Теми за тегом: окупація

Ільяс Шейхіслямов – кримський татарин, волонтер з Одещини. Ільяс жив у Криму з народження. Після окупації півострова росіянами у 2014-му, чоловік провів там ще чотири роки. Після 2019-го приїжджав до Криму лише влітку, аби зустрітися зі своєю сім’єю. Початок повномасштабного вторгнення Ільяс зустрів за кордоном: навчався в університеті у Туреччині. Незабаром вирішив повернутися до України, щоб волонтерити і підтримувати українське військо. 

Викладачі відмовляли Ільяса від повернення, але чоловік настояв і згодом приїхав до Одеси. Там одразу взявся до роботи та приєднався до ГО “Кримські татари Одещини”. 5-го березня 2024-го року Ільяс дізнався, що його батька – Алі Мамутова, який з родиною перебував у окупованому Криму, затримали росіяни. Звістку чоловік отримав від свого молодшого брата. Окупанти неправдиво обвинувачують Алі Мамутова у  створенні або участі в терористичному угрупованні. 

Поки батько перебував у СІЗО Сімферополя, Ільяс ще міг спілкуватися з ним через російський додаток “Зонателеком”. Втім, Алі Мамутова етапували до російського Ростова і звʼязок з ним обірвався. Після затримання батька Ільяс вирішив стати юристом, як і думав у підліткові роки, і вступив до Таврійського національного університету ім. Вернадського, який через окупацію півострова переїхав до столиці. Чоловік каже, що це один зі способів не втрачати ментальний зв’язок із Кримом. 

Поспілкуватися з Ільясом Шейхіслямовим можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

Довідково: Станом на травень цього року Кримськотатарський Ресурсний Центр зафіксував 331 випадок політичних ув’язнень і фактів переслідування у кримінальних справах за період анексії Криму, 217 із них – проти представників кримськотатарського народу.

• волонтери
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Київ
• Одеса

20 листопада у Медіацентрі Україна відбудеться захід “Дитинство у пастці: як захистити права дітей, які опинились в окупації”.

Теми для обговорення:

– Яка поточна ситуація з дотриманням прав дітей, що опинились в окупації? 

– Як це дорослішати в окупації? 

– Які є виклики під час моніторингу порушень прав дітей на окупованих територіях? 

– Що можуть зробити українські та міжнародні інституції для забезпечення прав дітей з окупованих територія? 

– Які перспективи притягнення до відповідальності причетних до злочинів проти дітей в окупації? 

Учасники:

– Марія Суляліна, голова Центру громадянської просвіти “Альменда”;

– Ільяс Шейхіслямов, син політвʼязня, громадський діяч, член ГО “Кримські татари Одещини”;

– Ноель Калхун, заступниця голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні;

– Арман Акопян, заступник директора департаменту – начальник відділу дітей в умовах воєнного стану Департаменту додержання прав дитини Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

– Юлія Усенко, начальниця Департаменту захисту інтересів дітей та протидії насильству Офісу Генерального прокурора.

Довідково: 20 листопада відзначається 35 років з підписання Конвенції ООН про права дитини. Ухвалення цього документу стало важливим кроком у забезпеченні кожній дитині основоположних прав. Зокрема, 29 стаття закріплює, що освіта дитини має бути спрямована на виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження. 

Попри те що російська федерація ратифікувала Конвенцію, вона систематично порушує права дитини. В особливо вразливому становищі знаходяться діти, які проживають на окупованих територіях, які є жертвами цілеспрямованої індоктринації, мілітаризації та знищення ідентичності.

• діти
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Марина Чернишова – родом з Маріуполя, який нині перебуває під контролем ворожих військ. Початок повномасштабного вторгнення жінка зустріла у рідному місті разом з родиною. Більше місяця Марина та її близькі провели в окупації, протягом цього часу родина ховалась від обстрілів у підвалі. Разом з сімʼєю там жила і кішка Марини – Марсі. Жінка помітила, що саме тварина емоційно підтримувала всю родину, адже допомагала заспокоїтися у надважкий час.

Коли нарешті вдалося евакуюватися із Маріуполя, разом з родиною виїхала і Марсі. Сім’я подалася на Тернопільщину, де Марина почала розмірковувати над створенням антистрес-простору. Побачивши, що у Тернополі чимало бездомних котів, жінка вирішила започаткувати “котячу” кавʼярню.

