Теми за тегом: полонені

Щоб нагадати про захисників “Азовсталі” та інших військових, які досі перебувають у ворожому полоні, мирні заходи заплановані у 22 містах України.

18 січня акції відбудуться в Охтирці, Чернігові, Вінниці, Дніпрі, Запоріжжі, Білій Церкві, Коломиї та Павлограді.

19 січня заплановані у Києві, Південноукраїнську, Кролевці, Овручі, Коростені, Кременчуці, Ужгороді, Миколаєві, Рівному, Бердичеві, Коростишеві, Тернополі, Черкасах та Кропивницькому.

Організаторами заходів є родини військовополонених Маріупольського гарнізону. До участі в акціях часто долучаються і самі звільнені з полону українці.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Київ

До тисячного дня полону морських піхотинців Медійна ініціатива за права людини та Асоціація “Сила морської піхоти” проведуть велику пресконференцію, де порушать питання отримання доступу до місць їхнього утримання. Подія відбудеться 8 січня у Києві (точну адресу учасникам буде надіслано на вказану електронну пошту).

Головні теми:

• Кількість, стан та умови утримання морських піхотинців у російському полоні;
• Змішані медичні комісії для огляду поранених та важкохворих військовополонених, передбачені Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими;
• Дипломатичні шляхи отримання доступу до місць несвободи у росії, зокрема положення Віденської Конвенції про право міжнародних договорів.

Під час пресконференції родини військовополонених презентують тематичний пін (значок), який символізує підтримку та солідарність із морпіхами-захисниками Маріуполя.

Спікери:

• Представники родин полонених морпіхів;
• Олена Бєлячкова, координаторка груп родин полонених та зниклих безвісти МІПЛ;
• Представник МЗС України;
• Дмитро Усов, секретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими України.

На захід необхідно зареєструватись.

Довідково: У квітні-травні 2022 року, після довготривалої оборони Маріуполя, підрозділи морської піхоти разом із іншими обронцями міста потрапили у російський полон. Найбільше — 12 квітня 2024 року під час прориву з оточеного росіянами заводу Ілліча та намагання з’єднатися з силами полку “Азов”, які утримували “Азовсталь”.

Зі свідчень родин, частина полонених морських піхотинців наразі перебувають у критичному стані. В окремих випадках він так стрімко погіршується, що транспортувати бійців без спеціального медичного обладнання уже неможливо. Найпоширенішою проблемою є важкі форми туберкульозу з ускладненнями. росія продовжує утримувати бійців, які не можуть рухатися і хворих на рак. Нещодавно стало відомо про факти підключення хворих до системи штучної вентиляції легенів на постійній основі.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Київ

Початок повномасштабного вторгнення Дмитро Канупєр зустрів на службі 12-ї бригади НГУ “Азов” у Маріуполі. У квітні 2022-го року Дмитро отримав два осколкових ушкодження. Разом з побратимами військовий захищав “Азовсталь”. Перед наказом вийти у ворожий полон, Дмитро разом з побратимами міркували над різними варіантами завершення боротьби у Маріуполі. Серед них були і самогубство. Зрештою бійці отримали чіткий наказ та вийшли у російський полон наприкінці травня 2022-го року.

До 26 вересня 2022-го року Дмитро перебував у колонії в Оленівці на окупованій частині Донеччини, а згодом його етапували до російського Таганрогу. Там, за словами військовослужбовця, полонених били та катували найдужче, аби отримати так зване “зізнання” у вигаданих злочинах. У полоні Дмитра засудили до 29 років колонії суворого режиму за воєнний злочин, якого він не вчиняв. Дмитро повернувся до України 18 жовтня 2024-го року під час обміну полоненими. Нині військовий проходить реабілітацію після полону та відновлюється.

Поспілкуватися з Дмитром Канупєром можна онлайн або офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресслужбою. 

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

Щоб нагадати про захисників “Азовсталі” та інших військових, які досі перебувають у ворожому полоні, у Львові запланований перформанс “Третє Різдво у полоні”, а мирні акції відбудуться у 24 містах України.

21 грудня заходи відбудуться в Охтирці, Південноукраїнську, Чернігові, Ірпені, Вінниці, Коломиї, Житомирі, Обухові, Полтаві, Павлограді та Запоріжжі.

