Теми за тегом: окупація

Кінно-спортивний комплекс на Харківщині пережив окупацію та залишився без керівництва: у 2022 році господар покинув його напередодні звільнення області від російських військ. Проти власника відкрили кримінальне провадження. За тваринами залишився доглядати конюх Олексій Болюх — попри відсутність заробітної плати.

Комплекс опинився під арештом, через що волонтери кілька років не могли евакуювати коней на безпечнішу територію. Втім, цьогоріч ситуація через ворожі обстріли погіршилася, а будинок конюха зруйнував удар російських військ. Тож тварин вирішили евакуювати.

Операцію планували завершити за чотири дні, однак через постійні обстріли вона тривала десять. До порятунку долучилися військові, поліцейський евакуаційний загін «Білі янголи», волонтери та гуманітарні організації. Зрештою 19 коней доставили на територію Харківського іподрому — нині вони перебувають під опікою зоозахисної організації “Animals 911 Ukraine”.

Поспілкуватися з командою волонтерів можна як онлайн, так і офлайн у Харкові, за попередньою домовленістю.

• волонтери
• окупація
• тварини
• Харків
• евакуація

24 лютого у місті Буча, що на Київщині, відбудуться заходи із вшанування пам’яті загиблих мирних жителів та захисників України.

Програма заходів включатиме: 

• Мітинг-реквієм. Поминальна панахида, вшанування пам’яті полеглих Героїв;
• Мітинг-реквієм. Поминальна панахида, вшанування пам’яті невинно вбитих жертв російської агресії біля Стіни пам’яті;
• Релігійний захід “Світло молитви над Україною” до Національного дня молитви за участі представників релігійних організацій Бучанської міської територіальної громади та Народної академічної хорової капели імені Павла Чубинського;
• Відкриття меморіальної дошки загиблому Захиснику;
• Презентація книги “Буча. Жінки. Війна”.

• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• Київ

21 лютого у столиці відбудеться відкриття виставки “ХЕРСОН: НЕ/вкрадене”. Вона відкриється напередодні  четвертої річниці від початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну і Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Спільний проєкт “ХЕРСОН: НЕ/вкрадене” — це ініціатива, основу якої становлять студії та омажі на викрадені музейні роботи, створені українськими митцями. Мета — підтримати Херсонський художній музей, який пограбували російські окупанти перед звільненням міста в листопаді 2022 року. 

Довідково: Проєкт почали втілювати ще 2024 р. як дослідження викраденої колекції Херсонського художнього музею. Нині ним хочуть привернути увагу до всіх українських музеїв, які були пограбовані російськими окупантами від окупації Криму в березні 2014 року і до сьогодні.

• злочини росіян
• культура
• окупація
• Київ

Марина Чернишова — родом з Маріуполя. Початок повномасштабного вторгнення жінка разом з сім’єю зустріла у рідному місті. Більше місяця Марина та її близькі провели у місті, яке атакували росіяни, більшість часу ховалися від ворожих обстрілів у підвалі. Разом з господарями там жила і кішка Марини — Марсі. Саме тварина емоційно підтримувала всю родину та допомагала заспокоїтися у важкий час.

Коли нарешті вдалося евакуюватися із Маріуполя, з ними виїхала і Марсі. Сім’я подалася на Тернопільщину, де Марина почала розмірковувати над створенням антистрес-простору. Побачивши, що у Тернополі чимало бездомних котів, жінка вирішила започаткувати “котячу” кавʼярню.

У проєкт підприємиця вклала власні кошти, а також гроші, які надала благодійна організація “Національна мережа розвитку локальної філантропії”. У кав’ярні постійно живуть коти, яких врятували з вулиці або зі складних умов — деяким тваринам вдається знаходити новий дім, решта ж залишається під опікою проєкту. У закладі регулярно проводять безкоштовні або благодійні заходи для людей, які постраждали від війни. Також нещодавно кав’ярня отримала відзнаку “Народний бренд, як улюблений простір містян”. 

Поспілкуватися з Мариною Чернишовою можна як онлайн, так і офлайн у Тернополі, за попередньою домовленістю.

• жінки
• окупація
• постраждалі
• тварини
• Маріуполь
• Тернопіль

Колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко долучився до територіальної оборони у перший день повномасштабного вторгнення. Коли росіяни на початку березня окупували місто, 62-річний чиновник перейшов до партизанської боротьби. А також брав участь у мітингах проти російської окупації, на які збиралися херсонці. Найбільш велелюдне зібрання відбулося 13 березня 2022 року — на площу вийшло понад 10 тисяч людей. 

У квітні того ж року Володимира Миколаєнка викрали росіяни. Понад два тижні чоловіка утримували у відділку поліції в Херсоні, який російські військові перетворили на катівню. Побиття, допити, знущання тривали постійно. Із Херсона Володимира переправили до окупованого Севастополя, а звідти ще двічі перевозили. Додому Володимир Миколаєнко повернувся 24 серпня 2025-го року під час чергового обміну полоненими. До цього він вже раз відмовився йти на обмін на користь іншого бранця, який був важко хворим. Нині Володимир ще відновлюється після пережитого, але вже працює над тим, щоб повернути  інших українців з російської неволі. 

Поспілкуватися з Володимиром Миколаєнком можна як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Херсон

Азат Азатян тричі за своє життя ставав переселенцем. У дитинстві виїхав з родиною з Вірменії, у 2014 році тікав з окупованої росіянами частини Донеччини, а у 2022-му опинився в окупації в Бердянську, Запорізької області. 