У проєкт підприємиця вклала власні кошти, а також гроші, які надала благодійна організація “Національна мережа розвитку локальної філантропії”. У кав’ярні постійно живуть два коти, які раніше не мали даху над головою. У закладі проводять чимало активностей для психологічної підтримки відвідувачів, зокрема, медитації з експертами зі зняття стресу. Частину прибутку кавʼярні власниця планує спрямувати на будівництво притулку для тварин.

• жінки
• окупація
• постраждалі
• тварини
• Маріуполь
• Тернопіль

Марії зараз 18 років.  До повномасштабного вторгнення дівчина  жила в Сєвєродонецьку, що на Луганщині (нині місто окуповане) з вітчимом і молодшим братом. У 2022 році сім’я переїхала у місто Новоросійськ (російське місто поблизу кордону), втім Марія була проти такого рішення і самостійно повернулася в Україну. Цього року вона вступила до університету в Києві та навчається на художницю. Її хлопець  —  на фронті. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Марією у Києві. 

• діти
• окупація
• Київ

Тетяна Тіпакова народилася у Донецьку, близько 30 років жила у Бердянську, що у Запорізькій області (зараз місто окуповане). Працювала у туристичній фірмі.

На початку повномасштабної війни Тетяна організовувала у Бердянську численні мирні акції на підтримку України. За це окупанти викрали жінку: натягли мішок на голову, відвезли до колонії, допитували два дні та били. До пальців Тетяни підключали електричний струм, імітували розстріл. Її також примусили записати відео з вибаченням. Бранку відпустили, але вже наступного дня знову схопили. Цього разу тримали 4 дні, жінці знову довелось пережити тортури.

Після цього Тетяна вирішила тікати із міста. Вона подолала більше 20 блокпостів, щоб дістатися Запоріжжя. Заснувала там ініціативну групу жінок, а згодом й ГО “Рідна стежка”. Спершу організація Тетяни опікувалась земляками та ВПО – передавали харчі, медикаменти, а у Запоріжжі приймали евакуйованих і допомагали їм облаштовуватись у новому місті. За перший рік роботи ГО жінки написали 24 гранти, виграти вдалося – 3.

У 2024-му Тетяні вдалося отримати фінансову підтримку і облаштувати освітній простір, де жінок навчають комп’ютерної грамотності, влаштовують кінопокази та сесії з психологом. Тетяна працює над розширенням проєктів для підтримки, навчання та тренінгів для жінок у Запоріжжі.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Запоріжжя

“Ми мало прожили, хочеться ще пожити” — це цитата Назара, коли йому було 9 років, а нині йому вже 12. Хлопчик народився на Луганщині (зараз його домівка в окупації). 

У 2022 році Назарові довелося тікати з дому через масовані ракетні обстріли з боку російської армії. Його мати була психотерапевтом у школі мистецтв і допомагала дітям на Сході, відвідуючи села у складі мобільних бригад. Будинок сім’ї та школу окупанти пограбували у 2022 році. 

Назар любить природу і з 4-х років займається діяльністю, спрямованою на збереження екології: виготовляє шопери (екосумки), організовує театральні вистави в школі, суботники тощо.

Також Назар є одним із авторів книги “Війна голосами дітей” (книга, що містить добірку дитячих цитат про війну, віднедавна з’явилась в американських книгарнях). 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Назаром на Київщині. 

• діти
• екологія
• окупація
• Київ

Волонтерка та депутатка Херсонської міської ради Оксана Погомій увесь період окупації міста чекала на звільнення від російських загарбників. А також допомагала тим, хто разом із нею переживав важкі часи. Жінці навіть вдавалося викладати відео із окупації. Також вона була у Херсоні, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС у червні 2023 року.

Оксана є керівником ГО “Справа громад Херсон”. Нещодавно організація створила Херсонський український культурний центр імені Олександра Меньшова (Олександр Меньшов —  український письменник з Херсона, який торік загинув на фронті). Це простір у сховищі, де проводять різноманітні заходи. Його можуть відвідувати усі охочі.