22 грудня мирні акції заплановані у Києві, Умані, Кролевці, Коростені, Овручі, Черкасах, Ужгороді, Миколаєві, Коростишеві, Ковелі, Кропивницькому, Одесі, Острозі та Львові.

Організаторами заходів є родини військовополонених Маріупольського гарнізону. До участі в акціях часто долучаються і самі звільнені з полону українці.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• Київ
• Львів
• Одеса

Тетяні Теплюк – 72 роки. Жінка заміжня та має сина військового, який разом з нею служить у “Азові”. Агресія росії проти України – не перша війна для Тетяни. У 1980-му році жінка поїхала до Афганістану працювати медсестрою та опікуватися пораненими. 

У 2013-му році, коли розпочалась Революція Гідності, взялася їздити на Майдан Незалежності та волонтерити у медпункті у Жовтневому палаці.

У 2015-му році жінці запропонували працювати у медпункті “Азову” в Маріуполі. Там Тетяна зустріла повномасштабне вторгнення. На той момент жінка була цивільною, хоча й носила однострій, але у ворожий полон разом з побратимами заходила вже військовослужбовицею за рішенням командира. Вісім місяців Тетяна була у полоні: каже, що її не катували, але щодня чула, що відбувається з українськими бійцями поруч. Після повернення Тетяна пройшла військово-лікарську комісію і виявилася здоровою та придатною до служби. У вересні 2023-го року Тетяна повернулась до війська, поки що до паперової роботи у медпункті. Жінка налаштована носити український піксель до перемоги.

Поспілкуватися з Тетяною Теплюк можна онлайн та офлайн за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки
• полонені

Андрій Лейнвебер захоплювався конями змалечку, а першого коня придбав у 14 років. У 2022 році хлопець заснував власний кінний клуб у Мелітополі (місті на півдні України). У клубі навчалися верхової їзди і дорослі,  і діти. Також Андрій викладав джигітування – мистецтво трюкової їзди. 

Після початку повномасштабного вторгнення росії, конюшня Андрія опинилася у небезпеці. Російські снаряди пошкодили одну із будівель. Наляканих вибухами тварин Андрію та його товаришам довелося збирати по усьому місту. П’ять коней чоловік забрав до себе додому, а решту розділили між друзями.

Коли Мелітополь окупували росіяни, коням почав загрожувати ще й голод: у місті бракувало кормів. Росіяни не дозволяли їздити за ними  у інші населені пункти та навіть спеціально знищували сіно для коней. Одного дня самого Андрія схопили окупанти. Два тижні його тримали у камері без зв’язку. Після того, як росіяни відпустили чоловіка, він вирішив евакуйовуватися. З собою зміг вивезти трьох коней. Щоправда, виїхати вдалося лише з третьої спроби: двічі окупанти розвертали чоловіка на блокпостах. 

Новий кінний клуб започаткував на Одещині, там утримує 5 коней та одного поні. Також Андрій запрошує військових на іпотерапію.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• тварини
• Одеса

Юліан Пилипей – професійний військовослужбовець. Чоловік долучився до українського війська у 2013-му році. З 2017-го року Юліан служив у морській піхоті в Маріуполі. Саме там боєць зустрів початок повномасштабного вторгнення, де очолював мінометну батарею першого окремого батальйону 36-ї бригади морської піхоти ВМС України.

У ворожий полон Юліан потрапив 14 квітня 2022-го разом з побратимами під час спроби прорватися на “Азовсталь”. Родина військового дізналася про те, що чоловіка схопив ворог, коли отримали СМС-повідомлення з його телефону російською мовою. Юліана тримали у полоні два роки та п’ять місяців. Сартана, Оленівка, Таганрог, Новозибків, Курськ, Мордовія і знову Новозибків. Військовий пригадує кожне місце, де його утримували та як з ним поводилися.

Окупанти звинувачували морського піхотинця та двічі судили. За словами Юліана, чоловіка били, коли він відмовлявся стверджувати, що надавав накази обстрілювати цивільних, електрошокером намагалися випалити татуювання герба України з ноги і морили голодом. Боєць пригадує, як у своїх молитвах просив залишитися у здоровому глузді після пережитого. Коли чоловіка вкотре вивели з речами з камери, то думав, що його знову перевозять до іншого місця і не вірив, що їде на обмін. 13 вересня 2024-го року Юліан повернувся до України.