На початку повномасштабного російського вторгнення Азат взявся волонтерити у Бердянську: годував тих, хто стояв в черзі на блокпостах, допомагав людям виїжджати на підконтрольні Україні території. Ця робота не сподобалася російським військовим, які викрали Азата. У неволі чоловіка протримали 43 дні, він зазнав катувань. Пережити тортури Азату допомагали лише  думки про дружину та трьох дітей. 

Після виїзду з окупації та лікування знову вирішив допомагати тим, хто цього потребує — відкрив 11 центрів допомоги переселенцям. А у 2025-му році разом з іншими цивільними, які пережили полон, започаткував у Запоріжжі реабілітаційний центр “Шлях вільних” для тих, хто постраждав у неволі. У центрі безоплатно надають психологічну та юридичну допомогу, а також проводять заняття з фізичної реабілітації. 

Поспілкуватися з Азатом Азатяном можна як онлайн, так і офлайн у Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Запоріжжя

Коли росіяни у 2022 році захопили місто Олешки на Херсонщині, Лізі було чотирнадцять. Разом з родиною перші місяці війни дівчина провела в підвалі власного будинку — без світла, газу й тепла.

Тепер Ліза вперше в житті сіла на літак і полетіла до Нідерландів, щоб у межах 24-ї Асамблеї держав-учасниць Міжнародного кримінального суду розповісти, як виглядає дитинство у російській окупації. 

“Сьогодні я стою тут перед вами не для того, щоб мене пожаліли. Я тут, щоб мене почули, щоб знали, що саме відбувається з дітьми на окупованих територіях просто зараз”, — завершила свій виступ Ліза.

Тепер дівчина живе в Києві, навчається на психолога й багато працює, щоб підтримувати маму із сестрою. Але подумки вона досі в Олешках. Майже щоночі їй сняться рідний дім та вулиця. Фахівці фонду “Голоси дітей” підтримуватимуть Лізу, щоб допомогти їй відновлюватися після пережитого.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Лізою у Києві.

• діти
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Вадим Шевченко — житель міста Пологи Запорізької області (місто окуповане з початку березня 2022 року). Коли почалося повномасштабне вторгнення, 25-річний хлопець був удома разом із батьками. Родина переховувалась у підвалі свого будинку від обстрілів.

15 березня 2022 року Вадим разом із сусідкою спробував виїхати з окупованого міста. Жінка згодом розповіла, що хлопця на останньому російському блокпосту забрали з автівки люди у військовій формі самопроголошеної “ДНР”. За словами матері  Вадима —  Олени —  у сина з дитинства були обпечені руки, тож окупанти ймовірно припустили, що перед ними військовий. 

Вадима утримували в Мелітополі, потім в Донецьку та в Оленівці на Донеччині. Нині він перебуває у колонії у російській Мордовії. Через Міжнародний комітет Червоного Хреста Олена пише листи до росії. Вона отримала два листи від сина та знає, що він отримав два.

Мати також дізналась, що у полоні Вадим схуд на 30 кілограмів. 

Нині жінка волонтерить у благодійному фонді “Світ. Україна. Пологи”, який допомагає мешканцям прифронтових територій продуктами.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із Оленою у Запоріжжі, Києві або у онлайн-форматі.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Київ
• Запоріжжя

29-річний Іван Забавський народився у селі Тавільжанка, що на Харківщині (село знаходиться у 20 кілометрах від кордону з росією). Ще до повномасштабного вторгнення чоловік переїхав працювати у Харків.

Коли росіяни захопили частину Харківщини, під окупацією опинилася і Тавільжанка, в якій залишилася матір Івана Марина. У вересні 2022 року українські війська стрімко звільняли Харківщину і село опинилося на лінії фронту. Жодного зв’язку із мамою у Івана не було. Тож попри вмовляння родичів він поїхав у Тавільжанку на велосипеді, щоб врятувати жінку. Марина ще під час окупації самотужки поховала старшу сестру, яка загинула під час обстрілу. До того, як Іван вирушив їй на порятунок, матір переїхала до іншого села — із сином вони розминулися на один день. 

Марина згодом дізналась, що сина викрали російські військові та вивезли на територію росії. Івана звинуватили у шпигунстві на користь України. У січні 2025 року суд у Санкт-Петербурзі засудив чоловіка до 11 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.  У червні 2025 року Другий апеляційний суд в Санкт-Петербурзі у росії залишив без змін вирок.

Нині матір Івана часто відвідує мирні зібрання від ГО “Цивільні у полоні”.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Мариною на Харківщині, у Києві або у онлайн-форматі.

• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Київ
• Харків

Світлана Мацюта – художниця з Херсона. Протягом останніх 20 років працює у театрі помічником художника. 

Повномасштабне вторгнення майстриня зустріла у рідному Херсоні. Під час окупації жінка разом з сином намагалася не виходити з дому через страх перед російськими військовими. 

Їй надходили пропозиції працювати у театрі під керівництвом окупантів – Світлана відкинула усі, попри фінансову скруту. У березні 2022 року у ЗМІ та соцмережах почали з’являтися повідомлення, нібито дикі гуси “збили” ворожий військовий літак. Ця новина так вразила Світлану, що взялася створювати власних іграшкових бойових гусей. 

Ці іграшки символізують незламність та опір Херсона. 

Світлана каже, що бойові гуси дуже популярні серед херсонців, які виїхали з міста до інших регіонів України або за кордон. Іграшки замовляють до США, Нідерландів, Німеччини та Італії. 

Окрім гусей, майстриня виготовляє і півників за мотивами творчості Марії Приймаченко та Поліни Райко. Творчість допомагає Світлані відволікатися від обстрілів і підтримує мрію про перемогу і звільнення решти Херсонщини. 

Поспілкуватися з Світланою Мацютою можна, як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю.

• жінки
• культура
• окупація
• Херсон