Одразу після деокупації Херсона ГО відкрила і волонтерську пекарню, де печуть хліб, який роздають військовим та місцевим. Саме у другу річницю звільнення Херсона (11 листопада) пекарня випече свою трьохсоттисячну хлібину. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Оксаною у  Херсоні або у онлайн форматі. 

Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення  (1 березня 2022 року).  ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.

• волонтери
• жінки
• культура
• окупація
• Херсон

Олександра Книга та її брат Андрій родом з міста Олешки, що на Херсонщині (населений пункт нині окупований). Коли на початку вторгнення російські танки зайшли в Олешки та Херсон, брат із сестрою залишились у регіоні та допомагали людям. Наприклад, знайомі Олександри з-за кордону організували декілька фур гуманітарки, а Андрій із Олександрою все це сортували, розподіляли та роздавали. Втім згодом почалися викрадення волонтерів, які висловлювали активну громадянську позицію, і братові з сестрою довелося виїхати  на підконтрольну Україні територію. 

Після деокупації Херсону (11 листопада 2022 року) волонтери одразу повернулися в місто, щоб відновлювати тут життя. Зокрема, вирішили  організувати в укритті творчі майстер-класи для малечі, оскільки було  зрозуміло, що розбиті, розграбовані школи і дитячі садки не скоро почнуть працювати. Це і було поштовхом  відкрити  благодійну організацію “Крила Фундейшн”( “KRYLA”).

А нещодавно за підтримки партнерів та донорів реалізували кілька великих проєктів у Мультипросторі “КРИЛА”— це  локація в укритті, де попри всю безпекову ситуацію в місті, у херсонців є можливість поспілкуватись чи здобути нові навички.   

Окремий напрямок роботи — гуманітарна місія в місті Олешки, що на лівому, окупованому, березі Херсонщини. Населений пункт сильно постраждав від підриву росіянами дамби Каховської ГЕС.

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись у офлайн або онлайн форматі із Олександрою та Андрієм.

• волонтери
• діти
• окупація
• постраждалі
• Херсон

З початку цього навчального року у селі Богданівка, що на Київщині, учні мають змогу навчатись у модульному тимчасовому освітньому просторі (ТОПі).  Простір безбар’єрний, також там є генератор для безперебійного живлення, зручні меблі, сучасні планшети, мультимедійні панелі. У ТОПі є 6 класних кімнат, де зараз навчаються 250 учнів, яким раніше доводилось їздити в сусіднє село. 

Село Богданівка у 2022 році перебувало в окупації. Російські солдати розташувались у місцевій школі, а при відступі спалили її.  Вони також підірвали дитячий садочок, у якому зберігали боєприпаси. Так село залишилось без закладів освіти.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити  роботу модульного  тимчасового освітнього простору в Богданівці. 

Довідково: Тимчасові освітні простори споруджують в межах програми USAID “Мріємо та діємо”, що виконується IREX у партнерстві з БФ “savED” і ГО “ГО ГЛОБАЛ”. Вони втілюють цей проєкт у тісній співпраці з місцевими громадами, що втратили свої навчальні заклади внаслідок російської агресії.

• діти
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Благодійний фонд “Волонтерська спілка “Поруч” заснувало подружжя з Авдіївки (місто на Донеччині, нині знищене та окуповане росіянами). До початку повномасштабного вторгнення Русана та Богдан не займалися благодійністю, але велика війна змусила пару змінити своє життя. Спершу  взялися допомагати літнім людям та покинутим тваринам поблизу фронту. А незабаром подружжю вдалося сформувати команду однодумців та започаткувати благодійний фонд. 

Нині більшість учасників “Волонтерської спілки “Поруч” – це переселенці із зони бойових дій або окупованих росією територій. Окрім  іншого, Русана та Богдан створюють безпечні дитячі простори неподалік передової. Туди діти можуть прийти, аби навчатися, займатися творчістю або ж отримати психологічну підтримку від фахівців.

Один з таких просторів команда “Поруч” облаштувала у модульному містечку у Павлограді на Дніпропетровщині. Один з модулів команда привела до ладу, відремонтувала дах, завезла меблі, канцелярію, матеріали для дитячої творчості та знайшли кваліфікованих викладачів. З серпня 2024-го там постійно займаються 47 дітей. Схожі простори для дітей команда облаштувала в Ізюмі та Краматорську.

• волонтери
• діти
• окупація
• постраждалі
• Дніпро