Теми за тегом: жінки

Перші повністю жіночі мобільно-вогневі групи в Україні започаткували у Бучанській громаді на Київщині. Підрозділ складається виключно з доброволиць, які приєдналися до Бучанського добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ). Йдеться про жінок різного віку, освіти, професій та життєвого досвіду. Учасниці ДФТГ ходять на бойові чергування раз на три доби – це дозволяє їм поєднувати службу з цивільним життям. У штабі Бучанського ДФТГ пояснюють, що жінки виконують бойові завдання на території Бучанської та інколи Гостомельської громад Київської області. Жіночі мобільно-вогневі групи працюють по ворожих безпілотниках та ракетах, а часом беруть участь у контрдиверсійних заходах.

• військові
• жінки
• Київ

Львів’янці Марині Ждан – 44 роки, вона мама чотирьох дітей. Перед повномасштабною війною Марина чимало подорожувала, вела власний тревел-блог і відвідала 40 країн. Проте, за словами жінки, її улюблене місце – в Україні. Це село Стужиця на Закарпатті, де росте дуб, якому вже понад 1 300 років. Величне дерево вразило її, адже ще змалечку жінка захоплювалась рослинами. Тож коли Марина почала жити у власному домі, то взялася створювати довкола себе справжні джунглі. 

У 2022-му році Марина вирішила спробувати продавати свої рослини, щоб зібрати гроші для ЗСУ. Для цього створила сторінку у соцмережах, яку назвала “Хатні хащі”. Загалом Марині вдалося зібрати 380 тисяч гривень на підтримку українського війська. 

Згодом Марина разом з донькою почала облаштовувати приміщення, яке назвали “Простір MAZANKA”. Після завершення ремонту, там продаватимуть вазони, а донька робитиме татуювання. 

Поспілкуватися з Мариною Ждан можна онлайн або офлайн у Львові за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• Львів

Інструктори Добровольчого формування Ірпінської міської територіальної громади №1 та Муніципальної варти продовжують підготовку до національного спротиву. Нещодавно для представниць ГО “Українська Жіноча Варта” провели чергове заняття, на якому курсантки вивчали тактичну підготовку (пересування невеликими групами з використанням жестів, прийоми спостереження за противником, засоби спостереження), військову топографію (вміння орієнтуватися на місцевості за допомогою карти тощо).

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу висвітлити наступне заняття 19 січня.  ВАЖЛИВО: журналісти мають бути готові до того, що доведеться приховати (зокрема, заблюрити) обличчя учасниць та інструкторів навчань.

Довідково: Українська Жіноча Варта – національна мережа жіночого руху опору. Її мета, щоб у кризових ситуаціях жінки об’єднувалися, знали, як вижити і чинити опір ворогу.

• жінки
• Київ

Катерина Пісна – дружина військовослужбовця ЗСУ, яка нині керує соціальною автомайстернею у Миколаєві (місті на Півдні України). Відколи коханий Катерини мобілізувався до Сил Оборони, подружжя думало над тим, чим будуть займатися після повернення чоловіка до цивільного життя. 

Подружжя вирішило відкрити станцію технічного обслуговування авто. Для того, щоб запустити бізнес, подалися на грант і отримали кошти. Однією з умов фінансування стала соціальна складова бізнесу. Тож Катерина разом з чоловіком придбали шість установок для ручного керування, щоби встановлювати їх в авто людей з ампутацією нижніх кінцівок. Переобладнувати машини для клієнтів із інвалідністю будуть безкоштовно. 

Одна така система коштує 12 тисяч гривень. Чотири з наявних установок розіграють серед випускників автошколи для людей з інвалідністю. Далі подружжя буде закуповувати ці установки за заявками. Нині на СТО працює один автомайстер з помічником. У майбутньому Катерина з чоловіком планують відкрити і автомагазин. 

Поспілкуватися з Катериною Пісною можна онлайн або ж офлайн у Миколаєві за попередньою домовленістю. 

• жінки
• Миколаїв

Вперше в Україні хірурги застосували найсучаснішу методику з реконструкції лицевого нерва. Це унікальне втручання успішно виконали спеціалісти Лікарні Святого Пантелеймона Першого медоб’єднання Львова.  13 січня (Львів) журналістів  запрошують на зустріч із пацієнткою та хірургами. 

Пацієнтка: 33-річна Ольга Руденко з Херсону. Кілька років тому лікарі виявили в жінки кісту лівої привушної залози та видалили новоутвір. За деякий час стався рецидив і кіста повернулась. Під час другого втручання в цій небезпечній зоні медики пошкодили стовбур лицевого нерва. В результаті у Ольги повністю паралізувало ліву частину обличчя.   

Львівські реконструктивні хірурги разом із іноземними спеціалістами виконали пацієнтці так звану реанімацію лицевого нерва. Ця методика є найсучаснішою і водночас найважчою у всьому світі. А її результат просто неймовірний: 99% операцій – успішні.  І це перше для України втручання також пройшло вдало! 

Минуло 3 місяці після операції і вже можна візуально оцінити її результат. Пацієнтка почала всміхатись. Її щока поволі рухається, а ліве око тепер закривається. Однак відновлення нерва – це тривалий процес, тож побачити остаточний результат можна буде лише за рік від операції. Нині Ольга ще проходить реабілітацію.    

