Теми за тегом: жінки

У 2019-му році  Євгенія Вірлич очолила херсонське медіа “Кавун. City”, яке розповідало новини про місто. Євгенія розвивала платформу, залучала грантові кошти, а під час пандемії коронавірусу створила проєкт, який розвінчував міфи про хворобу та вакцинацію. 

Після окупації Херсона росіянами, видання не припинило роботи.  “Кавун. City” писало про все, що відбувається у місті: від рейдів росіян до роздачі  хліба містянам. 

Окупанти шукали Євгенію, тож жінка постійно переховувалася: змінювала місце проживання, фарбувала волосся. Чотири місяці медійниця залишалася у Херсоні, але врешті вирішила виїхати з окупації. Вже у Києві Євгенія знову почала шукати шляхи, аби відновити роботу “Кавун. City”. Команда медіа взялася реалізовувати проєкти про роботу місцевої влади, висвітлювати воєнні злочини росіян. 

17 червня 2025-го року помешкання Євгенії пошкодило під час чергового ворожого обстрілу столиці — вибухова хвиля вибила шибки, а уламки скла поранили медійницю. Жінка отримала легку контузію. Нині Євгенія разом з родиною знайшла прихисток у друзів, але попри це редакція “Кавун. City” продовжує працювати, а кореспонденти у Херсоні залишаються на місці.

Поспілкуватися з Євгенією Вірлич можна онлайн або офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• жінки
• Київ
• Херсон

Катерина – військова 13-ї бригади НГУ “Хартія”, яка обіймає посаду звʼязківиці. До повномасштабного вторгнення дівчина не мала жодного стосунку до війська. 

Катерина познайомилася з коханим в інтернеті — тоді він уже служив. Після кількох зустрічей стало зрозуміло: хочуть бути разом попри все. Згодом Катерина заговорила про службу, аби бути ближче — та хлопець був проти. Утім, вона вирішила: час долучатися до Сил оборони. До армії вирішив піти і батько Катерини. Обоє пройшли ВЛК і обрали 13-ту бригаду НГУ “Хартія”.

Катерина вирішила стати звʼязківицею, пройшла необхідне навчання і зайняла посаду в одному з підрозділів. Нині дівчина часто бачить коханого і дозволяє собі мріяти про щасливе життя, яке їх чекає після Перемоги. 

Поспілкуватися з Катериною можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресофіцером.

• військові
• жінки

Вікторія Дідовець – старша медична сестра відділення інтенсивної та еферентної терапії гострих інтоксикацій НДСЛ “Охматдит”, яка постраждала під час ракетного удару по лікарні 8 липня 2024 року. Вікторія евакуювала дітей, що перебували на діалізі, до укриття. У цей момент ракета влучила в лікарню.

Коли жінку привезли до операційної, у неї майже не було пульсу. У Вікторії діагностували перелом кісток тазу, відкритий перелом стегна, розрив печінки, травму вуха та обличчя. Наразі дівчина проходить лікування та бореться за повернення до повноцінного життя.  

Поспілкуватися з Вікторією Дідовець можна онлайн, або офлайн – у Києві, за попередньою домовленістю. 

Довідково: 8 липня 2024 року у дитячу лікарню “Охматдит” влучила російська крилата ракета Х-101. Під час російського ракетного удару  там було 627 дітей. Внаслідок ворожої атаки загинули двоє людей (родич пацієнта і лікарка). 35 осіб отримали поранення, з них 9 дітей. 10 липня, у столичній лікарні помер хлопчик, який на момент удару по “Охматдиту” був у критичному стані в реанімації.

• жінки
• злочини росіян
• лікарі
• Київ

Анна Косих – дніпрянка, яка нині переїхала на Київщину. Змалечку дівчина захоплювалася народним мистецтвом, а саме – петриківським розписом. Пізніше Анна здобула педагогічну освіту і почала навчати дітей у гуртку з петриківського розпису. 

З початком повномасштабного вторгнення дівчина вирішила, що нікуди виїжджати не буде. Щоправда, майстриня залишилася без роботи, адже її навчальний заклад закрився. Незабаром їй запропонували розписати відстріляні гільзи та тубуси, які волонтери могли би продати на аукціонах.

Першим “полотном” для Анни став використаний тубус від “Джавеліна”, а однією з останніх робіт – тубус для транспортування цього “Джавеліна”. Дівчина розписує усе, що їй передають з фронту. Вже готові роботи виставляє на аукціони, а зібрані кошти передає на підтримку українського війська. 

Поспілкуватися з Анною Косих можна, як онлайн, так і офлайн у Ірпені, за попередньою домовленістю. 

• жінки
• культура
• Київ

Крістіна Авраменко народилася та виросла в селищі Новотроїцьке, що на Херсонщині. Після завершення середньої освіти, подалася до Дніпра, де продовжила навчання, а згодом повернулася до Херсону і розпочала інтернатуру. Саме у Херсоні Крістіна й зустріла повномасштабне вторгнення. 

У квітні 2022 року їй вдалося виїхати з окупації та почати нове життя в Броварах. Там вона завершила інтернатуру й почала працювати.

Лікарка каже, що не боїться їздити на прифронтові території разом з іншими медиками-волонтерами місії “Frida Ukraine”, які розгортають мобільні амбулаторії та надають безкоштовну медичну допомогу цивільному населенню. 

Поспілкуватися з Крістіною Авраменко можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• жінки
• лікарі

Дарʼя Морген — дизайнерка та ілюстраторка з Харкова. Ще з 2014 року почала помічати, що на вулицях побільшало людей із протезами. У Дар’ї виникла ідея створювати косметичні накладки на протези за допомогою 3D-друку. 

