Теми за тегом: Черкаси
Українська жіноча збірна з футболу серед жінок з ампутацією вирушає на перший жіночий Кубок Світу з футболу серед жінок з ампутацією. Змагання проходитимуть у Колумбії з 4 по 11 листопада 2024. Журналісти мають змогу поспілкуватись із учасницями та висвітлити, як вони готуються до виїзду.
Загалом у команді 9 гравчинь із ампутаціями. Це жінки із різних куточків країни (Чернівці, Львів, Вінниця, Київщина та ін.). До прикладу, воротарка є переселенкою, яка проживає в Нідерландах. А капітанкою команди є ветеранка Ольга Бенда. Вона втратила ногу під час війни.
Журналісти мають змогу поспілкуватись із командою на Черкащині 30 жовтня. Також є можливість поспілкуватись у день виїзду збірної у Львові 31 жовтня. Можливе спілкування онлайн.
Довідково: Спортивна ініціатива стала можливою за підтримки Української асоціації футболу серед людей з ампутованими кінцівками (УАФЛАК), жіночого департаменту Української асоціації футболу (УАФ) у партнерстві з громадськими організаціями “Табір Максимум” та “Шлях Чемпіонки”.
25 жовтня представників ЗМІ запрошують відвідати батьківщину Тараса Шевченка та висвітлити закінчення реставрації хат та місць, пов’язаних з дитинством поета на Черкащині. Це – Будищанський вітряк (понад 150-річний млин, реставрація якого розпочалася ще 2023 року), відремонтована хата діда Тараса Шевченка, відреставрована хата, в якій народився поет. Виїзд із Києва.
У програмі престуру:
– Національний заповідник “Батьківщина Т. Шевченка”: покладання квітів до могили матері Тараса Шевченка; екскурсія для гостей, журналістів та дітей військовослужбовців;
– переїзд до Будищанського вітряка;
– екскурсія біля вітряка, який називають свідком дитинства Тараса Шевченка, де відбудеться короткий огляд пам’ятки;
– переїзд до Моринського музейного комплексу Національного заповідника
– екскурсія музеєм, де розташовані реставровані хати, експозиції, пов’язані з дитинством Тараса Шевченка; взаємодія з інтерактивними експозиціями; підписання меморандуму між представниками музею та Благодійного фонду “МХП – Громаді”.
Запрошені гості:
- Юрій Мельник, голова Наглядової ради “МХП-Громаді”;
- Віктор Ющенко, український політик, 3-й президент України;
- Наталія Кривда, голова Наглядової ради УКФ;
- Вадим Льошенко, голова правління громадської організації “Екологічний Рух Черкащини”;
- Людмила Шевченко, генеральний директор Національного заповідника “Батьківщина Тараса Шевченка”;
- Піковський Юрій Миколайович, голова Звенигородської РДА;
- Саєнко Олександр Якович, голова Звенигородської міської ради;
На захід необхідно акредитуватись.
Олена Стебліна – переселенка з окупованого Маріуполя. Вона 9 років перебувала в лавах ЗСУ, але звільнилася ще до початку повномасштабного вторгнення. Коли ж почалася велика війна, її чоловік-військовий залишився боронити місто, а дружину із дітьми відправив до Черкас.
Ще під час пандемії коронавірусу жінка пройшла онлайн-курси і задумалась про відкриття власного закладу. Тож в евакуацію взяла з собою приладдя для майбутньої кондитерської.
Чоловік Олени потрапив в російський полон у Маріуполі. Та попри все жінка знайшла в собі сили втілити задумане і відкрила власну кондитерську в Черкасах. І тепер у Олени залишилася лише одна мрія: разом з двома доньками дочекатися коханого з російського полону.
ГО “Табір Maximum” разом з американською командою створили програму “Табір Можливостей” для жінок з ампутаціями. 22 вересня стартувала третя зміна табору. До неї долучились 11 учасниць (серед яких є ветеранки та цивільні, які втратили кінцівки під час повномасштабної війни).
Для жінок проводитимуть тренування з футболу. Також учасниці мають можливість пройти відбір у першу українську жіночу збірну з футболу серед жінок з ампутаціями та зіграти на Чемпіонаті Світу 2024. Він проходитиме в Колумбії, у місті Барранкілья, з 2 до 11 листопада 2024 року.
Окрім занять із футболу, в учасниць табору буде можливість взяти участь і в інших активностях. Табір триватиме до 28 вересня.
Журналісти мають змогу дізнатись більше деталей та висвітлити діяльність табору.
Олександр Дерев’янко загинув від ворожого танкового обстрілу у квітні 2022-го року. Разом зі своїми побратимами з бригади “Азов” хлопець боронив окупований Маріуполь. Мати Олександра – Анна – каже, що відчула, як її син відійшов, а на наступний день отримала звістку від патронатної служби бригади. Анна розповідає про “Адамса”, як про завзятого хлопця та воїна душею. Свого часу Анна знайшла гроші, аби Олександр зміг займатися боксом, також хлопець почав відвідувати футбольні матчі у Черкасах і долучився до фанатського руху “Ультрас”. Анна каже, що Олександр був тим, до кого дослухалася молодь, спонукав підлітків до спорту, поки й сам виборював перші місця на змаганнях з боксу, бойового самбо та фрі-файту.