На захід необхідно акредитуватись.

Додаткові матеріали: зйомка пацієнтки до операції та кадри самого хірургічного втручання.   

• жінки
• лікарі
• Львів

Тетяні Теплюк – 72 роки. Жінка заміжня та має сина військового, який разом з нею служить у “Азові”. Агресія росії проти України – не перша війна для Тетяни. У 1980-му році жінка поїхала до Афганістану працювати медсестрою та опікуватися пораненими. 

У 2013-му році, коли розпочалась Революція Гідності, взялася їздити на Майдан Незалежності та волонтерити у медпункті у Жовтневому палаці.

У 2015-му році жінці запропонували працювати у медпункті “Азову” в Маріуполі. Там Тетяна зустріла повномасштабне вторгнення. На той момент жінка була цивільною, хоча й носила однострій, але у ворожий полон разом з побратимами заходила вже військовослужбовицею за рішенням командира. Вісім місяців Тетяна була у полоні: каже, що її не катували, але щодня чула, що відбувається з українськими бійцями поруч. Після повернення Тетяна пройшла військово-лікарську комісію і виявилася здоровою та придатною до служби. У вересні 2023-го року Тетяна повернулась до війська, поки що до паперової роботи у медпункті. Жінка налаштована носити український піксель до перемоги.

Поспілкуватися з Тетяною Теплюк можна онлайн та офлайн за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки
• полонені

42-річна Марія Васильченко зі Слов’янська, що на Донеччині, працювала продавчинею у сусідньому місті Лиман. 29 травня цього року вона була на роботі, коли росія завдала по місту ракетно-бомбового удару. Марія пригадує, що бачила кров, будівельне сміття навколо, намагалася піднятися, але не змогла. З-під завалів Марію дістали українські військові, вони ж довезли її до лікарні.    

Уламки скла посікли все тіло Марії, їй наклали 80 швів. А чималий металевий осколок наскрізь прошив молочну залозу. Медикам не відразу вдалося загоїти цю велику рану, а по собі вона лишила на грудях жінки величезний рубець – 7х3 см. Цілий місяць Марія не хотіла дивитися на себе в дзеркало. Нині їй допомагають повернути впевненість у собі спеціалісти Центру UNBROKEN у Львові. В межах спільного з L’Oréal Groupe соціального проєкту “(Не) До краси” львівські хірурги вже виконали пацієнтці низку пластичних операцій та поступово стирають сліди війни з її обличчя та тіла.    

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Марією. Жінка перебуває у Слов’янську.

Довідково: Учасницею соціального проєкту “(Не) До краси” може стати кожна українка, яка отримала травми внаслідок війни. Вся допомога надається абсолютно безкоштовно.  

• жінки
• злочини росіян
• постраждалі

Анна Щетініна служить в Державній службі з надзвичайних ситуацій вже 15 років. Жінка працює на Дніпропетровщині. Нині як психолог у складі оперативно-рятувальних загонів виїжджає на місця надзвичайних ситуацій, зокрема, ракетних ударів. За словами Анни, найскладніше на виїздах бачити, як люди чекають своїх рідних, які знаходяться під завалами. “Коли ти надаєш психологічну підтримку і в результаті дістають тіло загиблого родича, а коли це – діти, це дійсно дуже важко, бо я сама мама”, – каже Анна.

• жінки
• постраждалі
• психологічна підтримка
• Дніпро

Олена Легенчук  —  житомирянка та матір 4-х дітей.  6 років тому разом із дітьми вона переїхала до Іспанії. З початку повномасштабної війни Олена почала волонтерити, а згодом стала капеланкою (військовим священиком). Нині Олена їздить між Україною та Іспанією, куди повертається, щоб побачитись із дітьми. 

Олена служить капеланкою на волонтерських засадах. В її обов’язки входить душпастирська опіка для військових, але, за словами жінки, нині виконує набагато більше функцій: окрім духовної, це і психологічна підтримка.

Капеланка Олена організовує ретрити для військових та їхніх сімей. Робить щотижневі зустрічі для дружин військових, проводить консультації для ветеранів та тих, хто повернувся з полону, загальні консультації для дружин військовополонених, відвідує вдів. 

За попередньої домовленості з Оленою можливо поспілкуватись  у Києві або Полтаві, а також у онлайн-форматі.

• військові
• жінки
• релігія
• Київ
• Полтава

Неллі Чорбі — 22 роки. Коли розпочалась велика війна, вона навчалась на акторку (третій курс) у  Київському  національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Дівчина розповідає, що мріяла грати у театрі. Неллі також пише пісні (є й ті, які написані під час війни). 

Шлях Неллі у ЗСУ почався із волонтерства: 28 лютого 2022 року разом із подругою прийшла у волонтерський штаб, де спершу працювали на кухні. Але дівчина хотіла більшого. Нині Неллі — старший навідник мінометного розрахунку. Її звання — старший солдат.

За майже три роки у ЗСУ, військова пережила чимало. Розповідає, що із побратимами із мінометної батареї набагато швидше знаходить спільну мову, ніж із тими, з ким спілкувалась до війни. 
За попередньої домовленості спілкування із Неллі можливе у онлайн-форматі, за погодженням пресофіцера.

• військові
• жінки