Дизайнерка шукала фінансування для проєкту та отримала відповідь від Норвезького інституту наук про життя. Її запросили реалізувати проєкт на резиденції: влітку 2023-го вона друкувала там зразки, досліджувала технології і процеси. Накладки на протези можуть мати різноманітні кольори, візерунки та прикраси, які обиратиме той, для кого виготовлятимуть накладку. Так, одна з перших робіт Дарʼї мала вишивку, як унікальний дизайн-код. 

Дарʼя контактує з реабілітаційними центрами, аби популяризувати проєкт серед тих, хто вже опанував протез. І планує отримати фінансування, аби  накладки були безкоштовними та доступними для ветеранів. Нині ж усе виготовлення косметичних накладок для тих, хто втратив кінцівки на війні, відбувається виключно на волонтерських засадах. 

Поспілкуватися з Дарʼєю Морген можна, як онлайн, так і офлайн у Харкові, за попередньою домовленістю.

• жінки
• постраждалі

До повномасштабного вторгнення “Чайка” не мала жодного стосунку до війська. У 2019-го року жінка одружилася з офіцером 12-ї бригади НГУ “Азов”. Пара жила на два міста – Маріуполь та Запоріжжя. Якраз перед початком великої війни “Чайка” мала їхати до Маріуполя, але чоловік заборонив. Її коханий на псевдо “Буйний” загинув під час оборони міста. 

Через півтора роки після втрати жінка почала зустрічатися з хлопцем, який також був військовим. Його смерть на війні у 2024-му році поставила крапку в цивільному житті “Чайки”. 

Армія стала для жінки єдиним способом дати відсіч ворогу за весь той біль, який їй довелося пережити. Свій вибір “Чайка” зупинила на підрозділі “Stryzh” Української добровольчої армії, де обійняла посаду операторки БпЛА. Жінка мріє про родину і дитину, втім, лише після перемоги. 

Поспілкуватися з “Чайкою” можна як онлайн, так і офлайн на Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки

Марія родом з тимчасово окупованого Лисичанська, що на Луганщині. У 2020-му році дівчина вступила до академії Нацгвардії у Харкові, а у 2022-му, коли розпочалася повномасштабна війна, її батьки евакуювалися до Дніпра. Мати Марії – Ольга – понад 20 років пропрацювала у пологовому відділенні лікарні в Лисичанську. У Дніпрі Ольга влаштувалася медсестрою у приватну клініку, але незабаром побачила рекламу із закликом приєднатися до війська.

Донька порадила матері обрати підрозділ у 13-й бригаді Національної Гвардії “Хартія”. А після завершення навчання в академії, сама Марія приєдналася до матері у війську. Нині Ольга – молодша сержантка, медсестра мобільного стоматологічного кабінету, а Марія – офіцерка відділу роботи з особовим складом “Хартії”.

Вдома жінок чекає та підтримує батько Марії, який понад 30 років прослужив у ДСНС і вже вийшов на пенсію. Також у Марії є старший брат, який служить у ЗСУ бойовим медиком.

Довідково: російські війська окупували Лисичанськ, що на Луганщині, 3 липня 2022-го року. На той момент, українські захисники отримали наказ і залишили місто. За інформацією тодішнього очільника Луганської ОВА, українському війську вдалося вийти без втрат. 

Поспілкуватися з Марією та Ольгою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Надія Гвоздик служила в українському війську з 2014 року, коли росія вперше атакувала Україну. З часом жінка демобілізувалася, у 2022-му почала волонтерити та допомагати армії. Згодом долучилася водійкою до гуманітарної місії “На щиті”. 

Понад рік Надія за кермом рефрижератора супроводжує тіла полеглих військовослужбовців додому на Рівненщину та в сусідні області. Жінка каже, що їй простіше їхати саме за кермом рефрижератора, а не інших авто в колоні, адже саме так відчуває, що виконує обов’язок і допомагає родинам провести загиблих бійців з пошаною. 

Окрім кермування, Надія також опікується соцмережами Рівненської місії “На щиті”. Волонтерка, зокрема, пише про те, що відчувають водії, які привозять тіла полеглих додому.  

Поспілкуватися з Надією Гвоздик можна, як онлайн, так і офлайн у Рівному, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Рівне

Світлана Мацюта – художниця з Херсона. Протягом останніх 20 років Світлана працює у театрі помічником художника. 

Повномасштабне вторгнення майстриня зустріла у рідному Херсоні. Під час окупації жінка разом з сином намагалася не виходити з дому через страх перед російськими військовими. Їй надходили пропозиції працювати у театрі під керівництвом окупантів – Світлана відкинула усі, попри фінансову скруту. У березні 2022 року у ЗМІ та соцмережах почали з’являтися повідомлення, нібито дикі гуси “збили” ворожий військовий літак. Ця новина так вразила Світлану, що взялася створювати власних іграшкових бойових гусей. 

Ці іграшки символізують незламність та опір Херсона. Світлана каже, що бойові гуси дуже популярні серед херсонців, які виїхали з міста до інших регіонів України або за кордон. Іграшки замовляють до США, Голландії, Німеччини та Італії. 

Окрім гусей, майстриня виготовляє і півників за мотивами творчості Марії Приймаченко та Поліни Райко. Творчість допомагає Світлані відволікатися від обстрілів і підтримує мрію про перемогу і звільнення решти Херсонщини. 

Поспілкуватися з Світланою Мацютою можна, як онлайн, так і офлайн у Херсоні, за попередньою домовленістю. 

• жінки
• культура
• окупація
• Херсон