У 2020-му році Олександр пройшов курс молодого бійця, підписав контракт з 12 бригадою НГУ “Азов” і у 2022-му році став на захист Маріуполя. Після загибелі сина Анна почала відвідувати футбольні матчі, набивати собі татуювання та стала контактною особою для одного з побратимів Олександра, який нині перебуває в полоні і не має родичів. Анна каже, що пообіцяла сину жити і дотримується слова.
Довідково: Анна Дерев’янко перебуває у Черкасах. Мати загиблого військовослужбовця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.
Аліна та Вадим Габурич — бійці полку “Азов”. Захищали Україну ще до повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року боронили Маріуполь. Вадим був важко поранений у квітні 2022 року. Він помер у бункері заводу “Азовсталь”. Аліна, разом з тисячами захисників Маріуполя, потрапила в полон.
Сина подружжя — Єгора (зараз 8 років) — виховували бабуся з дідусем. Проте хлопчик щодня дивився на фотографії мами і тата над своїм ліжком і вірив, що вони повернуться. Він навіть написав для мами пісню.
У квітні 2023 року Аліну звільнили з полону, і вони з сином нарешті зустрілися. Жінка й досі не може поховати чоловіка, оскільки росіяни не віддали його тіло.
Журналісти мають змогу поспілкуватись з Аліною на Черкащині.
Довідково: БФ “Діти Героїв” допомагає родині, надаючи матеріальну та гуманітарну допомогу (ліки, продукти харчування, гігієнічні набори). Також Єгор отримав довгоочікуваний планшет.
Русудана Павліченко — за походженням грузинка. На початку повномасштабного вторгнення жінка була за кордоном на похороні батька. У 10-річному віці Русудані довелось тікати від її першої у житті війни (війна в Абхазії) в Україну. Все своє свідоме життя жінка прожила тут.
Чоловік Русудани — Сергій Павліченко — з 2014 року захищав Україну від окупантів, а під час повномасштабного вторгнення тримав оборону “Азовсталі”, після чого потрапив у полон. Чоловік загинув під час теракту в Оленівці (селище на окупованій території Донеччини) в ніч з 28 на 29 липня 2022-го. У подружжя залишилося двоє дітей: 10-річна Аделія та 8-річний Назар.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Русуданою у Черкасах, або у онлайн-форматі.
Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.
ГО “Табір Maximum” разом з американською командою створили програму “Табір Можливостей” для жінок з ампутаціями. Цьогоріч у таборі візьмуть участь близько 20 жінок (серед них, ветеранки та цивільні, які втратили кінцівки під час повномасштабної війни). Табір стартує 5 травня на Черкащині.
Під час заїзду тренери-реабілітологи міжнародного рівня проводитимуть тренування з футболу. Учасниці отримають можливість представляти Україну на міжнародних рівнях та досягати визнання в спорті.
Так, наприклад, жінки зможуть долучитись до Чемпіонату Світу 2024. (Жіноча збірна України серед гравчинь з ампутаціями кінцівок зіграє на чемпіонаті світу, який проходитиме в Колумбії, у місті Барранкілья, з 2-го до 11 листопада 2024 року).
Окрім занять із футболу, в учасниць табору буде можливість взяти участь і в інших активностях.
З початком повномасштабної війни до мешканця села Лебедин на Черкащині Миколи Волика звернувся товариш-військовий і попросив змайструвати 300 скоб для потреб його підрозділу. Микола, який раніше не мав справи з металом, організував кузню просто у себе на подвір’ї. Кувати навчався разом із друзями, яких теж запросив до справи. Згодом долучив до кузні й односельців, щоб виробляти не лише скоби, а й буржуйки, сокири, кирки, протитанкові їжаки та саперні лопатки.
Тетяна Чепур — нині майстриня у кузні – розповідає, що за справу активно взялися жінки. І нині — вони основні працівниці, загалом, у кузні волонтерять п’ять жінок-ковальок. Часто кують вечорами після завершення основної роботи.
За час існування кузні волонтерам вдалося змайструвати 156 тисяч скоб, 13 тисяч кирок, 10 тисяч саперних лопаток.
Євген Компанець опинився у кріслі колісному внаслідок виробничої травми у 2011 році. Тоді ж, у лікарні познайомився із своєю майбутньою дружиною, яка працювала медсестрою. А нині вони разом із донькою готують у себе на кухні смаколики для українських захисників.
Волонтерити сім’я розпочала у квітні 2022 року. Працюють кожного дня і вже встигли приготувати 150 тисяч смаколиків для захисників. Це вареники, млинці, пампухи, пиріжки, чебуреки. (Вареники передають уже звареними, військовим залишається лише розморозити їх). Окрім цього, сім’я готує і борщові заправки, і котлети, і навіть встигли передати захисникам за цей час понад 7 тонн сала. Родина вкладає у роботу власні кошти, також небайдужі люди допомагають донатами.
Журналісти мають змогу поспілкуватись з Євгеном телефоном, онлайн, або ж завітати на виробництво після 15 лютого.
Довідково: 24 лютого 2024 року виповнюється 2 роки від початку злочинного повномасштабного вторгнення росії. Напад став кульмінацією загарбницької війни, яку рф 10 років веде проти України. Ця війна розпочалася 20 лютого 2014 року. Тоді росіяни вторглися без опізнавальних знаків на територію українського Криму та окупували півострів. Після цього росія розпочала війну і на сході України.
