 2022 року Діана прокинулась від вибухів. Деякий час сім’я залишалась у Києві. Днювали і ночували у загальному коридорі. Потім вирішили евакуюватись у рідне місто жінки — Калуш, що на заході України. 

Діана та Костянтин хотіли удвох стати на захист країни та служити у війську разом. Але хтось мав залишитися, щоб піклуватися про доньку. Костянтин пішов служити добровольцем у березні 2022 року. Згодом, став пілотом FPV-дронів.   

Із серпня 2023 року чоловік воював на Донецькому напрямку. 29 травня 2024 року Костянтин загинув.

Діана дуже пишається своїм чоловіком, який добровольцем став на захист країни. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Діаною у Києві. 

Довідково: Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Мешканець Закарпаття Василь Штефко у 2004-му році втратив обидві ноги на заробітках в росії. З того часу чоловік пересувається на протезах та має першу групу інвалідності. 

У лютому 2022-го року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Василь вирушив до Територіального центру комплектування. Щоб потрапити до війська, приховав, що ходить на протезах. Чоловік долучився до 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, разом з побратимами служив на Запорізькому напрямку. Після півроку на фронті здоров’я чоловіка погіршилося і йому довелося звільнитися з армії та повернутися додому. 

Втім, і на Закарпатті Василь продовжує підтримувати військових, як волонтер.  

Василь Штефко перебуває на Закарпатті. Чоловік готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Ужгород