Поспілкуватися з Юліаном Пилипеєм можна онлайн або офлайн у столиці, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Київ

Щоб нагадати про захисників “Азовсталі” та інших військових, які досі перебувають у ворожому полоні, мирні заходи заплановані у 24 містах України.

7 грудня заходи відбудуться в Охтирці, Південноукраїнську, Павлограді, Чернігові, Вінниці, Ірпені, Дніпрі та Запоріжжі.

8 грудня мирні акції заплановані у Києві, Миколаєві, Черкасах, Полтаві, Кропивницькому, Ужгороді, Коростені, Обухові, Броварах, Кролевці, Овручі, Кривому Розі, Тернополі, Одесі, Острозі та Чернівцях.

Організаторами заходів є родини військовополонених Маріупольського гарнізону. До участі в акціях часто долучаються і самі звільнені з полону українці.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• Київ

Перед тим як мобілізуватися до бригади “Азов”, Світлана Ворова працювала провідною інженеркою на “Укрзалізниці” та виховувала трьох дітей. Один з синів – Олександр Кутузакій – долучився до “Азову” ще на початку його створення. 15 лютого 2015-го року авто, у якому їхав син Світлани, потрапило у ворожу засідку. Тіло Олександра забрали “кадирівці”, повернули понівеченим, але Світлана вирішила ховати сина у відкритій труні, аби показати жорстокість ворога.

Після втрати Олександра жінці було важко оговтатися. Перед цим у Світлани помер батько, свекор, вона розлучалась із чоловіком. Двоє молодших дітей допомогли Світлані пережити втрату та рухатися далі. 

У 2020-му році жінка вирішила продовжити справу загиблого сина та долучилась до бригади “Азов”.

Повномасштабне вторгнення Світлана зустріла разом з побратимами у Маріуполі і незабаром опинилась на “Азовсталі”. Командир військової пропонував жінкам скористатися зеленим коридором, але Світлана залишилась. 86 днів вона провела на металургійному комбінаті, вийшла у полон разом з побратимами та пережила 11 місяців у російській колонії. Військова каже, що жінок не катували фізично, але морально знущалися увесь час. Після повернення на Батьківщину Світлана провела вісім місяців у реабілітаційних центрах, шпиталях та санаторіях. А згодом повернулась до війська.

Світлана Ворова перебуває на Сході. Поспілкуватися з військовою можна онлайн або офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресслужбою “Азову”.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

Ільяс Шейхіслямов – кримський татарин, волонтер з Одещини. Ільяс жив у Криму з народження. Після окупації півострова росіянами у 2014-му, чоловік провів там ще чотири роки. Після 2019-го приїжджав до Криму лише влітку, аби зустрітися зі своєю сім’єю. Початок повномасштабного вторгнення Ільяс зустрів за кордоном: навчався в університеті у Туреччині. Незабаром вирішив повернутися до України, щоб волонтерити і підтримувати українське військо. 

Викладачі відмовляли Ільяса від повернення, але чоловік настояв і згодом приїхав до Одеси. Там одразу взявся до роботи та приєднався до ГО “Кримські татари Одещини”. 5-го березня 2024-го року Ільяс дізнався, що його батька – Алі Мамутова, який з родиною перебував у окупованому Криму, затримали росіяни. Звістку чоловік отримав від свого молодшого брата. Окупанти неправдиво обвинувачують Алі Мамутова у  створенні або участі в терористичному угрупованні. 

Поки батько перебував у СІЗО Сімферополя, Ільяс ще міг спілкуватися з ним через російський додаток “Зонателеком”. Втім, Алі Мамутова етапували до російського Ростова і звʼязок з ним обірвався. Після затримання батька Ільяс вирішив стати юристом, як і думав у підліткові роки, і вступив до Таврійського національного університету ім. Вернадського, який через окупацію півострова переїхав до столиці. Чоловік каже, що це один зі способів не втрачати ментальний зв’язок із Кримом. 

Поспілкуватися з Ільясом Шейхіслямовим можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

Довідково: Станом на травень цього року Кримськотатарський Ресурсний Центр зафіксував 331 випадок політичних ув’язнень і фактів переслідування у кримінальних справах за період анексії Криму, 217 із них – проти представників кримськотатарського народу.

• волонтери
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Київ
• Одеса